справа №761/12690/23 Головуючий у І інстанції - Саадулаєв А.І.
апеляційне провадження №22-ц/824/3203/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
29 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
установив:
У квітні 2023 року АТ « КБ «ПриватБанк» звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивувало тим, що 27.12.2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ «КБ «Приват Банк», згідно з якої отримав кредит у розмірі 50000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, тарифами, які містяться набанківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення і зміни кредитного ліміту банк керувався пунктом п.п.2.1.1.2.3 договору, на підставі якого, відповідач при укладенні договору про надання банківських послуг дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг воно виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та інших витрат, ОСОБА_1 належним чином не виконав, а тому станом на 20.03.2023 року у нього утворилася заборгованість перед ним у розмірі 65351,18 грн., яка складається із: 53301,11 грн. - заборгованості за кредитом, 12050,07 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 27.12.2011 року, яка станом на 20.03.2023 року становить 53301,11 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12050,07 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, та судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року зазначений вище позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду АТ « КБ «ПриватБанк» звернулося до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 рокуапеляційну скаргу АТ «КБ «ПриватБанк» задоволено.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов АТ «КБ «ПриватБанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 27.12.2011 року, яка станом на 20.03.2023 року становить 53301,11 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12050,07 грн.- заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» понесені судові витраті зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6710 грн.
У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив суд, скасувати постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2023 року залишити в силі.
Покласти на АТ «КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору та професійної правничої допомоги.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року скасовано.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом залишено в силі.
Справу № 761/12690/23 в частині позовних вимог АТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення 53301,11 грн. основної заборгованості за кредитом передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою для залишення рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом стало те, що в підписаній позивачем анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 27.12.2011 року відсутні умови про сплату відповідачем процентів за користування кредитом.
Надана відповідачем інформація про правила та умови кредитування від 26.04.2021 року підписана позивачем як паспорт споживчого кредиту, зазначено, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 11.05.2021 року, відсутні відомості про її підписання позивачем як складової раніше укладеного кредитного договору від 27.12.2011 року.
Підставою для передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог АТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення 53301,11 грн. основної заборгованості за кредитом стало те, що апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення основного боргу за кредитом, оскільки укладення між сторонами кредитного договору шляхом підписання відповідачем анкети-заяви відповідає вимогам статей 633, 634 ЦК України щодо порядку укладення договору приєднання, а тому підстав вважати його неукладеним немає.
Разом з тим, суд не врахував, що за обставин цієї справи у АТ «КБ «ПриватБанк» були відсутні підстави для утримання з відповідача відсотків за рахунок кредиту, який у відзиві на позов та апеляційну скаргу надавав відповідні розрахунки сум, які, на думку відповідача, були стягнені банком безпідставно, а тому висновок апеляційного суду в частині задоволення вимог про стягнення основного боргу за кредитом повністю є передчасним.
Приймаючи до уваги, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 липня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги АТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом набрало законної сили, то апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині позовної вимоги про стягнення основної заборгованості за кредитом.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 27.12.2011 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, який в подальшому було збільшено до 50000 грн.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку і Тарифами банку.
При укладенні цього договору сторони керувалися положенням ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якого договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку та Тарифи.
Згідно з довідкою про зміни умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на відповідача, кредитний ліміт за кредитною карткою змінювався, складав станом на 04.11.2013 року - 0 грн.; 03.05.2019 року - 21000 грн., 12.11.2019 року - 31000 грн., 01.10.2020 року - 15000 грн., 03.10.2020 року - 17000 грн.; 07.10.2020 року - 21000 грн.; 13.10.2020 року - 25000 грн.; 18.10.2020 року - 27000 грн.; 31.10.2020 року - 29000 грн.; 28.11.2020 року - 35000 грн.; 04.12.2020 року - 40000 грн.; 18.12.2020 року - 50000 грн.; 26.12.2022 року - 0 грн.
Банк свої зобов'язання виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконував.
З розрахунку заборгованості, доданого банком до позовної заяви, вбачається, що станом на 20.03.2023року за ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 65351,18 грн., яка складається із: 53301,11 грн. - заборгованості за кредитом, 12050,07 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги АТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення 53301,11 грн. основної заборгованості за кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що процентна ставка за користування кредитом сторонами не визначена, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що на погашення процентів за користування кредитом банк зараховував кошти неправомірно, і тому заборгованість по тілу кредиту повинна бути перерахована з урахуванням суми, зарахованої на погашення процентів.
На час розгляду справи дійсна сума заборгованості відповідача перед банком не визначена позивачем, не визначено чи взагалі така заборгованість існує, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основної заборгованості за кредитом є недоведеною.
Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Встановлено, що 27 грудня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а тому наявні підстави для стягнення основного боргу за кредитом, оскільки укладення між сторонами кредитного договору шляхом підписання відповідачем анкети-заяви відповідає вимогам статей 633, 634 ЦК України щодо порядку укладення договору приєднання, а тому підстав вважати його неукладеним немає.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що Банк не довів належними та допустимими доказами розмір основного боргу за кредитним договором.
У наданому розрахунку заборгованості зазначено- 53301,11 грн. як «тіло кредиту» та 312226,02 грн., як «погашено заборгованості за тілом кредиту».
Відповідно до наданої до суду Банком довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 зазначено, що 18.12.2020 року кредитний ліміт був збільшений до 50000 грн. Проте, в цій же довідці вказано, що 26.12.2022 року даний кредитний ліміт був зменшений до 0 грн. 00 коп., що свідчить про закриття кредитної лінії.
Відповідно до виписки, наданої Банком, що подана разом із позовною заявою та вищевказаного розрахунку заборгованості, Банком було списано з картки ОСОБА_1 за період з 03.05.2019 року по 04.04.2023 року, грошові кошти в рахунок відсотків за користування кредитом у розмірі 52717,75 грн.
Таким чином, враховуючи, що кошти на погашення процентів за користування кредитом Банк зараховував неправомірно (у Банка були відсутні підстави для утримання з відповідача відсотків за рахунок кредиту), тому заборгованість по тілу кредиту повинна бути перерахована з урахуванням суми, зарахованої на погашення процентів.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
За нормами ст. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Отже, позивач не довів належними доказами фактичного розміру боргу, оскільки Банк неправомірно списував з рахунку відповідача кошти в рахунок погашення відсотків за користування кредитною лінією, а не самого тіла кредиту, а тому заборгованість по тілу кредиту повинна бути перерахована з урахуванням суми, зарахованої на погашення процентів.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів встановила, що на час розгляду справи дійсна сума заборгованості відповідача перед Банком не визначена позивачем, не визначено чи взагалі така заборгованість існує, тому висновок суду першої інстанції про недоведеність позовної вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту, відповідає встановленим обставинам та вимогам Закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що позичальник отримав кредитний ліміт на кредитну картку та користувався кредитним лімітом, що підтверджується випискою про рух коштів та розрахунком заборгованості колегія суддів не приймає, оскільки такі документи не є підтвердженням обставин кредитування за конкретним кредитним договором і на відповідних умовах. Позивачем не доведено правових підстав включення процентів за користування кредитом до тіла заборгованості за кредитом.
Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі №530/1731/16-ц (провадження №61-39028св18) зроблено такий висновок, що «якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Враховуючи вищевикладене, з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 5368 грн.
Крім того, 13 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Багірова Г.І. звернулась до суду апеляційної інстанції із заявою про вирішення питання про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат.
Просила суд, покласти на АТ «КБ «ПриватБанк» витрати ОСОБА_1 по сплаті професійної правничої допомоги: -за розгляд справи в Шевченківському районному суді м. Києва у розмірі 20000 грн.; -за розгляд справи в Київському апеляційному суді у розмірі 10000 грн.; -за розгляд справи у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду у розмірі 15000 грн.; -за новий розгляд справи в Київському апеляційному суді у розмірі 5000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судовівитрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК Українипередбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем в суді першої інстанції надано: договір про надання правової (правничої) допомоги від 19.04.2024 року, додаток №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.04.2024 року, звіт наданої правової допомоги від 05.07.2023 року, прибутковий касовий ордер від 20.04.2023 року, квитанція до прибуткового касового ордера від 20.04.2023 року, прибутковий касовий ордер від 19.05.2023 року, квитанція до прибуткового касового ордера від 19.05.2023 року, прибутковий касовий ордер від 16.06.2023 року, квитанція до прибуткового касового ордера від 16.06.2023 року, прибутковий касовий ордер від 04.07.2023 року, квитанція до прибуткового касового ордера від 04.07.2023 року.
Загальний розмір понесених витрат на правову допомогу відповідачем в суді першої інстанції складає 20000 грн.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем в суді апеляційної інстанції надано: додаткову угоду від 29 серпня 2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.04.2024 року, звіт наданої правничої (правової) допомоги від 29.22.2023 року, прибутковий касовий ордер від 18.09.2023 року, квитанція до прибуткового касового ордера від 18.09.2023 року, прибутковий касовий ордер від 31.08.2023 року, квитанція до прибуткового касового ордера від 31.08.2023 року, додаткову угоду №3 від 07.10.2025 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.04.2024 року, звіт наданої правничої (правової) допомоги від 13.10.2025 року, прибутковий касовий ордер від 10.10.2025 року, квитанція до прибуткового касового ордера від 10.10.2025 року.
Загальний розмір понесених витрат на правову допомогу відповідачем в суді апеляційної інстанції складає 15000 грн.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем в суді касаційної інстанції надано: додаткову угоду №2 від 28.11.2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.04.2024 року, звіт наданої правничої (правової) допомоги від 10.09.2025 року, прибутковий касовий ордер від 30.11.2023 року, квитанція до прибуткового касового ордера від 30.11.2023 року.
Загальний розмір понесених витрат на правову допомогу відповідачем в суді касаційної інстанції складає 15000 грн.
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
На підставі викладеного, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, дослідивши надані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої, апеляційної та касаційної інстанціях, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, витрачений час, а також враховуючи, що справа є типовою для категорії спорів про стягнення заборгованості за кредитним договором, не пов'язана із необхідністю застосування нових або спірних правових позицій, не вимагала проведення процесуальних дій або подання значної кількості доказів, обсяг матеріалів справи є незначним, колегія суддів вважає, що витрати на правничу допомогу у загальному розмірі є доведеними та становлять 30000 грн.
Ця сума відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, обсягу матеріалів, необхідних процесуальних дій сторони.
Керуючись ст.ст. 263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року в частині вимог про стягнення основної заборгованості за кредитом залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» (ЄДРПОУ: 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба