Справа №295/12117/23
1-кс/295/2704/26
28.04.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
захисника: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
обвинуваченого: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_3 про відвід судді Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_9 в кримінальному провадженні № 42022100000000389 від 22.07.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, -
встановив:
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2026 головуючим суддею по справі №295/12117/23 у кримінальному провадженні № 42022100000000389 від 22.07.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, визначено суддю ОСОБА_9 .
22.04.2026 прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_3 подано заяву про відвід судді ОСОБА_9 у даній справі у зв'язку з тим, що суддя є знайомим з обвинуваченим ОСОБА_7 та мав «робочі» відносини з останнім на попередньому місці роботи в Житомирській місцевій/окружній прокуратурі, що на думку прокурора, може вплинути на об'єктивність прийнятих суддею у справі рішень, також, прокурор вказує на те, що попереднє знайомство з обвинуваченим ОСОБА_7 , надасть можливість судді оцінювати докази вини обвинуваченого об'єктивно і безсторонньо. Крім того, зауважує, що під час судового засідання, суддя ОСОБА_9 , можливо ненавмисно, як зазначає прокурор, виділяв із усіх учасників процесу саме ОСОБА_7 , шляхом доброзичливого та приязного ставлення до нього, зокрема, при вирішенні процедурних питань, суддя декілька разів забував запитати думку другого обвинуваченого у справі - ОСОБА_8 , а коли звертався до обвинувачених, то до ОСОБА_7 тільки по ім'я та по - батькові, в той час як ОСОБА_8 називав «другий обвинувачений», що на думку прокурора підтверджує нерівне ставлення судді до учасників кримінального провадження. З огляду на зазначене, попереднє знайомство з обвинуваченим ОСОБА_7 викликає сумнів у неупередженості та об'єктивності судді ОСОБА_9 в прийнятті у провадженні рішень, вбачає наявні підстави для відводу, а тому прокурор просить заяву задовольнити та відвести суддю ОСОБА_9 від розгляду даного кримінального провадження.
Заявлений відвід прокурором, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 24.04.2026 передано для розгляду судді ОСОБА_1 .
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заяву про відвід підтримала повністю, просила задовольнити з викладених в ній підстав.
Захисник ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення заяви про відвід, вказавши на його необгрунтованість та безпідставність.
Відповідно до частини третьої статті 81 КПК України при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Зі змісту даної норми слідує, що неявка в судове засідання судді якому заявлено відвід, не є перешкодою для розгляду заяви.
Заслухавши думку учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Частиною першою статті 81 КПК України визначено, що у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
В силу вимог частини п'ятої статті 80 КПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Передбачені для відводу судді процесуальні підстави визначені положеннями статей 75 та 76 КПК України, а їх перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні у випадку наявності інших обставин, які викликають сумнів в його упередженості.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та дотримуватися правил суддівської етики.
За роз'ясненнями, викладеними в пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, відображеної, зокрема, в рішеннях у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії», «Пуллар проти Сполученого Королівства», «Білуха проти України», наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності та неупередженості. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду. Що стосується суб'єктивного критерію, то особиста безсторонність судді презумується, поки не надано доказів протилежного.
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії») (Постанова колегії суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 вересня 2019 року, справа №277/599/15-к).
Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Згідно пунктів 2.1, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Як вбачається із заяви про відвід, суддя ОСОБА_9 раніше перебував у робочих відносинах з обвинуваченим ОСОБА_7 , а тому прокурор вважає, що таке знайомство може вплинути на об'єктивність прийнятих суддею рішень, а також надасть можливість судді оцінювати докази вини обвинуваченого об'єктивно і безсторонньо.
При цьому прокурор зазначає, що суддя є знайомим та мав із обвинуваченим ОСОБА_7 «робочі» відносини на попередньому місці роботи в Житомирській місцевій/окружній прокуратурі.
Робочі відносини особи не підлягають правовому регулюванню, тим не менш маючи статус суб'єктів, уповноважених державою на здійснення функції правосуддя, суддям як і іншим суб'єктам, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», доцільно уважно підходити до свого приватного життя з огляду на увагу громадськості до особистості судді.
Закон прямо не називає у переліку осіб, стосунки з якими впливають на наявність конфлікту інтересу, осіб, пов'язаних з суддями дружніми стосунками, сусідськими відносинами, є кумами, осіб, які разом із суддями навчалися в освітніх закладах, були колегами протягом певного періоду, або іншим чином проводили тривалий час разом.
Рада Суддів України зазначає, що у випадку існування приватного інтересу за участі таких осіб суддям рекомендується брати до уваги наступні обставини: характер знайомств з наведеними особами, тривалість дружніх, сусідських або інших особистих позаслужбових стосунків, наявність фактичного періодичного спілкування з цими особами та інші факти, які характеризують ступінь особистих стосунків судді.
Суддям слід розуміти, що конфлікт інтересів, який врегульовується у спосіб, визначений процесуальним законом, може бути тільки реальним конфліктом інтересів, оскільки існує суперечність між приватним інтересом судді та його посадовими (службовими) повноваженнями під час здійснення суддею правосуддя.
Встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії суддею в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів суддя має встановити наявність обов'язкової сукупності таких обставин, як: 1) наявність у судді факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований та визначений; 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими повноваженнями судді із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення.
Можливість неупередженого та об'єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.
З практики Європейського суду з прав людини, особиста безсторонність суду, що означає відсутність упередженості або прихильності, презюмується, поки не надано доказів протилежного. При ухваленні рішення про те, чи є законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об'єктивно обґрунтованим (рішення у справах «Білуха проти України», «Веттштайн проти Швейцарії», «Мікалеф проти Мальти»).
Відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити посилання на конкретні обставини, що об'єктивно можуть свідчити про упередженість судді та бути підтверджені відповідними доказами.
Розглядаючи заявлені доводи для відводу судді ОСОБА_9 , суд виходить із того, що такі базуються на тому, що суддя під час судового розгляду може оцінювати докази вини обвинуваченого, з яким суддя мав робочі відносини в минулому, об'єктивно і безсторонньо та їх знайомство може вплинути на об'єктивність прийнятих суддею у справі рішень.
У заяві про відвід не зазначено про існування будь-якого приватного інтересу як і не зазначено про обставини особистого характеру, та чому для судді не є можливим винесення об'єктивного та неупередженого рішення у справі. Наявні лише припущення та посилання на те, що суддя у майбутньому, можливо, буде упереджено оцінювати докази та приймати рішення у кримінальному провадженні.
Конфлікт інтересів повинен бути реальним, інакше будь-який судовий процес, в якому приймає участь особа, пов'язана з суддею дружніми стосунками, сусідськими відносинами, є кумами, особи, які разом із суддею навчалися в освітніх закладах, були в минулому колегами протягом певного періоду, або іншим чином проводили тривалий час разом, можна було б перетворити у безкінечний ланцюг недовіри до суду та, відповідно, зміну його складу.
Посилання прокурора, як на підставу для відводу те, що суддя звертався під час судового засідання до обвинуваченого ОСОБА_10 на ім'я та по батькові, то варто зауважити що діючим кримінальним процесуальним Кодексом не визначено обмежень та/або заборон для звернення до учасників кримінального провадження, а тому вказані підстави для відводу не свідчать та не створює сумнівів у неупередженості судді в кримінальному провадженні, а лише підкреслює виявлення суддею під час здійснення правосуддя тактовності, ввічливості й поваги до учасників судового процесу, що прямо узгоджується з вимогами ст. 8 Кодексу суддівської етики.
На переконання суду, в даному конкретному випадку, на даній стадії розгляду кримінального провадження, не встановлено жодної обставини, яка б викликала розумний, об'єктивно обґрунтований сумнів в неупередженості судді Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_9 в рамках розгляду справи № 295/12117/23 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
За таких обставин суд приходить до висновку, що доводи сторони обвинувачення про відвід судді від розгляду вищевказаного кримінального провадження є необґрунтованими, а тому дана заява про відвід задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 35, 75, 76, 80, 81, 372 КПК України, суд, -
постановив:
У задоволенні заяви прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_3 про відвід судді - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1