Справа № 533/693/25
Провадження № 2/533/21/26
іменем України
28 квітня 2026 року селище Козельщина
Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Козир В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання - Заворотної К.Ю.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Небилиці Р.В. (у режимі ВКЗ),
представника відповідача (на підставі самопредставництва) - Шкромиди Ю.В. (у режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про захист прав споживачів,
14 серпня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Небилиця Ростислав Васильович через підсистему «Електронний суд» звернувся від імені та в інтересах позивача до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про захист прав споживачів, у якій просив суд: застосувати наслідки нікчемності до договору № 529951-КС-001 від 17.03.2025 про надання кредиту у частині розміру кредиту, процентів за його користування, комісії та строку кредитування, а саме: зобов'язати ТОВ «Бізнес Позика» перерахувати розмір грошових коштів, які повинен сплатити ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика», без урахування незаконно нарахованих ТОВ «Бізнес Позика» відсотків та комісії за користування кредитом та з урахуванням розміру вже перерахованих ОСОБА_1 коштів на погашення заборгованості за договором № 529951-КС-001 про надання кредиту від 17.03.2025.
Разом з позовною заявою представником позивача подано клопотання про витребування доказів, у якому представник позивача просив витребувати від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика»:
- аудіозапис телефонної розмови ОСОБА_1 з уповноваженою особою ТОВ «Бізнес Позика», яка відбулася 17.03.2025 о 18 год. 09 хв.;
- копію заявки від 17.03.2025, поданої Гужевським Олександром Володимировичем 17.03.2025 до ТОВ «Бізнес Позика» перед отриманням кредиту.
У подальшому позивачем змінено предмет позову. З урахувань змін позивач просив суд визнати недійсним договір № 529951-КС-001 від 17.03.2025 про надання кредиту, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 .
Процесуальні дії/рішення у справі
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у цивільній справі, призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 30 вересня 2025 року (а.с. 59-61).
Цією ж ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача та витребувано від ТОВ «Бізнес позика»: аудіозапис телефонної розмови Гужевського Олександра Володимировича з уповноваженою особою ТОВ «Бізнес Позика», яка відбулася 17.03.2025 о 18 год. 09 хв; копію заявки від 17.03.2025, поданої Гужевським Олександром Володимировичем 17.03.2025 до ТОВ «Бізнес Позика» перед отриманням кредиту.
28 серпня 2025 року відповідачем ТОВ «Бізнес позика» через підсистему «Електронний суд» подано заяву про виконання ухвали суду (а.с. 68), до якої долучено: копію анкети кредита 100000715 від 17.03.2025 (а.с. 71), диск з аудіозаписом телефонної розмови ОСОБА_1 з уповноваженою особою ТОВ «Бізнес Позика» (а.с. 72).
03 вересня 2025 року відповідачем ТОВ «Бізнес позика» через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву (а.с. 73-104).
15 вересня 2025 року представником позивача - адвокатом Небелицею Р.В. через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив (а.с. 177-179).
23.09.2025 представником відповідача Шкромидою Юрієм Вікторовичем подано клопотання про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференцзв'язку поза межами приміщення суду (а.с. 183-187), яке протокольною ухвалою суду від 30.09.2025 задоволено.
Протокольною ухвалою суду від 30.09.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 28.10.2025 з метою надання можливості сторонам мирно врегулювати спір (а.с. 191-195).
26.10.2025 від представника позивача - адвоката Небилиці Р.В. через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про зміну предмету позову, у якій представник позивача просив суд змінити предмет позову по справі за позовом зі «застосування наслідків нікчемності до договору № 529951-КС-001 від 17.03.2025 про надання кредиту у частині розміру кредиту, процентів за його користування, комісії та строку кредитування, а саме: зобов'язати ТОВ «Бізнес Позика» перерахувати розмір грошових коштів, які повинен сплатити ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» без урахування незаконно нарахованих ТОВ «Бізнес Позика» відсотків та комісії за користування кредитом та з урахуванням розміру вже перерахованих ОСОБА_1 коштів на погашення заборгованості за договором №529951-КС-001 про надання кредиту від 17.03.2025» на: «визнати недійсним Договір № 529951-КС-001 від 17.03.2025 про надання кредиту, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 ».
Ухвалою суду від 28.10.2025 прийнято до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Небелиці Ростислава Васильовича про зміну предмету позову. Продовжено строк підготовчого провадження у цивільній справі на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 25 грудня 2025 року. Установлено сторонам строки для подання заяв по суті.
Ухвалою суду від 25.12.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 25 лютого 2026 року об 09 годині 30 хвилин. Визначено резервну дату наступного судового засідання 03.03.2026 на 09.00 годину (а.с. 220-221).
Судове засідання 25.02.2026 тривало з 09 години 40 хвилин до 10 години 59 хвилин, у судовому засіданні оголошено перерву до 03.03.2026.
Судове засідання 03.03.2026 тривало від 09 години 10 хвилин до 10 години 30 хвилин. У судовому засіданні оголошено перерву до 14.04.2026 з метою забезпечення участі позивача та надання ним особистих пояснень щодо обставин укладення оспорюваного договору.
Справу розглянуто 14.04.2026 за участю позивача, представників позивача та відповідача.
14.04.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення. Ухвалення та проголошення рішення суду відкладено до 28.04.2026 до 16.00 години (у зв'язку з перебуванням головуючої судді у відпустці з 16.04.2026 по 24.06.2026). Рішення суду ухвалено, складено та підписано суддею 28.04.2026.
Аргументи сторін
Позиція позивача (а.с. 1-10, 177-179)
Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером за віком.
До початку військової агресії рф проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Після повномасштабного вторгнення ворожих військ на територію України змушений був залишити місце свого постійного проживання. На даний час м. Попасна Луганської області є окупованою територією; будинок АДРЕСА_2 , в якому проживав позивач, - зруйнований внаслідок бойових дій. Місце перебування позивача на даний час: АДРЕСА_3 .
Позивач не має стабільного джерела доходу, окрім пенсії, розмір якої є недостатнім для покриття базових життєвих потреб, у тому числі витрат на житло, лікування та продукти харчування.
Внаслідок тяжкого матеріального становища та наявності заборгованості за кредитом перед АТ КБ «Приватбанк» та фізичними особами позивачем розглядалася можливість отримання позики на більш сприятливих умовах, ніж тих, що пропонувалися банком. Під час пошуку такої можливості в інтернет-мережі позивач звернув увагу на рекламу щодо можливості отримання кредиту до 30000,00 грн за ставкою 0,01 % у день на строк до 26 днів; відповідне інформаційне повідомлення містилося на сайті ТОВ «Бізнес Позика» https://bizpozyka.com/ (скриншот зі сторінки вебсайту ТОВ «Бізнес позика» із зазначенням процентної ставки 0,01 % додано до даного позову). Оскільки такі умови отримання кредитних коштів були прийнятними, позивач 17.03.2025 на вебсайті ТОВ «Бізнес Позика» https://bizpozyka.com/ua/ пройшов авторизацію та зазначив бажану для отримання суму грошових коштів - 30000,00 грн. Через деякий час після вчинення дій, необхідних для отримання кредиту, на рахунок позивача, що відкритий в АТ КБ «Приватбанк», від ТОВ «Бізнес Позика» надійшли кошти, розмір яких був значно більший від початково визначеної суми, - 49950,00 грн (скриншот з мобільного застосунку додано до позову). Відразу після отримання коштів позивач в особистому електронному кабінеті, створеному для отримання кредиту від ТОВ «Бізнес Позика», мав змогу ознайомитися з договором про надання кредиту.
Ознайомившись з вказаними умовами, позивач відразу передзвонив відповідачу за номером телефону НОМЕР_1 , вказаному на вебсторінці ТОВ «Бізнес Позика», повідомив про свій намір відмовитися від договору про споживчий кредит та готовність повернути отримані кошти (скриншот екрану смартфону, що підтверджує здійснення телефонного дзвінка, додано до даної заяви). Причиною відмови від договору стало наявність умов, з якими позичальник не мав змоги ознайомитися, а саме: отримання коштів в більшому розмірі від заявленого; підвищена процента ставка; наявність комісії. Представником ТОВ «Бізнес Позика» під час розмови по телефону було вказано на неможливість позивача відмовитися від укладеного договору та повернути лише отриману суму в розмірі 50000,00 грн. Разом з тим наголошено, що при відмові від договору в день його укладення розмір коштів, які підлягали поверненню, становить не 50000,00 грн, а 65000,00 грн.
Позивач протягом березня-квітня 2025 року здійснив кілька платежів на загальну суму 40000,00 грн: 25.03.2025 - 28000,00 грн; 06.04.2025 - 10000,00 грн; 2000,00 грн. У подальшому в зв'язку з відсутністю достатніх джерел фінансування проплати за договором припинилися. Згодом у зв'язку з ненаданням відповідачем повної інформації про умови кредитування, заперечення можливості відмовитися від договору шляхом повернення отриманої суми коштів без сплати додаткових платежів, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів відповідно до ст. 4 ЦПК України.
Приймаючи рішення щодо звернення до ТОВ «Бізнес Позика» для отримання кредиту, позивач керувався можливістю отримання у кредит грошових коштів у розмірі 30000, 00 грн на строк до 26 днів з денною процентною ставкою 0,01 %. Така умова розміщена на вебсторінці відповідача https://bizpozyka.com/. Разом з тим умовами кредитного договору від 17.03.2025 на позичальника покладений більший обсяг зобов'язань, зокрема по сплаті процентів та комісії.
Відсутність у рекламі споживчого кредиту точної та достовірної інформації про умови кредитування позбавило позивача можливості здійснення свідомого і компетентного вибору у частині отримання/не отримання грошових коштів та/або звернення до іншого кредитодавця, в зв'язку з чим відповідальність за недобросовісну рекламу має бути покладено на відповідача.
Звертав увагу суду, що 03.08.2025 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом з метою отримання інформації стосовно кількості кредитів, наданих позичальникам за ставкою 0,01 %. У наданні представнику інформації відмовлено; відмова мотивована належністю запитуваної інформації до таємниці фінансової послуги. Разом з тим відповідач в цей же день на адресу електронної пошти позивача надіслав повідомлення про відсутність запитуваної інформації. Дане повідомлення свідчить про відсутність у ТОВ «Бізнес Позика» кредитного продукту, який передбачає можливість отримання позики/кредиту до 30000,00 грн строком до 26 днів та процентною ставкою 0,01 %.
На думку представника позивача, з таких документів як прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір, договору, додатку 1 до договору (таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача) вбачається, що їх підписання позивачем відбулося водночас: 17.03.2025 о 15:44:43, що свідчить про відсутність достатнього часового проміжку, необхідного для детального вивчення їх змісту. Кошти на рахунок позивача надійшли цього ж дня через декілька секунд після підписання вказаних документів: о 15 год. 45 хв. Після отримання коштів позивач ознайомився з договором та о 18 год. 09 хв подзвонив відповідачу, щоб відмовитися від договору про споживчий кредит відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», проте відповідач заперечив можливість такої відмови, повідомивши позивачу завідомо неправдиву інформацію, зміст якої зведений до того, що при відмові від договору поверненню підлягає сума, яка значно перевищує розмір отриманого кредиту та становить 65000,00 грн.
На переконання представника позивача, відповідач, усвідомлюючи, що позичальник належить до категорії вразливих осіб у зв'язку з віком (майже 70 років) та довірливістю, всупереч вказаним нормам увів в оману стосовно умов надання кредиту та не надав останньому змоги ознайомитися як з відомостями, необхідними для укладення договору, так і з самим договором, надавши кошти позичальнику. При цьому надання коштів відбулося на інших умовах, ніж очікував позивач. У подальшому відповідач, продовжуючи введення позивача в оману, заперечив можливість відмовитися від договору та повернути отримані кошти в тому розмірі, в якому вони надавалися позичальнику.
Усупереч ст. 10, 14 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавцем не було враховано фактори, що мають вплив на кредитоспроможність позичальника, а саме: а) не уточнено місце проживання позичальника; б) не отримано відомості щодо джерела прибутку. Кредитодавець не порушував питання щодо документального підтвердження розміру доходів, що можуть отримуватися позичальником та в подальшому спрямовуватися на погашення заборгованості за кредитним договором. Разом з цим варто зазначити, що, починаючи з 2022 року позивач не працює. Єдиним джерелом доходу на теперішній час є пенсія, розмір якої становить 7788,81 грн, що свідчить про неможливість погашення заборгованості без додаткових джерел фінансування»; в) не враховано даних щодо наявності заборгованості перед іншими юридичними особами станом на 17.03.2025 (дата отримання кредиту), що підтверджується відповідною довідкою з Українського бюро кредитних історій, копію якої додано до даного позову. Невжиття відповідачем заходів з проведення оцінки кредитоспроможності мало наслідком надання кредитних коштів особі, яка не має достатніх доходів для повернення коштів на умовах, з якими позивач не мав змоги ознайомитися.
Пунктом 4.2.2 договору встановлений графік платежів, яким передбачено сплату процентів, комісії та тіла кредиту. Графіком на позичальника покладено обов'язок з внесення необхідних платежів кожні 14 днів; всього передбачено 12 платежів. При цьому у порушення ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» кошти від здійснених перших трьох платежів підлягали спрямуванню на погашення комісії та процентів, і лише четвертий платіж передбачав часткове погашення тіла кредиту. Така черговість погашення вимог кредитора покладає на позичальника обов'язок щодо сплати додатково нарахованих процентів. У випадку дотримання норм діючого законодавства при формуванні графіку платежів з урахуванням визначеного договором їх розміру (10250,00/10112,02 грн) та періоду сплати денна процентна ставка мала б становити 0,87 %. В такому разі, за умови наявності законних підстав для сплати комісії, яка б підлягала погашенню в останню чергу, графік мав би передбачати значно менший розмір всіх платежів за договором та становити 90496,04 грн (замість 122862,02 грн), з них 30496,04 грн - проценти (замість 62862,02 грн). Відповідний розрахунок наведений у таблиці 1, яку додано до позовної заяви.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Відповідач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які позивач не міг оцінити належно.
Надавши кредит у розмірі 50000,00 грн, відповідач неправомірно поклав на позичальника обов'язок зі сплати процентів на загальну суму 62862,02 грн та комісії - 10000,00 грн, оскільки з такими умовами договору позичальник ознайомлений не був. Крім цього розмір процентів та комісії (72862,02 грн), які передбачені договором, значно перевищує половину розміру наданого кредиту, що свідчить про їх непропорційність. Якщо прийняти до уваги законність договору у частині нарахування процентів та комісії, то протягом строку кредитування сума компенсації/процентів та комісії не мала перевищувати 25000,00 грн. У такому разі графік мав формуватися, виходячи з денної ставки 0,49 % у день, за умови наявності законних підстав для їх нарахування. У такому випадку загальний розмір платежів згідно з графіком не повинен був перевищувати 75000,00 грн. Відповідний графік наведений у таблиці 2.
Встановлюючи комісію за надання кредиту, позикодавцем не деталізовано, за які саме вчинені ним дії, пов'язані з наданням кредиту, позичальник зобов'язаний здійснити її оплату та які складові мали вплив на її розмір (20 % від суми виданого кредиту). А тому умова договору про встановлення комісії за видачу кредиту є незаконною.
У підсумку позивач та його представник уважали, що враховуючи, що умови спірного правочину щодо розміру кредиту, процентів за його користування, комісії та строку кредитування не погоджувалися позичальником та не відповідають його внутрішній волі, такі умови в силу закону є нікчемними.
У відповіді на відзив представник позивача додатково пояснив, що надані відповідачем на виконання ухвали суду відомості підтверджують, що позивач розглядав можливість отримання у кредит близько 30000,00 грн з процентною ставкою 0,01 % у день. Зазначені відомості спростовують твердження відповідача про те, що позивач самостійно приймав усвідомлене рішення про отримання кредиту у розмірі 50000,00 грн з процентною ставкою 1 % у день.
Надана відповідачем копія анкети клієнта про суму бажаного кредиту у розмірі 50000,00 грн виконана відповідачем та не містить підпису позивача. Зміст такої анкети суперечить змісту заявки, у якій розмір кредиту заявлений у значно меншому розмірі.
З візуальної форми послідовності дій клієнта, що надана відповідачем разом з відзивом, вбачається, що від моменту входу позичальника в особистий кабінет (17.03.2025 о 15:39:50) до підписання договору клієнтом (17.03.2025 о 15:44:43) пройшло не більше 5 хв. Даного часу не було достатньо для ознайомлення зі самостійно встановленими позикодавцем на власний розсуд без погодження з позичальником умовами договору щодо надання кредиту у розмірі 50000,00 грн зі сплатою процентів за ставкою 1 % у день та комісією 20 % від суми кредиту. Звертав увагу суду, що надана відповідачем заявка сформована раніше (12:59:43), ніж позичальником був здійснений вхід до особистого кабінету.
На думку позивача, вартість послуги з написання відзиву є занадто завищеною та не відповідає критеріям співмірності; вартість послуг в цій частині не повинна перевищувати 2000,00 грн у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
При нормативному обґрунтуванні позовних вимог представник позивача посилався на статті 3, 13,15-16, 203, 215-216, 229-230, 509, 626-628, 1046, 1048, 1050 Цивільного кодексу України, статті 16, 28, 49, 81, 133, 137, 141, 175, 176, 179 Цивільного процесуального кодексу України, статті 1, 7, 8, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 19 Закону України «Про споживче кредитування», статті 10, 11 Закону України «Про рекламу», статті 15, 18, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 1, 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Положення про додаткові вимоги до договорі небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий кредит), затверджене Постановою Правління НБУ № 113 від 03.11.2021, рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013, Постанову Пленуму Верховного Суду України №9 від 05.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсними» та висновки Верховного Суду у справі № 679/1103/23 (постанова суду від 12 лютого 2025 року), у справі № 902/417/18 (постанова суду від 18 березня 2020 року), у справі № 132/1006/19 (постанова суду від 07 жовтня 2020 року), у справі № 826/1216/16 (постанова суду від 27 червня 2018 року), у справі № 757/16448/17-ц (постанова суду від 24 червня 2020 року), у справі № 755/9215/15-ц (постанова суду від 19 лютого 2020 року), у справі № 904/4507/18 (постанова суду від 12 травня 2020 року).
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали. Представник позивача наполягав на тому, що на сайті відповідача розміщена неправдива реклама щодо умов кредитування під 0,01 %, й саме така приваблива ставка спонукала позивача укласти договір. Стверджував, що позивач намагався та мав бажання отримати лише 26000,00 грн кредиту саме під 0,01 %, а видано йому було 50000,00 грн під 1 %. Після того як позивач отримав кошти на рахунок, він почав ознайомлюватися з умовами договору та з'ясував, що йому видано іншу суму та на інших умовах. Позивач одразу намагався припинити договір та повернути кошти, про що повідомив відповідачеві в телефонному режимі. Але особа, яка з ним спілкувалася, повідомила, що треба повернути 50000,00 грн, комісію 10000,00 грн та проценти за один день користування кредитом. Наполягав на тому, що позивач був уведений в оману про умови кредитування, позивачеві відповідачем було нав'язано умови кредиту (сума кредиту інша, проценти інші). Договір, паспорт та акцепт, додаток 1 до договору (таблиця) підписані одним підписом, що свідчить про те, що у позивача не було часу на ознайомлення з умовами договору.
Позивач у судовому засіданні стверджував, що на сайті відповідача написав, що йому треба кредит 26000,00 грн, а коли відкрив кабінет, то побачив, що йому видано 50000,00 грн. Він намагався повернути одразу кредит, але йому відмовили. Умови договору побачив тільки після отримання коштів на рахунок. Відповідаючи на питання представника відповідача, пояснив, що станом на дату укладення кредитного договору він не працював, про дохід сказав неправду, бо на нього тиснули шахраї, які у цей час з ним були на зв'язку по телефону. Заперечував факт, що мав бажання отримати кредиту у сумі 35000,00 грн. Підтвердив, що письмову заяву про відмову від договору не подавав, бо не знав, що так треба робити, перший раз про це почув у судовому засіданні від представника відповідача. Чи отримував смс-повідомлення на підписання договору - не пригадав. Стверджував, що договір підписував «пальцем по екрану комп'ютера».
Позиція відповідача (а.с. 73-104, 242-245)
Відповідач ТОВ «Бізнес позика» не погодився з доводами позивача, вважав усі звинувачення безпідставними.
На переконання відповідача, зі скріншоту, наданого позивачем, вбачається, що ТОВ «БІЗПОЗИКА» пропонує позичальникам два продукти: короткий кредит до 26 днів та довгий кредит до 4 або 6 місяців. Короткий кредит можливий до 30000,00 грн до 26 днів з одним платежем у кінці строку у розмірі 36378,00 грн. Даний платіж у розмірі 36378,00 грн складається зі: 30000,00 грн - тіло кредиту; 78,00 грн - відсотки за користування кредитом з розрахунку 0,01 % у день; 6300,00 грн - комісія за видачу кредиту у розмірі 21 % від тіла кредиту. Тому твердження позивача про бажання отримати кредит лише під 0,01 % без сплати комісії за видачу кредиту безпідставне, оскільки чітко вказано, що при кредиті у 30000,00 грн треба через 26 днів сплатити 36378,00 грн.
Відповідач надав суду роздруківку «Умов кредитування» та «Розрахунки калькулятора», з яких вбачається, що ТОВ «БІЗПОЗИКА» до укладення кредитних договорів прозоро та у повному обсязі надає своїм клієнтам всю детальну інформацію про істотні характеристики кредиту.
Зі заявки про отримання кредиту вбачається, що позивач хотів отримати кредит у розмірі 35000,00 грн, а не 30000,00 грн, як вказує у позові представник позивача.
На підтвердження надано суду аудіофайл, з якого, на думку відповідача, вбачається, що позивачу у ТОВ «БІЗПОЗИКА» було погоджено два кредитних продукти на вибір: 1) короткий кредит від 3000,00 грн до 25000,00 грн на 26 днів з одним платежем у кінці строку, з відсотковою ставкою 0,01 % за день користування та з 21 % комісії за надання кредиту; 2) довгий кредит від 3000,00 грн до 50000,00 грн на 24 тижні з платежем раз на два тижні, з відсотковою ставкою 1 % за день користування та з 20 % комісією за надання кредиту.
Позивач спочатку хотів отримати кредит 35000,00 грн, але йому було погоджено два кредитних продукти з максимальним лімітом у 25000,00 грн та 50000,00 грн. За припущенням відповідача, сума у 25000,00 грн не задовольняла позивача, тому він обрав кредит 50000,00 грн на 24 тижні під 1 % та комісію за надання кредиту у розмірі 20 % від тіла кредиту.
Доводи позивача про те, що він не оцінив умови договору кредиту на предмет їх вигідності для себе, внаслідок чого договір повинен бути визнаний недійсним, не відповідає законодавству, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 229 Цивільного кодексу України помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Як стверджує позивач, він, не читаючи, підписав договір, що свідчить про його власне недбальство, що не є підставою для визнання кредитного договору недійсним.
Твердження ж позивача про те, що йому не була надана можливість ознайомитися зі договором, не підтверджене жодним доказом. Жодна норму закону не пов'язує юридичний наслідок недійсності правочину з обставиною наявності/відсутності в сторони договору інформації для розрахунку користі від вчиненого правочину. Таким чином, позивач не вказав і не підтвердив жодної обставини, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним. Доводи позивача спростовуються належними доказами відповідача, а позов подано з метою уникнути або відтермінувати повернення кредитних коштів.
Позивачу до укладення договору було надано паспорт споживчого кредиту, ознайомлено з договором та Правилами надання кредитів, а також надано інформацію, зазначену у ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».
На сайті ТОВ «БІЗПОЗИКА» клієнтам доступні детальні умови кредитування по кожному продукту, приклади результатів розрахунків калькулятора по кожному продукту, всі типові правила кредитування, кредитні договори, додаткові угоди, інформація про істотні характеристики послуги з надання мікрокредиту, споживчого кредиту, паспорт споживчого кредиту, попередження про можливі наслідки згідно зі законодавством України для споживачів у разі користування фінансовою послугою ТОВ «БІЗПОЗИКА» та інша інформація.
Крім того, у пункті 11.4.4 кредитного договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором та правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав договір з вільним волевиявленням. Також у пункті 11.4.5 позичальник підтверджує, що отримав від кредитодавця всі документи та інформацію, які позичальник запросив у кредитодавця до моменту укладення договору. Крім того, всі істотні умови кредитування (зокрема, сума кредиту, строк кредиту, термін повернення кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за видачу кредиту, графік платежів, тощо) чітко, зрозуміло і однозначно вказані в кредитному договорі, який після укладення було надіслано на електронну пошту позивача.
Позивача було належним чином ідентифіковано в інформаційно-комунікаційній системі відповідача.
Договір підписано - одноразовими ідентифікаторами як відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», так і відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України.
Під час укладення кредитного договору позивача не обмежували у часі з його ознайомленням. Позивач мав можливість детально декілька разів ознайомитись з усіма умовами кредитного договору і прийняти усвідомлене рішення про його укладання.
Відповідач видав кредит позивачу на його власний картковий рахунок, відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Кредитний договір укладено у відповідності до Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію» та Правил надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗПОЗИКА».
Отже, на переконання відповідача, спірний кредитний договір:
а) був укладений за вільним волевиявленням позивача, який був заздалегідь та своєчасно ознайомлений з усіма умовами кредитного договору, не заперечував проти нього та підписав зазначений правочин на взаємно погоджених із відповідачем умовах;
б) був укладений належним чином та у повній відповідності до вимог чинного законодавства України - в порядку та згідно з умовами, визначеними ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію» і Правил, через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця - https://my.bizpozyka.com, що повністю спростовує протилежні за змістом твердження позивача із зазначених питань, висловлені ним у позовній заяві.
Згідно з презумпцією правомірності правочину електронний кредитний договір є правомірним, тому відповідач взагалі не повинен доводити його дійсність.
Вимогами законодавства не встановлено недійсність кредитного договору через його електронну форму або підписання його одноразовим ідентифікатором.
Навпаки, укладення договору в електронній формі та підписання його одноразовим ідентифікатором врегульовано чинним законодавством України, що доводиться в інших розділах.
За зазначених обставин, будь-які подальші можливі ствердження позивача про, начебто, неукладеність кредитного договору без надання ним на підтвердження цього належних та допустимих доказів (в розумінні норм Цивільного Процесуального Кодексу України), слід розглядати лише у якості його власних бездоказових припущень, що заборонено нормами частини шостої статті 81 ЦПК України (доказування не може ґрунтуватись на припущеннях).
Комісія за надання кредиту правомірна та відповідає чинному законодавству. Обставини встановлені у справі № 202/5330/19 не є тотожними.
Усі норми законодавства у сукупності чітко та однозначно передбачають право кредитодавця на законне отримання доходу за кредитним договором у вигляді процентів за користування кредитними коштами протягом дії строку кредитування.
Є всі законні підстави вважати, що та обставина, що у позовній заяві позивач робить висновок про те, що розмір нарахованих процентів значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, ніяким чином не впливає на законність та обґрунтованість нарахованих процентів за користування кредитом - адже розмір нарахованих процентів повністю відповідає умовам кредитного договору, а право кредитора на одержання процентів у відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України є легальною, законною, справедливою та правомірною платою позичальника за користування кредитними коштами (а не сумою компенсації), що повністю відповідає правовій позиції, висловленій в пунктах 74-80 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16.
Умови кредитного договору (другий розділ) встановлюють загальну вартість кредиту, розмір плати за користування кредитними коштами (процентна ставка), порядок нарахування та сплати процентів. Ці умови чітко вказують на права та обов'язки сторін за договором і є зрозумілими, не призводять до порушення балансу договірних прав і обов'язків сторін, не встановлюють непропорційно великої суми компенсації (плати) за користування кредитом. Позивач не навів будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач включив до умов кредитного договору несправедливі умови, а при їх укладенні не дотримався б засад добросовісності та справедливості. З наведеного вбачається, що відсотки за користування кредитом є легітимною платою за можливість не повертати борг, на які добровільно погодився позичальник, і не є ні компенсацією продукції, ні компенсацією завданої шкоди. Таким чином, відсутні будь-які підстави ототожнювати відсотки за користування кредитом з компенсацією вартості продукції, тому необґрунтованим та протиправним є твердження позивача про порушення в даному випадку норм п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (норми про компенсацію вартості продукції).
Право на зменшення процентів саме за користування кредитними коштами суд взагалі позбавлений навіть процесуально чи з огляду на норми матеріального права.
Розмір відсотків, встановлений у договорі, не перевищує граничного розміру встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідач звертав увагу суду, що норми статті 19 Закону «Про споживче кредитування» визначають вказану черговість платежів як таку, якої мають дотримуватись кредитори при отриманні платежів від позичальників, тільки у випадку недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит. Проте, зазначені ствердження позивача не ґрунтуються ані на нормах чинного законодавства, ані на умовах кредитного договору, а також не враховують фактичний стан виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, оскільки позивачем було здійснено два платежі 25.03.2025 на суму - 28000,00 грн та 06.04.2025 на суму - 12000,00 грн. Станом на кожну з цих двох дат, сума здійсненого позивачем платежу, навпаки була більшою ніж передбачено умовами договору. Тому не було жодних підстав для застосування умов ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки дана норма застосовується лише у випадку недостатності суми здійсненого платежу.
Позивач не відмовився від кредиту протягом 14 календарних днів, а в повній мірі скористався коштами.
Позичальник не відмовлявся від договору, оскільки не направляв до ТОВ «БІЗПОЗИКА» повідомлення у письмовій формі або у вигляді електронного документа, а продовжує користуватись коштами ТОВ «БІЗПОЗИКА».
При нормативному обґрунтуванні позовних вимог представник відповідача посилався на статті 11, 205, 207, 229, 509, 526, 528, 536, 625, 629, 638, 640-642, 626-627, 1048, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статті 58, 134, 137, 178 статтю 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», статті 11, 12, 14 Закону України «Про електронну комерцію», статті 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 1, 8, 19 Закону України «Про споживче кредитування», Положення про додаткові вимоги до договорі небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий кредит), затверджене Постановою Правління НБУ №113 від 03.11.2021, рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №6-рп/2013 та висновки Верховного Суду у справі 6-2953цс15 (постанова від 13 квітня 206 року), у справі № 753/25081/21 (постанова від 23 жовтня 2024 року), у справі № 509/1161/18 (постанова від 09 травня 2024 року), у справі № 524/5556/19 (постанова від 12 січня 2021 року), у справі № 910/5408/21 (постанова від 03 серпня 2022 року), у справі № 667/11746/17 (постанова від 10 березня 2021 року), у справі № 2-2768/2010 (постанова від 14 листопада 2018 року), у справі № 911/2768/20 (постанова від 22 липня 2021 року), у справі № 910/1238/16 (постанова від 23 травня 2018 року), у справі № 910/4518/16 (постанова від 05 квітня 2023 року), у справі № 496/3134/19 (постанова від 13 липня 2022 року), у справі № 910/3140/19 (постанова від 30 червня 2021 року), у справі № 202/5330/19 (постанова від 31 серпня 2022 року), у справі № 910/4450/19 (постанова від 27 березня 2020 року), у справі № 225/3/7 (постанова від 25 квітня 2018 року), у справі № 910/24257/16 (постанова від 25 квітня 2018 року), у справі № 910/719/19 (постанова від 19 травня 2020 року), у справі № 922/2383/16 (постанова від 19 червня 2018 року), у справі № 910/5394/15-г (постанова від 16 травня 2018 року), у справі № 2-3007/11 (постанова від 12 грудня 2018 року), у справі № 757/31606/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року), у справі № 233/2021/19 (постанова від 12 жовтня 2021 року), у справі № 703/2718/16-ц (постанова від 19 червня 2019 року), у справі № 902/417/18 (постанова від 18 березня 2020 року); у справі № 331/2974/23 (постанова від 20.09.2024).
У судовому засіданні представник відповідача заперечення, викладені у відзиві, підтримав, надав пояснення на спростування доводів позивача, детально пояснив механізм укладення кредитного договору в електронній формі. Щодо порядку відмови від договору, повідомив, що такі умови викладені в самому договорі, а представник відповідача не зобов'язаний був роз'яснювати позивачеві на його звернення в телефонному режимі порядок відмови від договору, що полягав у поданні письмової заяви. Пояснюючи положення п. 5.1.2 кредитного договору представник повідомив, що, якби позивач відмовився від договору у порядку, визначеному у цьому пункту договору, то він не зобов'язаний би був сплачувати комісію, а лише тільки тіло кредиту та проценти повинен був би повернути.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Зі скріншоту зі сайту bizpozyka.com/ua/ вбачається, що при обраній сумі кредиту до 30000,00 грн процентна ставка становить 0,01 % у день; строк кредиту - до 26 днів; періодичність платежу - у кінці строку; кількість платежів 1; періодичний платіж 36378,00 грн. При обраній сумі кредиту - до 150000,00 грн процентна ставка становить 1 % у день; строк кредитування - до 4 або 6 місяців; періодичність платежу - раз на 2 тижні; кількість платежів 8 або 12; періодичний платіж 7600,00 грн/ 6150,00 грн (а.с. 21). Інформація про комісію відсутня.
Така ж інформація вбачається з вебсторінки за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 /, яка оглянута судом у судовому засіданні.
Детальні умови, умови кредитування, попередження про наслідки, розрахунки калькулятора, істотні характеристики та інші документи, на відміну від наведених вище умов кредитування, - приховані. Для ознайомлення з їх змістом слід перейти за наведеними на вебсайті посиланнями.
За посиланням https://bizpozyka.com/ua/publychnaya-ynformatsyya-o-kompanyy-novaya-stranytsa#for-nbu також розміщена інформація щодо порядку відмови від договору про надання кредиту з посиланням на ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування».
В анкеті кредиту 100000715 від 17.03.2025 (а.с.71) наведено такі відомості: прізвище - ОСОБА_2 ; ім'я - ОСОБА_3 ; по батькові - ОСОБА_4 ; ІПН - НОМЕР_2 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; телефон - НОМЕР_3 ; ел.пошта - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; паспортні дані; місце проживання: АДРЕСА_1 . Мета кредиту: ремонт. Сума кредиту: 30000,00 грн. Щомісячний дохід 42000,00 грн.
17.03.2025 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту № 529951-КС-001 (Споживчий кредит. Електронна форма») від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (а.с. 22).
17.03.2025 між ТОВ «Бізнес позика» (за договором - кредитодавець) та ОСОБА_1 (за договором - позичальник) укладено договір про надання кредиту № 529951-КС-001 (Споживчий кредит. Електронна форма) (далі по тексту рішення - кредитний договір або договір кредиту), який підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора UA-9997, про що свідчить р. 12 договору (а.с. 23-32).
У реквізитах та підписах сторін договору зазначено прізвище, ім'я, по батькові позивача - ОСОБА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ; відомості про паспорт; ідентифікаційний номер позивача ( НОМЕР_2 ), номер електронного платіжного засобу НОМЕР_4 , а також засоби зв'язку з позичальником: телефонний - НОМЕР_3 ; електронний - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; поштовий - АДРЕСА_1 .
У розділі 1 кредитного договору зазначені терміни, які вживаються у договорі, а саме:
- Заявка - анкета встановленої кредитодавцем форми, що інтегрована в ккредитодавця, яка заповнюється позичальником. Заявка заповнюються з метою вчинення електронного правочину (отримання кредиту позичальником), ідентифікації в ІКС кредитодавця, у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» та містить дані, що необхідні для прийняття кредитодавцем рішення щодо видачі чи відмови у видачі кредиту (п. 1.4 кредитного договору).
- Комісія за видачу кредиту (надалі - комісія) - грошові кошти, які згідно з умовами цього договору позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю в якості однієї (першої) з двох складових оплати за надання та користування кредитом. Комісія за видачу кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту у дату видачі кредиту, якщо умовами договору передбачено сплату комісії за видачу кредиту (п. 1.6 кредитного договору).
- Проценти за користування кредитом (далі - проценти) - грошові кошти, які відповідно до договору позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю у якості однієї (другої) з двох складових оплати за надання та за користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється за процентними ставками, що визначені у договорі (п. 1.11 кредитного договору).
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 50000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (надалі - правила).
Тип кредиту: кредит (п. 2.2 кредитного договору). Строк, на який надається кредит: 24 тижні (п. 2.3 кредитного договору).
Згідно з п. 2.4 кредитного договору стандартна процентна ставка за кредитом: у день 1 %, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Відповідно до п. 2.5 кредитного договору комісія за видачу кредиту (надалі - комісія): 10000,00 грн.
Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту у дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит також належить до комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні позичальником у кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними додатковими угодами до цього договору, якими сторони оформили отримання позичальником у кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній додатковій угоді до цього договору, якою сторони оформили отримання позичальником у кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 0 %, вказане означає, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит на підставі такої додаткової угоди до цього договору є відсутньою. Тарифи за цим договором є незмінними впродовж дії договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до цього договору, який сторони погодили іменувати у своїх відносинах додатковою угодою (далі - додаткова угода).
Згідно з п. 2.6 кредитного договору комісійна винагорода, яка стягується з позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги, під час здійснення платежів за договором через сайт кредитодавця або через Особистий кабінет становить не більше 0,65 % від суми платежу, що вноситься позичальником. При цьому кредитодавець забезпечує позичальнику можливість безкоштовного здійснення переказу коштів (без стягнення комісійної винагороди) способами оплати, визначеними кредитодавцем. Інформація про такі способи оплати розміщена на сайті кредитодавця за посиланням: https:/bizpozyka.com/pay.
У разі, якщо позичальник здійснює оплату за договором іншими способами, не передбаченими цим пунктом договору, позичальник самостійно сплачує комісійну винагороду та інші збори, що стягуються установами, які надають платіжні послуги, а також вартість послуг з розрахунково-касового обслуговування у відділеннях банків під час здійснення позичальником платежів за договором, відповідно до тарифів, встановлених такими установами та банками.
Загальний розмір наданого Кредиту: 50000,00 грн (п.2.7 кредитного договору). Строк дії Договору: до 01.09.2025 (п. 2.8 кредитного договору). Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 123660,68 грн (п. 2.9 кредитного договору). Загальні витрати за Кредитом: 73660,68 грн (п. 2.10 кредитного договору). Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 6918,26 процентів (п. 2.11 кредитного договору).
Відповідно до п. 2.12 кредитного договору денна процентна ставка: 0,87 процентів.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка розрахована відповідно до методики розрахунку, що затверджена Постановою Правління Національного банку України від 11.02.2021 № 16 «Про затвердження Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит». Реальна річна процентна ставка, денна процентна ставка, загальні витрати за кредитом та орієнтовна загальна вартість наданого кредиту обчислені на основі припущення, що позичальник буде дотримуватись графіку платежів, що вказаний в додатку № 2 до договору, та буде застосовуватись стандартна процентна ставка, а інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору.
Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:
ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t * 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.
Розрахунок денної процентної ставки: ДПС: 0,87 процентів = (ЗВСК: 73660,68 грн./ЗРК:50 000 грн.)/t:169 днів ? 100%.
Застереження: наведені обчислення загальних витрат за кредитом, денної процентної ставки, реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості наданого кредиту є репрезентативними та базуються на обраних позичальником умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Дата видачі кредиту 17.03.2025 (п. 2.13 кредитного договору). Дата повернення кредиту 01.09.2025 (п. 2.14 кредитного договору).
Відповідно до п. 2.15 кредитного договору мета (цілі) отримання кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Цей кредит є споживчим кредитом.
У п. 3.1 кредитного договору викладено технологію (порядок) укладання договору: договір укладається з використанням ІКС кредитодавця, дистанційно, в електронній формі, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом надання пропозиції укласти договір (оферти) кредитодавцем та ї прийняття (акцептування) позичальником. Договір укладається з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інших нормативно-правових актів Національного банку України.
У п. 3.2 кредитного договору визначено порядок укладання договору позичальником вперше:
- для укладання договору позичальником вперше, у порядку встановленому правилами та цим договором позичальник надає кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом заповнення на сайті кредитодавця усіх граф відповідної форми заявки вручну. Надаючи таку інформацію, позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою сайту кредитодавця (заявкою) та які необхідні для укладення договору та реєстрації позичальника в ІКС кредитодавця. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних (п. 3.2.1);
- після проведення дій, зазначених у п. 3.2.2 цього договору позичальник має змогу подати заявку на оформлення кредиту та обрати бажану суму завдяки інструменту вибору суми (повзунку). Після вибору суми позичальник повинен пройти авторизацію шляхом введення своїх персональних та паспортних даних та заповнення усіх полів заявки вручну або пройти автоматичну авторизацію за допомогою системи BankID (п. 3.2.3);
- після прийняття кредитодавцем рішення про можливість укладення цього договору, позичальнику повідомляється про прийняте рішення шляхом надсилання повідомлення на зазначений ним номер телефону або шляхом відображення такої інформації в Особистому кабінеті (п. 3.2.5);
- у разі прийняття позитивного рішення кредитодавцем на надання кредиту, позичальник зазначає реквізити електронного платіжного засобу позичальника, з використанням якого він бажає отримати на рахунок кредит. Для зручності позичальника після введення реквізитів електронного платіжного засобу номер електронного платіжного засобу зберігається в Особистому кабінеті позичальника у форматі **** **** **** хххх . В подальшому позичальник може здійснювати платежі за цим договором та отримувати додаткові кошти за договором без повторного введення повних реквізитів доданих електронних платіжних засобів. При подачі заявки на отримання другого та наступних кредитів позичальник обирає електронний платіжний засіб, з використанням якого позичальник бажає отримати кредит із переліку тих, що додані до його Особистого кабінету, або може змінити раніше введені реквізити електронних платіжних засобів на інші. Позичальник зобов'язаний вказати реквізити електронного платіжного засобу, що належать особисто йому, для можливості належного виконання кредитодавцем своїх зобов'язань за цим договором. У разі, якщо позичальник надав для перерахування суми кредиту реквізити електронного платіжного засобу, що належать третій особі, позичальник підтверджує передачу майнових прав на отримання грошових коштів такій третій особі. До того ж, решта прав та обов'язків за цим договором залишаються за позичальником. Така третя особа не є вигодонабувачем за цим договором. Вигоду за кредитним договором набуває виключно позичальник. Після введення реквізитів електронного платіжного засобу здійснюється етап проходження верифікації позичальника в один із способів, визначених в п. 3.4 цього договору (п. 3.2.6);
- після проведення перевірки, зазначеної в п. 3.2.7 цього договору в Особистому кабінеті позичальника відображається результат остаточного рішення, прийнятого кредитодавцем із зазначенням умов, на яких позичальнику надається кредит. Після натискання кнопки «ОБРАТИ СУМУ» позичальник ознайомлюється з умовами надання кредиту. Також, позичальник може у межах ліміту, погодженого кредитодавцем, обрати бажану суму завдяки інструменту вибору суми (повзунку) та обирає електронний платіжний засіб, з використанням якого йому буде перераховано кошти після підписання договору, реквізити якого ним було введено на умовах, передбачених в п. 3.2.6 цього договору. На цьому етапі позичальник може змінити реквізити електронного платіжного засобу шляхом введення нових реквізитів електронного платіжного засобу, які будуть збережені в його Особистому кабінеті. Після введення (обрання) реквізитів електронного платіжного засобу та ознайомлення з інформацією, відображеною в Особистому кабінеті позичальник приймає умови кредитування шляхом натискання кнопки «ПРИЙМАЮ УМОВИ». Наступним етапом є підтвердження адреси електронної пошти, на яку кредитодавцем буде надіслано підписаний сторонами договір шляхом натискання кнопки «підтвердити е-mail» (п. 3.2.8);
- після ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, позичальник підтверджує своє ознайомлення з умовами, викладеними в паспорті споживчого кредиту, шляхом уведення одноразового ідентифікатора, який надсилається кредитодавцем позичальнику каналом комунікації, що вказаний у п. 1.10 цього договору, та натисканням кнопки «підписую», що вважається підписанням паспорту споживчого кредиту відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Водночас, одноразовий ідентифікатор, призначений для підписання паспорту споживчого кредиту не може бути використаним для акцептування пропозиції (оферти) щодо укладення договору, а одноразовий ідентифікатор, призначений для акцептування пропозиції (оферти) щодо укладення договору не може бути використаним для підписання паспорта споживчого кредиту. Поле відповідної форми на сайті для введення одноразового ідентифікатора для акцептування пропозиції (оферти) щодо укладення договору стане «активним» лише після коректного вводу одноразового ідентифікатора для підписання паспорта споживчого кредиту (п. 3.2.10);
- після підписання паспорту споживчого кредиту в порядку, визначеному у п. 3.2.10 цього договору, та ознайомлення зі пропозицією (офертою) укласти договір, позичальник підтверджує своє ознайомлення з умовами, викладеними у пропозиції (оферті) укласти договір шляхом введення одноразового ідентифікатора, який надсилається кредитодавцем позичальнику каналом комунікації, що вказаний у п. 1.10 цього договору, та натисканням кнопки «ПІДПИСУЮ», що вважається підписанням договору (акцептом). Безпосередньо після отримання акцепту від позичальника, відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», кредитодавець накладає на цей договір, укладений у вигляді електронного документу, кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу. Водночас, підписаний сторонами примірник договору, який містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором позичальника зі зазначенням часу підписання та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи кредитодавця з кваліфікованою позначкою часу, надсилається позичальнику на зазначену ним електронну адресу, а його електронна версія залишається доступною для позичальника в особистому кабінеті протягом всієї дії договору.
Згідно з п. 4.1 кредитного договору кредитодавець зобов'язаний протягом 3 робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит у сумі, вказаній в п. 2.1 договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений розділі 12 договору.
Відповідно до п. 4.2 кредитного договору позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2 договору, починаючи з першого для користування кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою протягом усього періоду дії договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту у порядку та у розмірах, зазначених у графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2 та додатку № 1 до договору. У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого графіком платежів, та не погашення заборгованості зі внесення платежу, передбаченого графіком платежів, протягом наступних 7 діб, починаючи з 8 дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим договором.
У п. 4.2.2 кредитного договору сторони на момент укладення договору встановили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватися і застосовуватиметься знижена процентна ставка. Загальний платіж за договором мав би складати 122862,02 грн, у тому числі основна сума - 50000,00 грн; проценти за користування кредитом - 62862,02 грн; комісія за надання кредиту - 10000,00 грн.
Скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому договорі не є зміною істотних умов цього договору (п. 4.2.5 кредитного договору).
У п. 5.1.2 кредитного договору зазначено, що позичальник має право: протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору без пояснення причин, зокрема в разі отримання ним грошових коштів, про що зобов'язаний повідомити кредитодавця до закінчення вказаних 14 (чотирнадцяти) календарних днів шляхом направлення відповідного повідомлення у письмовій формі на адресу кредитодавця. У разі подання такого повідомлення не особисто позичальником справжність підпису позичальника на такому повідомленні має бути посвідчено нотаріусом у порядку, передбаченому Законом України «Про нотаріат». У разі подання повідомлення у вигляді електронного документу таке повідомлення повинно бути підписано електронним підписом позичальника у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». В такому разі, позичальник зобов'язаний протягом 7 (семи) календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від цього договору повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з договором, та сплатити проценти за період з дня одержання кредиту до дня його повернення за ставкою, яка діяла під час фактичного користування кредитом.
Згідно з п. 5.14 кредитного договору позичальник має право отримувати інформацію з питань надання йому фінансових послуг кредитодавцем, щодо послуг, які може надавати кредитодавець, та іншу інформацію, роз'яснення та документи, право на отримання яких визначене законодавством України.
Відповідно до п. 5.3.4 кредитного договору кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, сплати комісії, процентів, інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених договором.
Згідно з п. 5.4 кредитного договору кредитодавець зобов'язаний надавати відповідно до вимог законодавства України інформацію щодо послуг, які надає кредитодавець, а також інформацію, роз'яснення та документи, право на отримання яких визначено законодавством України (п. 5.4.3); під час безпосередньої взаємодії з позичальником, його близькими особами, представником, спадкоємцем, поручителем або майновим поручителем, третіми особами, взаємодія з якими передбачена договором та які надали згоду на таку взаємодію, дотримуватися вимог щодо взаємодії із споживачами під час врегулювання простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), встановлених ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування» (п. 5.4.5); належним чином виконувати інші обов'язки, встановлені законодавством України, цим договором та правилами (п. 5.4.9).
Сторони несуть відповідальність за порушення умов договору відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування», інших нормативно-правових актів законодавства України та цього договору (п.7.1 кредитного договору).
Закінчення строку (терміну) дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення та/або невиконання умов договору, які мали місце під час дії договору(п. 7.2 кредитного договору).
У разі порушення кредитодавцем своїх зобов'язань, щодо надання кредиту відповідно до умов цього договору, цей договір вважається неукладеним та не створює жодних правових наслідків для сторін (п. 7.3 кредитного договору).
У разі порушення кредитодавцем умов цього договору та вимог законодавства щодо етичної поведінки кредитодавець несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України на дату вчинення такого порушення (п.7.4 кредитного договору).
У відповідності до п. 11.3.1 кредитного договору, підписуючи цей договір, позичальник підтверджує: до укладення договору уважно ознайомився з текстом цього договору та правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, частиною другою та п'ятою статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування ї придбання.
У паспорті споживчого кредиту (інформація, для обов'язкова для ознайомлення позичальником), наведено основні умови кредитування, а саме: тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту - 50000,00 грн; строк кредитування: обраний клієнтом - 169 днів (24 тижнів), для порівняння - 113 дні (16 тижнів), для порівняння - 23 дні; мета отримання кредиту - на задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом, протягом трьох днів; процентна ставка відсотків річних - обрана клієнтом: знижена процентна ставка 365,00; стандартна процентна ставка 365,00 %; комісія за надання кредиту -10000,00 грн. Дата надання інформації - 17.03.2025. Ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 18.03.2025 (а.с. 137-140).
Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про кредит (розраховано за умови застосування зниженої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 365 % річних, що є додатком № 1 до договору про надання кредиту № 529951-КС-001 від 17.03.2025, передбачено та зазначено такі умови: дата платежу, сума платежу за розрахунковий період (гривня), в тому числі погашення основної суми кредиту, проценти за користування кредитом та комісія за обслуговування кредиту (а.с. 165, 167).
Відповідно до листа, який направлено на електронну адресу ОСОБА_1 17.03.2025 о 15:45 від ТОВ «Бізнес позики», відповідач повідомив позивача, що договір про надання кредиту укладено, кошти незабаром надійдуть на рахунок ОСОБА_1 та додано вкладення, а саме: Правила 529951-КС-001 вiд 17.03.2025.pdf, Договір про надання кредиту.pdf, Таблиця обчислення.pdf (а.с.168).
З копії скріншоту, наданого позивачем, вбачається, що 17.03.2025 о 15 годині 45 хвилин на картковий рахунок НОМЕР_6 зараховано кошти від ТОВ «Бізнес позика» у сумі 49950,00 грн, сума комісії - 50,00 грн (а.с. 33).
Відповідно до підтвердження, наданого ТОВ «Профітгід» ТОВ «Бізнес позика», у рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції - 00d3ba3d-0336-11f0-b90e-000c29d57ed2_1; платник - ТОВ БІЗНЕС ПОЗИКА, код 41084239; номер транзакції 44221-91132-89593; дата / час здійснення переказу коштів 2025-03-17 15:45:14; сума переказу- 50000,00 грн; номер платіжної картки отримувача НОМЕР_4 ; призначення переказу - «перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 зг. до кредитного дог. №529951 КС-001 від 17.03.2025» (а.с. 141, 142).
На аудіозаписі телефонного дзвінка, наданого позивачем, який здійснено ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 зафіксовано встановлення анкетних даних позивача, а саме місце роботи, займана посада, дохід, місце проживання. Роз'яснено, яка доступна сума для кредитування, - до 50 тисяч гривень та дії, які необхідно вчинити для здійснення проходження верифікації особи (а.с. 109).
У витязі візуальної форми послідовності дій клієнта позивач навів послідовність дій ОСОБА_1 щодо укладення договору про надання кредиту в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті https://my.bizpozyka.com (а.с. 113).
З відеофайлу, наданого ТОВ «Бізнес позика», вбачається, що ОСОБА_1 пройшов відеоверифікацію, під час якої він назвав свій фінансовий номер телефону, відомості про паспорт, дату народження, адресу місця проживання тощо (а.с. 114).
Факт проходження верифікації позивачем підтверджується скріншотом про списання грошових коштів у сумі 1,01 грн (а.с. 163) та фото позивача з паспортом (а.с. 162).
Анкета клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційній системі товариства https://my.bizpozyka.com ) підтверджує, що ОСОБА_1 було надано свої анкетні дані та фінансову інформацію для реєстрації в особистому кабінеті ТОВ «Бізнес позика» (а.с. 172).
З копій скріншотів, наданих позивачем, вбачається, що позивачем 17 березня о 14 годині 48 хвилин був здійснений телефонний дзвінок на номер НОМЕР_1 , який тривав 2 хвилини 7 секунд (а.с. 34), також 17 березня о 18 годині 09 хвилин був здійснений телефонний дзвінок на номер 0800211503, який тривав 3 хвилини 19 секунд (а.с.35).
З аудіозапису телефонного дзвінка (а.с. 72), наданого відповідачем, встановлено, що у день отримання кредиту ОСОБА_1 зателефонував до ТОВ «Бізнес позика» з метою отримання роз'яснення про повернення кредиту, який він щойно отримав. Оператор йому роз'яснила, що він може повернути кредит у сумі 60500,00 грн, який складається з комісії та відсотків за один день користування.
Так, під час телефонної розмови позивач повідомив оператору ТОВ «Бізнес Позика», що сьогодні взяв кредит, і що йому слід зробити, щоб його зараз «закрити».
У відповідь операторка повідомила, що він може закрити кредит, «сума закриття на сьогодні для нього складає 60500,00 грн».
Позивач перепитав: «Як? Я ж 50000,00 взяв, а 60000,00 закривати?».
Операторка повідомила: «Ви сплачуєте за весь термін тіло кредиту, нараховані відсотки, виключно за дні користування коштами та разову комісію за видачу кредиту, вона складає 20 % з обраної вами суми».
Позивач ОСОБА_1 знову уточнив: «Так я ж тільки, тільки його відкрив сьогодні».
Операторка: «В такому випадку ви платите відсотки за один день користування, тіло кредиту та разову комісію за відкриття».
Позивач: «Підождіть, я не розумію. 10000,00 переплачувати, я 3 часа як його відкрив».
Операторка: «10000,00 тисяч гривень це сума разової комісії за відкриття кредиту, це 20 % від обраної вами суми, й 500 гривень це нараховані вам відсотки з 50000,00 гривень за день користування. Ви можете здійснити оплату через особистий кабінет, через сайт компанії або за реквізитами. Як вам буде зручно?»
Позивач: « А як мені за реквізитами? Через Приват?».
Операторка: «Так, ви можете через дату банку сплатити, через термінал або касу банку. Зараз висилаю вам реквізити в смс-повідомленні. Також, ваш номер договору, його необхідно вказати у призначенні платежу».
Під час розмови операторка не роз'яснила позивачеві порядок відмови від договору, передбачений п. 5.1.2 кредитного договору та статтею 15 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до кредитного звіту станом на 17.03.2025 ОСОБА_1 мав заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» у сумі 31808,30 грн (а.с. 42-46, 129-134).
Відповідно до роздруківки з вебпорталу Пенсійного фонду України вбачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та отримує щомісячний дохід у вигляді пенсії розміром 7788,81 (а.с. 47).
З копій квитанцій, наданих позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Бізнес позика» суму заборгованості за кредитним договором № 2018700854 у загальній сумі 40000,00 грн (а.с.37-39), а саме 06.04.2025 сплачено 2000,00 грн та 10000,00 грн (а.с. 37, 38); 25.03.2025 сплачено 28000,00 грн (а.с.39).
З інформаційних довідок, наданих відповідачем, вбачається, що ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Бізнес позика» суму заборгованості за кредитним договором № 2018700854 у загальній сумі 40000,00 грн (а.с.126-127), а саме 06.04.2025 сплачено 2000,00 грн та 10000,00 грн (а.с. 126, 127); 25.03.2025 сплачено 28000,00 грн (а.с. 127 на звороті).
Відповідно до скріншоту графіку оплат (а.с. 36), наданого позивачем, позивачем сплачено 6 платежів по 10250,00 грн кожний загалом на суму 61500,00 грн:
№ платежуДата планового платежу Сума планового платежуСтатус платежу
131.03.202510 250,00Сплачений
214.04.202510 250,00Сплачений
328.04.202510 250,00Сплачений
412.05.202510 250,00Сплачений
526.05.202510 250,00Сплачений
609.06.202510 250,00Сплачений
723.06.202510 250,00Очікується
807.07.202510 250,00Очікується
921.07.202510 250,00Очікується
1004.08.202510 250,00Очікується
1118.08.202510 250,00Очікується
1201.09.202510 112,02Очікується
У судовому засіданні представники обох сторін підтвердили, що це роздруківка відомостей з особистого кабінету позивача щодо здійснених ним оплат.
Застосовані судом норми права та висновки Верховного Суду
Цивільний кодекс України
Стаття 3, частина 1, пункти 3, 6
Загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору; справедливість, добросовісність та розумність .
Стаття 16, частина 2
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
2) визнання правочину недійсним;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Стаття 509, частина 3
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Стаття 627
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Стаття 628, частина 1
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 203, частина 1, 3
1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Стаття 215
1.Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 204
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 216, частина 1, 3, 5
1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
3. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Стаття 217
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Стаття 1054.
1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
3. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Стаття 1056, частина 2
Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 1057-1, частина 1
У разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.
Закон України «Про споживче кредитування»
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Закону терміни вживаються в такому значенні:
1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;
1-2) денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту;
2) загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом;
3) загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит;
4) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб;
9) споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит;
10) споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту;
11) споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Стаття 2. Мета закону
1. Метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Стаття 7. Реклама споживчого кредиту
1. Якщо в рекламі щодо надання споживчого кредиту зазначається процентна ставка чи будь-які дані, що стосуються загальних витрат за споживчим кредитом, така реклама додатково до вимог, встановлених законодавством про рекламу, повинна містити стандартну інформацію.
2. У стандартній інформації визначається:
1) максимальна сума, на яку може бути виданий кредит;
2) реальна річна процентна ставка;
3) максимальний строк, на який видається кредит;
4) у разі надання кредиту для придбання товарів (послуг) у формі оплати з відстроченням або з розстроченням платежу - розмір першого внеску.
Стандартна інформація повинна бути зрозумілою і точною. Якщо стандартна інформація викладається в письмовому вигляді, вона наводиться однаковим шрифтом та відображається в основному тексті реклами.
3. У рекламі щодо надання споживчого кредиту забороняється зазначати, що споживчий кредит може надаватися без документального підтвердження кредитоспроможності споживача (позичальника) або що кредит є безпроцентним чи надається під нуль процентів, іншу аналогічну за змістом та сутністю інформацію.
4. У рекламі щодо надання споживчого кредиту забороняється надавати інформацію, яка вводить споживача в оману щодо потенційних наслідків укладення кредитного договору.
Стаття 8. Реальна річна процентна ставка, денна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача
1. Реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.
2. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:
доходи кредитодавця у вигляді процентів;
комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;
інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються:
1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов'язків, передбачених договором про споживчий кредит;
2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов'язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.
3. Обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
4. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:
ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де
ДПС - денна процентна ставка;
ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;
ЗРК - загальний розмір кредиту;
t - строк кредитування у днях.
5. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
6. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги до складових розрахунку денної процентної ставки з метою уникнення недобросовісних практик розрахунку денної процентної ставки.
Стаття 9. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит
1.Кредитодавець розміщує на своєму офіційному вебсайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
2.До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.
3. Інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про:
1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ;
2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо);
3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту;
4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України;
5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться;
6) орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.
Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки.
Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит;
7) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, які є обов'язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності), а також орієнтовна вартість таких послуг…
10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;
11) порядок дострокового повернення кредиту;
4. Інформація про платежі, що надається споживачу кредитодавцем відповідно до частин другої та третьої цієї статті, обов'язково має включати базу розрахунку платежів (суму, на підставі якої робиться відповідний розрахунок, зокрема суму наданого кредиту, суму непогашеного кредиту тощо).
5. У разі якщо окремі умови надання споживчого кредиту, визначені у частинах другій та третій цієї статті, діятимуть протягом частини строку користування кредитом, кредитодавець повідомляє споживача про такі умови, строк їх дії та порядок інформування про їх зміну.
6. Споживач зобов'язаний надати кредитодавцю підтвердження про ознайомлення з інформацією, надання якої передбачено частинами другою та третьою цієї статті, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг").
7. Інформація, наведена у паспорті споживчого кредиту, викладається шрифтом одного розміру і типу та в одному форматі друку. За бажанням споживача зазначена інформація може бути надана йому на належному йому електронному носії інформації або електронною поштою.
Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем такої інформації, у тому числі шляхом її друкування шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону тощо.
У разі укладення за бажанням споживача договору про споживчий кредит з використанням дистанційних каналів комунікації така інформація на паперовому чи іншому носії інформації тривалого використання надається споживачу за його зверненням після укладення договору.
8. Кредитодавець на власний вибір розміщує для зацікавлених осіб у приміщеннях, де здійснюється обслуговування клієнтів, інформацію в письмовому вигляді про тарифи та умови, на яких він надає споживчі кредити, та/або розміщує таку інформацію на своєму офіційному вебсайті.
9. На вимогу споживача кредитодавець зобов'язаний безоплатно надати йому копію проекту договору про споживчий кредит у паперовому або електронному вигляді (за вибором споживача).
Це положення не застосовується, якщо кредитодавець на момент вимоги має підстави не продовжувати або не бажає продовжувати процес укладення договору про споживчий кредит із споживачем.
10. Кредитодавець до укладення договору про споживчий кредит на вимогу споживача надає йому пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану, зокрема шляхом роз'яснення інформації, що надається відповідно до частин другої та третьої цієї статті, істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для споживача, зокрема у разі невиконання ним зобов'язань за таким договором.
Надання таких пояснень, роз'яснень, інформації в належному та зрозумілому вигляді та ознайомлення з передбаченою цією частиною інформацією підтверджуються у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
11. Вимоги щодо надання інформації, встановлені у частинах першій - дев'ятій цієї статті, поширюються також на кредитних посередників, у разі якщо споживач звернувся до них.
12. У разі ненадання визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації кредитодавець або кредитний посередник несе відповідальність у порядку та розмірі, визначених законом.
Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов'язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення.
Стаття 10. Оцінювання кредитоспроможності споживача
1. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець зобов'язаний з урахуванням встановлених законодавством вимог, використовуючи свої професійні можливості, оцінити кредитоспроможність споживача, враховуючи, зокрема, строк, на який надається споживчий кредит, суму кредиту, доходи споживача, мету отримання кредиту, а також інформацію про виконання споживачем зобов'язань за кредитними операціями, включаючи зобов'язання перед іншими кредитодавцями. Оцінювання кредитоспроможності споживача здійснюється на підставі достатньої інформації, отриманої від споживача, та, за необхідності, на основі інформації, законно отриманої з інших джерел. Кредитодавець зобов'язаний здійснювати оцінювання кредитоспроможності на підставі внутрішньої політики з оцінки кредитоспроможності з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.
Стаття 12. Умови договору про споживчий кредит
1. У договорі про споживчий кредит зазначаються:
1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника);
2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту;
3) загальний розмір наданого кредиту;
4) порядок та умови надання кредиту;
5) строк, на який надається кредит;
6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності);
7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення);
8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів;
9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені;
10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);
11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит;
12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;
13) порядок дострокового повернення кредиту;
14) відповідальність сторін за порушення умов договору;
15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.
2. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.
Кредитодавець, новий кредитор не має права залучати колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, якщо умовами договору про споживчий кредит не передбачено таке право кредитодавця, нового кредитора…
3. Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем денної процентної ставки, реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача, зазначених у договорі про споживчий кредит або в додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону.
4. У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.
5. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
6. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Стаття 13. Форма договору про споживчий кредит
1. Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
2. У разі якщо зазначені у частині першій цієї статті договори укладаються щодо фінансових послуг, такі договори укладаються відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".
Стаття 14. Укладення договору про споживчий кредит
1. Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
2. Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв'язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.
Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.
Стаття 15. Право споживача на відмову від договору про споживчий кредит
1. Споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
2. Про намір відмовитися від договору про споживчий кредит споживач повідомляє кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг") до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті. Якщо споживач подає повідомлення не особисто, воно має бути засвідчене нотаріально або подане і підписане представником за наявності довіреності на вчинення таких дій.
3. Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов'язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит.
4. Споживач не зобов'язаний сплачувати будь-які інші платежі у зв'язку з відмовою від договору про споживчий кредит.
5. Відмова від договору про споживчий кредит є підставою для припинення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг, що були визначені як обов'язкові для отримання кредиту, укладених споживачем. Кредитодавець або третя сторона зобов'язані повернути споживачу кошти, сплачені ним за такі додаткові та/або супутні послуги, не пізніш як протягом 14 календарних днів з дня подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит, якщо такі послуги не були фактично надані до дня відмови споживача від договору про споживчий кредит у порядку, визначеному законодавством.
6. Право на відмову від договору про споживчий кредит не застосовується щодо:
1) договорів про споживчий кредит, виконання зобов'язань за якими забезпечено шляхом укладення нотаріально посвідчених договорів (правочинів);
2) споживчих кредитів, наданих на придбання робіт (послуг), виконання яких відбулося до закінчення строку відмови від договору про споживчий кредит, встановленого частиною першою цієї статті.
Закон України «Про захист прав споживачів»
Стаття 11
1. Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування".
Стаття 18. Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача
1. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
2. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
3. Несправедливими є, зокрема, умови договору про:
5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;
10) установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;
13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору;
4. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.
5. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
6. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:
1) такі положення також підлягають зміні; або
2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.
7. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
8. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
9. Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.
Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем), у зв'язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.
Стаття 19. Заборона нечесної підприємницької практики
1. Нечесна підприємницька практика забороняється.
Нечесна підприємницька практика включає:
1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;
2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
2. Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про:
10) права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків.
Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Підприємницька практика, яка істотно спотворює або може істотно спотворити економічну поведінку лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об'єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення. Зазначені умови не стосуються законної рекламної діяльності, у тому числі створення заяв або виразів, які не можуть бути сприйняті буквально.
3…. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.
6. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.
Стаття 22. Судовий захист прав споживачів
1. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
2. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
3. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення
З матеріалів справи та пояснень сторін судом установлено таке.
17.03.2025 позивач ОСОБА_1 виявив бажання отримати кредит у сумі 30000,00 грн від фінансової компанії ТОВ «Бізнес позика» (відповідач). Позивач пояснював, що така сума кредиту йому була потрібна з метою погашення іншого кредиту в АТ КБ «Приватбанк». З відомостей, що містяться в Українському бюро кредитних історій, вбачається, що позивач дійсно мав кредит перед АТ КБ «Приватбанк» у сумі 31808,30 грн. У суду немає підстав не довіряти таким аргументам позивача та його мотивам отримати кредит у відповідача.
З метою перекредитування позивач на вебсайті ТОВ «Бізнес позика» ознайомився з умовами кредитування та з'ясував, що він зможе отримати кредит у сумі 30000,00 грн під 0,01 % строком до 26 днів з можливістю погашення кредиту у кінці строку. Такі умови здалися позивачеві більш вигідними, аніж у банківській установі, де він вже мав непогашений кредит.
Суд зазначає, що під огляду вебсторінки ТОВ «Бізнес позика» за вебпосиланням https://bizpozyka.com/ та зі скріншоту вебсторінки, що містяться у матеріалах справи, було встановлено, що відомості про умови кредитування, що розміщені на офіційній вебсторінці відповідача, не містили інформацію про реальну (орієнтовну) річну процентну ставку; розмір (%) комісії за видачу кредиту. Детальні умови, умови кредитування, попередження про наслідки, розрахунки калькулятора, істотні умови кредитування, - приховані. Для ознайомлення з їх змістом слід перейти за наведеними на вебсайті посиланнями, які наведені меншим шрифтом.
На переконання позивача та його представника неповна інформація, розміщена на вебсайті відповідача, ввела в оману позивача стосовно умов надання кредиту та не надала позивачеві змоги ознайомитися як з відомостями, необхідними для укладення договору, так і з самим договором. При цьому надання коштів відбулося на інших умовах, ніж очікував позивач. У подальшому відповідач, продовжуючи введення позивача в оману, заперечив можливість відмовитися від договору та повернути отримані кошти в тому розмірі, в якому вони надавалися позичальнику.
Суд погоджується зі твердженням сторони позивача про те, що інформація про умови кредитування у такому вигляді, як вона розміщена на офіційній вебсторінці відповідача, може викликати у споживача (потенційного позичальника) очікування, що він може отримати кредит виключно під 0,01 % чи 1 % у день (в залежності від суми кредиту), не маючи інших обов'язків зі сплати комісії у розмірі 20 % - 21 % (в залежності від суми кредиту), адже відомості про комісію, на відміну від решти умов), не зазначені поряд з умовами про розмір кредиту та процентів за користування кредитом. Орієнтовна реальна річна процентна ставка (в даному випадку - це 6918,26 процентів річних), яка могла би вплинути на усвідомлений виріб споживача, - також не зазначена.
Доводи відповідача, про те, що з наведених на сайті «Умов кредитування» та «Розрахунки калькулятора», вбачається, що ТОВ «БІЗПОЗИКА» до укладення кредитних договорів прозоро та у повному обсязі надає своїм клієнтам всю детальну інформацію про істотні характеристики кредиту, суд відхиляє, адже як зазначено вище, такі умови та розрахунки є прихованими порівняно з іншою інформацією.
Однак у відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про рекламу» інформація у сфері фінансових послуг, яка відповідно до законодавства підлягає обов'язковому розміщенню та оприлюдненню, не вважається рекламою, тому ст. 10,11 цього ж закону, на які послався представник позивача, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
У подальшому відповідачем було погоджено два кредитних продукти на вибір позивача: 1) короткий кредит від 3000,00 грн до 25000,00 грн на 26 днів з одним платежем у кінці строку, з відсотковою ставкою 0,01 % за день користування та з 21 % комісії за надання кредиту; 2) довгий кредит від 3000,00 грн до 50000,00 грн на 24 тижні з платежем раз на два тижні, з відсотковою ставкою 1 % за день користування та з 20 % комісією за надання кредиту. Таке підтверджується дослідженим судом аудіофайлом та фактично не заперечувалося позивачем.
Позивач обрав кредит 50000,00 грн на 24 тижні під 1 % та комісію за надання кредиту в розмірі 20 % від тіла кредиту. Такий факт також не був спростований позивачем.
Саме на таких умовах позивач підписав кредитний договір у цей же день 17.03.2025. Договір підписано зі сторони позивача електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора UA-9997, про що свідчить р. 12 договору (а.с. 23-32).
Сам факт укладення кредитного договору не оспорювався позивачем. З цих підстав суд не надає відповіді на аргументи відповідача щодо укладеності чи неукладеності договору, адже порядок та сам факт укладення кредитного договору не є предметом спору. Навпаки, позивач просив суд визнати недійсним договір, який він уклав з відповідачем.
Грошові кошти (кредит) одразу ж після підписання електронним підписом кредитного договору надійшли на банківський рахунок позивача за реквізитами банківської платіжної картки, яку він указав при заповненні анкети-заяви.
Факт отримання кредиту також не оспорювався у даній справі.
Після отримання кредиту у дещо більшій сумі, аніж потребував позивач, позивач все ж таки ознайомився з умовами договору, що на переконання суду свідчить про те, що і на етапі встановлення договірних відносин до підписання кредитного договору, зважаючи та технологію (порядок) укладення кредитного договору, визначену самим договором, та Правилами кредитування відповідача, позивач все ж таки мав можливість ознайомитися з умовами договору.
За розумної обачності позивач мав можливість ознайомитися з умовами кредитного договору, їх проаналізувати, або ж звернутися за допомогою з метою отримання роз'яснень, та врешті-решт зробити свій усвідомлений вибір: підписати договір чи відмовитися від його підписання.
Отже суд відхиляє всі аргументи зі сторони позивача про введення його в оману відповідачем перед укладенням кредитного договору. Також суд відхиляє доводи позивача про невжиття відповідачем заходів з проведення оцінки кредитоспроможності позивача, адже саме позивач повідомив неправдиву інформацію про свій дохід, й перекладати за це відповідальність на відповідача було б несправедливо. Тож суд не вбачає жодних порушень зі сторони відповідача ст. 10 та 14 Закону України «Про споживче кредитування».
Суд також не погоджується з доводами позивача про завищений та несправедливий розмір процентів за користування кредитом. Розмір процентів за користування кредитом (1 % в день), про який домовилися сторони, є стандартним розміром процентів, під який фінансові установи на даний час видають швидкі кредити. Такий розмір процентів не є явно завищеними та не суперечить передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності.
Як правильно зазначав відповідач, те, що позивач підписав договір, не читаючи його, свідчить про його власне недбальство, та не є підставою для визнання кредитного договору недійсним.
Разом з тим орієнтовна реальна річна процентна ставка за спірним договором становить 6918,26 процентів (п. 2.11 кредитного договору), адже за умовами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Суд повторює, що початкова вебсторінка ТОВ «Бізнес позика» (https://bizpozyka.com/) не містила та не містить інформацію про розмір комісії за видачу кредиту (20 % від суми кредиту) та про реальну річну процентну ставку. Очевидно, що правдиве та відкрите розміщення такої інформації однаковим шрифтом поряд з інформацією про розмір процентної ставки в день (0,01 % та 1 % в день) могло би вплинути на свідоме рішення потенційного позичальника (споживача) про отримання кредиту.
Суд погоджується з аргументами відповідача в тім, що саме по собі встановлення у договорі комісії за надання кредиту не робить такий договір недійсним, оскільки закон дозволяє встановлювати такий вид платежу у кредитних договорах. Однак у даній справі суд оцінює умову договору про комісію через призму пропорційності її розміру до отриманого кредиту у сукупності зі процентами за користування кредитом та можливістю споживача (відповідача) свідомо обрати саме такі умови, або ж надання йому можливості відмовитися від договору після того, як він зрозумів, що такі умови є для нього кабальними та невигідними.
Положення пункту 11.4.4 кредитного договору, на які посилався відповідач, не є безумовним підтвердженням, що позичальник дійсно ознайомлений з договором та правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав договір з вільним волевиявленням. Така умова договору не може бути перешкодою для оспорювання договору в судовому порядку.
Тож, усвідомивши свій помилковий вибір, позивач мав намір відмовитися від договору. Таке право йому надає договір (п. 5.1.2) та закон (ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування»).
З метою відмови від договору позивач зателефонував до ТОВ «Бізнес позика» трохи більше ніж через дві години після укладення договору та отримання грошей. Такий факт також не оспорювався жодною зі сторін.
Оператором ТОВ «Бізнес позика», як було встановлено судом, було повідомлено частково неправдиву інформацію та неповну інформацію.
Неправдивість повідомлення полягала в тому, що оператором було повідомлено позивачеві про його обов'язок повернути окрім тіла кредиту та процентів за один день користування кредитом, додатково комісію у сумі 10000,00 грн, хоча у відповідності до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний був сплачувати будь-які інші платежі у зв'язку з відмовою від договору про споживчий кредит. На підставі ч. 3 ст. 15 цього ж закону позивач як споживач зобов'язаний був повернути кредитодавцю (відповідачеві) грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит. Отже у позивача відсутній був обов'язок сплачувати комісію за видачу кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту, що дорівнювало 10000,00 грн, а операторка відповідача повідомила позивачеві неправдиву інформацію.
Неповнота повідомленої інформації полягає у тому, що операторка не роз'яснила позивачеві спосіб, у який він мав би відмовитися від договору, а саме не роз'яснила, що йому у відповідності до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 5.1.2 договору слід було подати повідомлення у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг") до закінчення строку, встановленого частиною першою цієї статті (14 днів).
Посилання відповідачем під час судового розгляду справи на вказану норму в обґрунтування своєї позиції та на неподання позивачем письмової відмови від договору у встановленому договором та законом порядку, є недобросовісною поведінкою відповідача, та відхиляється судом як аргументи сторони відповідача.
У судовому засіданні представник відповідача стверджував, що позивач не мав би сплачувати комісію тільки у тому випадку, якби від подав письмову відмову від договору. Так як він цього не зробив, то, навіть при повернення кредиту у той самий день, він мав би додатково спалити й комісію.
Оцінюючи такі аргументи відповідача, суд звертає увагу на діалог, що відбувся між позивачем та операторкою відповідача. Під час вказаного діалогу позивач повідомив, що має бажання «закрити» кредит, який отримав у цей же день. Для суду є очевидним, що позивач мав намір відмовитися від кредитного договору, зрозумівши на яких саме умовах він його уклав. У відповідь операторка роз'яснила, що йому слід сплатити 10000,00 тисяч гривень - це сума разової комісії за відкриття кредиту, це 20 % від обраної ним суми, й 500,00 гривень це нараховані відсотки з 50000,00 гривень за день користування. Роз'яснила також порядок здійснення оплати: через особистий кабінет, через сайт компанії або за реквізитами (як буде зручно позивачу); через термінал або касу банку, та направила реквізити в смс-повідомленні.
Під час розмови операторка не пояснювала, що такий розмір коштів, що підлягають поверненню, обґрунтований тим, що позивач усно відмовляється від договору, а не письмово, як передбачено п. 5.1.2 кредитного договору та статтею 15 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже відповідач не може виправдовувати свою поведінку та звинувачувати позивача в тому, що він не подав письмову відмову від кредитного договору, адже з розмови з оператором у нього могло скластися хибне враження, що у будь-якому разі, навіть якщо він одразу поверне кредит, він матиме ще додатково сплатити 10000,00 грн комісії.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що у нього відсутній обов'язок будь-що роз'яснювати позивачеві як споживачеві, адже такий принцип ставлення фінансової установи до споживача прямо суперечить ч. 10 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 5.14, 5.4 кредитного договору.
Суд уважає, що неправдива та неповна інформація, повідомлена оператором ТОВ «Бізнес позика» по телефону, могла спонукати позивача до неусвідомленого вибору не відмовлятися від договору, як він того хотів. Цим було порушено право позивача як споживача фінансових послуг, гарантоване ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», а також загальні засади щодо свободи договору та вільного волевиявлення, що гарантовані п. 3 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 627, ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Саме незабезпечення позивачеві як споживачу права на відмову від договору є підставою для визнання кредитного договору недійсним на підставі ч. 2, 4, п. 2 ч. 6 ст. 18, пп. 2 п. 1 ч. 1, п. 10 ч. 2, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Визнання договору недійсним в цілому у судовому порядку (а не вказівка про його нікчемність) є належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 18, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Уважати інакше означало би ігнорувати практичні реалії ситуації та діяти всупереч принципу, згідно з яким право споживача на відмову від договору має тлумачитися і застосовуватися таким чином, щоб це право було практичним та ефективним, а не теоретичним та ілюзорним.
Вказане узгоджується із положеннями: 1) Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах; 2) пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248; Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543; Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули). Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди. Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору. Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Суд, детально проаналізувавши всі висновки Верховного Суду, на які посилалися сторони у справі, уважає, що правовідносини у наведених справах, на які сторони посилалися, не є подібними до обставин даної справи, тому їх не застосовує.
Оцінюючи посилання відповідача у письмових поясненнях на постанову Верховного Суду від 20.09.2024 у справі № 331/2974/23, на яку відповідач звертав особливу увагу суду, суд зазначає, що у наведеній справі комісійна винагорода за виду кредиту становила 2,5 % від суми кредиту (а не 20 %). Верховний суд перевіряв оспорювану умову кредитного договору щодо комісії за здійснення операції по видачі кредиту, її розмір та розмір процентів за користування кредитом, які є складовими плати за користування кредитом, а також суму кредиту, на предмет дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Тоді як у даній справі, по-перше, розмір комісії складає 20 % від суми кредиту, а не 2,5 %, та мова йде про те, чи свідомо позивач обрав саме такі умови кредитування та чи надано йому можливість відмовитися від кредитного договору, не сплачуючи 10000,00 грн комісії.
Суд уважає, що у даній справі поведінка відповідача по відношенню до позивача була недобросовісною та несправедливою, що на початку певним чином ввело в оману позивача щодо умов кредитування, а в подальшому не дозволило йому відмовитися від кредитного договору без додаткових фінансових втрат, які перевищували його місячний дохід (щомісячний розмір пенсії). Все викладене дозволяє виснувати, що сам договір є недійсним, адже за відсутності таких дій відповідача, кредитний договір або не був би укладений, або був би припинений. З цих підстав суд задовольняє позовну заяву позивача повністю.
Сторони не робили заяви про застосування наслідків недійсності правочину на підставі ч. 21 ст. 1057-1 ЦК України, тому суд не застосовує такі наслідки.
Розподіл судових витрат
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
За змістом ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач у даній справі звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», судовий збір не сплачував, рішення ухвалено на його користь, тому судові витрати у даній справі слід віднести за рахунок держави на підставі частини шостої статті 141 ЦПК України.
Такі висновки суду у частині розподілу судових витрат відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Ураховуючи викладене вище, керуючись 12, 15, 76-82, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про визнання недійсним договору № 529951-КС-001 від 17.03.2025 про надання кредиту - задовольнити.
Визнати недійсним договір про надання кредиту № 529951-КС-001, укладений 17.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 .
Судові витрати зі сплати судового збору віднести за рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_5 ;реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Представник відповідача: адвокат Небилиця Ростислав Васильович (адреса: АДРЕСА_6 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_5 ; тел.: НОМЕР_8 ).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, місто Київ, 01133; ідентифікаційний код 41084239; адреса електронної пошти: office@bizpozyka.com; тел.: 0963218309).
Представник відповідача: Шкромида Юрій Вікторович (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_9 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_6 ; тел.: НОМЕР_10 ).
Повне рішення складено, підписано та проголошено суддею 28 квітня 2026 року.
Суддя В.П. Козир