29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 215/9191/25
адміністративне провадження № К/990/18684/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 215/9191/25 за позовом ОСОБА_1 до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення наявності компетенції (повноважень),
установив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просила встановити наявність компетенції (повноважень) начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Козака Юрія Івановича при отримання заяви від 02 січня 2024 року вх 239 створювати штучні перешкоди для прийняття індивідуального акту і визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов'язання повторно її розглянути і надати три довідки з зазначенням сум виплат по місячно, де зазначити що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" надбавки на догляд отримувала до 02 січня 2024 року.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2025 року позовну заяву передано на розгляд Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року, відмовлено у відкритті провадження по справі № 215/9191/25 за позовом ОСОБА_1 до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення наявності компетенції (повноважень).
Не погодившись із ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Одночасно з касаційною скаргою ОСОБА_1 подала заяву про відвід суддів Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від розгляду справи № 215/9191/25.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від участі у розгляді справи № 215/9191/25 повернуто заявнику без розгляду.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 2 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
За приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
За приписами пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстави, на яких подається касаційна скарга з визначенням передбачених статтею 328 цього Кодексу підстав.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац 4).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми права чи неправильність її застосування.
Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на його думку, допущені судом при його ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Перевіряючи доводи поданої касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що аргументи заявниці зводяться до часткового викладення обставин справи з посиланням на норми КАС України. Водночас у скарзі не наведено аргументів щодо неправомірного застосування судами першої та апеляційної інстанцій частини п'ятої статті 170 КАС України або порушення інших норм процесуального права.
Суд наголошує, що підставами касаційного оскарження можуть бути не будь-які порушення процесуального права, а лише ті, які впливають на правильність вирішення судом процесуального питання або які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Однак подана касаційна скарга не містить обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 215/9191/25 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяІ.В. Дашутін