28 квітня 2026 року
м. Київ
справа №420/27084/24
адміністративне провадження № К/990/9773/26
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (надалі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16 грудня 2024 року заявив наступні позовні вимоги:
-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 26 червня 2024 року № 807 "Про застосування дисциплінарного стягнення", яким до заступника начальника СКП Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області підполковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді "звільнення з посади";
-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 12 вересня 2024 року № 408 о/с "Про особовий склад" щодо призначення ОСОБА_1 на посаду дільничного офіцера поліції СПД № 1 Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області, як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади;
-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 13 вересня 2024 року № 412 о/с "Про внесення змін до наказу ГУНП в Херсонській області від 12 вересня 2024 року № 408 о/с "Про особовий склад" в частині дати призначення;
-поновити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на службі в поліції на посаді заступника начальника сектору кримінальної поліції Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області з 12 вересня 2024 року;
-стягнути з відповідача, Головного управління Національної поліції в Херсонській області на користь позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 заробітну плату - грошове забезпечення, у вигляді різниці в заробітку, за час виконання нижчеоплачуваної роботи, в період з 12 вересня 2024 року по 26 вересня 2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року в задоволенні позовної відмовлено.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
17 жовтня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Верховний Суд ухвалою від 03 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення - повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
18 листопада 2025 року до Верховного Суду надійшла вдруге касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Верховний Суд ухвалою від 02 грудня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення - повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
19 грудня 2025 року до Верховного Суду надійшла втретє касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі № 420/27084/24 залишено без руху. Установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання доказів надсилання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі № 420/27084/24, повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
03 березня 2026 року до Верховного Суду надійшла вчетверте касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просив поновити строк на касаційне оскарження, скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2026 року визнано неповажними, вказані ОСОБА_1 , підстави для поновлення строку на касаційне оскарження. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року залишено без руху.
Надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення, а також надання відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин.
Роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено, а у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в частині виконання вимог статті 330 КАС України - касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
30 березня 2026 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 19 березня 2026 року від касанта надійшла уточнена касаційна скарга та заява про поновлення процесуального строку на звернення до суду касаційної інстанції.
В обґрунтування заяви про поновлення строку позивач зазначає, що усуваючи недоліки неодноразово повернутих касаційних скарги останнім було досліджено великий масив актуальної судової практики, зокрема, на платформі інформаційно-аналітичної системи «LІGA360», що в свою чергу потребувало багато часу, відтак, пропуск визначеного законом процесуального строку, пов'язує, з-поміж іншого з необхідністю якісної підготовки касаційних звернень. Додатково касант зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за його участі у березні 2024 року, отримав травму руки та значний час проходив лікування і реабілітацію, додає, що виконання будь-яких найпростіших маніпуляцій травмованою рукою викликає больові відчуття, що ускладнює вільне користування засобами комп'ютерної техніки. Робота над складанням процесуальних документів не властивою лівою рукою, займає доволі багато часу та супроводжується больовими приступами, що у свою чергу сповільнює їх виконання. Скаржник додає, що окрім перебування на стаціонарному лікуванні, в Олександрійській міській лікарні Кіровоградської області, у період з 27 жовтня 2025 року по 07 листопада 2025 року, відвідував щоденні реабілітаційно - відновлювальні заняття та діагностичні обстеження у період з 01 грудня 2025 року по 19 грудня 2025 року включно, які продовжуються по теперішній час. Зазначає, що курси відновлювальної реабілітації і лікувальної фізкультури, нерозривно пов'язані з проведенням планових консультацій у лікаря (нейрохірурга), ЕМНГ - досліджень проводимості нервів в інститут травматології і ортопедії, а також відновлювальних консультацій провідного реабілітолога в м. Київ. Поряд із цим скаржник стверджує, що в період часу, з середини листопада 2025 року по середину березня 2026 року, в місці його тимчасового проживання, як внутрішньо переміщеної особи - місті Олександрія Кіровоградської області, у зв'язку зі збройною агресією країни - терориста рф, із значним пошкодженням об'єктів електроенергетики в цілому у державі - були запроваджені щоденні віялові відключення електроенергії, що у свою чергу також де-що ускладнювало вчасну підготовку касаційної скарги і додатків до неї. З огляду на викладене, беручи до уваги те, стан здоров'я автора касаційного звернення, факт проходження стаціонарного та амбулаторно-відновлювального реабілітаційного лікування, які не залежали від волі касанта , просить вважати указані обставини поважними, а касаційну скаргу поданою у розумінні строки.
У зв'язку із перебуванням судді Соколова В.М. з 06 квітня 2026 року по 11 квітня 2026 року (Наказ від 24 березня 2026 року №724/0/6-26) у відпустці, судді Загороднюка А.Г. з 13 квітня 2026 року по 20 квітня 2026 року (Наказ від 25 березня 2026 року №758/0/6-26) у відпустці, питання щодо відкриття провадження у справі вирішується колегією суддів після усунення всіх обставин, які перешкоджали вирішенню цього питання.
Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску процесуального строку, колегія суддів виходить з наступного.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством
Наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України. Разом із тим сам по собі факт пропуску строку не є безумовною підставою для відмови у судовому захисті, оскільки за наявності поважних причин та належного їх підтвердження такий строк може бути поновлений.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що поновлення процесуального строку є винятком із загального правила та можливе лише за наявності об'єктивних, непереборних, незалежних від волі особи обставин, які реально унеможливили або істотно ускладнили своєчасне звернення до суду і підтверджені належними доказами. Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду (справа № 9901/32/20, справа № 600/6782/21-а, справ № 260/192/21, справа № 160/3121/20).
Саме на особу, яка просить поновити строк звернення до суду, покладається обов'язок довести не лише факт існування певних обставин, а й те, що такі обставини в межах пропущеного строку мали настільки істотний характер, що об'єктивно унеможливлювали вчинення відповідної процесуальної дії. Такий підхід узгоджується і з частиною першою статті 77 КАС України.
Отже, дотримання строку звернення до суду є обов'язковою умовою реалізації права на судовий захист, а його пропуск тягне наслідки, встановлені статтею 123 КАС України. Поновлення пропущеного строку допускається лише як виняток - за наявності підтверджених належними доказами об'єктивних і непереборних обставин, що не залежали від волі особи та унеможливили своєчасне звернення до суду. Оцінюючи поважність причин пропуску строку, суд ураховує тривалість пропуску, поведінку заявника, достатність доказів і наслідки поновлення строку для інших осіб.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник просить суд поновити строк касаційного оскарження з тих підстав, що на території України діють тривалі відключення електроенергії, позивач вважає, що ці обставини є непереборними та не залежать від його волі. Водночас, позивач указує на наявність травми руки та проходження тривалого лікування і реабілітації, на підтвердження указаних обставин долучає довідки із медичних установ про проходження амбулаторного лікування та лікування в умовах стаціонару.
Як убачається із копії виписки стаціонарного хворого №10899, позивач проходив лікування в умовах стаціонару з 27 жовтня 2025 року по 06 листопада 2025 року та тривалий час проходив амбулаторне лікування із застосуванням реабілітаційних заходів у медичних закладах міста Олександрія та міста Києва, в свою чергу, первісне звернення позивача до суду касаційної інстанції відбулося 17 жовтня 2025 року, відтак, з моменту подання первісної касаційної скарги до моменту звернення до суду касаційної інстанції у березні 2026 року - минуло майже п'ять місяців. Таким чином, перебування позивача у цей період на стаціонарному лікуванні протягом 11 днів не є визначальним, з огляду на загальний термін підготовки касаційного звернення. Скаржник не надав доказів та не зазначив конкретних обставин, що унеможливили подання касаційної скарги в інші дні та години, коли перебування останнього в умовах стаціонарного лікування цьому не перешкоджало.
Водночас надані документи про проходження амбулаторного лікування не підтверджують існування безперервної, об'єктивної та належно засвідченої перешкоди для звернення до суду впродовж усього процесуального строку. Матеріали касаційної скарги не містять належних доказів того, що саме в ці періоди стан здоров'я позивача був таким, який реально, об'єктивно і непереборно виключав можливість своєчасного звернення до суду.
Отже, сам собою факт звернення за медичною допомогою не є достатнім для поновлення строку. Вирішальним є доведеність того, що відповідний стан особи у конкретний проміжок часу унеможливлював подання касаційної скарги, а не лише свідчив про наявність певних проблем зі здоров'ям.
Крім того, колегія суддів враховує, що Конституція України гарантує кожному право на правову допомогу, а КАС України передбачає можливість участі сторони у справі як особисто, так і через представника.
Тому для обґрунтування поважності причин пропуску строку недостатньо послатися лише на стан здоров'я чи складні життєві обставини. Необхідно також довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлювали звернення по професійну правничу допомогу, оформлення представництва та подання касаційного звернення через представника.
Таких належних і допустимих доказів позивач не надав.
Водночас, Суд звертає увагу скаржника, що така обставина, як застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку, оскільки стабілізаційні відключення електроенергії не є безперервними, а скаржником не надано жодних доказів на підтвердження того, яким чином зазначені обставини унеможливили його звернення до суду з касаційною скаргою в найкоротші строки.
Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважними, тобто такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
При цьому, суд касаційної інстанції ураховує тривалість пропущеного скаржником строку на оскарження рішення суду апеляційної інстанції, що складає майже п'ять місяців та обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника.
Непереборних обставин скаржником не наведено, а судом не встановлено.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене процесуальними строками. Установлення таких строків спрямоване на забезпечення юридичної визначеності, стабільності публічно-правових відносин і належного відправлення правосуддя та не заперечує сутності права на судовий захист, що узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011.
Європейський суд з прав людини у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03, рішення від 28 березня 2006 року, зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а заінтересовані особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 05 лютого 2020 року у справі № 9901/425/19 та від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/241/21 зазначала, що встановлення скороченого строку звернення до суду в спорах щодо публічної служби спрямоване на забезпечення юридичної визначеності та якнайшвидшого поновлення прав добросовісного позивача, а тому саме по собі не порушує сутності права на доступ до суду.
Положення КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Поряд із цим, Судом установлено, що повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції складено 17 вересня 2025 року, а касаційну скаргу вперше подано 17 жовтня 2025 року.
Згідно з відомостями Автоматизованої системи документообігу суду позивач вже неодноразово звертався до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами, ухвалами Верховного Суду від 03 листопада 2025 року, від 02 грудня 2025 року та від 12 лютого 2026 року касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року, було повернуто особі, яка їх подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
У контексті наведеного, Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Cуд зазначає, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Водночас, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).
У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання повторної касаційної скарги пройшло понад два місяці, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
Окрім того, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, в якості винятку, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Разом з тим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Посада публічної служби, яку обіймав позивач, та у зв'язку з перебуванням на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до примітки статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції».
Відтак, у касаційній скарзі відповідач ставить питання про скасування судових рішень, які, за загальним правилом, не підлягають касаційному перегляду.
Як зазначалося колегією суддів в ухвалі Верховного Суду від 12 лютого 2026 року, для можливості допуску скарги до касаційного перегляду, ураховуючи приписи КАС України у взаємозв'язку з положеннями Закону України "Про запобігання корупції", скаржник має обґрунтувати дію підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Проте, уточнена касаційна скарга не містить належного обґрунтування виняткових підстав касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України,
Визнати неповажними, зазначені ОСОБА_1 , підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіА.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов