29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 280/2986/23
адміністративне провадження № К/990/18860/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Кашпур О.В.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 280/2986/23,
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Кириленком Андрієм Володимировичем, на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року, прийняте в складі: головуючої судді Бойченко Ю.П., і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2024 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Олефіренко Н.А., суддів - Божко Л.А., Суховарова А.В.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) з вимогами:
1.1. визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000,00 грн за жовтень 2022 року, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
1.2. зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000,00 грн за жовтень 2022 року, пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
1.3. визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 30 000,00 грн, за період із 01.11.2022 по 13.12.2022 пропорційно в розрахунку на місяць;
1.4. зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 30 000,00 грн, за період із 01.11.2022 по 13.12.2022 пропорційно в розрахунку на місяць.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач указував на те, що до 13.12.2022 він проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Однак відповідачем протиправно не виплачено йому додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць за жовтень 2022 року та у розмірі до 30 000,00 грн на місяць за період з 01.11.2022 по 13.12.2022, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 03.12.2023 № 8318 ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 01.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в селі Нетайлове та селі Первомайське Покровського району Донецької області.
4. Довідкою про доходи, виданою ВЧ НОМЕР_1 від 27.11.2023 № 8226, підтверджується, що позивачу у листопаді 2022 року виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 83 870,97 грн за 26 днів жовтня 2022 року.
5. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.10.2022 № 575 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування щодо зазначених у наказі військовослужбовців, в тому числі позивача, за фактом відмови від виконання бойового завдання (пункт 1 наказу); наказано на період проведення службового розслідування усунути від виконання службових обов'язків зазначених у наказі військовослужбовців, в тому числі позивача (пункт 4 наказу).
6. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 10.12.2022 № 444 «Про результати службового розслідування» наказано, зокрема, службове розслідування вважати завершеним (пункт 1 наказу); за порушення норм чинного законодавства України, а саме абзацу 2, 3, 4, 5, 7 статті 11, статті 12, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV, статті 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, та на підставі статті 45, пункту «В» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, в тому числі на штаб-сержанта ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення у вигляді «СУВОРА ДОГАНА» (пункт 2 наказу); помічнику командира з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 забезпечити виконання пункту 1 розділу XXIX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 09.06.2018 № 260, та застосувати пункт 9 рішення Міністерства оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 під час розрахунку грошового забезпечення та додаткової винагороди зазначеним військовослужбовцям, які усунені від виконання службових обов'язків, оголошеного наказом командира ВЧ НОМЕР_1 , до дня фактичного завершення відсторонення оголошеного наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (пункт 8 наказу).
7. Позивач уважаючи, що має право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць за жовтень 2022 року та у розмірі до 30 000,00 грн на місяць, за період з 01.11.2022 по 13.12.2022, звернувся до суду з цією позовною заявою.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
8. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.01.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024, у задоволенні позову відмовлено.
9. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачу у листопаді 2022 року виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 83 870,97 грн за 26 днів жовтня 2022 року, що спростовує доводи позивача про невиплату йому такої винагороди за жовтень 2022 року.
10. Водночас у період з 01.11.2022 по 13.12.2022 додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, позивачу не нараховувалася і не виплачувалася, що зумовлено проведенням службового розслідування щодо позивача, результати якого затверджено наказом від 10.12.2022 № 444 «Про результати службового розслідування».
11. Так, як убачається з акта службового розслідування, під час його проведення встановлено, зокрема, таке: «…Відповідно до рапорту, зареєстрований за вхідним №4145 від 29.10.2022, Командир 3 гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки ВЧ НОМЕР_1 штаб-сержант ОСОБА_1 доповів, що знаходиться в зоні бойових дій з листопада 2021 року, відмовляється виконувати бойові завдання командира ВЧ НОМЕР_1 , а саме брати участь в оборонних та наступальних діях підрозділу та просить перевести його до тилових підрозділів для подальшого проходження військової служби. З пояснення командира 3 гранатометного відділення протитанкового взводу ти вогневої підтримки ВЧ НОМЕР_1 штаб-сержанта ОСОБА_1 стало відомо, що він відмовився від наказу командира роти вогневої підтримки ВЧ НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , а саме від оборонних та наступальних дій підрозділу. Свою відмову штаб-сержант ОСОБА_1 пояснив тим, що в нього погіршилося здоров'я та самопочуття. Дані свідчення штаб-сержанта ОСОБА_1 щодо погіршеного стану здоров'я нічим не підтверджено. Жодних документів з медичних закладів під час проведення службового розслідування не було надано. Для об'єктивного проведення службового розслідування командиру 3 гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки ВЧ НОМЕР_1 штаб-сержанту ОСОБА_1 був повторно доведений бойовий наказ командира ВЧ НОМЕР_1 , від виконання якого військовослужбовець відмовився. Таким чином, був складений акт про відмову від виконання бойового наказу (розпорядження), зареєстрований за вхідним №4805 від 09.11.2022, офіцером групи проведення службових розслідувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (відряджений до військової частини НОМЕР_2 ) капітаном ОСОБА_3 у присутності двох свідків…».
12. З урахуванням наведених обставин відповідачем прийнято наказ від 10.12.2022 № 444 «Про результати службового розслідування», який позивачем не оскаржувався, а отже, є чинним та підлягає виконанню, в тому числі пункт 8, що стосується грошового забезпечення зазначених у ньому військовослужбовців.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
13. 15.05.2024 до Суду надійшла касаційна скарга позивача на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.01.2024 і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024.
14. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, просив їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
15. Підставою для касаційного оскарження скаржники визначили пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
16. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник зазначив, що на дату звернення до суду касаційної інстанції відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пунктів 1, 2-1 Постанови №168, статті 48 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV, статті 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у взаємозв'язку з рішенням Міністра Оборони України, доведеним телеграмою від 25.03.2022 №248/1298 та окремим дорученням Міністра Оборони України від 23.06.2022 №912/з/29.
17. Скаржник наголошує на тому, що окреме доручення, на яке посилається суди попередніх інстанцій, не є актом Міноборони, у розумінні вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», яким визначено умови виплати додаткової винагороди під час участі в бойових діях та не відповідає формі, визначеної для регуляторних актів, установлених пунктом 8 Положення про Міністерство оборони України. Таким чином, на підставі указаного доручення, позивача не може бути позбавлено додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Наведене, на думку скаржника, свідчить, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми Постанови № 168, оскільки жодне її положення не передбачає можливості позбавити військовослужбовця права на отримання додаткової грошової винагороди за безпосередню участь у бойових діях.
18. Також скаржник уважає, що сам факт позбавлення позивача додаткової винагороди, як вид юридичної відповідальності, за фактом відмови від виконання службових обов'язків, є безпідставним та не відповідає вимогам закону. Зазначає, що ані положеннями КУпАП, ані іншими Законами України, не передбачено такий вид адміністративного стягнення для військовослужбовців як обмеження у виплаті додаткової винагороди (до того ж його правова природа взагалі не визначена в порядку статті 92 Конституції України), його застосування є незаконним, як основний вид стягнення, і як додатковий. На думку скаржника, таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні.
19. Скаржник звертає увагу на те, що наведений перелік видів дисциплінарних стягнень є вичерпним і додатковому розширенню не підлягає, а отже, застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачена нормами Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України та знаходиться поза межами правового поля.
20. За наслідком автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Мацедонській В.Е.
21. Суд ухвалою від 05.06.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
22. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому він наполягає на її безпідставності, просив у задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.
V. Джерела права
23. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
24. Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
25. Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
26. Відповідно абзацу 1 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
27. За змістом абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
28. Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
29. Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 №98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
30. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
31. Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
32. Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
33. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168.
34. Пунктом 1 цієї постанови (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
35. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» Постанову №168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24.02.2022, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
36. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29.
37. Відповідно до пункту 3 цього окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
38. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
39. Згідно з пунктом 5 цього окремого доручення Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
40. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення).
41. Пунктом 9 згаданого окремого доручення обумовлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 гривень та 30 000,00 гривень не включаються військовослужбовці, які усунені від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади - з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника) до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника); відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
42. Відповідно до статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України; у редакції, який діяв на час виникнення спірних правовідносин), військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
43. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
44. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів (стаття 4 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
45. За статтею 45 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
46. Відповідно до статті 48 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
47. Відповідно до статті 83 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
48. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (частина перша статті 84 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
49. Згідно зі статтею 85 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
50. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
51. Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
52. За частиною першою статті 86 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
VI. Позиція Верховного Суду
53. За обставинами цієї справи позивач перебував на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 . За твердженням позивача, ВЧ НОМЕР_1 не виплатила йому додаткову винагороди, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн на місяць за жовтень 2022 року та у розмірі до 30 000,00 грн на місяць, за період з 01.11.2022 по 13.12.2022.
54. Суди попередніх інстанцій констатували, що виплата додаткової винагороди позивачу за жовтень 2022 року (26 днів) у сумі 83 870,97 грн була здійснена ВЧ НОМЕР_1 у листопаді 2022 року. Водночас виплата додаткової винагороди позивачу за інший період не була здійснена ВЧ НОМЕР_1 у зв'язку з проведенням службового розслідування за фактом відмови від виконання службових обов'язків в умовах воєнного стану (наказ про усунення від виконання обов'язків від 27.10.2022 №575).
55. Питання підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях і заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Судом у цій справі не досліджується, адже не є спірним.
56. Ключове питання, яке підлягає вирішенню Судом у цій справі, полягає в тому, чи можна позбавити військовослужбовця додаткової винагороди, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.
57. Виходячи зі змісту наведеної норми, Суд указує, що військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
58. Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях та заходах повинна бути підтвердженою документально.
59. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний наказ командира.
60. Як установили суди попередніх інстанцій, позбавлення вказаної додаткової винагороди є наслідком застосування до позивача як військовослужбовця положень пункту 9 окремого доручення від 23.06.2022 №912/з/29.
61. Так, приписами цього окремого доручення визначено ряд підстав для невключення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, зокрема: 1) у разі усунення від виконання службових обов'язків, відсторонення від виконання службових повноважень або відсторонення від посади - з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника) до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника); 2) у разі відмови виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
62. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.10.2022 № 575 «Про призначення службового розслідування» було призначено службове розслідування щодо позивача по факту відмови від виконання бойового завдання. Позивача було усунуто від виконання службових обов'язків на період проведення службового розслідування.
63. За результатами службового розслідування встановлено, що позивач відмовляється виконувати бойові завдання командира ВЧ НОМЕР_1 , а саме брати участь в оборонних та наступальних діях підрозділу.
64. Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 10.12.2022 № 444 «Про результати службового розслідування» за цим фактом до позивача за порушення вимог абзацу 2, 3, 4, 5, 7 статті 11, статті 12, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV, статті 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та на підставі статті 45, пункту «В» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани. Цим наказом наказано помічнику командира з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 застосувати пункт 9 окремого доручення від 23.06.2022 №912/з/29 при розрахунку грошового забезпечення та додаткової винагороди позивача, який усунутий від виконання службових обов'язків, оголошеного наказом командира ВЧ НОМЕР_1 , до дня фактичного завершення відсторонення оголошеного наказом командира ВЧ НОМЕР_1 .
65. Указані накази командира ВЧ НОМЕР_1 в цій справі не оскаржуються та обставини встановлені у таких наказах скаржником в касаційній скарзі не заперечуються.
66. Виходячи з того, що на період проведення службового розслідування позивач був усунутий від виконання службових обов'язків до з'ясування обставин справи та підтвердження або спростування факту відмови від виконання бойового завдання, суди першої й апеляційної інстанцій дійшли мотивованого висновку про те, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності, коли не виплатив позивачу додаткової винагороди за цей період з огляду на приписи окремого доручення від 23.06.2022 №912/з/29.
67. Оцінюючи аргументи касаційної скарги про те, що перелік видів адміністративних та дисциплінарних стягнень визначено статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а отже, застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткової винагороди не передбачено зазначеними нормами, то Суд звертає увагу, що позбавлення військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн або 30 000,00 грн здійснюється не як вид дисциплінарного стягнення, відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а на підставі нормативно-правових актів, які регулюють порядок нарахування та виплати відповідної винагороди.
68. Щодо посилання скаржника у касаційній скарзі про незастосовність до спірних правовідносин окремого доручення від 23.06.2022 №912/з/29, то Суд указує таке.
69. Верховний Суд у постанові від 06.06.2024 у справі №400/1217/23 вже розглядав питання застосовності такого окремого доручення до правовідносин, які виникли у зв'язку із невиплатою додаткової винагороди, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168, військовослужбовцю Збройних Сил України.
70. У цій постанові від 06.06.2024 у справі №400/1217/23 Верховний Суд зазначив, що під час прийняття такого рішення Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
71. З огляду на це Верховний Суд констатував, що окремі рішення Міністром оборони України, прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000,00 грн), мають належне юридичне підґрунтя.
72. Верховний Суд визнав обґрунтованими доводи скаржника про те, що рішення Міністра оборони України від 07.03.2022 №248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 №248/1529, від 23.06.2022 №912/з/29, підлягали обов'язковій державній реєстрації, адже такі містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.
73. Водночас Верховний Суд відзначив, що така обставина відсутності їх державної реєстрації, зважаючи на умови в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їхньої юридичної сили.
74. Така позиція Верховного Суду є застосовною до обставин цієї справи, а тому Суд констатує про необґрунтованість доводів позивача щодо незастосовності до спірних правовідносин зазначеного рішення Міністра оборони України.
75. Безпідставними є також доводи касаційної скарги про невідповідність зазначеного рішення Міністра оборони України вимогам Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», адже виплату додаткової винагороди запроваджено на період дії воєнного стану, і згадане рішення Міністра оборони України не повинно узгоджуватися з вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», адже сфера його дії не поширюється на прийняття актів з питань здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
76. Суд наголошує, що таке рішення Міністра оборони України є частиною нормативно-правових актів, спрямованих на врегулювання порядку та умов виплати військовослужбовцям додаткової винагороди на період проходження ними військової служби в умовах воєнного стану, та мають зовсім інше правове підґрунтя в порівнянні із загальною регуляторною політикою у сфері господарської діяльності.
77. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові від 29.05.2025 у справі № 120/10230/22.
78. З огляду на зазначене Суд уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях правильно застосували норми матеріального права до встановлених фактичних обставин справи, а саме пункт 1 Постанови № 168, у взаємозв'язку з пунктом 9 окремого доручення від 23.06.2022 №912/з/29.
79. У підсумку Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими.
80. Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
81. Зважаючи на це, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
82. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
83. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
84. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
85. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2024 року залишити без змін.
86. Судові витрати не розподіляються.
87. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: В.Е. Мацедонська
О.В. Кашпур