Справа № 420/5769/26
28 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі-в/ч НОМЕР_1 ), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2025 року;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати і виплатити належну додаткову винагороду за виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2025 року на загальну суму 152 193 (сто п'ятдесят дві тисячі сто дев'яносто три) гривні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.03.2022 року є військовослужбовцем Збройних Сил України за мобілізацією.
При цьому, з 19.01.2024 року проходить службу у в/чА НОМЕР_2 , зокрема з 09.01.2025 по 03.07.2025 на посаді оператора відділення експлуатації інформаційних систем, а з 03.07.2025 по теперішній час на посаді техніка відділення кібербезпеки в корпоративних системах.
Так, на виконання вимог бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.02.2024 року №1308 в/ч НОМЕР_1 здійснюється організація та забезпечення інтенсивної підготовки військових фахівців для ведення воєнних (бойових) дій.
28.02.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168), яка застосовується з 24.02.2022 року, передбачена виплата військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Відповідно до листів в/ч НОМЕР_1 від 24.11.2025 року №2367/5271 та від 04.02.2026 № 2367/586, а також витягів з наказів командира цієї частини від 08.11.2025 №326 позивач у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2025 року виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими розпорядженнями у такі періоди: з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 31.08.2025, з 01.09.2025 по 30.09.2025, з 01.10.2025 по 31.10.2025, з 01.11.2025 по 07.11.2025, з 30.11.2025 по 30.11.2025, з 01.12.2025 по 25.12.2025, що підтверджується журналом ведення бойових дій та рапортами начальника відділення експлуатації інформаційних систем та начальника відділення кібербезпеки в корпоративних системах в/ч НОМЕР_1 .
Таким чином, позивач вважає, що має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2025 року на загальну суму 152 193 гривні.
У зв'язку з цим, він неодноразово звертався до відповідача із заявами щодо нарахування та виплати вказаної винагороди, проте відповідачем повідомлено, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям за виконання бойових (спеціальних) завдань у зв'язку зі здійсненням інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у військовій частині НОМЕР_1 не здійснюється з липня 2025 року на підставі телеграми виконувача обов'язків начальника штабу - заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 №116/14/66296. У наданій Відповідачем копії телеграми виконувача обов'язків начальника штабу - заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 №116/14/66296 вказано, що Міністром оборони України начебто прийнято рішення про внесення змін до Постанови КМУ №168.
Крім того, Відповідачем надано копію рішення Міністра оборони України щодо доповідної записки заступника Міністра оборони України від 14.07.2025 №34483/з/1, на яке є посилання у телеграмі від 15.07.2025 №116/14/66296. Проте відомості про внесення змін до Постанови КМУ №168 у цих документах також відсутні.
Таким чином, зміни чи доповнення до Постанови КМУ №168, а також Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 щодо порядку і підстав виплати військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, додаткової винагороди у розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, не вносились.
Отже, відповідачем протиправно не здійснюється нарахування та виплата позивачу додаткової винагороди.
Ухвалою суду від 06.03.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в електронній формі. Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 надати до суду у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали докази у справі.
Представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, Порядком №260 не передбачено виплат на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), з колективної підготовки у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів)), в/ч НОМЕР_1 з 01.07.2025 року зупинено здійснення нарахувань та виплат додаткової винагороди за виконання військовослужбовцями вищевказаних завдань.
При цьому, відповідач зазначає, що командиром в/ч НОМЕР_1 видано наказ з адміністративно - господарської діяльності від 12.02.2026 №65/нагд про виплату додаткової винагороди за спірний період.
Також, на виконання вищевказаного наказу в/ч НОМЕР_1 направлено до начальника забезпечувального фінансового органу - ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткову заявку-розрахунок на фінансування для виплат грошового забезпечення за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення в/ч НОМЕР_1 від 20.02.2026 04-ФЕС.
Тобто, в/ч НОМЕР_1 вжито всіх заходів в межах повноважень щодо отримання бюджетних коштів для виплати позивачу додаткової винагороди за липень - грудень 2025 року та січень 2026 року, проте, станом на дату подання відзиву на позовну заяву кошти від забезпечуваного фінансового органу не надійшли.
Враховуючи вищевказане, у відповідача наразі відсутні кошти для виплат позивачу додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн та виплата буде здійснена за в разі отримання фінансування.
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 .
Згідно довідки в/ч НОМЕР_1 головний сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, у в/ч НОМЕР_1 з 19.01.2024 року.
Позивач звернувся до відповідача і заявою щодо нарахування та виплати вказаної додаткової винагороди.
Військова частина НОМЕР_1 листом №2367/586 від 04.02.2026 року повідомила позивача, що за результатом опрацювання порушеного Головнокомандувачем Збройних Сил України клопотання, Міністром оборони України прийнято рішення до внесення змін до постанови КМУ №168, відповідно до якого термін "інтенсивна підготовка" в Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, та в Переліку бойових (спеціальних) завдань за виконання яких здійснюється виплата військовослужбовцям додаткової винагороди на період дії воєнного стану, у складі діючих угруповань військ (сил) оборони держави у розрахунку 30 000 грн на місяць, затвердженому Міністром оборони України від 25.04.2024 №1475/дск, вважати складовою частиною терміну "колективна підготовка у складі військових частин (підрозділів) у ході відновлення боєздатності (формування військових частин (підрозділів))". Зазначене рішення Міністра оборони України застосовується з 01.07.2025.
Таким чином, на підставі вищевказаної телеграми тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу - заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2025 №116/14/66296, у в/ч НОМЕР_1 з липня 2025 року не здійснюються виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за виконання бойових (спеціальних) завдань у зв'язку зі здійсненням інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем відмовлено позивачу у здійсненні нарахуванні та виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання у вересні, жовтні та листопаді 2025 року бойових (спеціальних) завдань у зв'язку із здійсненням інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, у зв'язку з відсутністю правових підстав для нарахування вказаної винагороди.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та не виплати додаткової винагороди 30000 грн за липень - грудень 2025 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Проаналізував у сукупності позиції сторін та надані доказі щодо наявності права на нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн згідно постанови КМУ №168, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч.1-3 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з приписами ст.9-2 Закону №2011-ХІІ на період дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Частиною 4 ст.9 Закон №2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією РФ в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває наразі.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168, яка набрала чинності 28.02.2022 та застосовується з 24.02.2022 року.
Відповідно до положень абз. 3 п.1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова КМУ №168) на період воєнного стану військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Позивач вважає, що має право на отримання вказаної винагороди за період з липня 2025 року по грудень 2025 року.
Відповідно до п.2 р. XXXIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою КМУ №168 виплачується в таких розмірах, зокрема: 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань), в тому числі, з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі позивач відповідає критеріям, визначеним п.2 XXXIV Порядку №260 для нарахування йому додаткової винагороди в розмірі 30000 грн в місяць пропорційно часу виконання бойових завдань.
Так, згідно відомостями з рапортів начальника відділення кібербезпеки в корпоративних системах в/ч НОМЕР_1 , технік відділення кібербезпеки в корпоративних системах головний сержант Білявський Олександр Валентинович у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2025 року виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими розпорядженнями за періоди: з 03.07.2025 року по 31.07.2025 року; з 01.08.2025 року по 10.08.2025 року; з 28.08.2025 року по 31.08.2025 року;з 01.09.2025 року по 30.09.2025 року;з 01.10.2025 року по 31.10.2025 року; з 01.11.2025 року по 08.11.2025 року; з 30.11.2025 року по 30.11.2025 року; з 01.12.2025 року по 25.12.2025 року.
При цьому, відповідно до вказаних рапортів, позивачем виконувалися завдання з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у позивача наявне право на виплату передбаченою постановою КМУ №168 додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за липень- грудень 2025 року.
Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду, №260/3564/22, підтримала висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що установлена постановою КМУ №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення, яку держава взяла на себе обов'язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.
Враховуючи гарантії, надані державою військовослужбовцям, в/ч НОМЕР_2 зобов'язана здійснити таке нарахування та виплату, оскільки дана винагорода є спеціальною складовою грошового забезпечення військовослужбовців та виплачується при певних умовах на період дії воєнного стану.
При цьому, відповідач у відзиві не заперечує право на отримання позивачем вказаної додаткової винагороди, проте не здійснює її виплату через відсутність фінансування.
Крім того, відповідачем до суду надано витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 №65/нагд від 12.06.2026 року «Про виплату додаткової винагороди», відповідно до якого на підставі постанови КМУ №168, з метою запобігання збиткам державі, що можуть бути заподіяні внаслідок задоволенні позовів військовослужбовців щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави, наказано виплатити військовослужбовцям особового складу в/ч НОМЕР_1 з липня 2025 року по грудень 2025 року додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).
Проте, станом на час розгляду справи відповідачем не надано доказів виплати позивачу вказаної винагороди.
Між тим суд не приймає доводи представника відповідача про відсутність бюджетних асигнувань для нарахування та виплати позивачу вказаної додаткової винагороди, як на підставу правомірності своїх дій, з огляду на наступне.
Суд враховує, що підтримання високого рівня обороноздатності є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України. Частиною 1 статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету та територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
В умовах воєнного стану держава зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії РФ проти України. Отже, підтримка військовослужбовців Збройних Сил України є одним із засобів розширення оборонних можливостей держави.
Обмеження прав захисникам і захисницям України є порушенням конституційної гарантії на соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України, визначеної у ч.5 ст.17 Конституції України, та знижує довіру цих осіб до держави, яку вони ціною свого життя і здоров'я захищають.
Отже, Держава Україна без рівноцінної заміни чи компенсації безвідносно до її фінансових можливостей не може в односторонньому порядку відмовитись від зобов'язань щодо додаткових гарантій соціального захисту осіб, які виконують свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності.
Таким чином, суд вважає, що відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні зазначених позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд вважає, що не нарахування та не виплата позивачу додаткової винагороди в розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за липень- грудень 2025 року порушує гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном та свідчить про обґрунтованість позовних вимог.
При цьому, позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити вказану винагороду в розмірі 152 193 грн., проте суд вважає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки саме відповідачем має бути здійснено розрахунок вказаної винагороди на підставі відповідних наказів командира військової частини.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом: визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови №168 в розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за липень-грудень 2025 року; зобов'язання в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою №168 в розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за липень- грудень 2025 року, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню.
Частиною 9 ст.18 КАС України визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з п.128 Розділу VII Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого Рішенням ВРП 17 серпня 2021 №1845/0/15-21 встановлено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних в суді можливостей. З урахуванням надходженням з військової частини доказів у паперовому вигляді, суд перейшов до розгляду справи у змішаній формі.
Керуючись ст.2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2025 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2025 року, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва