29 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/85/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення №0378131-2408-1123-UA35040210000014072 від 24.05.2024;
- визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення №0370705-2408-1123-UA35040210000014072 від 24.05.2024;
- визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення №0370702-2408-1123-UA35040210000014072 від 24.05.2024;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №0008153-1303-1128 від 23.06.2025.
В обґрунтування вимог зазначено, що позивач є співвласником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 467,2 кв.м., у частці 11/50, яка належить позивачу та іншій особі на праві спільної сумісної власності. Крім того, позивачу на праві приватної власності належить квартира за вказаною адресою загальною площею 45,5 кв.м. Відтак, податковим органом неправомірно сформовано спірні податкові зобов'язання, оскільки при визначенні бази оподаткування не враховано фактичний розмір належної позивачу частки у спільному майні, що призвело до завищення податкового навантаження.
Представник відповідача подав відзив, у якому заперечив проти позову, вказавши, що згідно з даними ІС "Податковий блок" позивач має у власності квартиру площею 45,5 кв.м. (частка 1) та житловий будинок площею 467,2 кв.м. у частці 11/50, а також той самий будинок із зазначенням частки 1 як об'єкта спільної сумісної власності. Представник посилається на положення пп. "в" пп. 266.4.1 п. 266.4 ПК України, відповідно до яких база оподаткування об'єктів житлової нерухомості, у разі наявності об'єктів різних типів, зменшується на 180 кв.м., а також на пп. "в" пп. 266.7.1 п. 266.7 ПК України щодо порядку обчислення податку виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів із застосуванням відповідного зменшення та ставки податку, та вважає, що податкові зобов'язання визначені правомірно, у зв'язку з чим просить у задоволенні позову відмовити (а.с.47-48).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу належить на праві приватної власності квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 45,5 кв.м.. а також він є співвласником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 467,2 кв.м., у частці 11/50 на праві спільної сумісної власності (а.с.13).
Так, використовуючи інформацію з ІС "Податковий блок", відповідно до якої позивач обліковується як власник квартири площею 45,5 кв.м. (частка 1), співвласник житлового будинку площею 467,2 кв.м. у частці 11/50 (спільна часткова власність), а також цього ж житлового будинку із зазначенням частки 1 у режимі спільної сумісної власності, Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області винесено податкові повідомлення-рішення, яким було нараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік (а.с.22), а саме: №0370702-2408-1123-UA35040210000014072 від 24.05.2024 на суму 11 073,96 грн; №0370705-2408-1123-UA35040210000014072 від 24.05.2024 на суму 2 436,27 грн; №0378131-2408-1123-UA35040210000014072 від 24.05.2024 на суму 1 078,48 грн.
Також, контролюючим органом було сформовано податкову вимогу № 0008153-1303-1128 від 23.06.2025 на загальну суму 14 588,71 грн (а.с.33).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з пп. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами Конституції України щодо обов'язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За визначенням, наведеним у ст. 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 261 ПК України).
Як встановлено положеннями пп. 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в чому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир ти житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток) - на 180 кв. метрів.
Згідно з пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Підпунктом 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 ПК України визначено, що пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:
об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;
об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Згідно пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта / об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до пп.266.9.1 п. 266.9 ст. 266 ПК України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп.266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України).
З аналізу наведених норм вбачається, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчислюється виходячи із загальної площі об'єктів житлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності платника податку. При цьому у разі наявності у власності фізичної особи об'єктів житлової нерухомості різних типів (зокрема квартири та житлового будинку або їх часток), база оподаткування зменшується на 180 кв.м. Визначення податкового зобов'язання здійснюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з урахуванням фактичного розміру часток у праві власності.
Судом встановлено, що позивачу належить на праві приватної власності квартира загальною площею 45,5 кв.м., а також частка у праві власності на житловий будинок загальною площею 467,2 кв.м. у розмірі 11/50, яка належить двом співвласникам.
З урахуванням того, що така частка є спільною для двох осіб, суд дійшов висновку, що частка позивача у праві власності на вказаний будинок становить 11/100 від цілого об'єкта нерухомого майна. У кількісному (натуральному) вираженні це становить 51,392 кв.м., що після математичного округлення складає 51,39 кв.м.
Отже, загальна площа об'єктів житлової нерухомості, яка фактично належить позивачу, становить 96,89 кв.м. (45,5 кв.м. + 51,39 кв.м.).
Разом з тим, як вбачається з відзиву відповідача, при визначенні бази оподаткування контролюючий орган виходив із даних ІС "Податковий блок", відповідно до яких один і той самий житловий будинок обліковується одночасно як об'єкт спільної часткової власності (частка 11/50) та як об'єкт спільної сумісної власності (частка 1).
Водночас матеріали справи, зокрема відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не підтверджують існування двох самостійних правових режимів щодо одного й того ж об'єкта нерухомості. Відтак зазначені дані ІС "Податковий блок" не можуть розглядатися як належна та достатня підстава для визначення бази оподаткування.
Суд зазначає, що внутрішні інформаційні системи контролюючого органу мають допоміжний характер і не є джерелом правовстановлюючих відомостей, тоді як визначення об'єкта оподаткування має здійснюватися на підставі достовірних даних державних реєстрів або належних правовстановлюючих документів.
При цьому позивачем до матеріалів справи надано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с.12), згідно до якого позивач та інша особа є співвласниками житлового будинку загальною площею 467,2 кв.м. у розмірі частки 11/50, що підтверджує наявність саме спільної часткової власності та спростовує дані ІС "Податковий блок" у частині подвійного відображення одного й того ж об'єкта у різних правових режимах.
Крім того, відповідачем не доведено, яким чином при обчисленні податку враховано реальний розмір частки позивача у праві власності на будинок. Як встановлено судом, така частка становить 11/100, що відповідає 51,39 кв.м., тоді як наведені у відзиві відомості свідчать про врахування більшої площі, що призводить до необґрунтованого збільшення бази оподаткування.
Посилання відповідача на застосування пільги у відповідності до пп. "в" пп. 266.4.1 п. 266.4 ПК України є декларативним, оскільки матеріали справи не містять детального розрахунку податкових зобов'язань, визначених оскаржуваними рішеннями, із зазначенням сумарної площі об'єктів, порядку застосування пільги та кінцевої бази оподаткування після її зменшення. За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити правильність визначення податкових зобов'язань.
Водночас, враховуючи встановлену загальну площу об'єктів житлової нерухомості, що належить позивачу (96,89 кв.м.), така площа є меншою за неоподатковуваний розмір 180 кв.м., передбачений пп. "в" пп. 266.4.1 п. 266.4 ПК України, що свідчить про відсутність у позивача обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області № 0370702-2408-1123-UA35040210000014072 від 24.05.2024 на суму 11 073,96 грн, № 0370705-2408-1123-UA35040210000014072 від 24.05.2024 на суму 2 436,27 грн та № 0378131-2408-1123-UA35040210000014072 від 24.05.2024 на суму 1 078,48 грн, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у загальній сумі 14 588,71 грн, є протиправними та підлягають скасуванню.
Оскільки податкова вимога від 23.06.2025 № 0008153-1303-1128 на суму 14 588,71 грн (а.с.33) має похідний характер, оскільки сформована на підставі зазначених вище податкових повідомлень-рішень та відображає узгоджену суму податкового зобов'язання, вона також підлягає скасуванню як така, що не може існувати самостійно без відповідних податкових повідомлень-рішень.
Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1064,96 грн (а.с.36), який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика, Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ ВП 43995486) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення №0378131-2408-1123-UA35040210000014072 від 24.05.2024.
Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення №0370705-2408-1123-UA35040210000014072 від 24.05.2024.
Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення №0370702-2408-1123-UA35040210000014072 від 24.05.2024.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №0008153-1303-1128 від 23.06.2025.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ ВП 43995486) судовий збір в сумі 1064,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН