П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10782/25
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Лук'янчук О.В., суддів Бітова А. І., Ступакової І. Г., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року по справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 11536,21 грн
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року позов ГУ ДПС в Миколаївській області задоволено.
На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали, оскільки апелянтом не надано доказів сплати судового збору, а також пропущено строк на апеляційне оскарження.
Апелянту роз'яснено наслідки невиконання вимог ухвали суду, передбачені ст.299 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду, апелянтом на адресу П'ятого апеляційного адміністративного суду подано докази сплати судового збору у розмірі, встановленому ухвалою суду та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обгрунтування заяви апелянт зазначає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки жодного документу ні від позивача - позов (додано опис, але немає чека про те, що дійсно лист відправлено), ні від суду відповідач не отримувала, а тому взагалі не знала про існування даної справи. Таким чином, ОСОБА_1 дізналась про стягнення з неї боргу, який фактично не існував на день розгляду справи судом, із застосунку «Дія» випадково 5 березня 2026 року, а копію оскаржуваного рішення відповідачем не отримано і до цього часу.
Вивчивши доводи клопотання, колегія суддів приходить до наступного.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08.02.2023 року у справі № 717/314/22, зазначив, що, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Із матеріалів справи слідує, оскаржуване рішення суду ухвалено 19.12.2025 року за наслідками розгляду справи в порядку письмового провадження.
Копія оскаржуваної рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 р. направлялась судом першої інстанції на адресу, яку відповідач зазначає в апеляційній скарзі, а саме: “ АДРЕСА_1 », разом з тим, конверт повернувся до суду першої інстанції з відміткою установи поштового зв'язку “адресат відсутній» (штрихкодовий ідентифікатор ПАТ «Укрпошта»: R067065828348 ) 06.01.2026 року.
Слід наголосити, що дана адреса збігається з тією, яку апелянт вказує в апеляційній скарзі.
За приписами пункту 4 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Як вбачається з конверту та трек-номеру поштового відправлення, днем проставлення відмітки працівником служби зв'язку про відсутність ОСОБА_1 за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування, є 06.01.2026 р.
Таким чином, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року вважається таким, що вручено скаржнику.
Крім того, з наявної в матеріалах справи Ф.103 Рекомендовані листи вбачається також, що судова повістка по даній справи направлялась судом першої інстанції на вищезазначену адресу відповідача.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) перевіряла правомірність звільнення прокурора, який посилався на те, що не був належно повідомлений про розгляд дисциплінарної справи щодо нього, оскільки листи від дисциплінарного органу повернулися “за закінченням терміну зберігання». Суд зазначає у постанові від 25.04.2018, що “направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення “належним». При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю Комісії, а тому не може свідчити про неправомірність її дій».
Цю правову позицію неодноразово застосовував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду на підтвердження належності вручення стороні судових рішень, які повернулися із відміткою “за закінченням терміну зберігання» чи “інші причини» (постанова від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, ухвала від 22.04.2021, ухвала від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18 та інші).
Враховуючи те, що копія рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2025 року по справі №400/10782/25 направлялись на дійсну адресу апелянта, однак, поштове відправлення повернулось з відміткою "адресат відсутній", скаржник вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.
В поданій заяві про поновлення строку, апелянт не зазначає будь-яких інших причин на обгрунтування пропуску строку.
Отже, причини пропуску строку, наведені у заяві, суд оцінює як такі, що не свідчать про непереборний характер таких обставин в контексті можливості подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк, та про поважність причин пропуску такого строку.
Апелянтом не доведено та апеляційним судом не встановлено ґрунтовних обставин, що об'єктивно та непереборно вплинули на подання апеляційної скарги в межах процесуального строку.
Згідно з п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до ч. 3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Таким чином, зважаючи на те, що станом на теперішній час недоліки апеляційної скарги не усунуто, причини пропуску строку, зазначені апелянтом, визнано судом неповажними, строк встановлений судом для усунення недоліків апеляційної скарги закінчився, колегія суддів приходить до висновку, що є всі підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
При цьому, враховуючи те, що судом визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження та у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, колегія суддів не надає оцінку поданому ГУ ДПС в Миколаївській області клопотанню від 03.04.2026 р. про закриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 295, 296, 299, 321, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Визнати неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження та у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.В. Лук'янчук
Судді А.І. Бітов І.Г. Ступакова