29 квітня 2026 року Справа № 480/7759/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7759/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №184250013686 від 18.09.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугою років згідно пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати позивачу до страхового та спеціального стажу у подвійному розмірі період роботи сестрою-медичною анестезистом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії Шосткинської ЦРЛ з 01.02.2020 по 11.09.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській зарахувати позивачу до загального страхового стажу період навчання 01.09.1997 по 27.06.2000 у Шосткинському медичному училищі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву позивачу про призначення пенсії за вислугу років від 11.09.2025 у відповідності до п. "е" ст. 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням зарахованого до мого страхового стажу та стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років в подвійному розмірі періоду роботи сестрою-медичною анестезистом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 01.02.2020 по 11.09.2025 та зарахованого до страхового стажу періоду навчання за фахом з 01.09.1997 по 27.06.2000.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона, як працівник охорони здоров'я, 11.09.2025 звернулась до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області (м. Шостка) із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення".
За принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області та прийнято рішення №184250013686 від 18.09.2025, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутність спеціального стажу.
При цьому, за підрахунками відповідача на час звернення із заявою про призначення пенсії страховий стаж роботи позивача становить 22 роки 09 місяців 26 днів, стаж за вислугу років становить 14 років 11 місяців 08 днів (станом на 11.10.2017).
Проте, цим рішенням до страхового стажу не зараховано період навчання позивача відповідно до диплому серії НОМЕР_1 , оскільки в дипломі не зазначена дата початку навчання. Також згідно з формою РС-право відповідач не зарахував до пільгового стажу роботи в подвійному обчисленні період роботи ОСОБА_1 сестрою медичною- анестезистом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії (реанімаційне відділення) Шосткинської ЦРЛ з 01.02.2020 по день подання заяви про призначення пенсії 11.09.2025.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та залучено до участі у справі другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Головним управління Пенсійного фонду України в Сумській області відзиву на позов не надано.
Від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Зазначає, що пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911- VIII було передбачено окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років з дотриманням певних умов, зокрема працівники охорони здоров'я, за наявності спеціального стажу: 25 років - на 01 квітня 2015 року, 25 років 6 місяців - на 01 січня 2016 року, 26 років 6 місяців - на 10 жовтня 2017 року.
Отже, основною умовою для призначення пенсії за вислугу років є наявність на момент звернення до органу Пенсійного фонду спеціального стажу.
Спеціальний стаж позивача на момент звернення до органу Пенсійного фонду України становить 14 років 11 місяців 08 днів, а страховий стаж - 22 роки 09 місяців 26 днів. Спеціалістами ГУ ПФУ у Волинській області до загального страхового стажу не зараховано період навчання в Шосткинському медичному училищі по 27 червня 2000 року, оскільки у трудовій книжці серії НОМЕР_2 виданій 14 травня 2001 року на ім'я позивача, у записі про період навчання не вказано дату видачі диплому про освіту, а у вказаному документі про освіту не зазначено дату початку навчання в Шостинському медичному училищі.
У свою чергу, щодо не зарахування до її стажу у подвійному розмірі періоду роботи сестрою медичною-анестезистом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії Шосткинської ЦРЛ з 01.02.2020 по 11.09.2025 представник відповідача зазначає, що відповідно до абзацу 9 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Оскільки Закон № 1058-IV набрав чинності 01 січня 2004 року, то в подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону № 1788-XII підлягають зарахуванню тільки періоди роботи до 01 січня 2004 року. Період роботи на цій посаді з 01.02.2020 по 31.08.2025 зарахований позивачу в ординарному розмірі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5) звернулася 11.09.2025 до Відповідача - ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я, за нормами Закону № 1788 (а.с. 6).
На виконання принципу екстериторіальності заява позивача від 11.09.2025 була розглянута відповідачем - ГУ ПФУ у Волинській області.
За результатами розгляду вказаної заяви, 18.09.2025 ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення №184250013686 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю спеціального стажу визначеного пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911- VIII, яким було передбачено окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років з дотриманням певних умов, зокрема працівники охорони здоров'я, за наявності спеціального стажу: 25 років - на 01 квітня 2015 року, 25 років 6 місяців - на 01 січня 2016 року, 26 років 6 місяців - на 10 жовтня 2017 року.
При цьому, відповідачем визначено страховий стаж позивача - 22 роки 09 місяців 26 днів, спеціальний стаж -14 років 11 місяців 8 днів.
ГУ ПФУ у Волинській області не зараховано до страхового стажу період навчання позивача відповідно до диплома серії НОМЕР_1 , оскільки відсутня дата початку навчання (а.с. 7).
Також відповідач не зарахував ОСОБА_1 період роботи сестрою медичною-анестезистом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії Комунального некомерційного підприємства Шосткинської міської ради "Шосткинська центральна районна лікарня" з 01.02.2020 по 11.09.2025 до стажу роботи у подвійному розмірі, що підтверджується формою РС-право (а.с. 8).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі Закон №1788-ХІІ та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст.2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Пунктом "е" ст.55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Проте, суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 N 911-VIII.
У Рішенні Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 зазначено, що на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213-VIII до оспорюваних положень Закону №1788-ХІІ щодо підвищення на п'ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону № 1788-ХІІ, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону № 1788-ХІІ поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях54, 55 Закону № 1788. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону № 1788-ХІІ випливає, що стан здоров'я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, через певний проміжок часу погіршується, у зв'язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019, положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто, зазначені положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" втратили чинність з 04.06.2019.
Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугу років необхідно керуватися статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції чинній до внесення до неї змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, які визнано неконституційними.
Проте, приймаючи оскаржуване рішення, ГУ ПФУ у Волинській області керувалося пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911- VIII, у зв'язку з чим таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання позивача, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами другою, четвертою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом д частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Отже, законодавець передбачав можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання і визначив для цього певні умови та порядок.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеного закону, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Надалі у пунктах з 3 по 16 Порядку №637 визначено документи, що підтверджують трудових стаж. З аналізу положень цих пунктів слідує, що мається на увазі перелік відповідних документів, які підтверджують ті чи інші періоди роботи у разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу.
Як встановлено судом, на підтвердження періоду навчання позивачкою надано копії трудової книжки від 14.05.2001 серії НОМЕР_2 (а.с. 9-11), диплому молодшого спеціаліста від 27.06.2000 серії НОМЕР_1 (а.с. 13) та додатку до диплома молодшого спеціаліста НОМЕР_1 , в якому зазначено, що позивач в 1997 році вступила до Шосткинського медичного училища і в 2000 році закінчила повний курс Шосткинського медичного училища за спеціальністю медична сестра (а.с. 14).
Так, у вказаному дипломі та додатку до диплома відсутня дата початку навчання позивача.
Разом з тим, у трудовій книжці від 14.05.2001 серії НОМЕР_2 (а.с. 9) містяться записи №1 та №2 про навчання позивача у Шосткинському медичному училищі у період з 01.09.1997 по 27.06.2000.
Отже, відповідно до відомостей з диплома молодшого спеціаліста від 27.06.2000 серії НОМЕР_1 з додатком, а також записів №1 та №2 у трудовій книжці від 14.05.2001 серії НОМЕР_2 (а.с. 9), позивач має право на зарахування до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1997 по 27.06.2000 у Шосткинському медичному училищі.
Щодо зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати позивачу до страхового та спеціального стажу у подвійному розмірі періоду роботи сестрою медичною-анестезистом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 01.02.2020 по 11.09.2025, суд зазначає наступне.
Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом №1788-XII.
Відповідно до преамбули Закон №1058-IV, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками №1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Нормами пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону України №1788-ХІІ застосовуються у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
З огляду на системний аналіз зазначених норм, суд дійшов висновку, що Закон України №1058-IV не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону України №1788-ХІІ під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону України №1788-ХІІ є чинною на теперішній час.
Положення статті 24 Закону України №1058-IV також не скасовують та не зупиняють дію статті 60 Закону №1788-ХІІ.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України №303 від 8 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.
Згідно роз'яснення, наданого Міністерством охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року №10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до запису № 18 у трудовій книжці серії НОМЕР_2 (з.б.а.с. 10-11), позивач з 01.02.2020 переведена сестрою медичною-анестезистом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії Комунального некомерційного підприємства Шосткинської міської ради "Шосткинська центральна районна лікарня", де працювала і на час звернення до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії 11.09.2025, що не заперечується сторонами.
З аналізу вказаних норм та обставин справи, суд дійшов висновку, що робота позивача з 01.02.2020 по 11.09.2025 сестрою медичною-анестезистом у відділенні анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії Комунального некомерційного підприємства Шосткинської міської ради "Шосткинська центральна районна лікарня" дає їй право на зарахування стажу такої роботи у подвійному розмірі.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17 та від 27.04.2023 у справі №160/14078/22.
Водночас суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік № 909).
Розділом 2 "Охорона здоров'я" Переліку № 909 визначено такі посади: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) та заклади і установи: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Згідно примітки 2 до Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Так, відповідно до частини 1 розділу 2 "Охорона здоров'я" Переліку №909 право виходу на пенсію за вислугу років мають, зокрема, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).
Згідно із Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників охорони здоров'я, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я від 29.03.2002 за №117, професія сестри медичної/брата медичного - анестезиста належать до категорії фахівців. Пунктом 25 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників охорони здоров'я визначено завдання та обов'язки, що повинна знати та кваліфікаційні вимоги, до сестри медичної/брата медичного - анестезиста, зокрема неповна вища освіта (молодший спеціаліст) або базова вища освіта (бакалавр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Сестринська справа", "Лікувальна справа" або "Акушерська справа". Спеціалізація за фахом "Анестезіологія та реаніматологія". Без вимог до стажу роботи.
Також відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу ІІ Медичних рекомендацій розрахунку кількості (запасу) засобів індивідуального захисту, необхідних для забезпечення медичних працівників в період спалаху інфекційних хвороб із невизначеними шляхами передавання та інфікування, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.02.2020 № 366, медична сестра/брат - середній медичний персонал, який бере участь у лікувально-діагностичному процесі, проводить процедури та здійснює догляд за пацієнтом; деякі ЗОЗ, з метою зниження кількості контактів з пацієнтом і економії ЗІЗ можуть додавати до функціональних обов'язків медичних сестер/братів проведення очищення та дезінфекції поверхонь кімнати/палати пацієнта).
Судом встановлено, що відповідно до форми РС-право (а.с. 8) відповідач зарахував ОСОБА_1 період роботи сестрою медичною-анестезистом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії у Комунальному некомерційному підприємстві Шосткинської міської ради "Шосткинська центральна районна лікарня" з 01.02.2020 по 11.09.2025 лише до загального страхового стажу роботи, та не у подвійному розмірі.
Проте, оскільки посада медичної сестри належить до середнього медичного персоналу, який передбачений Переліком №909, тому ОСОБА_1 має право на зарахування періоду роботи з 01.02.2020 до 11.09.2025 на посаді сестри медичної-анестезиста відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії у Комунальному некомерційному підприємстві Шосткинської міської ради "Шосткинська центральна районна лікарня" до загального, а також до спеціального стажу роботи у подвійному розмірі, що дає право на пенсію за вислугу років.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 18.09.2025 №184250013686 про відмову позивачу в призначенні пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати позивачу у подвійному розмірі період роботи сестрою медичною-анестезистом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії у Комунальному некомерційному підприємстві Шосткинської міської ради "Шосткинська центральна районна лікарня" з 01.02.2020 по 11.09.2025 до страхового та спеціального стажу роботи, що дає право для призначення пенсії за вислугу років; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати позивачу до страхового та спеціального стажу у подвійному розмірі період роботи сестрою медичною-анестезистом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії у Комунальному некомерційному підприємстві Шосткинської міської ради "Шосткинська центральна районна лікарня" з 01.02.2020 по 11.09.2025, а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 11.09.2025 та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до фіскального чеку АТ "Укрпошта" від 03.10.2025 позивачем сплачений судовий збір у сумі 1211, 20 грн. (а.с. 4).
Враховуючи зазначене, керуючись приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, яке прийняло протиправне рішення, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 18.09.2025 №184250013686 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, 6, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 13358826) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1997 по 27.06.2000 у Шосткинському медичному училищі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, 6, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 13358826) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) у подвійному розмірі період роботи сестрою медичною-анестезистом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії у Комунальному некомерційному підприємстві Шосткинської міської ради "Шосткинська центральна районна лікарня" з 01.02.2020 по 11.09.2025 до страхового та спеціального стажу роботи, що дає право для призначення пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, 6, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 13358826) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення пенсії за вислугу років від 11.09.2025 та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, 6, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Кунець