Справа № 954/2260/25
Провадження № 2/202/2288/2026
29 квітня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
за участю секретаря - Коваленко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в особі представника через систему «Електронний суд» звернулося до Нововоронцовського районного суду Херсонської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відповідно до якої просили стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 200491700 від 30.03.2016 року у загальному розмірі 43 846,46 грн., яка складається з: суми заборгованості - 33 506,84 грн., суми інфляційних втрат - 7 326,75 грн., суми 3% річних - 3 012,87 грн., а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що 30.03.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 200491700, за умовами якого відповідачу надано грошові кошти (кредит) у розмірі 11 837,56 гривень, а останній зобов'язався повернути дані кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитом у термін встановлений договором.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання та не повернув кошти надані йому в кредит. Заборгованість розрахована станом на дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів. Господарські операції на підставі договору № 200491700 від 30.03.2016 року в тому числі розрахунок заборгованості проводились ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до вимог НБУ та умов договору на основі зарахованих на розрахунковий рахунок сум та за допомогою ліцензованого програмного забезпечення, як визначено чинним законодавством України.
Станом на 19.08.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 200491700 від 30.03.2016 становить 33 506,84 грн., з яких: 11 344,69 грн. - заборгованість за кредитом; 22 162,15 грн. - заборгованість за відсотками.
З посиланням на частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем розраховані 3% річних та інфляційні збитки.
У зв'язку з невиконання відповідачем своїх зобов'язань, згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, на суму заборгованості 33 506,84 грн. позивачем за період з 25.02.2019 року по 23.02.2022 року здійснено нарахування інфляційних втрат в сумі 7 326,75 грн., та 3% річних в розмірі 3 012,87 грн. Отже, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором складає 43 846,46 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 23 жовтня 2025 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Гончаренка О.В.
Ухвалою судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 28 жовтня 2025 року цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості надіслано за підсудністю до Індустріального районного суду міста Дніпра.
Справа надійшла до Індустріального районного суду міста Дніпра 06 січня 2026 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 січня 2026 року, головуючим суддею у розгляді вказаної справи визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 09 грудня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просили розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача. Проти ухвалення судом заочного рішення не заперечували.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за місцем реєстрації, одна з яких повернена з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України особа вважається повідомленою. Причини неявки суду не повідомив, відзиву, заяв, заперечень до суду не надав, у зв'язку з чим, враховуючи, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.03.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений кредитний договір № 200491700, який складається із заяви №200491700 від 30.03.2016 року, заяви про відкриття поточного рахунку та картка із зразками підписів, анкети № 2603164 від 30.03.2016 року, графіку платежів до кредитного договору № 200491700 від 30.03.2016 року, довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 30.03.2016 року, що містять особисті підписи представника банку та відповідача.
За умовами заяви № 200491700 від 30 березня 2016 року ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок в ПАТ «Банк Михайлівський», що буде використовуватись виключно в рамках кредитного договору, номер рахунку № НОМЕР_1 .
Відповідно до умов розділу 2 Заяви, між сторонами погоджено укладення кредитного договору № 200491700, назва продукту: Кредит готівкою Персональний; рахунок клієнта: 29091531051801; сума кредиту - 11 837,56 гривень; строк кредиту: 730 днів, з 30.03.2016 по 30.03.2018 року; розмір процентної ставки за кредитом: 0,0001% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості: 3,49%, починаючи з 1 місяця строку дії кредитного договору та до закінчення строку його дії; комісія за видачу кредиту 1,5%, сукупна вартість кредиту: 120,41% річних; графік платежів: 918,00 грн. - щомісячний платіж, останній платіж 926,68 грн., дата платежу 30 числа кожного місяця.
20.07.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020. За цим Договором в порядку та на умовах, що визначені в Договорі, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників божників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16 відповідно до якої ТОВ «Діджи Фінанс» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».
За відступлення права вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» сплачено ПАТ «Банк Михайлівський» 5307308,39 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 25 від 09 липня 2020 року.
Згідно з Витягом Реєстру боржників в ПАТ «Банк Михайлівський» до Договору № 7_БМ про відступлення права вимоги від 20.07.2020, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № № 200491700 від 30 березня 2016 року, сума видачі кредиту 11 837,56 грн., сума заборгованості за тілом кредиту 11 344,69 грн., заборгованість за відсотками 22 162,15 грн., загальний залишок заборгованості 33 506,84 грн.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1,2 ст. 1046 ЦК).
Ураховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що 30 березня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір відповідно до чинного законодавства. Вказана обставина не оспорюється відповідачем.
Між тим суд звертає увагу на наступне.
За змістом частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.12 № 578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операції і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах віднесені: касові, банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок та ін.
Тобто банківська виписка про стан рахунку є належним та допустимим доказом.
Суд звертає увагу, що кредитний договір № 200491700 укладено 30.03.2016 року, а надана виписка по рахунку з 23.05.2016 року по 27.07.2020 року. Тобто позивачем не надано жодних документів/виписок, які б містили відомості щодо нарахування й погашення заборгованості за кредитом з початку кредитування, тобто з 30.03.2016 року.
Таким чином, суд позбавлений можливості визначити порядок та правомірність нарахування заборгованості відповідачу.
Будь якої іншої інформації щодо порядку утворення заборгованості за тілом кредиту та процентами позивачем не надано та в інших доказах не міститься інформація як саме здійснювалося обчислення вказаних сум до стягнення. Із наведеного слідує, що саме по собі підписання цього договору не є підтвердженням перерахування коштів за його умовами та не доводить факту видачі (перерахування) позичальнику кредитних коштів.
Таким чином суд уважає, що надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за інфляційними втратами та трьома процентами річних не можуть поза розумним сумнівом доводити указану обставину.
Відповідно до частин 1, 2 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Правилами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Так, у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник-повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У той же час доказів на підтвердження виконання кредиторами умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів позивачем надано не було.
Зважаючи на викладене та враховуючи відсутність достатніх доказів користування позичальником ОСОБА_1 кредитними коштами за договором суд доходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.
Щодо клопотання сторони позивача про поновлення строку позовної давності суд зазначає наступне.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Вказаний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог наслідки пропуску строку позовної давності застосуванню у даному випадку не підлягають.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати у виді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 4, 11, 12, 13, 76-81, 83, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорвського, 8, код ЄДРПОУ 42649746) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складений 29 квітня 2026 року.
Суддя Л.П. Слюсар