1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 21 квітня 2026 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу з доповненнями прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хабаровськ, російська федерація, громадянина російської федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України,
за участі: прокурора захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_7
Вказаною ухвалою залишено без задоволення клопотання старшого слідчого
в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 ,про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025000000002406 від 10 вересня 2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою клопотання задовольнити повністю та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначив, що 04 листопада 2025 року слідчим суддею не оголошено та не надано вступну та резолютивну частину ухвали стороні обвинувачення, про наявність оскаржуваної ухвали стало відомо лише 09 грудня 2025 року, апеляційну скаргу направлено засобами поштового зв'язку 10 грудня 2025 року. З цих підстав просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, оскільки слідчим суддею безпідставно визначено не доведеність факту вручення ОСОБА_6 підозри.
Зазначає, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, що підтверджується зібраними у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру, в порядку, передбаченому статтями 135, 278 КПК України, шляхом направлення повідомлення засобами телефонного зв'язку, а саме у месенджері «WhatsApp» на абонентський номер мобільного телефону - НОМЕР_1 , на який направлено скан-копію письмового повідомлення про підозру з перекладом російською мовою.
Окрім, цього аналогічне повідомлення про підозру із перекладом було скероване ОСОБА_6 по телефону в месенджері «WhatsApp» на російський абонентський номер - НОМЕР_2 , який перебуває у його користуванні.
Також зазначає про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Наголошує, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам та забезпечити досягнення мети кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, пояснення захисника, який заперечив щодо поновлення строку на апеляційне оскарження та задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що пропущений строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга задоволенню, виходячи з наступного.
Порядок і строки апеляційного оскарження чітко визначено та регламентовано ст. 395 КПК України. Так, згідно з п. 3 ч. 2 вказаної статті апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення, а відповідно до ч. 3 цієї ж статті, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження прокурор зазначив, що 04 листопада 2025 року слідчим суддею не оголошено та не надано вступну та резолютивну частину ухвали стороні обвинувачення, про наявність оскаржуваної ухвали йому стало відомо 09 грудня 2025 року під час розгляду у Печерському районному суді м. Києва скарги адвоката ОСОБА_9 , апеляційну скаргу направлено засобами поштового зв'язку 10 грудня 2025 року.
З матеріалів провадження, а саме з довідки, складеної секретарем судового засідання убачається, що проголошення вступної та резолютивної частини оскаржуваної ухвали відбулось без здійснення фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу (а.с. 128, т.10). Підтверджень проголошення вступної та резолютивної ухвали за участі захисника та прокурора матеріали справи не містять. У матеріалах судової справи міститься супровідний лист від 10 листопада 2025 року про направлення судом копії оскаржуваної ухвали від 04 листопада 2025 року на електронну адресу Офісу Генерального прокурора (а.с. 143, т. 10). При цьому, підтверджуючих документів про отримання прокуратурою вказаної ухвали, до матеріалів провадження не долучено. Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що прокурору слід поновити строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали слідчого судді з метою забезпечення доступу до правосуддя, дотримання загальних засад кримінального провадження, а саме верховенства права та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 10 вересня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025000000002406, за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, яке виділено з кримінального провадження № 12023000000002305 від 14.12.2023.
19 серпня 2025 року у кримінальному провадженні №12023000000002305 від 14.12.2023 ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України.
19 серпня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру, в порядку, передбаченому статтями 135, 278 КПК України, шляхом направлення повідомлення засобами телефонного зв'язку, а саме у месенджері «WhatsApp» на абонентський номер мобільного телефону ОСОБА_6 - НОМЕР_1 - направлено сканкопію письмового повідомлення про підозру з перекладом російською мовою.
Того ж дня у порядку ст.ст. 133, 135 КПК підозрюваного ОСОБА_6 викликано до ГСУ НП України із метою проведення його допиту, однак останній у визначені дати не прибув до слідчого, при цьому не повідомивши про будь-які поважні причини неявки.
У подальшому, 10 вересня 2025 року у порядку ч. 3 ст. 217 КПК України старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні №12023000000002305 від 14.12.2023 винесено постанову про виділення відносно підозрюваних ОСОБА_10 та ОСОБА_6 матеріалів у окремо кримінальне провадження якому у ЄРДР присвоєно номер № 12025000000002406.
Після цього, 10 вересня 2025 року підозрюваного ОСОБА_6 у порядку ст. 281 КПК України оголошено в міжнародний розшук.
У той же день, у кримінальному провадженні № 12025000000002406 від 10.09.2025 винесено постанову про зупинення досудового розслідування.
14 жовтня 2025 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , за погодженням прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2026 року клопотання залишено без задоволення, оскільки стороною обвинувачення не доведено підстав для розгляду клопотання , в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 6 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В свою чергу, положення ч. 2 ст. 177 КПК України передбачають, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Системний аналіз викладених положень кримінального процесуального закону дає підстави дійти висновку про те, що застосування таких заходів забезпечення кримінального провадження як запобіжних заходів, в тому числі, тримання під вартою, можливо лише щодо особи, яка має статус підозрюваного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 у кримінальному провадженні набув статусу підозрюваного відповідно до вимог ст.ст. 276-278 КПК України, зокрема у спосіб, передбачений для повідомлень.
Наведене підтверджується зокрема скрін-шотом, наявним в матеріалах справи 19 серпня 2025 року у месенджері, на абонентський номер мобільного телефону ОСОБА_6 - НОМЕР_1 - направлено сканкопію письмового повідомлення про підозру з перекладом російською мовою (а.с. 179-180 т. 4)
Відповідно до відповіді Європолу, долученої до матеріалів клопотання, отриманої в інформаційній системі обміну повідомленнями «SIENA» від 15.08.2024, встановлено абонентський номер НОМЕР_1 оператора мобільного зв?язку Swisscom AG (Швейцарська Конфедерація) зареєстрований на ім?я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 17.04.2021 року. (а.с. 103 т. 4)
Окрім, цього аналогічне повідомлення про підозру із перекладом було скероване ОСОБА_6 по телефону в месенджері «WhatsApp» на російський абонентський номер - НОМЕР_2 , який перебуває у користуванні останнього, за даними, отриманими в інформаційній системі обміну повідомленнями «SIENA» від 13.08.2024.
Відтак, колегія суддів вважає, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 вручено у спосіб, передбачений вимогами кримінального процесуального закону.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного, про що виносить відповідну постанову.
Як убачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_6 використовує для перетину кордонів паспорти громадянина Республіки Мальта та Російської Федерації, що підтверджується відповіддю Європолу, отриманої в інформаційній системі обміну повідомленнями «SIENA» від 15.08.2024 (а.с. 106 т. 4) а також, що ОСОБА_6 здійснював виїзд на територію Російської Федерації, тимчасово проживав на території Швейцарської Конфедерації. Водночас достовірні відомості про його перебування на території Республіки Мальта відсутні.
З огляду на відсутність підтверджених даних про фактичне місце проживання або перебування ОСОБА_6 , органом досудового розслідування об'єктивно не вбачається можливим встановити його актуальне місцезнаходження.
15 вересня 2025 року постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук.
Слід зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю факту перебування особи у міжнародному розшуку, але визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено органом досудового розслідування (а.с. 186-188 т. 4).
У даному конкретному випадку, колегія суддів вбачає наявність підтвердження міжнародного розшуку в розумінні вимог ч. 6 ст. 193 КПК України.
Також, колегія суддів вважає достатність існування підстав, передбачених ст. 177 КПК України для обрання стосовно ОСОБА_6 заочної міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» висловив позицію, згідно якого наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитись відповідними доказами.
На переконання колегії суддів, в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування доведено існування ризику можливого переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
На переконання колегії суддів, в даному випадку тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів сама по собі може бути достатнім мотивом для здійснення дій, направлених на переховування підозрюваного від органів досудового розслідування й суду та зазначена позиція апеляційного суду кореспондується із практикою ЄСПЛ, який в рішенні «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Окрім того, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Водночас, в п. 58 рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови» («Becciev v. Moldova») ЄСПЛ зазначив, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Підтвердженням факту свідомого переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду слугує те, що він, достовірно знаючи про факт досудового розслідування кримінального провадження та про те, що він є її фігурантом, незважаючи на виклики, на теперішній час до органу досудового розслідування не з'явився.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що органом досудового розслідування, на виконання вимог ст. 194 та ч. 6 ст. 193 КПК України, доведено у сукупності факт набуття ОСОБА_6 у встановленому законом порядку статусу підозрюваної особи у кримінальному провадженні, обґрунтованість підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України, оголошення його у міжнародний розшук відповідно до вимог закону.
Також підтверджуючих в зазначеному провадженні ризиків, внаслідок чого існують всі законодавчі підстави для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за його відсутності в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, якого буде достатньо для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання наявним ризикам.
Відтак, оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, оскільки її висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема, не підтверджуються доказами, дослідженими під час розгляду клопотання сторони обвинувачення про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за його відсутності в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Водночас, в зазначеному аспекті колегія суддів вважає за необхідне звернути особливу увагу на той факт, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної особи в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України не є остаточним застосуванням стосовно особи запобіжного заходу, натомість, за своєю правовою природою не призводить до негайного взяття особи під варту, а виступає підставою для затримання й доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, відповідно до положень вищевказаної ч. 6 ст. 193 КПК України, у разі обрання стосовно підозрюваної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за її відсутності, після затримання такої особи та не пізніш як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю такої особи розглядає питання про застосування стосовно неї обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
За таких обставин, колегія суддів констатує, що в даному випадку така ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи як на території України, так і за її межами, здійснюється доставка особи до місця кримінального провадження, а також ухвалюється рішення про застосування запобіжного заходу або екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали, якою задовольнити клопотання слідчого та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. ст. 183, 184, 193, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Поновити прокурору другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року.
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання старшого слідчого
в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та обрати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Роз'яснити, що у такому разі після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний 757/50520/25-к
Справа № 11-сс/824/1483/2026 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Категорія ст.183 КПК Доповідач ОСОБА_15