П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/704/22
Місце прийняття ухвали суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту ухвали суду 1 інстанції:
31.07.2025 року;
Суддя І інстанції: Бабенко Д.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Градовського Ю.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язати вчинити певні дії,-
12.01.2022 року ОСОБА_1 звертався до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 90 процентів до 70 процентів сум грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром під час перерахунку з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» від 11 червня 2021 року №33/36-672;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 грудня 2019 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 процентів сум грошового забезпечення, зазначеного у довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» №33/36-672 від 11 червня 2021 року та без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 процентів сум грошового забезпечення, зазначеного у довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» №33/36-672 від 11 червня 2021 року та без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржене та набрало законної сили.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року, за заявою позивача, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у шістдесяти денний строк з дня отримання копії цієї ухвали подати звіт про виконання рішення по справі №420/704/22.
У визначений строк, ГУПФУ подало на адресу суду першої інстанції Звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №420/704/22 (від 09.07.2025 вих. №1500-0405-8/120519).
У Звіті ГУПФУ повідомило, що на виконання судового рішення в адміністративній справі ОСОБА_1 11.08.2022 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, зазначеного у довідці ДУ «ТМО МВСУ по Одеській області» від 11.06.2021 №33/36-672 та без обмеження пенсії максимальним розміром. В підсумку, розмір пенсії з 01.09.2022 становив 25249,94 гривень, яка виплачується позивачеві в установленому порядку.
Поряд з цим, ГУПФУ заначило, що сума доплати за період з 01.12.2019 по 31.08.2022, з урахуванням фактично виплачених сум, у розмірі 240538,02 гривень обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
ГУПФУ повідомило суд про те, що бюджет Пенсійного фонду України на 2022 рік, затверджений постановою КМУ від 14.10.2022 №1167 з бюджетним асигнуванням з погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду у межах суми 41695,8 тис. гривень, вичерпано. Бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік, затверджений постановою КМУ від 24.06.2023 №631 з бюджетним асигнуванням з погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду у межах суми 22637 гривень, вичерпано. Бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік, затверджений постановою КМУ від 11.10.2024 №1156 з бюджетним асигнуванням з погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду у межах суми 55266,1 гривень, вичерпано. Поряд з цим, бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік Кабінетом Міністрів України не затверджено, тому ГУПФУ діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 3 квартал 2025 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду.
На запит ГУПФУ щодо сформування бюджету та виділення коштів з Державного бюджету України для виплати нарахованого боргу по справі №420/704/22 (від 28.05.2025 №1500-0403-5/98286) Пенсійний фонд України у листі від 11.06.2025 №2800-030101-9/38734 повідомив, що виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами ПФУ, визначених судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
У підсумку, ГУПФУ просило суд враховувати ту обставину, що божником виконано рішення суду в зобов'язальній частині щодо проведення позивачеві перерахунку пенсії, натомість сума доплати пенсії, що утворилась внаслідок перерахунку, залишається не виплаченою внаслідок відсутності відповідних бюджетних асигнувань, тобто рішення суду не виконане у відповідній частині не з вини ГУПФУ.
ОСОБА_1 заперечував щодо прийняття звіту ГУПФУ, наголошуючи на обов'язковості судового рішення, яке набрало законної сили.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року у справі №420/704/22.
Суд виходив з того, що звіт ГУПФУ складений з дотриманням вимог КАС України та містить обґрунтування обставин, які ускладнюють виконання судового рішення (відсутність фінансування), незалежно від вжитих ГУПФУ заходів задля виконання судового рішення.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду змінити, доповнивши резолютивну частину ухвали наступного змісту:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року по справі №420/704/22 протягом двох місяців з дня отримання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду.».
Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що у випадку, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно має встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України. В порушення вимог частини 11 статті 382-3 КАС України суд першої інстанції завершив процедуру судового контролю в даній справі, унеможлививши подальший судовий контроль за виконанням рішення у цій адміністративній справі, незважаючи на те, що рішення суду в повному обсязі не виконано.
Відзив на апеляційну скаргу від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у визначений апеляційним судом строк не надійшов.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами частин 2, 3 статті 14 КАС України, згідно яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення щодо обов'язковості судових рішень містять норми статті 370 КАС України.
Апеляційний суд враховує, що судовим рішенням, яке набрало законної сили у цій справі, підтверджено право позивача на перерахунок пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 процентів сум грошового забезпечення, зазначеного у довідці ДУ «ТМО МВС України по Одеській області» від 11.06.2021 №33/36-672, та без обмеження максимальним розміром пенсії.
Як свідчать обставини справи, рішення суду ГУПФУ виконало частково, а саме 11.08.2022 провело перерахунок пенсії з 01.12.2019, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, зазначеного у довідці ДУ «ТМО МВСУ по Одеській області» від 11.06.2021 №33/36-672 та без обмеження пенсії максимальним розміром.
Доплата пенсії, що утворилась внаслідок цього перерахунку за період з 01.12.2019 по 31.08.2022 у розмірі 240538,02 гривень обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації та включена до реєстру судових рішень з постановленням у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії (станом на 09.07.2025 за №254769).
Не проведення фактичної виплати по заборгованості по перерахованій пенсії ГУПФУ обґрунтовує недостатністю/відсутністю бюджетних призначених задля забезпечення погашення заборгованості з пенсійних виплат, що утворилась в порядку черговості. Зокрема, ГУПФУ посилається на те, що бюджет Пенсійного фонду України на 2022 рік, затверджений постановою КМУ від 14.10.2022 №1167 з бюджетним асигнуванням з погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду у межах суми 41695,8 тис. гривень, вичерпано. Бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік, затверджений постановою КМУ від 24.06.2023 №631 з бюджетним асигнуванням з погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду у межах суми 22637 гривень, вичерпано. Бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік, затверджений постановою КМУ від 11.10.2024 №1156 з бюджетним асигнуванням з погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду у межах суми 55266,1 гривень, вичерпано. Поряд з цим, бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік Кабінетом Міністрів України не затверджено, тому ГУПФУ діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 3 квартал 2025 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду.
Разом з цим, додані до Звіту докази свідчать, що лише у травні 2025 року ГУПФУ звернулось до Пенсійного фонду України із запитом за №1500-0403-5/98286 про виділення коштів для проведення позивачеві виплати заборгованості по пенсії, що утворилась внаслідок перерахунку пенсії на виконання судового рішення у справі №420/704/22.
Отже, на підставі доданих до Звіту документів не уявляється можливим встановити, що бюджет Пенсійного фонду України на відповідні 2022, 2023, 2024 роки формувався з урахуванням дійсних потреб, у тому числі з урахуванням потреби на проведення виплати заборгованості по пенсії, призначеної позивачеві за рішенням суду у цій справі.
Одночасному врахуванню підлягає й відсутність будь-яких обґрунтувань ГУПФУ щодо не передбачення у бюджеті Пенсійного фонду України на 2025 рік коштів, що спрямовуються на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Частиною 2 статті 382-1 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 382-2 КАС України звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення, серед іншого, має містити:
у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення (пункт 6);
перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому (пункт 7).
Згідно частин 1, 2 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Згідно частин 3, 4, 5, 11 статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Таким чином, вказаними положеннями КАС України регламентовано право суду зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови, а саме - невиконання рішення суду.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява №60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України.
Фактичне (не у повному обсязі) не виконання рішення суду, що набрало законної сили, є достатньою правовою обставиною для застосування судом заходів судового контролю.
Встановлення дійсних причин виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналіз відповідних актів законодавства та дій суб'єкта владних повноважень, здійснених та спрямованих на виконання судового рішення, перевірка їх відповідності вимогам законодавства, встановлення наявності та форми вини відповідної посадової особи, здійснюються відповідним адміністративним судом саме на стадії судового контролю за виконанням рішення.
Апеляційний суд, з огляду на повідомлені ГУПФУ обставини та представлені докази, встановив, що погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду здійснюється в межах затверджених на відповідний звітний період бюджетних призначень та в порядку черговості.
Зокрема, бюджет ГУПФУ, передбачений на 2022, 2023, 2024 роки для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, вичерпано.
Поряд з цим, апеляційний суд встановив, що на теперішній час (на момент розгляду звіту) ГУПФУ діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України, яким кошти на виплати за рішеннями суду не передбачені. Кабінетом Міністрів України бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджено.
Натомість, у Звіті ГУПФУ не вказує орієнтовні строки фактичного виконання рішення та їх обґрунтування.
На переконання апеляційного суду, встановлені обставини справи, можуть свідчити як про відсутність умов, що організовують систему ефективного виконання судових рішень, так і про не можливість виконання рішення суду взагалі.
Колегія суддів із поданого звіту не встановила і судом першої інстанції не з'ясовано (не перевірено) ефективність запиту ГУПФУ щодо виділення бюджетного асигнування та можливість його реалізації без попереднього затвердження в установленому порядку бюджетних призначень органу пенсійного фонду на вищенаведені цілі.
Вказане має суттєве значення при наданні оцінці діям суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із невиконанням судового рішення.
Апеляційний суд підкреслює, що обов'язок із виконання рішення суду у цій справі покладається на державний орган, тому саме цей орган має вчиняти не формальні, а реальні дії, направлені на фактичне виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Лише повне з'ясування та перевірка на предмет правомірності та належності (ефективності) вчинених суб'єктом владних повноважень дій, направлених на виконання рішення суду, надасть об'єктивності обставинам щодо наявності/відсутності в діях відповідача відповідного складу правопорушення.
З огляду на те, що під час перевірки звіту відповідача не досягнуто об'єктивності з'ясування обставин, пов'язаних із виконанням рішення суду у цій справі, колегія суддів вважає передчасним висновок суду про фактичне завершення судового контролю.
Поряд з цим, частиною 11 статті 382-3 КАС України чітко визначено, що якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Однак, маючи у розпорядженні докази виконання судового рішення не у повному обсязі, суд першої інстанції, прийнявши Звіт ГУПФУ, в порушення вимог частини 11 статті 382-3 КАС України не встановив божникові (відповідачеві) новий строк для повного виконання судового рішення.
Оскільки висновки суду не у повній мірі відповідають нормам процесуального права, складені при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає зміні в мотивувальній та резолютивних частинах.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року змінити в мотивувальній частині та доповнити резолютивну частину абзацом наступного змісту:
«Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк в два місяці з дня одержання даної постанови апеляційного суду для подання до суду першої інстанції звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року по справі №420/704/22.».
В інших частинах ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Направити справу №420/704/22 до Одеського окружного адміністративного суду для розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в порядку, передбаченому статей 382-382-3 КАС України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.І. Бітов
Ю.М. Градовський