Провадження № 2/537/1246/2026
Справа № 537/1782/26
28.04.2026 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Маханькова О.В., за участю секретаря судового засідання Туль О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу № 537/1782/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Представник позивача - Сиплива Т.А. звернулась до суду із позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд ухвалити рішення, яким стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №20.05.2023-100001674 від 20.05.2023 у розмірі 5646 гривень та судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, відповідно до якої просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору та вирішити питання стосовно повернення судового збору.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового зсідання технічними засобами згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.
Розглянувши заяву представника позивача, суд приходить до наступного висновку.
Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Положеннями п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі у разі відсутності предмету спору.
Як вказано у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в справі № 638/3792/20 від 20.09.2021 поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Такий висновок підтримано Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в справі № 638/3792/20 від 20.09.2021.
Отже, суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що клопотання представника позивача, який не обмежений у праві заявляти клопотання про закриття провадження у справі, підлягає задоволенню, оскільки в справі відсутній предмет спору і між сторонами не залишилося неврегульованих питань.
Оскільки при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір, а провадження у справі підлягає закриттю, тож, згідно п.5 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу.
Тож позивачу слід повернути сплачений при поданні позову судовий збір (згідно платіжної інструкції № СЦ00088401 від 18.03.2026 року), що становить 2662,40 грн., за рахунок коштів з Державного бюджету України, відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013№787 (зі змінами та доповненнями), з урахуванням змін до механізму повернення судового збору, які набули чинності з 07.01.2025 року відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 26.11.2024 №606.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 255, ст.ст. 258-260 ЦПК України, суд, -
постановив:
Провадження в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - закрити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: Київська область, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 133-А, за рахунок коштів з Державного бюджету України судовий збір, сплачений згідно платіжної інструкції № СЦ00088401 від 18.03.2026 року, що становить 2662,40 грн.
Копія платіжної інструкції № СЦ00088401 від 18.03.2026 на суму 2662 грн. 40 коп. знаходиться у матеріалах справи № 537/1782/26 (провадження № 2/537/1246/2026).
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя: Маханьков О.В.