№22-ц/824/7872/2026
Унікальний №758/14202/24
28 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Приходька К.П. перевірив на відповідність вимогам ст.ст. 354-356 ЦПК України апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року
у справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
установив:
рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні зазначеного вище позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ «ОТП Банк» оскаржило його у апеляційному порядку.
Проте, апеляційна скарга, подана з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно із ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення було ухвалене 02 грудня 2025 року та доставлене до електронного кабінету позивача 03 грудня 2025 року.
У зв'язку з цим, враховуючи вимоги ст. 354 ЦПК України, апеляційну скаргу слід було подати не пізніше 02 січня 2026 року.
В апеляційній скарзі поданій засобами поштового зв'язку 28 січня 2026 року, апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначивши, що через відсутність електропостачання та систематичні обстріли, у період строку на апеляційне оскарження мали місце обставини організаційного та технічного характеру, пов'язані з процесом підготовки відповідного процесуального документу та його направленням відповідачу та безпосередньо суду, що об'єктивно унеможливлювало своєчасне подання апеляційної скарги.
Зазначені обставини не залежали від волі сторони і не були спрямовані на зловживання процесуальними правами чи затягування розгляду справи.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях.
Відтак, в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки воєнний стан на території України оголошено 24 лютого 2022 року і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли російською федерацією населених пунктів України, в тому числі об'єктів критичної інфраструктури, проте такі атаки не проводяться щодня, оскільки це складний логістичний процес.
Разом із цим, судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому Законом порядку (постанова Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі №559/2655/23).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22 (провадження №11-107заі22) вказано, що введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, що у зв'язку із введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад виїзд з місця проживання у зв'язку з проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно її отримати, тощо).
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами.
Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку.
Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки у зв'язку із запровадженням такого не може вважатися поважною причиною пропуску цих строків.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі №911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.
Скаржником не надано жодних доказів того, що перешкоди у вигляді відсутності електропостачання мали безперервний характер протягом усього визначеного законом строку на апеляційне оскарження та, відповідно, об'єктивно унеможливили своєчасно підготувати та направити до суду апеляційну скаргу.
Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності вказані обставини, апеляційний суд доходить висновку про те, що наведені скаржником обставини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду не є поважними причинами пропуску цього строку.
За таких обставин, скаржнику необхідно викласти інші обставини неподання апеляційної скарги, у строк передбачений ст. 354 ЦПК України, з часу отримання представником скаржника копії оскаржуваного рішення в електронному кабінеті Електронного суду та надати відповідні докази.
Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Подільського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 року слід визнати неповажними та надати апелянту право зазначити інші поважні причини пропуску строку для подання апеляційної скарги на зазначене судове рішення, а саме неможливості подання апеляційної скарги у строк до 02 січня 2026 року, тобто протягом 30 днів з дня отримання копії оскаржуваного рішення представником позивача.
Крім цього, апеляційна скарга не відповідає вимогам ч. 2 ст. 356 ЦПК України.
Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт просить скасувати рішення Локачинського районного суду Волинської області від 21 жовтня 2025 року, яке відсутнє у даній справі, у зв'язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості переглянути справу в межах доводів апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 02 грудня 2025 рокузалишити без руху та встановити строк десять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних в ній недоліків.
Неусунення недоліків є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя К.П. Приходько