29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 360/134/25
адміністративне провадження № К/990/25037/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дяченко Олексій Володимирович,
на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року (головуючий суддя - Пляшкова К.О.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2025 року (головуючий суддя - Блохін А.А., судді: Гайдар А.В., Казначеєв Е.Г.)
у справі № 360/134/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. 22 січня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дяченко О.В., звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 22 липня 2016 року включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 22 липня 2016 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 18854,89 грн;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 19 вересня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 19 вересня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 61950,08 грн;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 13 червня 2019 року включно;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн в місяць за період з 1 березня 2018 року до 13 червня 2019 року включно у загальній сумі 68881,28 грн відповідно до норм абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 14 червня 2019 року до 18 березня 2024 року включно відповідно до норм абзацу шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн в місяць за період з 14 червня 2019 року до 18 березня 2024 року включно у загальній сумі 255057,02 грн відповідно до норм абзацу шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
2. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду в частині вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 18 березня 2024 року із зазначенням підстав для поновлення строку та доказами поважності причин його пропуску.
3. На виконання вимог вказаної ухвали суду представник позивача подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.
4. Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 12 лютого 2025 року в частині позовних вимог відкрив провадження у справі.
5. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дяченко О.В., про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 18 березня 2024 року. Позовну заяву повернуто позивачу в частині позовних вимог про: визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 18 березня 2024 року включно відповідно до норм абзацу шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн в місяць за період з 19 липня 2022 року по 18 березня 2024 року включно відповідно до норм абзацу шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
6. Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, представник позивача звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2025 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
7. Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції вказав, що в межах спірних правовідносин перебіг встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) тримісячного строку звернення до суду з вимогами за період з 19 липня 2022 року по 28 лютого 2023 року був продовжений та закінчився 30 червня 2023 року. До суду з цим позовом позивач звернувся через свого представника лише 22 січня 2025 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України у спорах щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби, в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 18 березня 2024 року.
9. На виконання вимог ухвали про залишення позову без руху представник позивача подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду. Представник позивача зазначив, що поважними причинами для поновлення строку звернення до суду є: звернення у межах тримісячного строку з дати отримання письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені при звільненні відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (отримання позивачем листа від 19 грудня 2024 року № 1/1146, яким повідомлено про суми нараховані та виплачені при звільненні та надано відомості про виплачене грошове забезпечення; листа від 11 грудня 2024 року № 4132, яким відмовлено у наданні повідомлення про суми нараховані та виплачені при звільненні та відомостей про виплачене грошове забезпечення); відсутність у матеріалах справи іншого письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені позивачу при звільненні; звернення до суду у межах року після звільнення відразу після того, як позивач дізнався про можливе порушення своїх прав, що дозволяє суду відповідно до статті 234 КЗпП України поновити строки звернення до суду; необхідність зібрання доказів, на яких ґрунтують позовні вимоги відповідно до статті 161 КАС України; недопустимість формування судової практики, яка спонукає військовослужбовців замість захисту інтересів України у окопах та на місцях щомісяця покидати їх та подавати на командира частини позовні заяви, що обурює військових, деморалізує військо, створює максимальний рівень недовіри до судової гілки влади та породжує сотні тисяч нових судових спорів уже і так у перевантаженій судовій системі; алогічність звернення із 21 окремими позовними заявами у період проходження військової служби з 19 липня 2022 року по 18 березня 2024 року; безперервний захист інтересів України перебуваючи на військовій службі 9 років та звільнення у зв'язку із досягненням граничного віку. Також представник позивача просив врахувати правову позицію, викладену Другим апеляційним адміністративним судом в постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 480/8249/24.
10. Суд першої інстанції розглядаючи питання поважності пропуску строку звернення в межах аргументів, наведених представником позивача, зазначив, що представник позивача безпідставно поширює на спірні правовідносини положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини першої цієї статті, положеннями якої визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
11. Такого висновку суд першої інстанції дійшов з огляду на те, що індексація грошового забезпечена не є виплатою, яка обумовлена звільненням працівника та про розмір якої працівнику стає відомо після одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
12. Суд першої інстанції дійшов висновку, що з дня отримання грошового забезпечення особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, у тому числі й щодо непроведення індексації грошового забезпечення чи проведення в неналежному розмірі.
13. Щодо послання представника позивача на отримання відповідей від відповідача, як на підставу для поновлення строку звернення до суду, то суд першої інстанції зазначив, що отримання листів від 11 грудня 2024 року № 4132, від 19 грудня 2024 року № 1/1146 у відповідь на звернення позивача (його представника), не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав у відповідній частині вимог, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
14. Крім того, суд першої інстанції вказав про ненадання доказів, що перебування позивача на військовій службі унеможливило дотримання ним строку звернення до суду в частині вимог щодо індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 18 березня 2024 року.
15. Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та повернув позивачу позовну заяву в частині позовних вимог про нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 18 березня 2024 року.
16. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу в частині вимог, заявлених за період з 19 липня 2022 року по 18 березня 2024 року.
17. У свою чергу суд апеляційної інстанції зауважив, що заява представника позивача про поновлення строку для звернення до адміністративного суду не містить поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом в частині позовних вимог щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 18 березня 2024 року.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. У касаційній скарзі представник позивача, указуючи на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права зазначає, що з метою отримання письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені при звільненні та інформації про порядок обчислення грошового забезпечення позивач 04 грудня 2024 року звернувся із заявами до відповідачів.
19. У відповідь на заяви відповідачами надано листи від 19 грудня 2024 року № 1/1146 та від 11 грудня 2024 року № 4132 якими повідомлено позивача про суми нараховані та виплачені при звільненні та надано відомості про виплачене грошове забезпечення. 22 січня 2025 року у тримісячний термін з моменту отримання вказаних листів та у межах одного року з моменту звільнення позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Інших доказів надання позивачу письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені при звільненні та інформації про порядок обчислення грошового забезпечення у оскаржуваний період відповідачем не надано.
20. Водночас представник позивача вказав про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду викладених у постановах від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 та від 28 березня 2025 року у справі № 400/6758/24 про те, що початок перебігу строку звернення до суду, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, тобто письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
22. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання представника позивача у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
23. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, колегія суддів виходить із такого.
24. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
25. За правилами частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
26. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
27. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
28. Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
29. Відповідно до абзацу першого статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
30. За правилами частин першої та другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
31. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
32. Суди першої та апеляційної інстанцій обчислення строку звернення позивача до суду у цій справі в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 18 березня 2024 року пов'язували із моментом, коли позивач повинен був дізнатися про порушення свого права та вважали, що спірні виплати грошового забезпечення не є розрахунком при звільненні, а є щомісячними виплатами грошового забезпечення, про розмір яких позивач повинен був дізнатися на час їх отримання у відповідному місяці.
33. Водночас, представник позивача стверджує, що позивач звернувся до суду в тримісячний строк з моменту отримання листів відповідачів від 11 грудня 2024 року № 4132, від 19 грудня 2024 року № 1/1146, з яких дізнався про виплачені суми грошового забезпечення у спірний період.
34. Тому для правильного вирішення цього спору необхідно з'ясувати, з якою подією слід пов'язувати початок перебігу строку звернення до суду з вимогами щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 18 березня 2024 року.
35. Суд звертає увагу, що позивачем заявлено вимоги здійснити нарахування та виплату сум, право на які він набув під час проходження військової служби. При цьому важливим є те, що позов про стягнення належного грошового забезпечення подано вже після звільнення позивача з військової служби.
36. У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 Конституційний Суд України, аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення‚ виходив з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
37. Крім обов'язку оплатити результати праці робітника‚ існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо.
38. Конституційний Суд України зазначив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому указані виплати‚ гарантовані державою‚ і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
39. З урахуванням викладеного Конституційний Суд України констатував, що під заробітною платою, що належить працівникові, або‚ за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року)‚ належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
40. Чинна редакція частини другої статті 233 КЗпП України містить поняття «суми, що належать працівникові при звільненні».
41. З огляду на викладене, спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
42. На переконання Суду, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов'язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому (у період з 19 липня 2022 року по 18 березня 2024 року) сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
43. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у якій Судова палата сформувала єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 КЗпП України, якого дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постанові від 28 березня 2025 року у справі № 400/6758/24, про що слушно зауважив представник позивача у касаційній скарзі.
44. З огляду на обставини цієї справи, Суд зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19 липня 2022 року по 18 березня 2024 року слід з'ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача до 11 грудня 2024 року та 19 грудня 2024 року (надання відповідачами відповіді) з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
45. За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 18 березня 2024 року) та, за необхідності, з'ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.
46. Беручи до уваги викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 18 березня 2024 року та повернення позову в цій частині є передчасними.
47. Таким чином, переглянувши в передбачених статтею 341 КАС України межах рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Суд встановив неправильне застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень та не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в цій справі про повернення позовних вимог в означеній частині.
48. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу для продовження розгляду.
49. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
50. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
51. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
52. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345, 353, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дяченко Олексій Володимирович, задовольнити.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі № 360/134/25 скасувати.
Справу № 360/134/25 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Луганського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
І.В. Желєзний,
В.Е. Мацедонська,
Судді Верховного Суду