Копія
283/505/26
3/154/542/26
28 квітня 2026 року м. Володимир
Суддя Володимирського міського суду Волинської області Каліщук А.А. розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 25.02.2026 о 00:30 год. керуючи автомобілем марки «VOLVO» н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом «KOEGEL» н.з. НОМЕР_2 на автодорозі М-07 Київ-Ковель-Ягодин, поблизу с. Новоселиця, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, здійснив наїзд на вибоїну, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 2.3. б ПДР.
В судове засідання ОСОБА_1 подав клопотання про розгляд справи у його відсутності та просить провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що провадження по справі слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Стаття 9 КУпАП визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з'ясовує обставини справи.
Відповідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 9, 33, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, встановленого ст. 124 КУпАП, суд виходить з наступного.
Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у разі порушення учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна.
Обов'язковою ознакою складу правопорушення є наявність конкретного порушення водієм вимог Правил дорожнього руху та причинного зв'язку між таким порушенням і наслідками.
Сам по собі факт пошкодження транспортного засобу не свідчить автоматично про вину водія.
З наданих матеріалів не вбачається належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 перевищив швидкість руху, діяв неуважно, порушив вимоги дорожньої обстановки чи мав реальну технічну можливість уникнути наїзду у вибоїну.
Матеріали справи не містять доказів, що вибоїна була позначена, освітлена чи іншим способом сигналізувала про небезпеку. Відсутні докази, що на даній ділянці знаходились попереджувальні знаки.
Натомість наявні обставини свідчать, що причиною події став неналежний стан дорожнього покриття та невиконання балансоутримувачем дороги обов'язку щодо забезпечення безпечних умов руху. Дана обставина підтверджується актом обстеження ділянки від 25.02.2026.
Наявність на дорозі вибоїни, здатної пошкодити вантажний транспортний засіб, сама по собі свідчить не про вину водія, а насамперед про неналежне утримання дороги відповідальними особами.
За таких обставин, суддя дійшов висновку, що саме неналежний стан дороги є очевидною та прямою причиною дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження транспортного засобу.
Суд наголошує, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може ґрунтуватись на припущеннях, формальних висновках чи шаблонному перекладенні відповідальності з органів, відповідальних за стан доріг, на водія, який є фактично потерпілим від незадовільного стану доріг.
Фактично орган, який склав протокол про адміністративне правопорушення, не встановив дійсної причини події, не дослідив технічну можливість її уникнення, не зібрав доказів та не спростував очевидну причину дорожньо-транспортної пригоди - аварійного стану дорожнього покриття.
Як вбачається з приписів ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Один із найважливіших конституційних принципів щодо захисту основоположних прав та свобод людини при здійсненні процедури притягнення особи до адміністративної та/або кримінальної відповідальності (презумпція невинуватості) закріплено у ст.62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Судова практика свідчить, що у відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
На підставі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Положення ч. 2 ст. 7 КУпАП вказують на те, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
За таких умов сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом його вини в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Належних, допустимих, достатніх доказів, котрі б давали можливість поза розумним сумнівом зробити висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суду не надано, а суд позбавлений можливості самостійно збирати такі докази.
Згідно з ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП підлягає закриттю за відсутність в діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.7, ст.10, ч.4 ст.164, ст.247, ст.278, ст.280, ст.283-285 КУпАП, суддя,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити у зв»язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя:/підпис/
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя А.А. Каліщук