29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 620/11980/25
адміністративне провадження № К/990/18941/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 620/11980/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив:
- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення, за період з 21 травня 2019 року по 08 квітня 2024 року із застосуванням базового місяця березень 2018 року;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 21 травня 2019 року по 08 квітня 2024 року із застосуванням базового місяця березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII), Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078);
- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати йому грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, розрахованої з урахуванням поточної індексації у складі грошового забезпечення за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки відповідно, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44);
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити йому грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розрахованої з урахуванням поточної індексації у складі грошового забезпечення за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки відповідно, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) у вигляді не здійснення перерахунку та виплати позивачу належного грошового забезпечення за період проходження ним військової служби з 21 травня 2019 року по 08 квітня 2024 року включно, з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням обчислених відповідно до первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» (далі - Закон № 2629-VIII), Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX), Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон № 1082-IX), Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон № 1928-IX), Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710-IX), Законом України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон № 3460-IX), на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату належного позивачу грошового забезпечення (основні, додаткові види, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премію) за період проходження ним військової служби з 21 травня 2019 року по 08 квітня 2024 року включно, з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням обчислених відповідно до первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законами № 2629-VIII, № 294-IX, № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX, № 3460-IX на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням висновків викладених в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2023 року у справі № 160/2775/22.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, за період з 21 травня 2019 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 08 квітня 2024 року із застосуванням базового місяця березень 2018 року.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21 травня 2019 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 08 квітня 2024 року із застосуванням базового місяця березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, розрахованої з урахуванням поточної індексації у складі грошового забезпечення за 2019, 2020, 2021, 2022 та 2024 роки відповідно, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розрахованої з урахуванням поточної індексації у складі грошового забезпечення за 2019, 2020, 2021, 2022 та 2024 роки відповідно, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) у вигляді не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 належного грошового забезпечення за період проходження ним військової служби з 01 січня 2020 року по 08 квітня 2024 року включно, з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням обчислених відповідно до первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законом України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату належного ОСОБА_1 грошового забезпечення (основні, додаткові види, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премію) за період проходження ним військової служби 01 січня 2020 року по 08 квітня 2024 року включно, з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням обчислених відповідно до первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законом України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки апелянтом не надано доказів сплати судового збору.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 лютого 2026 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику, оскільки станом на 23 лютого 2026 року недоліки апеляційної скарги апелянтом не усунуті.
Відповідач повторно звернувся до суду апеляційної інстанції 23 березня 2026 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали з огляду на те, що апелянтом у порушення вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору та не надано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для такого поновлення або доказів, що строк на апеляційне оскарження апелянтом не пропущено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження, оскільки скаржником вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не виконані.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 620/11980/25.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно із частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним.
Так, за приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються:
підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав);
у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування.
У свою чергу, порушення норм права може виявлятися у:
застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;
незастосуванні норми, яку належало застосувати;
наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Залишаючи апеляційну скаргу без руху апеляційний суд встановив, що оскаржуване судове рішення постановлено 19 грудня 2025 року, натомість, апеляційну скаргу подано до суду 23 березня 2026 року, що свідчить про пропуск строку на апеляційне оскарження, однак клопотання про визнання причин пропуску строку не подано.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції в ухвалі від 20 квітня 2026 року вказав, що копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в електронному вигляді була доставлена в електронний кабінет апелянта 02 квітня 2026 року о 00:44 год. Натомість, станом на 20 квітня 2026 року, апелянтом на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року, вказані недоліки апеляційної скарги не усунуто.
Вказане й слугувало підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
У свою чергу, скаржник в касаційній скарзі жодним чином не спростовує, встановлені судом апеляційної інстанції, обставини.
Скаржник у касаційній скарзі не наводить жодних доводів щодо неправомірності висновків суду апеляційної інстанції про неусунення недоліків апеляційної скарги у встановлений строк, не зазначає обставин, які перешкоджали виконанню вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, та не подає доказів на підтвердження поважності причин такої процесуальної поведінки.
Фактично доводи касаційної скарги не стосуються підстав, з яких суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження, що свідчить про їх безвідносність до предмета касаційного перегляду.
Оскільки оскаржувана ухвала постановлена з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги та пропуску строку на апеляційне оскарження, належним предметом перевірки судом касаційної інстанції могли бути виключно доводи щодо поважності причин такої процесуальної бездіяльності та неправомірності відповідних висновків суду апеляційної інстанції. Втім, таких доводів касаційна скарга не містить.
Відповідачем не обґрунтовано помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування норм процесуального права, не зазначено, які саме норми були застосовані неправильно чи порушені, та не доводить, як такі порушення вплинули на результат розгляду питання, що свідчить про формальний характер касаційної скарги.
Отже, скаржник належним чином не обґрунтовує, у чому саме полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Наведені у касаційній скарзі доводи не містять належного правового обґрунтування, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про неправильне застосування норм процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 620/11980/25 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяІ.В. Дашутін