28 квітня 2026 року
м. Київ
справа №320/32095/25
адміністративне провадження № К/990/9821/26
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Соколова В.М., Желєзного І.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі № 320/32095/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, Обухівської міської ради Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, Обухівської міської ради Київської області, в якому просила:
- скасувати рішення від 12 червня 2025 року №417 Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області "Про затвердження висновку органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітніх дітей", яким визначено місце проживання її дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (4 роки), і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (повних 11 років), з батьком ОСОБА_4 , як незаконне і винесене проти прав і інтересів малолітніх дітей.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року, відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.
12 січня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржниця просила скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відкрити провадження у цій справі, зупинити дію індивідуального рішення від 12 червня 2025 року №417, заборонити виконавчому комітету Обухівської міської ради Київської області передавати це рішення для використання у цивільній справі № 372/1284/25, заборонити Обухівському районному суду вчиняти дії у справі № 372/1284/25 з використанням рішення від 12 червня 2025 року №417.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року, повернуто особі, яка її подала.
04 березня 2026 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі №320/32095/25.
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2025 року визнано неповажними, вказані ОСОБА_1 , підстави для поновлення строку на касаційне оскарження. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі № 320/32095/25 залишено без руху. Надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: уточненої касаційної скарги із обґрунтовуванням в чому полягає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень; заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення, а також надання відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин. Роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено. Роз'яснено, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в частині виконання вимог статті 330 КАС України, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
13 квітня 2026 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали від 25 березня 2026 року від позивачки надійшла уточнена касаційна скарга та заява про поновлення строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник покликається на дію воєнного стану, регулярні відключення електроенергії від систематичних ракетних атак, вважає указані обставини непереборними та такими, які не залежить від волі останньою.
У зв'язку із перебуванням судді Соколова В.М. з 06 квітня 2026 року по 11 квітня 2026 року (Наказ від 24 березня 2026 року №724/0/6-26) у відпустці, судді Загороднюка А.Г. з 13 квітня 2026 року по 20 квітня 2026 року (Наказ від 25 березня 2026 року №758/0/6-26) у відпустці, питання щодо відкриття провадження у справі вирішується колегією суддів після усунення всіх обставин, які перешкоджали вирішенню цього питання.
Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску процесуального строку, колегія суддів виходить з наступного.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник просить суд поновити строк касаційного оскарження з тих підстав, що на території України введено воєнний стан та діють тривалі відключення електроенергії, позивачка вважає, що ці обставини є непереборними та не залежать від її волі.
Водночас Суд звертає увагу скаржника, що така обставина, як застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку, оскільки стабілізаційні відключення електроенергії не є безперервними, а скаржником не надано жодних доказів на підтвердження того, яким чином зазначені обставини унеможливили його звернення до суду з касаційною скаргою в найкоротші строки. Разом з тим, сам по собі факт введення воєнного стану в Україні не є автоматичною поважною причиною для поновлення строків звернення до суду. У випадку посилання на указану обставину, як підставу поновлення процесуального строку, скаржник має обґрунтувати, як саме бойові дії, окупація, евакуація чи відсутність зв'язку завадили вчасно звернутися до суду із касаційною скаргою.
Суд враховує, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася та діє і дотепер.
Варто наголосити, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків та їх обчислення до КАС України не вносилось.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Поряд із цим, Судом установлено, що повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції складено 22 грудня 2025 року, а касаційну скаргу вперше подано 12 січня 2026 року, що свідчить про дотримання скаржником строку звернення до суду з касаційною скаргою.
Проте, згідно з відомостями Автоматизованої системи документообігу суду ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2026 року позивачці було повернуто касаційну скаргу, в свою чергу, повторне звернення касанта до Верховного Суду відбулось 04 березня 2026 року, тобто, більш ніж через місяць після повернення первісної скарги.
У контексті наведеного, Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Cуд зазначає, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Водночас, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).
У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання повторної касаційної скарги пройшло понад два місяці, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України,
Визнати неповажними, зазначені ОСОБА_1 , підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі № 320/32095/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, Обухівської міської ради Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіА.Г. Загороднюк І.В. Желєзний В.М. Соколов