Провадження № 1-кп/742/112/26
Єдиний унікальний № 731/60/25
29 квітня 2026 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_6 , її захисника - адвоката ОСОБА_7 , провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Прилуки, розгляд кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №22024270000000205 від 20.10.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.111 КК України,
У провадженні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.111 КК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав письмове клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який спливає 08.05.2026, оскільки на даний час не зменшилися ризики, передбачені п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Оскільки на даний час вказані вище ризики не зменшилися та продовжують існувати, тому прокурор і просить суд продовжити ОСОБА_6 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів, без визначення розміру застави.
Обвинувачена та її захисник у судовому засіданні заперечили проти задоволення даного клопотання, та адвокат клопоче про зміну запобіжного заходу на більш м'який, або ж визначенням розміру застави, посилаючись на недоведеність вказаних ризиків, відсутності обґрунтованої підозри.
Вирішуючи заявлені клопотання судді дійшли наступного висновку.
За змістом ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Також, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.10.2024 відносно підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, а у подальшому відповідно до ухвал слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.12.2024 строк дії вказаного запобіжного заходу продовжено строком до 20.01.2025. Ухвалами Чернігівського апеляційного суду від 09.01.2025 ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.12.2024 залишено без змін. У подальшому, ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 16.01.2025 відносно підозрюваної ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу до 16.03.2025, яку ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 30.01.2025 також залишено без змін.
Ухвалами колегії суддів Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29.04.2025, 26.06.2025, 15.08.2025, 09.10.2025, 04.12.2025 , 22.01.2026 та 10.03.2026 продовжено дію обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 , строком на 60 днів, тобто до 08.05.2026, включно, без визначення розміру застави.
Під час прийняття рішення про задоволення клопотання прокурора, суд, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вимог ст.ст.178, 194 КПК України, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких, за яке передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, даних про особу підозрюваної, а також те, що усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує їй, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також, оскільки підозрювана є особою жіночої статі, в якої відсутні обмеження для виїзду за кордон, остання може безперешкодно перетнути кордон, у тому числі використовуючи свої зв'язки з представниками спеціальних служб рф, дійшов висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 , так як інший запобіжний захід не забезпечить виконання останньою покладених на неї процесуальних обов'язків.
Колегія суддів враховуючи вищенаведені обставини у їх сукупності, вважає, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що зазначені ризики зменшились, або ж відпали, на даний час не встановлено, тому підстави для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченої ОСОБА_6 на більш м'який , а також визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави відсутні, а тому в задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 177-178, 183 КПК України,
Клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_6 - задовольнити.
Обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.111 КК України, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк 60 діб, тобто, до 28 червня 2026 року.
У клопотанні захисника адвоката ОСОБА_7 , підтриманого обвинуваченою ОСОБА_6 , про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити начальнику ДУ "Чернігівський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення даної ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_8
Судді: ОСОБА_9
ОСОБА_10 ФЕТІСОВА