29 квітня 2026 року
м. Київ
справа №127/19075/25
адміністративне провадження № К/990/17464/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з зазначеною позовною заявою, в якій просила визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 9 червня 2025 року №305/31-00-04-01-04-30 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 2 040, 00 грн за частиною третьою статті 165-1 КУпАП та закрити провадження у справі.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 січня 2026 року позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №305/31-00-04-01-04-30 про накладення адміністративного стягнення від 9 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 165-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 2 040,00 грн. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 165-1 КУпАП.
Не погодившись із судовим рішенням, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків 19 березня 2026 року оскаржило його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 січня 2026 року залишено без руху. Надано апелянту десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень, у якій вказати поважні причини пропуску такого строку та надати відповідні докази на підтвердження вказаних обставин та надання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
На виконання вказаної ухвали від відповідача 2 квітня 2026 до суду надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована об'єктивними та непереборними обставинами, пов'язаними з дією воєнного стану на території України, відключеннями електропостачання, повітряними тривогами, перебоями в роботі засобів зв'язку та мережі Інтернет.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 січня 2026 року.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2026 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення- відмовити в повному обсязі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято 19 січня 2026 року, повний текст оскаржуваного рішення виготовлено 17 лютого 2026 року, отже останнім днем на апеляційне оскарження, з урахуванням вимог статті 286 КАС України є 27 лютого 2026 року.
В той же час апеляційна скарга подана за допомогою системи "Електронний суд" 19 березня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про застосування до спірних правовідносин спеціального десятиденного строку звернення до суду, встановленого частиною шостою статті 287 КАС України.
Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку звернення до суду, правильно застосував положення статті 286, пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення до суду.
Отже, держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Подібний процесуальний підхід застосовано Верховним Судом в ухвалах від 27 грудня 2018 року у справі №214/2210/18, від 1 жовтня 2025 року у справі №203/5543/24, від 24 лютого 2026 року у справі №760/25122/24, від 2 квітня 2026 року у справі №752/12594/25.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів, які б спростовували зазначене.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 248, 333 КАС України
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська
Судді: О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх