Справа № 420/4641/26
28 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скупінської О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 18.02.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо підготування та направлення подання до Управління Державної казначейської служби України в Одеській області для повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області підготувати та направити подання до Управління Державної казначейської служби України в Одеській області для повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона вперше придбала нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу. Наведене підтверджується договором купівлі-продажу, серія та номер 538, виданий 06.12.2025 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Варавою Катериною Валеріївною.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат», однією із підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії є невнесення особою, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, плати за її вчинення. Отже, позивачем 06 грудня 2025 р. був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 13900 гривень 00 коп., хоча житло придбавалось вперше.
Факт придбання нерухомого майна вперше підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 3029025951100 від 08.01.2026 та довідкою №30/02-25 від 27.01.2026 року про використання житлових чеків державного житлового фонду в Успенівській територіальній громаді. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав №3029025951100 від 08.01.2026, сформованим на підставі представника Позивача, єдиним об'єктом речового права, яке знаходиться в власності Позивача, є об'єкт житлової нерухомості - квартира (загальна площа 52 кв. м., житлова - 35.5 кв.м.) за адресою АДРЕСА_2
Згідно довідки №30/02-25 від 27.01.2026 про використання житлових чеків державного житлового фонду в Успенівській територіальній громаді, наданої Успенівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на нерухоме майно в Успенівській територіальній громаді відсутнє в реєстрових книгах комунального підприємства «Саратське бюро технічної інвентаризації».
Таким чином, на підставі вищенаведеного, 02 лютого 2026 року адвокатом складено заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просив відповідача здійснити подання до Управління державної казначейської служби в Одеській області або м. Одеса про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло в сумі 13900 гривень 00 коп., які помилково сплачені під час купівлі позивачем нерухомості вперше.
Однак, листом від 13.02.2026 №1500-0506-8/22267 відповідач дав відмову, в якій зазначив, що «… відсутність інформації в архівній складовій частині Державного реєстру прав - РПВН, не у всіх випадках є достовірним підтвердженням того, що особа не придбавала (не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя) житлової нерухомості в період до 01.01.2013».
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді від 20.02.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
27.02.2026 від представника відповідача ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив (вх. №ЕС/21802/26) з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши наступне.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах “в» і г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що безпосередньо нотаріус за заявою особи, що придбаває житло, встановлює факт першого набуття права власності на житло та звільняє особу від обов'язку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, обов'язок підтвердження факту першого придбавання житла покладено на особу, яка купує житло (зокрема, шляхом подання відповідної заяви), а встановлення факту першого придбання житла та права на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування належить до повноважень нотаріуса , який посвідчує договір купівлі-продажу. З 01.01.2013 функціонує Державний реєстр прав на нерухоме майно, як єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
При чому, відсутність інформації в архівній складовій частині Державного реєстру прав - РПВН, не у всіх випадках є достовірним підтвердженням того, що особа не придбавала (не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя) житлової нерухомості в період до 01.01.2013 року. Враховуючи зазначене неможливо встановити факт першого придбання житла Позивачем, тому Головне управління немає можливості надати Позивачу подання на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в загальній сумі 13900 грн. 00 коп.. Також вважаємо безпідставними доводи представника позивача про те, що саме Головне управління зобов'язане доводити факт придбання Позивачем житла не вперше, оскільки норми Порядку №1740 не передбачають обов'язку пенсійного органу збирати інформацію щодо платника податку, а питання повернення коштів вирішується відповідно до приписів Порядку №1740 та з урахуванням поданих документів.
Таким чином, для формування подання на повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 13900,00 грн підстави відсутні.
Відповідно до ч.13 ст.171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Ухвалою суду від 23.04.2026 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 5-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду позовної заяви в новій редакції з уточненням позовних вимог.
27.04.2026 від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/45187/26) про долучення в якості додатку позовної заяви в новій редакції, в якому позовні вимоги викладені наступним чином:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо підготування та направлення подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області для повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області підготувати та направити подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області для повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло.
Ухвалою суду від 28.04.2026 постановлено продовжити розгляд справи №420/4641/26.
Інших заяв по суті станом на момент розгляду справи до суду не надходило.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши зміст позовної заяви, письмових пояснень, клопотань, заяв по справі, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
06.12.2025 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (Продавці) та ОСОБА_1 (Покупець), було укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Варавою К.В. та зареєстровано в реєстрі за № 538.
Відповідно до п. 4 вказаного Договору, згідно Звіту про оцінку майна, виданого ТОВ «Бізнесгрупєвро» 02 грудня 2025 року, ринкова вартість квартири становить 1 387 146,00 грн.
Пункт 10 Договору, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, оплата якого передбачена Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», Покупцем внесений.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №455315975, сформованого 06.12.2025, власником квартири є ОСОБА_1 .
Як вже було встановлено судом, перед укладенням договору купівлі-продажу квартири, позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості придбаного житла в сумі 13900,00 грн відповідно до платіжної інструкції №1.434883971.1 від 06.12.2025.
02.02.2026 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій просила здійснити подання до Управління Державної казначейської служби в Одеській області або м. Одеса для повернення ОСОБА_1 , збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло в сумі 13900 гривень 00 коп., які помилково сплачені під час купівлі нерухомості вперше.
До вказаної заяви були долучені наступні документи: копія паспорта на ім'я ОСОБА_1 № НОМЕР_2 ; копія квитанцій про оплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна № 1.434883971.1; копія договору купівлі-продажу квартири №538; копія витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 3029025951100; копія довідки про використання житлових чеків державного житлового фонду в Успенівській територіальній громаді №30/02-25 від 27.01.2026 р.
13.02.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надали відповідь у формі листа №1500-0506-8/22267, в якому повідомили, що «…РПВН запроваджено в 2003 році, підключення БТІ до РПВН здійснювалось поступово, так як не були встановлені строки. До цього здійснення реєстрації права власності проводилось на підставі Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121. БТІ здійснювало реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані в межах його зони обслуговування: населені пункти, у межах території яких БТІ мало право здійснювати реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Отже єдиного загальнодержавного реєстру або інформаційної бази не існує. Таким чином, відсутність інформації в архівній складовій частині Державного реєстру прав - РПВН, не у всіх випадках є достовірним підтвердженням того, що особа не придбавала (не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя) житлової нерухомості в період до 01.01.2013. Враховуючи зазначене, підстави для повернення Збору в сумі 13900,00 грн відсутні.»
Вважаючи відмову пенсійного органу протиправною, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 8 частини першої статті 2 цього Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок).
Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Умови, підстави та процедуру надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.
Пунктом 8 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передбачено, що інформація з Державного реєстру прав у паперовій формі надається за заявою особи, яка бажає отримати таку інформацію, або уповноваженої нею особи шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав, фронт-офісу або нотаріуса.
Згідно з пунктом 4 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в ньому, а також відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Інформація з Державного реєстру прав за бажанням особи, яка отримує таку інформацію, може містити, крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб'єкта або об'єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у хронологічному порядку.
Судом встановлено, що факт придбання позивачем квартири у власність підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 06.12.2025, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Варавою К.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 538.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.12.2025 № 455315975 позивач є власником квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яке було набуте на підставі договору купівлі-продажу №538 від 06.12.2025, посвідченого приватним нотаріусом одеського міського нотаріального округу Варавою К.В.
Перед укладенням договору купівлі-продажу квартири позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 13900,00 грн (1% її вартості), що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №1.434883971.1 від 06.12.2025, наявною у матеріалах справи.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Таким чином, посилання на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими.
Так, аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 21.08.2018 (справа №819/657/17), від 20.03.2018 (справа №819/1249/17), від 19.06.2018 (справа №819/1554/16).
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності вчинення оскаржуваних дій відповідачем суду не наведено та не надано.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства та судову практику, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В матеріалах справи містяться квитанція №0911-5423-3132-8809 від 17.02.2026 про сплату позивачем судового збору у сумі 1065,00 грн.
Відтак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1065,00 грн, що був сплачений позивачем при поданні позовної заяви.
Керуючись статтями 9, 14, 243-246, 293, 295, 296 КАС, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у підготовці та направленні подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області для повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області підготувати на направити подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення ОСОБА_1 помилково зарахованого до Державного бюджету збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна у розмір 13900,00 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1065,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА