Справа № 732/370/26
Провадження № 2/732/356/26
29 квітня 2026 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді - Бойко А. О.,
у присутності секретаря судового засідання - Пінчук С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (адреса: пров. Ушинського, 1, офіс 105, м. Дніпро, 49001, код ЄДРПОУ 40932411) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» через свого представника - адвоката Журавльова Станіслава Георгійовича звернулося до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №105-308-850-2-19-Г у розмірі 26796,50 грн, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі простроченої) - 6172,29 грн; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі простроченої) - 2378,85 грн та заборгованості по сплаті комісії (в тому числі простроченої) - 18245,36 грн. Крім цього, адвокат Журавльов С. Г. просив стягнути з відповідача судові витрати: зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та оплату професійної правничої допомоги в розмірі 11200,00 грн.
Позов вмотивований тим, що 04 листопада 2019 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 105-308-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», розміщені на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний кредитний договір. Відповідно до умов договору Товариство надало клієнту кредит в розмірі 16816,14 грн на строк з 04.11.2019 по 03.11.2022 (36 місяців) зі сплатою відсотків у розмірі 15 % річних та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,5 % від суми наданого кредиту. Згідно з п.1.2. договору кредит надається на споживчі цілі шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою. Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі. У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 26796,50 грн, з яких: 6172,29 грн - заборгованість за основним боргом, 2378,85 грн - заборгованість за відсотками та 18245,36 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості.
03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за умовами якого новий кредитор ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, у тому числі, і до ОСОБА_1 за договором №105-308-850-2-19-Г від 04.11.2019.
27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» було укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 105-308-850-2-19-Г від 04.11.2019 у розмірі 26796,50 грн. Представник позивача вказує, що всі нарахування здійснювались АТ «МЕГАБАНК» до дати отримання ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», а у подальшому ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги. Позивачем не здійснювалось жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювались.
Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов'язання, не погашає кредит, станом на день звернення із даним позовом до суду заборгованість не погашена. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 17 березня 2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач в особі уповноваженого представника в судове засідання не з'явився, у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та про ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів (а. с. 16).
27.04.2026 від представника позивача Журавльова С.Г. надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення сторона позивача не заперечує (а. с. 134-135).
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином за адресою реєстрації його проживання згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2464703 від 17.03.2026: АДРЕСА_1 (а. с. 127). Крім того, відповідачу направлялася судова кореспонденція за адресою, вказаною у позовній заяві: АДРЕСА_1 . Згідно із відмітками поштового відділення зв'язку поштові відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання отримані адресатом (а. с. 132, 133).
Від відповідача відзиву на позов не надійшло, про поважні причини неявки суд не повідомлений. Заяв чи клопотань також не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_1 в розумінні ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, не подав відзиву на позов, позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, виходив із такого.
Судом встановлено, що 04 листопада 2019 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 105-308-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами) (а. с. 96-97).
Згідно з п.1.1. кредитодавець надає кредитні кошти в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов'язується повернута кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками.
Кредит надається на споживчі цілі, шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою (п.1.2. договору).
Згідно із п.2.1.,2.2.,2.3.,2.4.,2.5. договору тип кредиту - кредит; кредит надається на строк з 04 листопада 2019 року по 03 листопада 2022 року включно; загальний розмір кредиту - 16816,14 грн; процентна ставка за користування кредитом - 15% річних; реальна річна процентна ставка - 126,873 %.
У п. 2.8. кредитного договору визначено, що розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості складає 3,5% від суми кредиту та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.
Згідно із п. 2.9. кредитного договору розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди становить 1175,43 грн та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.
Пунктом 2.11. кредитного договору сторони погодили, що процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний пунктом 2.2 договору, складає 0,1% річних.
Відповідно до пункту 4.1. кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами передбаченими договором.
Згідно з п.3.2.1. договору позичальник зобов'язується повернути одержаний кредит у повному обсязі до 16:00 години 03 листопада 2022 року.
У п. 4.3. договору вказано, що нарахування процентів за користування кредитом проводиться з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»).
Відповідно до пункту 3.2.3 кредитного договору позичальник зобов'язаний своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах.
Пунктом 4.4. договору передбачено, що у разі порушення строків оплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 календарних днів, кредитодавець обліковує заборгованість за кредитом в повному обсязі на відповідному рахунку простроченої заборгованості. При цьому правовідносини сторін за цим договором не втрачають своєї чинності та діють протягом строку дії договору. З цього моменту кредитодавець припиняє нарахування щомісячної комісійної винагороди, процентна ставка за кредитом встановлюється у розмірі, встановленому п.2.11. цього договору, а за невиконання прийнятих на себе зобов'язань щодо сплати ануїтетних платежів та комісійних винагород позичальник сплачує штраф у розмірі, передбаченому п.6.3. договору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 03 листопада 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за ним (п.7.1. договору).
Заява №218652 на отримання кредиту на споживчі цілі у АТ «МЕГАБАНК» від 04.11.2029 (а. с. 104), кредитний договір № 105-308-850-2-19-Г від 04.11.2019 (а. с. 96-97), паспорт споживчого кредиту «Споживчий кредит готівкою» (а. с. 102), Графік платежів, що є Додатком №1 до паспорту споживчого кредиту (а. с. 103) підписані ОСОБА_1 власноручним підписом.
Суд, дослідивши умови та зміст кредитного договору № 105-308-850-2-19-Г від 04.11.2019, дійшов висновку, що за своєю правовою природою правовідносини, які виникли між відповідачем у цій справі та АТ «МЕГАБАНК» є кредитними, а тому вони підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено §2 глави 71 Цивільного кодексу України, або не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти в сумі 16816,10 грн, що підтверджується підписом відповідача у заяві на видачу готівки № TR.2060124.4069.1677 від 04.11.2019, зміст операції: видача позичкових коштів згідно договору №105-308-850-2-19-Г від 04.11.2019, ОСОБА_1 , через касу (а. с. 84).
Однак, відповідач, всупереч умовам кредитного договору № 105-308-850-2-19-Г від 04.11.2019, взяті на себе зобов'язання виконував неналежним чином, допустивши порушення умов кредитного договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на загальну суму 26796,50 грн, з яких: 6172,29 грн - заборгованість за основним боргом; 2378,85 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 18245,36 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями (а. с. 52).
Сума заборгованості відповідача за даним кредитним договором підтверджується також виписками по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 04.11.2019 по 02.12.2022 та за період з 03.12.2022 по 03.09.2024 (а. с. 53-68, 69-81).
Суд зауважує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц від 25.05.2021 належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Окреслені норми дають підстави для висновку, що саме банківські виписки з рахунків позичальника є належними й допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Отже, виписки АТ «МЕГАБАНК» з особового рахунку відповідача за період з 04.11.2019 по 02.12.2022 та за період з 03.12.2022 по 03.09.2024 є належними та допустимими доказами отримання відповідачем кредитних коштів в межах договору, руху коштів по конкретному особовому рахунку та утворення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» (Банк) та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03 вересня 2024 року (а. с. 25-30).
Відповідно до п. 1 договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних ocіб зазначених у Додатку №1 до цього договору (боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників. За договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Відповідно до витягу з Додатку №1 до договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03 вересня 2024 року ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 105-308-850-2-19-Г від 04.11.2019 у загальному розмірі 26796,50 грн, з яких: 6172,29 грн - заборгованість за основним боргом; 2378,85 грн - заборгованість за відсотками; 18245,36 грн - заборгованість за комісіями (а. с. 82).
27 грудня 2024 року ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» договір №1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі, і до ОСОБА_1 за кредитним договором №105-308-850-2-19-Г від 04.11.2019 (а. с. 21-24).
У п. 1 договору зазначено, що за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами). Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Права вимоги переходять від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору та Додатку №1 (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами) (п. 2 договору).
Відповідно до платіжних інструкцій від 27 грудня 2024 року, 31 січня 2025 року та 22 вересня 2025 року ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» сплатило на користь ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» грошові кошти у розмірі 8030000,00 грн, 9200000,00 грн та 5500000,00 грн (а. с. 50).
З витягу з Додатку №1 до договору №1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 убачається, що ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 105-308-850-2-19-Г від 04.11.2019 у загальному розмірі 26796,50 грн, з яких: 6172,29 грн - заборгованість за основним боргом; 2378,85 грн - заборгованість за відсотками; 18245,36 грн - заборгованість за комісіями (а. с. 51)
Таким чином, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» наділено правом вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним вище договором.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання (статті 526, 527, 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до його виконання.
Частиною 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із статтями 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 статті 1078 ЦК України).
Факт прострочення відповідачем сплати заборгованості за наведеним кредитним договором не спростовано, доказів оплати відповідачем заборгованості в повному обсязі суду не надані.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
У ч. 2 ст. 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з'ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згідно із ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).
Згідно із ст. 12, ч. 1,5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог.
Доказів розірвання або визнання недійсним кредитного договору № 105-308-850-2-19-Г від 04.11.2019 (на підставі якого виникли зобов'язання у відповідача перед первісним кредитором щодо сплати кредиту) та/або договорів про відступлення прав вимоги №GL1N426240 від 03.09.2024 та №1/12 від 27.12.2024 (на підставі яких до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором) в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначений договір є обов'язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.
Розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростований, будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів та вимог позивача щодо розміру заборгованості відповідачем суду не надано.
Враховуючи, що відповідачем були порушені взяті зобов'язання щодо порядку та строків оплати за кредитним договором № 105-308-850-2-19-Г від 04.11.2019, а тому з останнього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту) у розмірі 6172,29 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 2378,85 грн.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 18245,36 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських
послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Як зазначалося судом, п. 2.8. кредитного договору, що узгоджується із положеннями паспорту споживчого кредиту, підписаних відповідачем, передбачено, що банком встановлюється комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,5 % від суми кредиту.
При цьому, як в самому кредитному договорі, так і в паспорті споживчого кредиту не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговування кредитної заборгованості (списання, зарахування кредитної заборгованості, розрахунково-касові операції, надання консультативних та інформаційних послуг), за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.
Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 18245,36 грн задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною 1 ст. 133 ЦК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 6678 від 12.03.2026, керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково, а тому з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 852,00 грн.
Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та
на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Представником позивача надано суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу: ордер про надання правничої допомоги серії АЕ №1414107 від 11.08.2025 (а. с. 35), свідоцтво про право на заняття Журавльовим С.Г. адвокатською діяльністю серії ДП №5817 (а. с. 38), договір про надання правничої допомоги № 1/07, укладений між 01.07.2025 АО «Альянс ДЛС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» з додатками (а. с. 39-49), Реєстр боржників від 01.12.2025 щодо боржника ОСОБА_1 , кредитний договір №105-308-850-2-19-Г від 04.11.2019 (а. с. 94), Акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги» №12092242 від 05.01.2026, згідно якого АО «Альянс ДЛС» надано ТОВ «ФК «Єврокредит» правничу допомогу по стягненню заборгованості з боржника ОСОБА_1 , РНОКППП НОМЕР_1 , у вигляді: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника, складання, підписанні та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості боржника, загальна вартість наданих послуг складає 11200,00 гривень (а. с. 96).
При вирішенні питання розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24), в якій виснувано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Відповідачем не надані суду заперечення щодо розміру стягнення з нього витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення такого розміру з належним на це обґрунтуванням.
Отже, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо необґрунтованості та неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу, спрощений порядок розгляду справи, задоволення позовних вимог повністю, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений адвокатом на виконання таких робіт, суд доходить висновку, що розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11200,00 грн, є розумним та таким, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність).
З урахуванням вищевикладеного та керуючись статтями 11, 16, 516, 517, 536, 549, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 43, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором №105-308-850-2-19-Г від 04.11.2019 у розмірі 8551,14 грн, що складається із: заборгованості за кредитом (в тому числі простроченої) - 6172,29 грн та заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі простроченої) - 2378,85 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судовий збір у розмірі 852,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11200,00 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз'яснити, що він має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення складене та підписане 29.04.2026.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (адреса: пров. Ушинського, 1, офіс 105, м. Дніпро, 49001, код ЄДРПОУ 40932411).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ).
Суддя А. О. Бойко