іменем України
Справа № 210/4109/24
Провадження № 1-кп/210/218/26
29 квітня 2026 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:
головуючого-судді: ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого, - адвоката: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, кримінальне провадження №12024041710000630 від 28 травня 2024 року, за зміненим в порядку ст.338 КПК України обвинуваченням, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянина України, маючого професійно-технічну освіту, до взяття під варту офіційно не працюючого, не одруженого, маючого малолітню дитину, - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого до взяття під варту за адресою: АДРЕСА_2 , на теперішній час утримується в ДУ «Криворізька установа виконання покарань №3», розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Світла, 2, раніше судимого 14 листопада 2024 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, за ст.307 ч.1 КК України, до покарання у виді 05 років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75, 76 КК України, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 02 роки. Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року, скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначеного вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року, та направлено в місця позбавлення волі строком на 05 років,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.361 ч.1, 185 ч.4 КК України, -
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 07 листопада 2022 року №757/2022, від 06 лютого 2023 року №58/2023, від 01 травня 2023 року №254/2023, від 26 липня 2023 року №451/2023, №49/2024 від 05 лютого 2024 року, №271/2024 від 06 травня 2024 року) в Україні введено воєнний стан.
25 травня 2024 року, ОСОБА_4 , перебуваючи з потерпілим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3 , розпивали спиртні напої. Так, у період часу з 04:30 години до 05:00 години, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, впевнившись, що його дії носять таємний характер та за ним ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю свідків та очевидців, діючи умисно, з корисливою метою, в умовах воєнного стану, помітив на підлозі мобільний телефон, який належить потерпілому, а саме: «SamsungGalaxyA50», моделі: SM-А505FZKUSEK, та шляхом вільного доступу викрав вказаний мобільний телефон, після чого, ОСОБА_4 з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, обернувши викрадене на свою користь, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим спричинив ОСОБА_7 майнову шкоду в сумі 2524,67 гривні.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.185 ч.4 КК України, як крадіжка, за ознаками таємного викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану.
Крім того, 25 травня 2024 року, приблизно о 05:00 годині, перебуваючи у невстановленому слідством місці, ОСОБА_4 , використовуючи раніше викрадений мобільний телефон «SamsungGalaxyA50», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , моделі: SM-А505FZKUSEK, який належить ОСОБА_7 , виявив раніше встановлений у ньому додаток «Приват24» та, переслідуючи умисел, направлений на несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи з використанням сім-карти оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 та є фінансовим номером, пов'язаним із банківськими рахунками в АТ КБ «ПриватБанк», змінив пароль входу до додатку онлайн-банкінгу «Приват24».
Продовжуючи свої злочинні дії, без згоди та відома потерпілого, зайшов до особистого кабінету в мобільному додатку «Приват24», тим самим отримав доступ до інформації про поточний стан банківських рахунків та суми грошових коштів на них, а саме: карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_4 та карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_5 , відкритих на ім'я ОСОБА_7 , чим отримав можливість здійснювати за допомогою мобільного додатку «Приват24» фінансові операції з грошовими коштами, розміщеними на вищевказаних рахунках, які відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.361 ч.1 КК України, за ознаками несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.
Крім того, 25 лютого 2024 року, о 05:08 годині, ОСОБА_4 , діючи повторно, з прямим умислом на таємне викрадення чужого майна, тобто усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи його шкідливі наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, діючи в умовах правового режиму воєнного стану, попередньо отримавши можливість здійснювати за допомогою мобільного додатку «Приват24» фінансові операції з грошовими коштами потерпілого, які перебували на його банківських рахунках, відкритих в АТ КБ «Приватбанк»,таємно викрав грошові кошти ОСОБА_7 у загальній сумі 29748,00 гривень, шляхом їх перерахування одинадцятьма транзакціями за допомогою мобільного додатку «Приват24» з кредитної карти № НОМЕР_5 та з картки для виплат № НОМЕР_4 на карту для виплат № НОМЕР_6 , яка належить ОСОБА_4 .
Перерахувавши вказані грошові кошти, ОСОБА_4 обернув їх на свою користь та розпорядився ними на власний розсуд, здійснивши зняття готівкових коштів у банкоматах Металургійного району м. Кривого Рогу, а саме: 25 травня 2024 року о 05:29год. - зняття готівки в сумі 800грн. у банкоматі (термінал АА0308573); 25 травня 2024 року о 06:17год. - зняття готівки в сумі 3000грн. у банкоматі (термінал А0308429); 25 травня 2024 року о 06:18год. - зняття готівки в сумі 3000грн. у банкоматі (термінал А0308429); 25 травня 2024 року о 06:19год. - зняття готівки в сумі 3000грн. у банкоматі (термінал А0308429); 25 травня 2024 року о 06:20год. - зняття готівки в сумі 3000грн. у банкоматі (термінал А0308429); 25 травня 2024 року о 06:21год. - зняття готівки в сумі 3000грн. у банкоматі (термінал А0308429); 25 травня 2024 року о 06:22год. - зняття готівки в сумі 3000грн. у банкоматі (термінал АОЗ08429); 25 травня 2024 року о 06:23год. - зняття готівки в сумі 3000грн. у банкоматі (термінал А0308429); 25 травня 2024 року о 06:24год. - зняття готівки в сумі 3000грн. у банкоматі (термінал А0308429); 25 травня 2024 року о 06:25год. - зняття готівки в сумі 3000 грн. у банкоматі (термінал А0308429).
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду в сумі 29748,00 гривень.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.185 ч.4 КК України, як крадіжка, за ознаками таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.
Відповідно до статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. За вимогами статті 95 КПК України суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 першочергово провину у пред'явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, однак заявлений потерпілим ОСОБА_7 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, визнав частково, у зв'язку із чим судом було встановлено повний порядок дослідження доказів, допитано свідка, досліджено матеріали кримінального провадження. В подальшому обвинувачений ОСОБА_4 провину у пред'явленому обвинуваченні також визнав у повному обсязі, та розповів про фактичні обставини справи, зазначивши дату, час, спосіб та наслідки вчинення вказаних кримінальних правопорушень, що відповідає викладеним в обвинувальному акті обставинам, також повністю визнав заявлений потерпілим цивільний позов. Свої дії пояснив тяжким матеріальним становищем, щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати. При цьому обвинувачений ОСОБА_4 , в присутності свого захисника просив змінити порядок дослідження доказів, та проводити розгляд справи за правилами ст.349 ч.3 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ним не оспорюються.
Потерпілий ОСОБА_7 при розгляді справи присутнім не був, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, покарання обвинуваченому просив призначити на розсуд суду, підтримав повністю заявлений цивільний позов.
Враховуючи те, що сторони кримінального провадження не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, змінив порядок дослідження доказів, та провів судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин, із застосуванням правил ст.349 ч.3 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що стосуються речових доказів, витрат на проведення експертиз, та які характеризують обвинуваченого.
Згідно з вимогами кримінального процесуального закону, тягар доведення обґрунтованості обвинувачення та, відповідно, надання доказів винуватості покладено на сторону обвинувачення, суд з власної ініціативи не може вживати активних дій для забезпечення явки свідків, які були допитані на стадії досудового розслідування, оскільки це суперечитиме засаді об'єктивності і неупередженості суду, відображеної, зокрема, у частині 6 статті 22 КПК (Постанова ВС від 29 липня 2020 року у справі №740/526/19, провадження №51-212 км20). Аналогічно, суд самостійно не визначає обсяг письмових доказів, якими обґрунтовується обвинувачення.
На виконання вимог статті 349 КПК України судом з'ясовано думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження.
Сторона обвинувачення, обвинувачений та його захисник просили змінити порядок дослідження доказів, оскільки обвинувачений визнає фактичні обставини, за яких відбулися події злочинів, які йому інкримінуються, та повністю визнає заявлений потерпілим цивільний позов.
Сторони кримінального провадження, враховуючи визнання обвинуваченим своєї вини у повному обсязі та беззаперечно, а також те, що обвинувачений визнає і не спростовує фактичні обставини, покладені в основу обвинувачення, заявлений потерпілим цивільний позов, вважали недоцільним дослідженням усієї сукупності доказів, у тому числі й письмових.
Прокурор також клопотав про застосування положень частини 3 статті 349 КПК України та просив не досліджувати усю сукупність доказів, якими підтверджуються обставини справи, оскільки обвинувачений фактичні обставини вчинення злочинів визнає повністю.
Приймаючи до уваги, що обвинувачений винним себе у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю та беззаперечно, його показання відповідають суті обвинувачення, фактичні обставини не оспорюються, крім того, обвинувачений повністю визнав заявлений потерпілим цивільний позов, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце спосіб і інші обставини скоєння злочинів, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив злочинів, їх наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності; обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за доцільне не досліджувати у повному обсязі докази відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачуваного, та дослідженням матеріалів, які стосуються застосування заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів, витрат на експертизи, які підтверджують розмір матеріальної шкоди, та які характеризують особу обвинуваченого, без проведення допиту свідків, дослідження письмових матеріалів провадження в повному обсязі.
Судом встановлено, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст такого порядку та у суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін, обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, які ним не оспорюються, усвідомлює обмеження у подальшому оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Також судом встановлено, що сторони кримінального провадження, зокрема обвинувачений, не оспорюють законність та допустимість проведених слідчих дій.
Відповідно до статті 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Усі слідчі дії в цьому кримінальному провадженні проведені уповноваженими особами, у порядку встановленому кримінально-процесуальним законом, із дотриманням належної процедури, протоколи слідчих дій відповідають положенням статей 104-106 КПК.
Клопотань про визнання цих доказів недопустимими не заявлено.
Відповідно до статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Суд вважає, що винуватість обвинуваченого повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення доведено винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень за вище встановлених обставин.
Після з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, які суд вважає належними та допустимими, аналізуючи показання обвинуваченого, які мають логічний та послідовний характер, суд приходить до висновку про доведеність обвинувачення, яке пред'явлено ОСОБА_4 .
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за: ст.185 ч.4 КК України, як крадіжка, за ознаками таємного викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану; ст.185 ч.4 КК України, як крадіжка, за ознаками таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану; ст.361 ч.1 КК України, за ознаками несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.
При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , виходячи з вимог закону про достатність покарання для його виправлення, запобігання скоєнню нових кримінальних правопорушень, суд враховує ступень тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.
Згідно зі статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Вказані норми наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Згідно ч.ч.2, 5 ст.12 КК України, вчинені обвинуваченим кримінальні правопорушення є кримінальними проступками та тяжкими злочинами.
Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд виходить з вимог статті 50 КК України, та враховує, що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до статті 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме.
За пунктом 4 частини 1 статті 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Керуючись вимогами ст.65 КК України, при призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує, що він вчинив кримінальні правопорушення, які відповідно ст.12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків та тяжких злочинів, від вчинення котрих є потерпілий, майнові збитки відносно котрого частково відшкодовано шляхом повертання викраденого майна, мобільного телефону, на час вчинення кримінальних правопорушень був не судимим, в подальшому 14 листопада 2024 року засуджений вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, за ст.307 ч.1 КК України, до покарання у виді 05 років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75, 76 КК України, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 02 роки. Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року, скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначеного вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року, та направлено в місця позбавлення волі строком на 05 років. До взяття під варту офіційно не працював, не одружений, має малолітню дитину, - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебував та не перебуває, характеризується задовільно.
Згідно досудової доповіді, складеної Інгулецьким районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, орган пробації дійшов висновку, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середній показник ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе, та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб).
Пом'якшуючими покарання обвинуваченого ОСОБА_4 обставинами, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
До обтяжуючих вину обвинуваченого ОСОБА_4 обставин, згідно ст.67 КК України, суд відносить вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп'яніння.
На підставі викладеного, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ст.ст.185 ч.4, 361 ч.1 КК України, із застосуванням положень ст.70 ч.1 КК України, у виді позбавлення волі.
На підставі ст.70 ч.4 КК України, суд вважає за доцільне врахувати вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року, та призначити обвинуваченому ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі.
За змістом частини 1 статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Підстав для призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за правилами ст.ст.69, 75 КК України, суд не вбачає.
Суд, виходячи із положень статті 65 КК України, принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, тяжкість злочинів, його відношення до скоєного злочину і вважає, що виправлення ОСОБА_4 не можливо без ізоляції від суспільства.
Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Потерпілому ОСОБА_7 кримінальними правопорушеннями завданого майнового збитку на загальну суму 32272,67 гривні, котрий частково відшкодовано шляхом повертання викраденого майна, викраденого мобільного телефону, на суму 2524,67 гривні. Потерпілим заявлено цивільний позов про відшкодування майнової шкоди, грошових коштів знятих обвинуваченим з його карткових рахунків за допомогою викраденого мобільного телефону, доступу до онлайн-банкінгу, та моральної шкоди.
При вирішенні питання щодо цивільного позову потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як передбачено ст.127 ч.2 КПК України шкода, завдана злочином може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.128 ч.5 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно зі ст.128 ч.1 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ст.1166 ч.1 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1167 ч.1 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до положень ст.ст.128, 129 КПК України цивільний позов особи, якій злочином завдано майнової та/або моральної шкоди, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Потерпілим заявлено цивільний позов про стягнути з обвинуваченого в рахунок відшкодування майнової шкоди 29748,00 гривень, а саме грошових коштів знятих обвинуваченим з його карткових рахунків за допомогою викраденого мобільного телефону, доступу до онлайн-банкінгу, та моральної шкоди у розмірі 20252,00 гривні.
Судом з достовірністю встановлено, що саме діями обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_7 була заподіяна матеріальна та моральна шкода, тому вказана шкода повинна бути відшкодована особою, що вчинила злочини, тобто обвинуваченим ОСОБА_4 . Розмір шкоди підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Питання про речові докази вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.
Статтею 118 ч.3 КПК України визначено, що витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.
Відповідно до ст.122 ч.2 КПК України, залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Згідно з вимогами ст.124 ч.2, ст.374 ч.4 п.2 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Таким чином, з обвинуваченого ОСОБА_4 в порядку ст.124 ч.2 КПК України, на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експертів для проведення судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/104-24/23353-ТВ від 06 червня 2024 року, у сумі 1514,56 гривень.
Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 23 січня 2026 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Криворізька установа виконання покарань №3», строком на 60 днів, а саме починаючи з 22 січня 2026 року до 22 березня 2026 року включно.
Ухвалою від 12 березня 2026 року, строк тримання під вартою ОСОБА_4 було продовжено до 10 травня 2026 року включно.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , залишити в силі до набрання вироком законної сили.
Термін покарання рахувати з 22 січня 2026 року.
Крім того, ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 липня 2024 року, відносно ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження було обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, строком до 10 вересня 2024 року.
Ухвалою суду від 04 вересня 2024 року запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді цілодобового домашнього арешту було продовжено до 02 листопада 2024 року включно.
В подальшому дія запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді цілодобового домашнього арешту скінчилася у зв'язку із неявкою обвинуваченого до суду.
При цьому, 28 березня 2024 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» від 23 серпня 2023 року №3342-IX, яким було доповнено ст.72 КК України частиною 7, згідно з якою домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Відповідно до положень ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання.
Враховуючи наведене, а також те, що з 10 липня 2024 року по 02 листопада 2024 року, відносно ОСОБА_4 продовжував діяти запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, вказаний період підлягає зарахуванню до строку покарання за правилами ч.7 ст.72 КК України, з розрахунку три дні домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Крім того, відповідно до положень ст.174 ч.4 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року, було накладено арешт на вилучене майно, а саме: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_7 , орган що видав: 1228 від 08 серпня 2022 року, та зв'язку ключів у кількості 3 штуки на металевому кільці з брелком у вигляді іграшки зеленого кольору.
Вказаний арешт підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.368, 370, 371, 374-376 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_4 за пред'явленим обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.361 ч.1, 185 ч.4 КК України, та призначити йому покарання:
- за ст.185 ч.4 КК України, у виді 05 (п'яти) років 01 (одного) місяця позбавлення волі;
- за ст.361 ч.1 КК України, у виді 02 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст.70 ч.1 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів у виді 05 (п'яти) років 01 (одного) місяця позбавлення волі.
На підставі ст.70 ч.4 КК України, поглинути менш суворе покарання призначене вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, та остаточно призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 05 (п'яти) років 01 (одного) місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , залишити в силі до набрання вироком законної сили.
Термін покарання рахувати з 22 січня 2026 року.
На підставі ч.7 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання у виді позбавлення волі, призначеного даним вироком, строк його перебування під цілодобовим домашнім арештом з 10 липня 2024 року по 02 листопада 2024 року включно, виходячи з такого їх співвідношення, - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого до взяття під варту за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_4 , в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, - 29748,00 гривень (двадцять дев'ять тисяч сімсот сорок вісім гривень 00коп.), та в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, - 20252,00 гривні (двадцять тисяч двісті п'ятдесят дві гривні 00коп.).
Речовий доказ, перерахований на арк.крим.пров.№28-30, а саме паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_7 , орган що видав: 1228 від 08 серпня 2022 року, котрий зберігається в матеріалах кримінального провадження №12024041710000630 від 28 травня 2024 року (арк.крим.пров.№31), повернути близьким родичам ОСОБА_4 , за наявності згоди останнього.
Речовий доказ, перерахований на арк.крим.пров.№28-30, а саме зв'язку ключів у кількості 3 штуки на металевому кільці з брелком у вигляді іграшки зеленого кольору, котра згідно квитанції №2130, зберігається в камері схову речових доказів Відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області, повернути близьким родичам ОСОБА_4 , за наявності згоди останнього.
Речовий доказ, перерахований на арк.крим.пров.№68, а саме мобільний телефон марки «SamsungGalaxyA50», моделі: SM-А505FZKUSEK, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , котрий згідно розписки від 12 червня 2024 року, повернуто потерпілому ОСОБА_7 , залишити у останнього за належністю.
Судові витрати у кримінальному провадженні за проведення судово-товарознавчої експертизи №СЕ-19/104-24/23353-ТВ від 06 червня 2024 року, у сумі 1514,56 гривень, на підставі ст.124 ч.2 КПК України, стягнути із засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави.
Скасувати арешт майна, накладений в рамках кримінального провадження, а саме на паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № НОМЕР_7 , орган що видав: 1228 від 08 серпня 2022 року, та зв'язку ключів у кількості 3 штуки на металевому кільці з брелком у вигляді іграшки зеленого кольору, відповідно до ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року.
Матеріали кримінального провадження №12024041710000630 від 28 травня 2024 року, в одному томі, залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі за №210/4109/24, провадження №1-кп/210/218/26.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Засудженому, його захиснику та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Повний текст вироку складено 29 квітня 2026 року.
Суддя: ОСОБА_1