Справа № 274/2941/26
Провадження № 1-кс/0274/523/26
Іменем України
24.04.2026 року м. Бердичів
Слідчий суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бердичева Житомирської області клопотання слідчого СВ Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Бердичівської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, відносно якого на розгляді в Корольовському районному суді м. Житомира перебуває кримінальне провадження № 12025121140000015 за ч. 2 ст. 190 КК України,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, поданого в рамках кримінального провадження № 12026060480000276 від 23.04.2026 р.,
24.04.2026 р. слідчий СВ Бердичівського РВП ОСОБА_6 за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням, у якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
В клопотанні орган досудового слідства необхідність прийняття такого рішення аргументував тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а саме: у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Санкцією ч. 4 ст. 186 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.
Також у клопотанні орган досудового розслідування вказує на ризики, передбачені пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: враховуючи дані про підозрюваного, який не має стійких сформованих соціальних зв"язків, не працює, раніше неодноразово судимий, на даний час на розгляді в Корольовському районному суді м. Житомира знаходиться обвинувальний акт відносно обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 190 КК України, тому перебуваючи на волі, останній може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Тому обрання ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить запобігання вищезазначених ризиків.
Вказаний факт було внесено 23.04.2026 р. до ЄРДР за № 12026060480000276 з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 186 КК України та розпочате досудове слідство.
23.04.2026 р. ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
24.04.2026 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказав, що існують ризики, передбачені пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що він не погоджується з кваліфікацією кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, так як він вчинив крадіжку, а не грабіж. Просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати відносно нього цілодобовий домашній арешт.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні у своєму виступі щодо задоволення клопотання слідчого заперечив. Вказав, що ризики, зазначені у клопотанні, необґрунтовані та недоведені. Просив обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши виступи учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, слідчий суддя встановив наступне.
Згідно статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, у кримінальному провадженні № 12026060480000276 від 23.04.2026 р.
23.04.2026 р. об 11 год 20 хв ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
24.04.2026 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 23.04.2026 р. о 10 год 06 хв у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_5 зайшов до магазину «Аврора» ТОВ «Вигідна покупка», що розташований по вул. Житомирська, 11/4, в м. Бердичеві Житомирської області, та розуміючи протиправність своїх дій, керуючись корисливим мотивом, в період дії воєнного стану, запровадженого на всій території України відповідно до указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р., знаходячись у залі магазину, підійшов до торгівельної полиці магазину, звідки викрав вісім плиток молочного шоколаду «Riffero» з кокосовою стружкою вагою 230 г кожна, вартістю 115 грн кожна, загальною вартістю 920 грн, та п'ять плиток молочного шоколаду «Millennium Very Peri» вагою 285 г кожна, вартістю 143 грн кожна, загальною вартістю 715 грн.
Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 покинув приміщення магазину «Аврора» ТОВ «Вигідна покупка», однак перебуваючи на вулиці, почув крик працівника магазину з вимогою зупинитися та повернути викрадене майно. В цей момент він усвідомив, що його дії були помічені та, не реагуючи на вимоги працівника магазину, ОСОБА_5 , розуміючи, що його дії викрито, вирішив продовжити свої дії, направлені на відкрите викрадення чужого майна, та побіг з місця злочину з викраденим майном, чим заподіяв магазину «Аврора» ТОВ «Вигідна покупка» майнову шкоду на загальну суму 1 635 гривень без ПДВ.
Своїми умисними діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства», № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року).
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрювану особу з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
На підтвердження обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий посилається на зібрані органом досудового розслідування докази, які були досліджені в судовому засіданні, а саме:
- протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_8 від 23.04.2026 р.;
- протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 23.04.2026 р.;
- протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 23.04.2026 р.;
- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 23.04.2026 р.;
- протоколи огляду відеозапису від 23.04.2026 р.;
- інші матеріали кримінального провадження.
З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилалися слідчий у клопотанні і прокурор в ході його розгляду, дають підстави вважати про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Оцінюючи наявні у справі матеріали та встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини, слідчий суддя вважає доведеними ризики, передбачені пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального процесуального законодавства є певна ступінь ймовірності того, що підозрюваний вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Згідно пп. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. Зокрема, санкція ч. 4 ст. 186 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Слідчим суддею при обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 враховуються тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та міра покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим. Так, відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, у якому обгрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , класифікується як тяжкий злочин, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 не має стійких сформованих соціальних зв"язків за місцем його проживання, оскільки неодружений, неповнолітніх та непрацездатних осіб на утриманні не має, не працює, тому ступінь його соціальних зв'язків не є таким, який би утримував його за місцем проживання, зареєстрований за межами м. Бердичева та Бердичівського району, що свідчить про ймовірність існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування та/ або суду.
Також встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у відкритому викраденні чужого майна. Його причетність до скоєння вказаного злочину підтверджується показами свідків, останньому відомо дані вказаних свідків, місце їх проживання (оскільки він ознайомлений з протоколами допитів свідків), тому, перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_5 зможе незаконно впливати на свідків з метою зміни наданих раніше ними показань та уникнення кримінальної відповідальності, що свідчить про ймовірність існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Крім того, як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, на даний час на розгляді в Корольовському районному суді м. Житомира знаходиться обвинувальний акт відносно обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 190 КК України, також встановлено, що 26.01.2026 р. ОСОБА_5 був звільнений із установи виконання покарання, однак на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний корисливий тяжкий злочин. Вказані обставини свідчать про схильність підозрюваного ОСОБА_5 до вчинення інших злочинів та ймовірності існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: вчинити інше кримінальне правопорушення.
Характеризуючих даних відносно підозрюваного ОСОБА_5 слідчим до клопотання та прокурором в ході його розгляду не долучено.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що при розгляді клопотання необхідно у повній мірі враховувати вимоги кримінального процесуального законодавства України, практики Європейського суду з прав людини, забезпечення не тільки прав підозрюваного, а й високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, щоб вирішити питання про застосування запобіжного заходу у відповідності до вимог міжнародного та національного законодавства, необхідно належним чином оцінити характер справи, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, та наслідки вчинення протиправних діянь.
Виходячи із вищезазначених доведених у ході розгляду клопотання обставин, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів кримінального провадження переконується, що більш м'який запобіжний захід щодо ОСОБА_5 буде недостатнім для запобігання ризикам, які навели слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні.
Тому слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим кодексом.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи матеріальне становище підозрюваного, його сімейний стан, тяжкість кримінального правопорушення, за яке він підозрюється, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави 22 прожиткових мінімуми для працездатних осіб, що становить 73 216 (сімдесят три тисячі двісті шістнадцять) гривень 00 коп, оскільки внесення застави саме в такому розмірі зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яка може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця реєстрації/ проживання; утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Доводи захисника ОСОБА_4 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не знайшли свого підтвердження, оскільки жодними належними доказами не доведені.
На підставі викладеного, керуючись статтями 176, 177, 181, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання ОСОБА_5 - з 11 години 20 хвилин 23 квітня 2026 року до 11 години 20 хвилин 21 червня 2026 року.
Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розмір застави 22 прожиткових мінімуми для працездатних осіб, що становить 73 216 (сімдесят три тисячі двісті шістнадцять) гривень 00 коп (Реквізити для сплати застави: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26278626, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, рахунок отримувача UA758201720355229001500000277, призначення платежу: вказати хто і за що платить, справа № 274/2941/26 Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця реєстрації/ проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави, визначити до 21 червня 2026 року.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі слідчого судді розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі слідчого ізолятора Управління державної пенітенціарної служби України.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної даною ухвалою, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, процесуального прокурора.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду, а підозрюваним у той же строк із дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1