про залишення апеляційної скарги без руху
Справа № 240/13967/25
29 квітня 2026 року
м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Слободонюк М.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Перевіривши додержання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог ст.ст. 295, 296 КАС України, суд дійшов висновку про залишення поданої апеляційної скарги без руху з таких підстав.
1) Щодо строку звернення з апеляційною скаргою.
До апеляційної скарги апелянтом долучено заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.12.2025.
В обґрунтування поважності причин пропуску такого строку апелянт зазначає, що первинно апеляційну скаргу було подано 02.01.2026, однак ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.02.2026 її повернуто, а пропуск строку апеляційного оскарження зумовлений об'єктивними обставинами, зокрема затримкою бюджетного фінансування, що унеможливило своєчасну сплату судового збору. При цьому після отримання відповідних коштів судовий збір було сплачено невідкладно та повторно подана апеляційна скарга. У зв'язку з наведеним, апелянт вважає причини пропуску строку звернення з апеляційною скаргою поважними.
Розглянувши заяву апелянта та ознайомившись із наданими ним матеріалами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, з огляду на наступне.
За приписами статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 05.12.2025 в порядку письмового провадження. Отже, кінцевим строком апеляційного оскарження є 04.01.2026.
Апеляційна скарга вперше подана відповідачем до суду 02.01.2026.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ст. 296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 09.01.2026 відмовлено в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та залишено апеляційну скаргу без руху. При цьому відповідачу запропоновано в семиденний строк усунути недоліки апеляційної скарги.
Надалі ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026 було задоволено заяву військової частини НОМЕР_1 та продовжено останньому строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала.
Із інформації, яка міститься в комп'ютерній програмі "ДСС" з'ясовано, що копію ухвали про повернення апеляційної скарги від 02.02.2026 доставлено до електронного кабінету відповідача у підсистемі "Електронний суд" 04.02.2026 о 17:15.
Апеляційна скарга вдруге була подана відповідачем до суду 24.04.2026. Тобто, з суттєвим пропуском строку на її подання.
Суд звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи та органи місцевого самоврядування загалом, зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
У постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Суд зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права. У свою чергу, дотримання вимог КАС України щодо належного оформлення апеляційних скарг залежить виключно від особи, яка подає апеляційну скаргу. До того ж, право на повторне звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом.
Згідно з установленою практикою Верховного Суду, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку (зокрема, постанови від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21 та ін.).
Суд звертає увагу на те, що сама по собі сплата суб'єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об'єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21.
Суд звертає увагу, що повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок несплати відповідачем судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Окрім того, та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини, які зумовили повернення первісної апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 , були пов'язані виключно з неналежним їх оформленням, і не були пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Суд зауважує, що всі учасники справи є рівними перед законом і судом, зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про неухильне виконання покладених на них обов'язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що з моменту отримання відповідачем ухвали про повернення апеляційної скарги поданої вперше до повторного звернення з апеляційної скаргою пройшло більше 2 місяців, що не можна вважати незначним пропуском строку, оскільки такий пропуск суттєво перевищує загальний строк оскарження, визначений статтею 295 КАС України. Загалом же, виходячи із дати ухвалення оскаржуваного рішення (05.12.2025) до дати звернення відповідача з цією апеляційною скаргою (24.04.2026) минуло понад чотири місяці, а тому твердження апелянта про реалізацію ним свого права на апеляційне оскарження без зайвих зволікань є явно перебільшеним.
Згідно з ч.1,3 ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом “Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує. Тобто, реалізація апелянтом права на звернення до суду з апеляційною скаргою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними, а тому суд не знаходить підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року.
Частина третя статті 298 КАС України наголошує, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, на виконання приписів зазначеної норми та з метою сприяння відповідачу у реалізації ним своїх процесуальних прав та обов'язків, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху та надати апелянту можливість звернутися із новою заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та з наданням доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
2) Щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 4 Закону 3674-VI, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Звернення позивача з цим позовом до суду відбулось у 2025 році.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025 визначений у розмірі 3028 грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону 3674-VI).
Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є вимога щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка задоволена судом на суму 77681,16 грн (тобто вимога майнового характеру) та вимога щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів (яка є вимогою немайнового характеру).
Таким чином в межах цього спору мають місце одна вимога майнового характеру та одна вимога немайнового характеру.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Визначаючись щодо розміру судового збору в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (тобто за вимогу майнового характеру), суд враховує наступне.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлено ставку судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У той же час як зазначено у частині 4 статті 6 Закону 3674-VI якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Так, відповідач оскаржує судове рішення суду першої інстанції в межах суми стягнення середнього заробітку в розмірі 77681,16 грн.
Враховуючи, що один відсоток ціни позову не перевищує 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного станом на 01.01.2025 (77681,16 грн *1% = 776,81 ), тому ставка судового збору за подання позовної заяви в цій частині до суду першої інстанції становила би 1211,20 грн. (3028грн. х 04).
Відповідно, за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в цій частині вимоги майнового характеру апелянту належить сплатити судовий збір в сумі 1453,44 грн. (1211,20 грн. х 150% х 0,8).
Щодо розміру судового збору в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів (тобто іншої вимоги немайнового характеру), то зі змістом підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлено ставку судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно ставка судового збору за подання апеляційної скарги в цій частині має становити 1453,44 грн, тобто 150% від (0,4 * 3028 грн) х 0,8.
Отже, враховуючи викладене, за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з однією вимогою майнового та однією вимогою немайнового характеру, апелянту необхідно сплатити судовий збір в загальній сумі 2906,88 грн. (1453,44 + 1453,44).
В свою чергу, апелянтом при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 1453,44 грн (платіжна інструкція № 2093 від 20.04.2026). Таким чином, судовий збір сплачено не в повній мірі. Недоплата становить 1453,44 грн.
Зазначений недолік може бути усунутий апелянтом, зокрема, шляхом надання оригіналу документу про доплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1453,44 грн. з підтвердженням зарахування його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судовий збір необхідно сплатити за наступними реквізитами:
ОДЕРЖУВАЧ: ГУК у Вінницькій області/м. Вінниця 22030101
Код ЄДРПОУ: 37979858
Банк: Казначейство України (ел.адм.подат.)
Рахунок: UA728999980313171206081002856
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, тобто така апеляційна скарга залишається без руху із встановленням заявнику достатнього строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії відповідної ухвали.
Керуючись ст.ст. 169, 295, 296, ч.3 ст.298 КАС України, суд
Визнати неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року.
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року залишити без руху.
Запропонувати апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги у спосіб:
- подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску;
- надання доказів сплати (доплати) судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1453,44 грн.
Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено, або позовну заяву буде повернуто.
Копію цієї ухвали надіслати на адресу особі, яка подала апеляційну скаргу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет на офіційному вебпорталі судової влади України за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud4856/.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Слободонюк М.В.