20 квітня 2026 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 23.01.2026,
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23.01.2026 обвинуваченому ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до23.03.2026 включно.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що існує ризик переховування від суду з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_6 , суворість покарання, яке йому загрожує, вік обвинуваченого, дані про його особу. Також існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, який підтверджується характером кримінальних правопорушень, ретельною підготовкою до них та конспірацією такої діяльності, кількістю наркотичної та психотропної речовини.
На підставі приписів п.5 ч.4 ст.183 КПК України, з урахуванням тяжкості інкримінованих злочинів, один з яких є особливо тяжким злочином в сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, даних про особу обвинуваченого, який не має постійного місця роботи та міцних соціальних зав'язків, суд першої інстанції прийняв рішення не визначати ОСОБА_6 розмір застави.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_7 подав в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та винести нову ухвалу, якою відмовити прокурору в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою.
В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, рішення про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу прийнято судом без оголошення прокурором в судовому засіданні відповідного клопотання, без вручення клопотання обвинуваченому та за відсутності захисника, чим грубо порушено процесуальні права обвинуваченого, втому числі і право на захист.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Розглядаючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також судом першої інстанції враховано дані про особу ОСОБА_6 , тяжкість пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України належать до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, обставини вчинення злочинів.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги захисника про порушення судом першої інстанції права на захист обвинуваченого під час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, адже з наданих судом першої інстанції копій журналів судових засідань вбачається, що 19.01.2026 під час розгляду вказаного клопотання прокурора за ініціативою обвинуваченого ОСОБА_6 відбулась заміна захисника ОСОБА_8 на захисника ОСОБА_9 , а судове засідання відкладено за клопотанням останнього про ознайомлення з клопотанням прокурора та матеріалами кримінального провадження.
В наступне судове засідання 22.01.2026 захисник ОСОБА_9 не з'явився, у зв'язку з чим ухвалою суду обвинуваченому ОСОБА_6 було призначено захисника на проведення окремої процесуальної дії - розгляд клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Таке процесуальне рішення суду першої інстанції цілком узгоджується з вимогами закону, адже розгляд вказаного клопотання прокурора є процесуальною дією з обмеженим строком виконання - протягом трьох днів з дня його одержання (ч.4 ст.201 КПК України).
В наступне судове засідання 23.01.2026 прибув захисник за призначенням адвокат ОСОБА_10 , а також новий захисник за угодою з обвинуваченим ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_11 , який заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, яке було задоволено судом та оголошено перерву в судовому засіданні.
У зв'язку з прибуттям захисника за угодою ОСОБА_11 , участь у судовому розгляді захисника за призначенням ОСОБА_12 було припинено.
Після продовження судового засідання захисник ОСОБА_11 заявив відвід головуючому судді, у зв'язку з чим було оголошено перерву для реєстрації відводу.
Після продовження судового засідання захисник ОСОБА_11 відмовився заходити до зали судового засідання, у зв'язку з чим судом було прийняте рішення про розгляд клопотання прокурора без участі захисника.
Отже, судом першої інстанції було вжито вичерпних заходів щодо забезпечення обвинуваченого ОСОБА_6 захисником для розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, однак внаслідок зловживання своїми процесуальними правами сторона захисту штучно створила ситуацію, в якій залучення захисника до участі у цій процесуальній дії виявилось неможливим.
Жодних порушень вимог кримінального процесуального закону в діях чи рішеннях суду першої інстанції під час вирішення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 23.01.2026, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23.03.2026 включно,- без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3