Справа № 175/6266/26
Провадження № 2-з/175/37/26
"29" квітня 2026 р. с-ще Слобожанське
Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Журавель Т.С., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову,
ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в наслідок залиття квартири.
23.04.2026 року позивач через систему «Електронний суд» звернулася з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачці. В обґрунтування поданої заяви вказано, що існують всі підстави вважати, що відповідачкою будуть здійснені спроби реалізації свого нерухомого майна з метою уникнення виконання рішення суду. Отже, вказані дії можуть ускладнити або зроблять неможливим виконання рішення суду в подальшому.
28.04.2026 року відповідачем подано заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких остання висловлює незгоду з поданою заявою, вважає її необґрунтованою та безпідставною. У запереченнях зазначено, що відповідач не має наміру приховувати чи відчужувати майно, а також вказано, що спірна квартира є єдиним майном, яке перебуває у його власності. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Дослідивши матеріали заяви, суд доходить висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи, може вжити, передбачені ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2)забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4)забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна,якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8)зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суддя зауважує на тому, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони здійснювати певні дії.
Таким чином цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Суддею встановлено, що позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_2 , при цьому позивачем в обґрунтування заяви зазначено, що в разі невжиття заходів забезпечення позову відповідач може відчужити належне їй майно, що в свою чергу ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.
Проте, матеріали заяви не містять жодних доказів на підтвердження того, що існує загроза, що невжиття заходів забезпечення позову призведе в подальшому до ускладнення виконання рішення суду.
На підставі викладеного, враховуючи те, що позивачем не наведено відповідного обґрунтування та не підтверджено жодними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову призведе в подальшому до ускладнення виконання рішення суду по даній справі, а також докази на підтвердження того, що такий вид забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами, суддя доходить висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 149-153, 258-261 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т. С. Журавель