29 квітня 2026 року
м. Київ
справа №320/30267/23
адміністративне провадження №Зі/990/57/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду Білак Мирослави Вікторівни, Жука Андрія Володимировича, Уханенка Сергія Анатолійовича від участі у розгляді заяви про виправлення описок та вилучення недостовірних відомостей із постанови Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 320/30267/23 за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Конституційного Суду України, Конституційного Суду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Секретаріату Конституційного Суду України, Конституційного Суду України, у якому просив:
- визнати противоправною бездіяльність посадових і службових осіб Секретаріату Конституційного Суду України щодо не розміщення на вебсайті Конституційного Суду України Ухвали Другої колегії Другого сенату Конституційного Суду України № 150-2(11)/2022 від 19 жовтня 2022 року;
- зобов'язати Секретаріат Конституційного Суду України розмістити Ухвалу Другого сенату Конституційного Суду України № 150-2(11)/2022 від 19 жовтня 2022 року на вебсайті Конституційного Суду України;
- встановити відсутність повноважень у посадових осіб Секретаріату Конституційного Суду України, які не є суддями Конституційного Суду України, всупереч ухвали Великої палати Конституційного Суду України № 491-у/2022 від 06 вересня 2022 року передавати до патронатної служби судді Конституційного Суду України Василя Лемака судову справу № 3-65/2021(154/21);
- встановити відсутність повноважень у посадових осіб Секретаріату Конституційного Суду України, які не є суддями Конституційного Суду України, ухвалювати рішення та залишати без розгляду подану суб'єктом права на конституційну скаргу заяву про винесення додаткової Ухвали Другого сенату Конституційного Суду України за прописаним у конституційній скарзі другим письмовим клопотанням про перевірку на відповідність Конституції України способу, у який в остаточному судовому рішенні витлумачена норма частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України;
- зобов'язати Конституційний Суд України перевірити прописаний у конституційній скарзі інтерес громадянина України ОСОБА_1 , який /інтерес/ полягає у виконанні обов'язку громадянина України сприяти Конституційному Суду України у забезпеченні верховенства Конституції України та поновлення дії принципу верховенства права в Україні на відповідність критеріям прописаним у рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004, як законного інтересу і здійснити судовий захист такого законного інтересу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Конституційного Суду України про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено у відкритті провадження; позовну заяву ОСОБА_1 до Секретаріату Конституційного Суду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у відкритті провадження у справі у відповідній частині позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а також заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги, на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року (в частині відмови у відкритті провадження у справі) залишено без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року (в частині відмови у відкритті провадження у справі) залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 25 березня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які приєдналися до касаційної скарги ОСОБА_1 , залишено без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі № 320/30267/23 залишено без змін.
23 квітня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про виправлення описок та вилучення недостовірних відомостей із постанови Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 320/30267/23 за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Конституційного Суду України, Конституційного Суду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Також 23 квітня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду Білак Мирослави Вікторівни, Жука Андрія Володимировича, Уханенка Сергія Анатолійовича від участі у розгляді заяви про виправлення описок та вилучення недостовірних відомостей із постанови Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 320/30267/23.
У заяві ОСОБА_1 зазначає, що підстави для відводу колегії суддів він убачає з огляду на положення пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважаючи, зокрема, що судді мають пряму заінтересованість у невиправленні описок та недостовірної інформації, а також вказує, що під час розгляду відповідної заяви суд не позбавлений можливості постановлення окремих ухвал, про що він просив у прохальній частині заяви.
За наслідками вирішення питання про обґрунтованість заявленого відводу Верховний Суд на підставі частини четвертої статті 40 КАС України постановив ухвалу від 27 квітня 2026 року, якою визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду Білак Мирослави Вікторівни, Жука Андрія Володимировича, Уханенка Сергія Анатолійовича від участі у розгляді заяви про виправлення описок та вилучення недостовірних відомостей із постанови Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 320/30267/23 та передав останню до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду питання про відвід.
За наслідками автоматизованого розподілу заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, визначеної для розгляду цієї справи, передано на розгляд судді Дашутіну І.В.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про відвід, Верховний Суд виходить з наступного.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Враховуючи те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, сторона повинна навести обґрунтовані аргументи, що свідчать про наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних чинників.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
У цьому випадку, є цілком очевидним, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних критеріїв.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Білух проти України», заява №33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
1) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
2) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року в справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява №4785/02 та рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року в справі «Олександр Волков проти України», заява №21722/11).
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді/суддів, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Особа, яка подала заяву про відвід судді/суддів, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді/суддів у розгляді справи. Водночас відвід має бути вмотивованим, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Верховний Суд наголошує, що не можуть бути підставою для відводу судді/суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Оцінивши доводи заявника, доходжу висновку, що доводи заявника про наявність підстав для відводу суддів колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не ґрунтуються на об'єктивних даних та зводяться до висловлення припущень щодо можливої заінтересованості суддів у результаті розгляду поданої ним заяви.
Наведені заявником аргументи щодо нібито прямої заінтересованості суддів у невиправленні описок, а також твердження про можливе порушення ними присяги чи наявність конфлікту інтересів, є оціночними судженнями та не підтверджені жодними доказами, які б свідчили про упередженість складу суду.
Суд також звертає увагу, що сам по собі факт участі суддів у постановленні судового рішення, щодо якого подано заяву про виправлення описок, не свідчить про їх упередженість чи необ'єктивність, оскільки розгляд таких заяв тим самим складом суду прямо передбачений процесуальним законом.
Оцінивши доводи заявника, суд дійшов висновку, що вони ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами, які б свідчили про наявність обставин, передбачених статтею 36 КАС України.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви у неупередженості або об'єктивності складу суду, не встановлено.
Ураховуючи необґрунтованість заявленої заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду Білак Мирослави Вікторівни, Жука Андрія Володимировича, Уханенка Сергія Анатолійовича від участі у розгляді заяви про виправлення описок та вилучення недостовірних відомостей із постанови Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі №320/30267/23, вважаю, що підстави для задоволення заявленого відводу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України,
постановив :
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду Білак Мирослави Вікторівни, Жука Андрія Володимировича, Уханенка Сергія Анатолійовича від участі у розгляді заяви про виправлення описок та вилучення недостовірних відомостей із постанови Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 320/30267/23 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Дашутін