справа № 757/31553/24
провадження № 22-ц/824/5632/2026
головуючий у суді І інстанції Хайнацький Є.С.
21 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у місті Києві на рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національної поліції України, про визнання права власності,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національної поліції України, про визнання права власності.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 01 вересня 2025 року позов - задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб марки LAND ROVER RANGE ROVER, чорного кольору, 2013 року випуску, об'єм двигуна 4999 куб см, ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .
Зобов'язано територіальний сервісний центр МВС № 8046 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в місті Києві здійснити перереєстрацію (поновлення реєстрації) транспортного засобу марки LAND ROVER RANGE ROVER, чорного кольору, 2013 року випуску, об'єм двигуна 4999 куб см, ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 за ОСОБА_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Стягнуто з Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у м. Києві на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 495 (одна тисяча чотириста дев'яносто п'ять) грн 00 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у м. Києві - ОСОБА_7. звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Також просить стягнути з позивача понесені судові витрати.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що два транспортні засоби марки LAND ROVER RANGE ROVER з різними ідентифікаційними номерами (VIN) є одним і тим самим автомобілем, тоді як фактично йдеться про різні транспортні засоби.
Апелянт наголошує, що у справі йдеться про так звані «автомобілі-двійники», які мають однакові зовнішні характеристики, однак відрізняються ідентифікаційними номерами, що має істотне значення для правильного вирішення спору.
Також зазначається, що один із транспортних засобів не зареєстрований на території України та ніколи не проходив державної реєстрації, а інший після первинної реєстрації не був належним чином перереєстрований, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, апелянт вказує, що суд безпідставно поклав обов'язки на Головний сервісний центр МВС, який не є належним відповідачем у справі, оскільки не здійснює визнання чи оспорювання права власності на транспортні засоби, а лише виконує функції з їх державної реєстрації.
Апелянт також звертає увагу, що державна реєстрація транспортного засобу не є підтвердженням набуття права власності, а має виключно обліковий характер, у зв'язку з чим висновки суду в цій частині є помилковими.
Окрім цього, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, зобов'язавши вчинити дії структурний підрозділ, який не є стороною у справі.
Також суд не врахував обставини щодо можливого перебування транспортного засобу в міжнародному розшуку та недопустимості державної реєстрації транспортних засобів із пошкодженими або підробленими ідентифікаційними номерами.
На думку апелянта, суд першої інстанції не дослідив належним чином докази у справі, не надав їм відповідної оцінки та не мотивував їх відхилення, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
У судовому засіданні представники апелянта ОСОБА_6., ОСОБА_7. та ОСОБА_8. просили апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
ОСОБА_1 та її представник, а також представник третьої особи в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції.
Клопотання про відкладення розгляду справи до Київського апеляційного суду не надходили.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону в повній мірі не відповідає.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_3 набула право власності на автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER, чорного кольору, об'єм двигуна 4999 куб см, ідентифікаційний номер (VIN)- НОМЕР_4 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного з ОСОБА_4 , та довідки - рахунку серії ААЕ № 215852 від 26 червня 2015 року, виданої ТОВ «БМ-Груп».
При цьому, ОСОБА_1 сплатила повну вартість за вказаний транспортний засіб, а саме 149 000 грн, яка передбачена умовами договору та поставила його на облік.
08 липня 2015 року в сервісному центрі № 8046 РСЦ МВС в м. Києві, що знаходиться за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 104 в присутності адміністратора позивачу було видано відповідне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 та номерні знаки НОМЕР_2 .
Як вбачається з даного свідоцтва 08 липня 2015 року за ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб - марки LAND ROVER модель RANGE ROVER, чорного кольору, об'єм двигуна 4999 куб см, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 .
З моменту набуття права власності автомобіль перебував у користуванні позивача півтори року.
Однак, 09 лютого 2017 року о 20:55 в м. Києві по вул. Горького, 48, в рамках кримінального провадження №12014100030013137 від 21 листопада 2014 року (до якого приєднано кримінальне провадження № 12015100060002625 від 16 квітня 2015 року) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 2 1 ч. 4 ст. 190, ст. 290, ч. 2 ст. 357, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 309 КК України за фактами шахрайського заволодіння чужим майном, незаконного заволодіння автомобілем, підробки документів та заміни номерної панелі з ідентифікаційним номером транспортного засобу в м. Києві слідчим Голосіївського УП Боднюком М. В. автомобіль, який був зареєстрований за позивачем, було вилучено, що підтверджується протоколом огляду від 09 лютого 2017 року.
В подальшому, 21 липня 2017 року державну реєстрацію автомобіля скасовано на підставі листа слідчого ГСУ НП України Костецького Є. Й. № 2214Д24/2/2-2017 та висновку РСЦ МВС в м. Києві від 01 червня 2017 року, а саме у зв'язку із здійсненням Головним слідчим управлінням Національної поліції України досудового розслідування вищезазначеного кримінального провадження.
Тобто, у період з 08 липня 2015 року по 21 липня 2017 року транспортний засіб - марки LAND ROVER модель RANGE ROVER, чорного кольору, 2013 року випуску, об'єм двигуна 4999 куб см, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_2 був зареєстрований за ОСОБА_2 .
05 жовтня 2022 року згідно акта приймання-передачі об'єкта рухомого майна на виконання ухвал слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року, 24 лютого 2022 року та від 15 вересня 2022 року уповноваженою особою АРМА позивачу, як власнику майна, було передано її автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER, чорного кольору, 2013 року випуску, об'єм двигуна 4999 куб см, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
17 січня 2024 ОСОБА_2 звернулась до ТСЦ № 8043 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві з заявою про проведення державної реєстрації транспортного засобу марки LAND ROVER модель RANGE ROVER, чорного кольору, 2013 року випуску, об'єм двигуна 4999 куб см, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
Однак, у проведенні реєстраційної операції з вказаним вище транспортним засобом ТСЦ № 8043 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві було відмовлено, так як не було надано ОСОБА_2 під час звернення до ТСЦ 8043 рішення суду, яким згідно вимог пункту 8 Порядку № 1388 ОСОБА_2 визнано власником транспортного засобу.
Дані обставини підтверджуються листом РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві від 12 лютого 2024 № 31/26-155аз.
Відповідно до висновку № 10128/17-31/10129/17-52/537/18-31/538/18-54 від 26 лютого 2018 року за результатами проведення комплексної трасологічної та автотоварознавчої експертизи було встановлено, що ідентифікаційний номер автомобіля змінювався шляхом механічного видалення первинного номера з подальшим нанесенням номера НОМЕР_4 . Первинним номером автомобіля є SALGAZEF5DA116114.
Тобто, даним висновком встановлено, що автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER, чорного кольору, 2013 року випуску, об'єм двигуна 4999 куб см, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 та автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER, чорного кольору, 2013 року випуску, об'єм двигуна 4999 куб см, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 це один і той самий автомобіль.
При цьому, первинним ідентифікаційним номером автомобіля є НОМЕР_6.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем набуто право власності на автомобіль у встановленому законом порядку, що підтверджуються зазначеними нормами діючого на момент набуття права власності законодавства.
Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER, чорного кольору, 2013 року випуску, об'єм двигуна 4999 куб см, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 та автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER, чорного кольору, 2013 року випуску, об'єм двигуна 4999 куб см, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 це один і той самий автомобіль, при тому що первинним ідентифікаційним номером автомобіля є НОМЕР_6, то ОСОБА_2 на праві власності належить автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER, чорного кольору, 2013 року випуску, об'єм двигуна 4999 куб см, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 .
Суд прийшов до висновку, що необхідною умовою для підтвердження набуття права власності на транспортний засіб є державна реєстрація (перереєстрація) такого транспортного засобу, яка проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС на підставі заяви власників, а також документів, що підтверджують правомірність набуття права власності на транспортний засіб.
Виходячи з наведеного та враховуючи той факт, що ОСОБА_2 є законним власником автомобіля марки LAND ROVER RANGE ROVER, чорного кольору, 2013 року випуску, об'єм двигуна 4999 куб см, ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність зобов'язати територіальний сервісний центр МВС №8046 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в місті Києві здійснити перереєстрацію (поновлення реєстрації) транспортного засобу марки LAND ROVER RANGE ROVER, чорного кольору, 2013 року випуску, об'єм двигуна 4999 куб см, ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 за ОСОБА_2 .
Проте з такими висновками погодитися не можна з огляду на таке.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частинами 1-3 статті 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими доказами.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає не в повній мірі.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 316 ЦК України право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Частиною 1 статті 334 ЦК України встановлено, що право власності за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Водночас державна реєстрація транспортних засобів відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та Порядку державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року, має обліковий та адміністративний характер і не є правовстановлюючим юридичним фактом набуття права власності.
Право власності виникає на підставі правочинів або інших юридичних фактів, передбачених законом, а не на підставі реєстраційних дій сервісних центрів МВС.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що наявність або відсутність державної реєстрації є визначальною умовою підтвердження права власності, є помилковим та не відповідає положенням матеріального права.
Як убачається з матеріалів справи, у матеріалах справи наявні дані щодо двох транспортних засобів марки LAND ROVER RANGE ROVER з різними ідентифікаційними номерами (VIN), а також висновок експертизи, згідно з яким ідентифікаційний номер транспортного засобу змінювався шляхом механічного втручання.
Відповідно до статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права власності на транспортний засіб із VIN-кодом НОМЕР_1 , ототожнивши його з автомобілем, зареєстрованим за іншим VIN-кодом НОМЕР_4 .
Разом із тим матеріалами справи та висновком комплексної трасологічної та автотоварознавчої експертизи № 10128/17-31/10129/17-52/537/18-31/538/18-54 від 26 лютого 2018 року встановлено, що ідентифікаційний номер транспортного засобу зазнавав змін шляхом механічного втручання, а первинним номером досліджуваного автомобіля SALGAZEF5DA116114.
Отже, у справі наявні обставини, які свідчать про можливу зміну ідентифікаційного номера транспортного засобу, що, у свою чергу, виключає можливість автоматичного ототожнення об'єкта реєстрації з об'єктом, щодо якого заявлено позовні вимоги.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER, чорного кольору, 2013 року випуску, об'єм двигуна 4999 куб см, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 та автомобіль марки LAND ROVER модель RANGE ROVER, чорного кольору, 2013 року випуску, об'єм двигуна 4999 куб см, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_6 це один і той самий автомобіль. При цьому суд першої інстанції не навів мотивів відхилення наданих стороною відповідача доказів, які спростовують такі обставини.
Відповідач в суді першої інстанції, так само і в доводах апеляційної скарги стверджує, що в самій справі мова йде про автомобілі-двійники, які ззовні ідентичні, мають однакову марку, модель, колір, номерні знаки і навіть однакові номери агрегатів. Вказує, що такі транспортні засоби ввозяться на територію України з-за кордону, де потім на них підроблюються документи та змінюються номери на агрегатах.
Транспортний засіб LAND ROVER RANGE ROVER з ідентифікаційним номером НОМЕР_4 , останні відомості про який, згідно з ЄДРТЗ, після скасування 21.07.2017 реєстрації транспортного засобу LAND ROVER RANGE ROVER, 2013 року випуску, чорного кольору, об'єм двигуна 4999 см3, номер кузова/ VIN НОМЕР_4 , є реєстрація 18.06.2013 у ВРЕР ДАІ м. Сімферополь, Сімферопольського та Бахчисарайського районів транспортного засобу LAND ROVER RANGE ROVER, 2013 року випуску, чорного кольору, об'єм двигуна 4999 см3, номер кузова/ VIN НОМЕР_4 за ТОВ «МОНОЛИТ-БЕТОН».
Після перереєстрації транспортного засобу LAND ROVER RANGE ROVER з ідентифікаційним номером НОМЕР_4 18.06.2013 за ТОВ «МОНОЛИТ-БЕТОН», останній до компетентних органів України для проведення можливих реєстраційних дій не звертався.
Водночас, транспортний засіб LAND ROVER RANGE ROVER з ідентифікаційним номером НОМЕР_6 , що є так званим автомобілем-двійником транспортного засобу LAND ROVER RANGE ROVER з ідентифікаційним номером НОМЕР_4 , та фактично перебуває у користуванні позивача на території України не зареєстрований та ніколи не реєструвався.
Відповідні доводи апеляційної скарги стороною позивача не спростовані. З урахуванням наведеного висновки суду першої інстанції щодо ідентичності автомобілів з різними номерами є помилковими, оскільки встановлений без урахування наданих стороною відповідача доказів щодо наявності різних обставин.
Щодо правової природи позову та належного відповідача, суд апеляційної інстанції зазначає про таке.
З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявлено про визнання права власності на транспортний засіб на підставі ст. 392 ЦК України.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право опорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, необхідною умовою застосування зазначеної норми є наявність спору про право, тобто факту заперечення, невизнання або оспорювання права власності з боку іншого суб'єкта.
Разом із тим, Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України не є особою, яка оспорює або заперечує право власності позивача на транспортний засіб, та не заявляє будь-яких претензій на нього.
Положенням про Головний сервісний центр МВС, затвердженим наказом МВС України від 07.11.2015 № 1393 (в редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 28 лютого 2025 року № 142), визначено, що ГСЦ МВС утворений як юридична особа публічного права та є міжрегіональним територіальним органом з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ (пункт 1 розділу І цього Положення № 1393), що реалізує державну політику у сфері надання сервісних послуг МВС, зокрема забезпечує організацію та здійснення контролю за реєстрацією, перереєстрацією та зняттям з обліку транспортних засобів.
Таким чином, ГСЦ МВС є виключно суб'єктом владних повноважень, на який покладено функції з реєстраційного обліку транспортних засобів, і не є учасником приватноправового спору щодо права власності.
Судом першої інстанції, під час вирішення вимог позову також не враховано, що державна реєстрація транспортних засобів не є державною реєстрацією права власності на транспортний засіб у законодавчому розумінні цього поняття і не впливає на момент переходу права власності на транспортний засіб з таких підстав. Положення ЦК України передбачають реєстрацію права власності лише на нерухоме майно та з цим фактом пов'язує перехід права власності на цього. Крім того, ані ЗУ «Про дорожній рух», ані Порядок № 1388 не пов'язують правову природу реєстрації транспортних засобів чи їх складових частин з переходом права власності на них.
Матеріалами справи встановлено, що скасування державної реєстрації спірного транспортного засобу було здійснено відповідно до пункту 40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року, у зв'язку з наявністю передбачених законом підстав, пов'язаних із кримінальним провадженням та встановленими обставинами щодо ідентифікаційних номерів транспортного засобу.
Відповідно до п. 40 Порядку № 1388 (у редакції, яка була чинна на час вчинення спірних дій) було передбачено підстави для зняття з обліку транспортного засобу, згідно із якими, у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв'язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних центрів МВС оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до відповідного органу досудового розслідування. Якщо виявлено факт підроблення митних документів, їх ксерокопії з необхідним поясненням надсилаються до органів доходів і зборів, у зоні діяльності яких проживають особи, за якими зареєстровані відповідні транспортні засоби.
Якщо під час проведення перевірки ідентифікаційних номерів складових частин за автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби або банком даних Генерального секретаріату Інтерполу буде встановлено, що раніше зареєстрований на території України транспортний засіб розшукується правоохоронними органами інших держав, сервісний центр МВС вилучає свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт), оформляє відповідні документи про цей факт і передає їх до відповідного органу досудового розслідування. Сервісні центри МВС видають власникам тимчасові реєстраційні талони строком на один рік, у графу «Особливі відмітки» яких вноситься запис: «Розшукується Інтерполом. Зняття з обліку заборонено до закінчення перевірки». Заміна тимчасових реєстраційних талонів на свідоцтва про реєстрацію з внесенням до них запису «Розшукується Інтерполом. Зняття з обліку дозволено» здійснюється в установленому МВС порядку (з обов'язковим інформуванням ініціатора розшуку) після набрання законної сили виправдувальним вироком за відповідним фактом або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження, крім випадків, коли провадження було закрито за нереабілітуючими обставинами.
При цьому, позивачем не оскаржувались дії суб'єкта владних повноважень щодо скасування державної реєстрації у встановленому законом адміністративному або судовому порядку.
Відтак, вимоги про визнання права власності у даному випадку фактично спрямовані не на усунення спору про право з особою, яка його заперечує, а на подолання наслідків реєстраційних дій суб'єкта владних повноважень, який діяв у межах визначеної компетенції.
З урахуванням наведеного, колегія суддів доходить висновку, що Головний сервісний центр МВС не є належним відповідачем у розумінні статті 50 ЦПК України, а спірні правовідносини не містять ознак спору про право між позивачем та відповідачем у розумінні статті 392 ЦК України.
Отже, правові підстави для задоволення позову про визнання права власності відсутні, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України серед підстав для скасування апеляційним судом судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, зважаючи на неправильне вирішення справи судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Виходячи з наведеного, рішення суду першої інстанції є помилковим, оскільки ухвалено за неповного встановлення обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим наявні підстави згідно з п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України для його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення, необхідно здійснити розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 788 грн - сплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у місті Києві задовольнити.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 вересня 2025 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національної поліції України, про визнання права власності відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у м. Києві судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 788 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийТ.О. Писана
СуддіК.П. Приходько
С.О. Журба