154/1099/26
1-кс/154/305/26
28 квітня 2026 м. Володимир
Слідчий суддя Володимирського міського суду Волинської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про скасування арешту майна,
ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області із заявою про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12026030510000124 від 06.03.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.
Клопотання обґрунтовує тим, що ухвалою слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області від 23.03.2026 року у справі № 154/270/26 накладено арешт шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження майном, а саме: транспортним засобом марки «Nissan Qashqai», р.н.з. НОМЕР_1 , VIN : НОМЕР_2 , який був вилучений з метою забезпечення збереження його як речового доказу у кримінальному провадженні, по якому вона являється потерпілою.
Враховуючи викладене, просила скасувати арешт транспортного засобу марки «Nissan Qashqai», р.н.з. НОМЕР_1 , VIN : НОМЕР_2 , накладений згідно ухвали слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області від 23.03.2026 року у справі № 154/270/26 у межах кримінального провадження № 12026030510000124 від 06.03.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження та просила передати зазначений транспортний засіб їй, як потерпілій по даному кримінальному провадженні на відповідальне зберігання до прийняття остаточного рішення у справі.
Заявниця в судове засідання на розгляд клопотання не з'явилась, про час та місце розгляду повідомлялась належним чином, подала через канцелярію суду письмову заяву, згідно якої просила клопотання задовольнити, та слухати справу у її відсутності.
Слідча СВ Володимирського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, подала суду заяву про розгляд клопотання без її участі, заперечила щодо задоволення вказаного клопотання, зазначивши, що на даний час у справі ще не проведено ряд слідчих дій, які є необхідними для прийняття об'єктивного кінцевого рішення, потреба в арешті майна на даний час не відпала, оскільки не проведено повторної автотоварознавчої експертизи, а тому у задоволенні вказаного клопотання просила відмовити.
Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Частиною 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме майно щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже арешт може бути скасовано у випадку, якщо відповідна особа доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
В ході розгляду клопотання встановлено, що ухвалою слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області від 23.03.2026 року у справі № 154/270/26 накладено арешт шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження майном, а саме: транспортним засобом марки «Nissan Qashqai», р.н.з. НОМЕР_1 , VIN : НОМЕР_2 , який був вилучений з метою забезпечення збереження його як речового доказу у кримінальному провадженні, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_5 .
Слідчим суддею встановлено, що згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником транспортного засобу марки «Nissan Qashqai», р.н.з. НОМЕР_1 , VIN : НОМЕР_2 являється ОСОБА_5 .
З витягу ЄРДР вбачається, що досудове розслідування здійснюється за фактом незаконним заволодінням транспортним засобом (ч. 2 ст. 289 КК України). Проте, слідчим суддею встановлено, що 17.04.2026 підозрюваному у даному кримінальному провадженні було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 289, ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 190 КК України.
Надаючи оцінку майну, на яке накладено арешт слідчий суддя зазначає, що вказане вилучене майно відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 12026030510000124 від 06.03.2026 року.
Накладення арешту на вилучене майно не може бути визнано необґрунтованим, оскільки захід забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту покликаний зберегти речовий доказ відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України.
В свою чергу, відповідно до ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів в кримінальному провадженні, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті його розгляду. До вказаного часу докази повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Крім цього, у судовому засідання встановлено, що у кримінальному провадженні № 12026030510000124 від 06.03.2026 року на даний час не проведені усі необхідні слідчі дії.
Тобто, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, оскільки потреба в арешті майна на даний час не відпала, оскільки не проведено усіх слідчих дій, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.
Усі інші докази і арґументи, зазначені заявницею у клопотанні не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Керуючись ст. ст. 170 -174 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12026030510000124 від 06.03.2026 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_6