Справа № 175/6726/26
Провадження № 1-кс/175/840/26
"20" квітня 2026 р. с-ще Слобожанське
Слідчий суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене заступником керівника Краматорської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, який на утримані неповнолітніх дітей не має, не одруженого, який інвалідом не являється, не працюючого, раніше неодноразово судимого:
- 04.07.2002 року Київським районним судом м. Донецька за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,
- 22.07.2003 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70, 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, звільнений 19.04.2006 року на підставі ухвали Першотравневого районного суду Донецької області від 11.04.2006 року умовно-достроково, невідбутий термін 1 (один) рік, 7 (сім) місяців 3 (три) дні,
- 13.04.2010 року Центрально-міським районним судом м. Макіївки за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,
- 21.12.2011 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднано невідбуте покарання за вироком Центрально-міського районного суду м. Макіївки від 13.04.2010 року та призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, звільнений 10.06.2014 року, невідбутий термін 1 рік 2 місяці 17 днів,
- 17.03.2017 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді арешту строком на 1 місяць, звільненого 25.05.2017 року по відбуттю строку покарання,
- 24.06.2019 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі,
- 02.09.2019 року Дружківським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за даним вироком та за вироком Костянтинівського міськрайонного суду від 24.06.2019 року остаточно призначити покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 01.02.2023 року по відбуттю строку покарання,
- 21.06.2023 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді арешту строком на 1 місяць, звільненого 29.09.2023 року по відбуттю строку покарання,
судимість у якого не знята та не погашена, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Старший слідчий СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майор поліції ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання старший слідчий посилається на те, що досудовим розслідуванням було встановлено, що не пізніше 05.04.2026 року (точна дата та час досудовим розслідуванням не була встановлена) ОСОБА_4 та ОСОБА_8 з метою проведення дозвілля перебували у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , яка тимчасово перебувала у користуванні ОСОБА_9 . Так, перебуваючи на балконі вищевказаної квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_8 побачили, що балкон квартири АДРЕСА_3 є суміжним з балконом квартири АДРЕСА_4 . Так, під час спілкування ОСОБА_8 та ОСОБА_4 з ОСОБА_9 останні дізнались, що у приміщенні квартири АДРЕСА_5 вищевказаного будинку мешкають представники одного з військових формувань, та на теперішній час у вказаному помешканні тимчасово відсутні, у зв'язку з виконанням бойових завдань на території Донецької області.
У невстановлений період часу, але не пізніше 05.04.2026 року точний час в ході досудового розслідування не було встановлено, ОСОБА_4 вступив у злочинну змову з ОСОБА_8 з метою реалізації заздалегідь розробленого злочинного плану щодо вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з викраденням чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, введеного на всій території України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, який неодноразово продовжувався, останній раз 14.01.2026 року відповідно до закону України № 4757-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 03.02.2026 року строком на 90 діб до 04.05.2026 року.
Реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, 05.04.2026 року точний час в ході досудового розслідування не було встановлено, ОСОБА_4 діючи умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 будучи достовірно обізнаними про те, що у приміщенні квартири АДРЕСА_4 відсутні господарі, за допомогою суміжного балкону квартири АДРЕСА_6 незаконно проникли до приміщення квартири АДРЕСА_4 , яка є житлом ОСОБА_10 , шляхом зламу вхідних дверей приміщення балкону вищевказаної квартири за допомогою фізичної сили.
Перебуваючи у приміщенні вказаної квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_8 побачили побутову техніку, одяг та інше особисте майно, яке належить ОСОБА_10 яке вибрали для себе як предмет злочинного посягання. Діючи умисно, повторно, з метою незаконного збагачення ОСОБА_4 та ОСОБА_8 викрали чуже майно, яке належить ОСОБА_10 , а саме:
- годинник чоловічий водостійкий т.м. «Besta Life Prof» з компасом вартістю 1072 гривень 80 копійок,
- сумка «Garangd» з телячої шкіри чорного кольору вартістю 1352 гривні 00 копійок,
- годинник чоловічий тактичний «Naviforce» моделі WR5ATM вартістю 1079 гривень 10 копійок,
- чоловіча куртка кольору олива, демісезонна т.м. Zero Frozen 52 розміру, вартістю 1274 гривні 25 копійок,
- чоловіча куртка чорного кольору, т.м. «PUMA» демісезонна 52 розміру, вартістю 1893 гривні 00 копійок,
- ноутбук ACER ASPIRE ES1-512-C1UE, 500 ГБ вартістю 5009 гривень 90 копійок,
- мобільний телефон Xiaomi Redmi 14c 4/128 GB, вартістю 3574 гривень 35 копійок,
- сумка тактична кольору хакі, через плече М-ТАС, вартістю 725 гривень, 75 копійок,
- спортивні штани чорного кольору, т.м. «Adidas», 52 розміру, вартістю 1364 гривні 25 копійок.
Після вчинення вказаних дій ОСОБА_8 та ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим майном розпорядилась на власний розсуд.
У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_8 та ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_10 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 17345 гривні 40 копійок.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
16.04.2026 року ОСОБА_4 було письмово повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Вина підозрюваного обґрунтовано підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, протоколом допиту потерпілого, протоколами допиту свідків, протоколами огляду та вилучення майна (речових доказів) та іншими матеріалами в їх сукупності.
Таким чином, встановлені достатні підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років позбавленням волі.
Крім того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то це поняття означає існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, окрім обставин, визначених у ст. 177 КПК України, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строки понад три роки.
Під час досудового розслідування було встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень.
В обґрунтування ризику, передбаченому у п.1 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду полягає у тому, що підозрюваному у разі визнання його винним в інкримінованому злочині, загрожує покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до 8 років, що може бути розцінене, як більш вагомі негативні наслідки для себе, ніж наслідки за ухилення від правосуддя шляхом переховування від правоохоронних органів і суду. Також, органом досудового розслідування не виключається можливість того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування змінивши місце свого мешкання та перебування, не повідомивши про це орган досудового розслідування, так як останній не має постійного мешкання на території м. Краматорська, а зареєстроване місце мешкання підозрюваного є територія м. Костянтинівка, яка на теперішній час є зоною проведення активних бойових дій, у зв'язку з чим здійснювати будь-який контроль за місцем мешкання підозрюваного в органу досудового розслідування не має будь-якої можливості. Таким чином, не виключено можливість, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької області.
В обґрунтування ризику, передбаченому у п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий зазначає, що ризик незаконно впливу свідків полягає у тому, що підозрювану разом з клопотанням було вручено додатки, серед яких є протоколи допиту свідків, в яких вказано їх анкетні данні, тому з метою заплутати суд, аби уникнути відповідальності, він може вчинити спроби незаконного впливу на останніх, шляхом їх залякування, тиску, тощо. Крім того, підозрюваний особисто знайомий з особами, які у вказаному кримінальному провадженні є свідками та які надали органу досудового розслідування покази, які підтверджують факт вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, пов'язаного з викраденням чужого майна, у зв'язку з чим перебуваючи на свободі може вчинити спробу незаконного впливу на вказаного свідка з метою зміни наданих під час досудового розслідування показів.
В обґрунтування ризику, передбаченому у п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий зазначає, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення полягає у тому, що ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки не має стійких соціальних зв'язків, не працевлаштований, не має засобів для існування, що у свою чергу дає підстави вважати, що вчинення кримінальних правопорушень є та буде у подальшому єдиним джерелом існування підозрюваного. Крім того, слід зазначити, що ОСОБА_4 є неодноразово судимою особою за ряд злочинів корисливої спрямованості, за що більше п'яти разів відбував реальні терміни покарання. Однак після неодноразового засудження як до умовного терміну покарання, так і до позбавлення волі ОСОБА_4 жодного разу на шлях виправлення не став, та вчинив новий злочин проти власності. Таким чином, встановлено, що засудження ОСОБА_4 не стало стримуючим, превентивним фактором, що явно свідчить про його неготовність до зміни способу життя та виправлення своєї поведінки.
Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_4 , пов'язана з тим, що особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те що підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов'язків у цьому кримінальному провадженні.
Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 пов'язана з тим, що органом досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_4 , перебуваючи під домашнім арештом отримає можливість незаконно впливати на свідків, вчиняти інший злочин.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до сторони обвинувачення та суду не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу.
Враховуючи викладене, застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними, ніж кримінальне переслідування.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № № 12244/86,12245/86, 12383/86 від З0.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007).
Матеріали клопотання, підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» № 9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Відтак у слідства є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_4 інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_4 скоїв злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, тобто тяжкий злочин, таким чином, данні обставини свідчать про неможливість запобігання тим ризикам, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнути покарання, пов'язаного з позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/чи суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
З метою запобігання переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, необхідно останньому обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила його задовольнити.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 пояснив, що у нього є не офіційна робота і він проживає у друга, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, хоча квартира не є його власністю, однак на цей час він там проживає, пояснив, що в нього поломана рука та він так зможе лікуватися.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав свого підзахисного, просив обрати йому запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, у разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити мінімальний розмір застави.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При вирішенні клопотання слідчий суддя враховує те, що у судовому засіданні встановлено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме:
В обґрунтування ризику, передбаченому у п.1 ч.1 ст.177 КПК України, було доведено, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду полягає у тому, що підозрюваному у разі визнання його винним в інкримінованому злочині, загрожує покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до 8 років, що може бути розцінене, як більш вагомі негативні наслідки для себе, ніж наслідки за ухилення від правосуддя шляхом переховування від правоохоронних органів і суду. Також, органом досудового розслідування не виключається можливість того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування змінивши місце свого мешкання та перебування, не повідомивши про це орган досудового розслідування, так як останній не має постійного мешкання на території м. Краматорська, а зареєстроване місце мешкання підозрюваного є територія м. Костянтинівка, яка на теперішній час є зоною проведення активних бойових дій, у зв'язку з чим здійснювати будь-який контроль за місцем мешкання підозрюваного в органу досудового розслідування не має будь-якої можливості. Таким чином, не виключено можливість, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької області.
В обґрунтування ризику, передбаченому у п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, було доведено, що ризик незаконно впливу свідків полягає у тому, що підозрювану разом з клопотанням було вручено додатки, серед яких є протоколи допиту свідків, в яких вказано їх анкетні данні, тому з метою заплутати суд, аби уникнути відповідальності, він може вчинити спроби незаконного впливу на останніх, шляхом їх залякування, тиску, тощо. Крім того, підозрюваний особисто знайомий з особами, які у вказаному кримінальному провадженні є свідками та які надали органу досудового розслідування покази, які підтверджують факт вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, пов'язаного з викраденням чужого майна, у зв'язку з чим перебуваючи на свободі може вчинити спробу незаконного впливу на вказаного свідка з метою зміни наданих під час досудового розслідування показів.
В обґрунтування ризику, передбаченому у п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, було доведено, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення полягає у тому, що ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки не має стійких соціальних зв'язків, не працевлаштований, не має засобів для існування, що у свою чергу дає підстави вважати, що вчинення кримінальних правопорушень є та буде у подальшому єдиним джерелом існування підозрюваного. Крім того, слід зазначити, що ОСОБА_4 є неодноразово судимою особою за ряд злочинів корисливої спрямованості, за що більше п'яти разів відбував реальні терміни покарання. Однак після неодноразового засудження як до умовного терміну покарання, так і до позбавлення волі ОСОБА_4 жодного разу на шлях виправлення не став, та вчинив новий злочин проти власності. Таким чином, висталено, що засудження ОСОБА_4 не стало стримуючим, превентивним фактором, що явно свідчить про його неготовність до зміни способу життя та виправлення своєї поведінки.
Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_4 , пов'язана з тим, що особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов'язання є те що підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов'язків у цьому кримінальному провадженні.
Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 пов'язана з тим, що органом досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_4 , перебуваючи під домашнім арештом отримає можливість незаконно впливати на свідків, вчиняти інший злочин, крім того ОСОБА_4 не має житла у власності.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до сторони обвинувачення та суду не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу.
Крім того слідчий суддя зазначає, доказів того, що стан здоров'я ОСОБА_4 перешкоджає триманню під вартою, не надано.
Враховуючи викладене, застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними, ніж кримінальне переслідування.
Слідчий суддя при розгляді клопотання, крім наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, враховує обґрунтованість підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яка підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріалами доданими до клопотання. Також враховує тяжкість покарання у разі визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні вищезазначеного тяжкого злочину, вік та стан здоров'я , а відтак, докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 буде з високою вірогідністю переховуватись від органу досудового розслідування та суду, здійснювати незаконний вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, з високою імовірністю буде вчиняти інші кримінальні правопорушення, а тому більш м'які запобіжні заходи, крім як тримання під вартою є недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 .
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що до підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Щодо визначення розміру застави слідчий суддя зазначає наступне.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Рішення про суму застави має прийматися з урахуванням обставин справи, особи підозрюваного та його майна (справа «Маргаретич проти Хорватії» п. 92).
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
У контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.
Відповідно до ч. 1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з заставодавцями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі (GAFA v. MALTA, no. 54335/14, 22 травня 2018 року, п. 70).
Згідно із ч. 4 ст.182КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.182 КПК України, щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину встановлюється розмір застави від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя виходить з вимог ст.ст.178,182 КПК України, зіставивши існуючі у справі ризики, характер кримінального правопорушення з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом впевненість у тому, що підозрюваний не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки, а також беручи до уваги матеріальний стан підозрюваного, який не має доходу, та вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 376 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_6 задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 18 червня 2026 року включно.
Визначити альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі внесення застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.
З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
2) повідомити про місце свого проживання, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду (але за винятком, коли існує необхідність збереження життя в умовах воєнного стану під час ракетної або іншої небезпеки, пов'язаної з авіа або артилерійськими ударами);
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи/проходження служби;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженню;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 29 квітня 2026 року, о 16 год. 20 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1