Справа № 126/264/25
Провадження № 22-з/801/51/26
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції
Доповідач:Сало Т. Б.
28 квітня 2026 рокуСправа № 126/264/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Ковальчука О.В., Шемети Т.М., секретар Кулішко Б.А., розглянувши засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
На розгляді суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2025 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ E.DN - УВ- 2024-8441816-п від 23.12.2024 року, виданий Акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про звільнення ОСОБА_1 з посади Директора відділення «Вінницьке №5» з 01.01.2025 року за угодою сторін.
Поновлено ОСОБА_1 на посаду директора відділення «Вінницьке №5» Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» з 02.01.2025 року.
Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 344309,13 грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» у дохід держави судовий збір у розмірі 4643 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 квітня 2026 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.
Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2025 року залишено без змін.
13 квітня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просить ухвалити додаткове рішення (прийняти додаткову постанову) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яким стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000 гривень, понесені у суді апеляційної інстанції.
Заява мотивована тим, що позивачем у відзиві на апеляційну скаргу було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у суді апеляційної інстанції сумою до 30 000 гривень, з яких 10 000 гривень за підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу, 10 000 гривень за участь адвоката у судових засіданнях та 10 000 гривень за підготовку та подання інших документів. Водночас позивачем було заявлено, що усі докази понесення судових витрат будуть надані у порядок та строк, визначений ч. 8 ст.141 ЦПК України. Оскільки апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції, ухвалене на користь позивача, залишене без змін, то позивач бажає надати до суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу з метою їх розподілу.
15 квітня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» подано клопотання, в якому представник банку просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з банку, виходячи із засад співмірності та розумності. Вказано, що у справах, які виникли з трудових правовідносин, апеляційними судами задовольнялися вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірах від 2 000 гривень до 12 000 гривень, відтак заявлена сума стягнення у 22 000 гривень є неспіврозмірною у порівнянні з ринковими цінами на аналогічні послуги та завищеною з огляду на незначну складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи. У зв'язку з викладеним представник банку просить суд критично оцінити надані стороною позивача докази витрат, понесених на професійну правничу допомогу, з погляду їх реальності, необхідності, неминучості та обґрунтованості.
У судове засідання, призначене на 28 квітня 2026 року, учасники справи не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.
23 квітня 2026 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенко Г.О. надійшла заява, в якій представник просив розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення (прийняття додаткової постанови) проводити без участі сторони позивача.
У ч. 4 ст. 270 ЦПК України зазначено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, а відтак суд розглядає питання про ухвалення додаткового рішення у справі у відсутність сторін.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, з огляду на наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У ч. 1 ст. 133 ЦПК України зазначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За результатами апеляційного перегляду апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона очікує понести у зв'язку із апеляційним переглядом справи та вказала про те, що докази на підтвердження таких витрат будуть надані у порядку та строки, визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
На підтвердження витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 разом із заявою було надано:
- ордер серії АА №1674237 від 02 лютого 2026 року на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Лисенко Г.О. у Вінницькому апеляційному суді (а.с.4 т.3);
- договір про надання правової допомоги №1/28/01/25 від 28 січня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «Адвокатська сім'я Лисенко», у пунктах 5.3 та 5.5. якого сторони погодили, що вартість надання послуг розраховується, виходячи з кількості витрачених об'єднанням годин роботи, базова ставка якої становить 2 000 гривень; за участь адвоката в судовому засіданні клієнт сплачує об'єднанню 5 000 гривень за кожне засідання (а.с.176);
- акт здавання-приймання послуг від 09 квітня 2026 року за договором про надання правової допомоги №1/28/01/25 від 28 січня 2025 року, відповідно до якого об'єднання виконало свої зобов'язання за договором за період з 11 грудня 2025 року по 08 квітня 2026 року на загальну суму 22 000 гривень: 04 лютого 2026 року - підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу, витрачено 5 годин, вартість 10 000 гривень; 10 березня 2026 року - участь представника у судовому засіданні, вартість 5 000 гривень; 03 квітня 2026 року - підготовка та подача судових дебатів у письмовій формі, витрачено 1 годину, вартість 2 000 гривень; 07 квітня 2026 року - участь представника у судовому засіданні, вартість 5 000 гривень (а.с.7 т.3);
- платіжні інструкції від 04 лютого 2026 року, від 10 березня 2026 року та від 07 квітня 2026 року про сплату ОСОБА_1 на рахунок адвокатського об'єднання коштів за надання правової допомоги у загальному розмірі 22 000 гривень (а.с.8-10 т.3).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
Апеляційний суд виходить з того, що адвокат Лисенко Г.О. представляла інтереси позивача ОСОБА_1 у суді першої інстанції, готовила позовну заяву та у неї наявна сформована позиція по справі. Відзив на апеляційну скаргу за своїм змістом в переважній більшості фактично відтворює позицію позивача, яка викладена у позовній заяві.
Необхідності готувати та подавати у письмовій формі судові дебати не було і вказане не передбачено вимогами ЦПК України. Судові дебати стисло відтворюють позицію ОСОБА_1 , яка викладена у позовній заяві та у відзиві на апеляційну скаргу.
Що стосується участі адвоката у судових засіданнях, то судове засідання, яке проводилося 07 квітня 2026 року, включало в себе стадію судових дебатів та ухвалення судового рішення.
Таким чином, позиція АТ КБ «ПриватБанк» щодо наявності підстав для зменшення витрат на правничу допомогу заслуговує на увагу.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з обставин даної справи колегія суддів дійшла висновку, що витрати на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, слід визначити у розмірі 10 000 гривень.
Керуючись ст. 137, 141, 270, 381-384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.В. Ковальчук
Т.М. Шемета