Справа № 276/211/26
Провадження по справі №2/276/373/26
28 квітня 2026 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Семенюка А.С.,
з участю секретаря судового засідання Процюк О.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 31.05.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 338238429. Згідно з умовами кредитного договору первісний кредитор перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 500,00 грн через банк-провайдер, проте в подальшому відповідач збільшив суму кредиту до 20000,00 грн.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, на підставі якого, з урахуванням додаткових угод щодо продовження терміну дії договору факторингу, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошових вимог до боржників, в тому числі до відповідача за кредитним договором.
27.05.2024 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 27/0524-01, у відповідності до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за кредитним договором.
В подальшому, 15.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали Договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №338238429 на загальну суму 87783,55 грн.
Представник позивача стверджує, що відповідач взяті на себе за договором зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість у загальному розмірі 87783,55 грн., яка складається із заборгованості по кредиту в сумі 17470,02 грн. та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 70313,53 грн.
Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 13.02.2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить розгляд справи провести за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, копія ухвали про відкриття провадження у справі та судова повістка направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача.
Відповідач про розгляд справи належним чином повідомлена шляхом доставки ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, які відповідач отримала 05.03.2026 року.
Також, відповідач про розгляд справи 25.03.2026 та 28.04.2026 року належним чином повідомлена шляхом доставки ухвали про відкриття провадження у справі та судової повістки в електронному вигляді до його електронного кабінету 17.02.2026 року та 28.03.2026 року відповідно.
Враховуючи вищевикладене, у суду є підстави вважати, що відповідач належним чином повідомлений про порядок розгляду справи.
Відповідач про причини неявки в судове засідання суд не попередив, заяв про поважність неявки в судове засідання. Заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило. Правом подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, заперечень на позовну заяву не надав.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 31.05.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 338238429 (далі - Договір), який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV362WT.
Відповідно до п.2.1 вказаного Договору, за цим договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 20000 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно п.2.2 зазначеного Договору, сума кредитного ліміту, вказана в п.2.1 договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.
Відповідно до п.2.3 вказаного Договору, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 500 грн. 00 коп., а згідно п.2.4 договору - другий та решта траншів надаються протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених договором.
Загальна сума кредиту складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом всього строку дії договору.
Згідно п. 3.1. Договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 10 днів з моменту отримання першого траншу. У випадку надання першого Траншу не вдень укладення Договору строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п.3.2 Договору.
Відповідно до умов п.3.2 Договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою:
Z = 30 - (Х - Y), де:
Z - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період;
Х - поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду;
Y - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця).
При цьому Сторони узгодили, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів;
За вимогами п.3.3 Договору для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 10 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 250 грн. 50 коп.
Сторонами також узгоджено, що факт закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за цим Договором (п.6.5 Договору).
Згідно п. 7.1 Договору рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 30.06.2023, а саме протягом 10 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником;
За умовами п.п. 7.2 Договору в обов'язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин:
п.п.7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору;
п.п.7.2.2. дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7 Договору.
Згідно п.7.3 Договору кінцева дата повернення кредиту - 30.06.2028 року, проценти за Договором сплачуються в наступному порядку: протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору. Після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно.
За узгодженими сторонами умовами п.8.1. Договору за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника, крім процентів за належне користування Кредитом, Договором не передбачено.
Процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Загальні витрати за Договором та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника (п.8.2. Договору).
За умовами договору протягом Дисконтного періоду кредитування зобов'язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом визначають наступним чином: п.п. 8.3.1: за період від дати видачі Кредиту до 30.06.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 609,55 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,67 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка); п.п.8.3.2: у разі, якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 30.06.2023 р. проценти нараховуються за ставкою 610,69 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,67 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним (далі - Індивідуальна процента ставка).
Відповідно до п. 8.4 Договору після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,980 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.
Згідно п.8.6. Договору проценти в розмірі визначеному за правилами цього Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня закінчення строку дії цього Договору.
Відповідно до п. 11.1 Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п'яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.
Згідно п. 11.2 Договору Позичальник має право користуватися Кредитом від дати фактичного отримання суми Кредиту за кожним Траншем та до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання.
У п. 15 Договору вказані, зокрема, реквізити позичальника: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , Податковий номер: НОМЕР_1 , номер телефону: НОМЕР_2 .
Вказаний Договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором MNV362WT.
Отже, суд дійшов висновку про доведеність факту укладення між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №338238429 від 31.05.2023 року, оскільки кредитний Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, наявність якого, разом з електронним підписом первісного кредитора, підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, та те, що позичальник всі умови договору цілком зрозумів та своїм підписом письмово це підтвердив. При цьому, скріплюючи договори електронним підписом, сторони договорів діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Відповідно до платіжних доручень та довідок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», кредитодавець перерахував відповідачу в період з 05.06.2023 по 11.07.2023 на платіжну картку НОМЕР_3 грошові кошти на загальну суму 20000,00 грн.
Із копії довідки від 13.02.2026, наданої АТ КБ «Приват Банк», а також виписки по рахунку за період з 31.05.2023 по 16.07.2023 року слідує, що на платіжну картку № НОМЕР_3 , яка емітована банком на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зараховано в період з 05.06.2023 по 11.07.2023 грошові кошти в загальному розмірі 20000,00 грн в рахунок видачі кредиту.
Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у повному обсязі виконало свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу ОСОБА_1 на її картковий рахунок в загальній сумі 20000,00 грн.
Таким чином, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів в розмірі 20000,00 грн у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором.
Факт перерахування відповідачу коштів в розмірі 20000,00 грн. на виконання умов договору також підтверджується відповідним повідомленням та випискою по рахунку АТ КБ «Приват Банк», відповідно до якого на платіжну картку № НОМЕР_3 , яка належить відповідачу ОСОБА_1 , було перераховано вказані кошти Окремо зазначено, що номер телефону НОМЕР_4 був та є фінансовим номером ОСОБА_1 та знаходиться в її анкетних даних.
Отже, факт отримання відповідачем кредиту за Договором кредитної лінії №338238429 від 31.05.2023 в розмірі 20000,00 грн підтверджується достатніми та належними доказами, наявними в матеріалах справи, які було досліджено судом.
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, правонаступництва).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, на підставі якого, з урахуванням додаткових угод №19 від 28.11.2019 року, №26 від 31.12.2020 року, №27 від 31.12.2021 року, №31 від 31.12.2022 року №32 від 31.12.2023 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошових вимог до боржників, в тому числі до відповідача за Кредитним договором №338238429 від 31.05.2023 на загальну суму 41969,87 грн., що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №246 від 29.08.2023 року, з яких: 17470,02 грн. - заборгованість по основному боргу, 24499,85 грн. - заборгованість по відсоткам.
27.05.2024 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 27/0524-01, у відповідності до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за Кредитним договором №338238429 від 31.05.2023 на загальну суму 87783,55 грн., що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №1 від 27.05.2024 року, з яких: 17470,02 грн. - заборгованість по основному боргу, 70313,53 грн. - заборгованість по відсоткам.
15.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали Договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до якого позивачу відступлено право грошових вимог до божників, в тому числі згідно реєстру боржників до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №338238429 від 31.05.2023 на загальну суму 87783,55 грн., з яких 17470,02 грн. - заборгованість по основному боргу, 70313,53 грн. - заборгованість по відсоткам.
Як вбачається з розрахунків заборгованості за кредитним договором №338238429 від 31.05.2023, які складено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», за період з 31.05.2023 року по 25.11.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 27.05.2024 року за вказаним кредитним договором становила загальну суму 87783,55 грн., з яких: 17470,02 грн - заборгованість по тілу кредиту; 70313,53 грн. заборгованість по відсоткам.
З виписки по особовому рахунку за кредитним договором №338238429, яка складена представником ТОВ «ФК «ЕЙС» станом на 26.12.2025 року, ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за вищевказаним договором в сумі 87783,55 грн.
Доказів повного погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором як позивачу, так і попереднім кредиторам, матеріали справи не містять.
Відповідачем не спростовано факт отримання ним кредиту у розмірі 20000,00 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позикодавець, перерахувавши відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 20000,00 грн, виконав умови кредитного договору, а відповідач взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення повернення кредиту і сплати процентів. В подальшому позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №338238429 від 31.05.2023 року.
З вищезазначених наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитним договором №338238429 від 31.05.2023 слідує, що станом на 26.12.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за період нарахування відсотків з 31.05.2023 року по 25.11.2023 року становить 87783,55 грн., з яких 17470,02 грн. - заборгованість по основному боргу, 70313,53 грн. - заборгованість по відсоткам.
Згідно вказаних розрахунків заборгованості відповідачем 12.06.2023 року сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 3095,00 грн., з яких 565,32 грн. зараховано первісним кредитором на погашення процентів, 2529,68 грн. на погашення тіла кредиту. 29.06.2023 року відповідачем сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 2482,00 грн., з яких 2481,70 грн. зараховано первісним кредитором на погашення процентів, 0,30 грн. на погашення тіла кредиту
Отже, відповідно до розділу 3 Договору позичальником продовжено строк Дисконтного періоду на 29 днів.
В послідуючому, відповідно до розрахунків заборгованості відповідачем заборгованість за кредитним договором не сплачувалася, у зв'язку з чим строк Дисконтного періоду за кредитним договором №338238429 від 31.05.2023 не продовжувався та кредитором буди нараховані відсотки відповідно до п.8.4. Договору, а саме за процентною ставкою 2,980 відсотків в день від суми залишку кредиту за кожний день користування ним, а саме з розрахунку 520,61 грн. в день до 25.11.2023 року в межах строку кредитування.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Таким чином, відповідач має заборгованість за кредитним договором в сумі 87783,55 грн., з яких 17470,02 грн. - заборгованість по основному боргу, 70313,53 грн. - заборгованість по відсоткам, яка і підлягає стягненню з відповідача.
Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, передбаченими статями 12, 13, 76, 83, 84 ЦПК України, не надав до суду доказів на їх спростування.
Відповідач розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не спростував, свій контррозрахунок суду не надав. Доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань та які б спростовували суму заборгованості, відповідачем до суду не надано.
Натомість, суд дійшов висновку, що позивач надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов'язання та заборгованості перед позивачем.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з мотивів, що викладені вище.
Виходячи з викладеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №338238429 від 31.05.2023 у розмірі 87783,55 грн., з яких: 17470,02 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 70313,53 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2662,40 гривень.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до частин 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, Протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, Додаткову угоду № 25771045894 до Договору про надання правничої допомоги №12/08/25-01 від 01.09.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року на суму 7000,00 грн., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі.
Проте, враховуючи неспівмірність розміру витрат на правничу допомогу, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 1500,00 грн. витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на ціну позову та розумну необхідність витрат для цієї справи.
Керуючись ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 247, 263-265, 274-282 ЦПК України, ст. 512, 514, 516, 526, 610, 611, 625, 1050, 1079, 1082 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором №338238429 від 31.05.2023 року в розмірі 87783,55 гривень (вісімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят три гривні 55 копійок), з яких: 17470,02 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 70313,53 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2662,40 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 (одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6 каб.13, ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя А.С.Семенюк