Справа № 216/341/25
Провадження 1-кп/216/340/26
Іменем України
27 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 дистанційно кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22024040000001471 від 12.12.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки селища Черський Нижньоколимського р-ну Республіки Якутія Російської Федерації, освіта вища, неодруженої, пенсіонерки, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст.111, ч. 2 ст. 114-2, ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України, -
24 квітня 2026 року прокурором заявлене клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , оскільки 25.07.2024 слідчим суддею Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська до підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який продовжено останньою ухвалою колегії суддів Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.03.2026 до 01.05.2026. Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, який не може бути завершений до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою. Ризики, які існували під час обрання та продовження запобіжного заходу, що виправдовують тримання обвинуваченої під вартою, не зменшилися: ОСОБА_6 може переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Під час судового засідання прокурор підтримав клопотання із зазначених вище підстав.
Обвинувачена та захисник заперечували проти продовження строку дії вказаного запобіжного заходу, у зв'язку із відсутністю заявлених ризиків.
Відповідно до норм ст. 331 ч.3 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Підставою для продовження запобіжного заходу в силу вимог ст. 199 КПК України є обставини, які свідчать про те, що ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшились та відсутня можливість завершення судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали.
Приймаючи до уваги, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25.07.2024 р. підозрюваній (обвинуваченій) ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який відповідно до ухвали слідчого судді у справі №204/12813/24 від 06.01.2025 продовжено до 24.01.2025 року, а згідно останньої ухвали колегії суддів від 03.03.2026 року, - продовжено до 01.05.2026 року. Судове провадження не завершене та буде призначене на більш пізніший строк.
Тому, колегія суддів, заслухавши учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт, матеріали кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_6 .
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого їй кримінального правопорушення, колегія суддів враховує практику ЄСПЛ, зокрема, згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин.
На думку колегії суддів, підставами продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі з конфіскацію майна, та у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 та ч. 2 ст. 114-2 КК України, які відносяться до тяжких злочинів. Згідно обвинувального акту та ухвали слідчого судді у справі №204/12813/24 від 06.01.2025 обвинувачена, відповідно, намагаючись уникнути покарання може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Ризик переховуватися від суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. Обвинувачена не є військовозобов'язаною, що не виключає можливість її вільного пересування через державний кордон України.
Враховуючи встановлені в ухвалі слідчого судді та в обвинувальному акті відомості про зв'язки обвинуваченої ОСОБА_8 із представниками ФСБ РФ та підтримання нею проросійських політичних поглядів, остання може вчиняти дії, які направлені на підрив основ національної безпеки України та завдання істотної шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, що вказує на наявність існування таких ризиків, як: перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу, є недоцільним, та не буде достатнім для запобігання визначеним ризикам, передбаченим п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які враховані як при обранні ОСОБА_6 , так і при продовженні існуючого запобіжного заходу, і на даний час не зменшилися, що виключають підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який.
Колегія суддів вважає не доведеним ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, заявлений прокурором, визначений п. 2 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки, на мобільні телефони, виявлені у ОСОБА_6 , судом накладено арешт, які зберігаються у місці, визначеному органом досудового розслідування. Яким чином технічно можливе стороннє знищення інформації, виявленої на цих носіях, без застосування вилучених мобільних пристроїв, прокурором належним чином не обґрунтовано, тому, такі доводи судом до уваги не береться.
Доводи обвинуваченої, її захисника судом до уваги не беруться, оскільки не спростовують зазначених вище висновків колегії суддів та не підтверджені належними доказами. До того ж, на даному етапі судового провадження колегія суддів позбавлена можливості досліджувати та давати оцінку зібраним доказам на предмет їх належності та достовірності, які б з достатністю свідчили про непричетність обвинуваченої до скоєння інкримінованих їй злочинів.
Разом з тим, суд вважає можливим визначити заставу, як альтернативний запобіжний захід, виходячи із наступних підстав.
Частиною 4 статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Таким чином, визначення застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 111 КК України є правом суду і залежить від обставин справи.
Так, у Рішенні у справі «Рідкодубський та інші проти України» від 22 січня 2026 року ЄСПЛ вказав на «абстрактність та гіпотетичність ризиків», які національні суди роками покладають в основу своїх ухвал, обираючи найсуворіший та одночасно винятковий запобіжний захід та продовжуючи тримання під вартою. ЄСПЛ вказав на невмотивовану відмову у застосуванні альтернативних запобіжних заходів. Суд послідовно наголошує, що тримання під вартою є винятковим, екстраординарним заходом. Національний суд зобов'язаний не просто формально згадати в ухвалі про можливість застави чи домашнього арешту, а й глибоко проаналізувати та переконливо пояснити, чому саме ці, м'якші заходи не здатні нівелювати наявні ризики. У рішенні від 22 січня 2026 року Суд вказує на «нездатність розглянути можливість застосування інших запобіжних заходів» як на самостійну підставу для констатації порушення Конвенції.
Як зазначено вище, обвинувачена ОСОБА_6 перебуває під вартою з 25.07.2024 року. Суд вважає, що тривале перебування ОСОБА_6 під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу, не відповідає стандартам щодо дотримання прав людини, які гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод
Виходячи із обставин справи, колегія суддів вважає, що застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні та/або матеріальні зобов'язання обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Свобода обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат.
А тому, застава є цілком дієвим запобіжним заходом, що з одного боку не тягне за собою накладення такого широкого кола обмежень прав і свобод людини як запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, а з іншого - є запобіжником, що стримує особу від проявів неналежної процесуальної поведінки.
Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан обвинуваченого; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу обвинуваченого; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; "професійне середовище" підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та не вчинялися заходи щодо уникнення настання ймовірної кримінальної відповідальності.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому, має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого. Оскільки законом не визначені чіткі критерії обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту є дискреційним повноваженням суду.
З урахуванням надмірної суспільної небезпеки злочинів проти основ національної безпеки України, розмір застави має бути визначений на рівні, необхідному для забезпечення дієвості такого заходу.
Колегія суддів враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , обставини його вчинення, її роль, майновий та сімейний стан обвинуваченої, дані про її особу та наявні ризики, що дозволяє дійти висновку, що застава в сумі до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не буде здатною забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.
Тому, суд дійшов до висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого є в кримінальному провадженні, є застава як альтернатива запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, в розмірі однієї тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 грн.
На думку колегії суддів, саме такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками й достатнім стримуючим засобом, який зможе забезпечити гарантії належної поведінки обвинуваченої та виконання покладених на неї процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 331, 376 КПК України, колегія суддів
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою, застосований під час розгляду кримінального провадження № 22024040000001471 від 12.12.2024 року стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст.111, ч. 2 ст. 114-2, ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України - на 60 днів, тобто до 25 червня 2026 року включно.
Визначити заставу в розмірі 3 328 000 (три мільйони триста двадцять вісім тисяч) грн., яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою.
Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі протягом дії цієї ухвали.
У разі внесення застави й звільнення обвинуваченої з-під варти, зобов'язати її прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду та покласти на неї строком до 25 червня 2026 року включно такі обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися за межі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області без письмового дозволу суду;
- здати на зберігання до відповідних органів свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, або інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в цій ухвалі, обвинувачена зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачена вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченій, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомлена, не з'явилася за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави суддя, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 цього Кодексу.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченій, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченою, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Копії ухвали для її виконання направити начальнику Державної установи «Криворізька установа виконання покарань №3».
Копії ухвали про продовження строку застосування запобіжного заходу направити обвинуваченій, захиснику, прокурору.
Ухвала колегії суддів щодо продовження строку дії запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу колегії суддів може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5-ти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий,суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3