П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/38116/25
Суддя першої інстанції - Андрухів В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Дегтярьової С.В.,
суддів - Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,
розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі №420/38116/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Рівненській області від 26 квітня 2024 року №156050022787 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16 вересня 1987 року по 01 квітня 1991 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року позовні вимоги задоволені.
До П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі №420/38116/25.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не погодилось із судовим рішенням та подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії не було долучено трудової книжки, натомість, вона долучила довідку від 18 квітня 2017 року №36. Головним управлінням не було зараховано періоди роботи з 16 вересня 1987 року по 01 квітня 1991 року, оскільки у ній відсутні посилання на первинні документи та не надано первинних документів відповідно до п.3 Порядку 637. На переконання апелянта, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області правомірно прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки у ОСОБА_1 відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком.
За таких підстав, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, ухвалюючи рішенні від 26 червня 2024 року №156050022787 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та, не приймаючи до уваги, наданий позивачем документ (довідку №36 від 18.04.2017 р.), діє в порушення вимог Порядку №637, яким чітко закріплено можливість підтвердження трудового стажу, за відсутності трудової книжки, довідками з підприємства, на якому працював працівник у спірний період, яка і була надана позивачем.
ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року - без змін.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
30 березня 2026 року недоліки усунуто.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року відкрите апеляційне провадження.
09 квітня 2026 року матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
28 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України.
27 травня 2024 року позивач звернулась до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заява про призначення пенсії передана до розгляду ГУ ПФУ в Рівненській області за екстериторіальним принципом.
Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області від 26 червня 2024 року №156050022787 було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.
В рішенні зазначено:
- пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років;
- необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 15 років;
- вік заявниці 65 років 02 місяці 24 дні;
- трудову книжку до заяви не долучено;
- страховий стаж особи становить 11 років 05 місяців 26 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 16.09.1987 р. по 01.04.1991 р. згідно довідки від 18.04.2017 № 36, оскільки в ній відсутні посилання на первинні документи та не надано первинних документів відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058- IV).
За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Положенням частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Колегія суддів дослідила матеріали справи та дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
Доводи апелянта про те, що стаж позивача має підтверджуватись виключно первинними документами колегія суддів вважає необґрунтованими.
Довідка №36 від 18 квітня 2017 року містить посилання на реквізити наказів про прийняття позивача на роботу та звільнення, дати, містить печатку та підписи уповноважених осіб, а тому є належним письмовим доказом у розумінні Порядку №637. Вимог подання додаткових документів в підтвердження записів у довідці законодавство не містить.
Колегія суддів бере до уваги те, що апелянт не навів переконливих аргументів щодо недостовірності або неналежності поданої довідки, а також не подав жодних доказів, які б спростовували викладені в ній відомості чи свідчили про необхідність підтвердження таких даних іншими документами. Не конкретизував апелянт також того, які ж саме первинні документи належало подати заявникові разом з довідкою №36 від 18 квітня 2017 року щоб заява була задоволена.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що саме органи пенсійного фонду повинні перевіряти свої сумніви з приводу наявності у особи права на врахування стажу та у кожному конкретному випадку доводити їх обґрунтованість.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 2, 5, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя доповідач С.В. Дегтярьова
Судді А.В. Крусян
О.В. Яковлєв