29 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7063/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Представник позивач звернулася до суду з позовною заявою, у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №25 від 04.09.2025, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 23 вересня 2024 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених в рішенні суду.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Дегтярьової С.В. від 24 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі (а.с.68-69).
На підставі розпорядження керівника апарату Кіровоградського окружного адміністративного суду № 357 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ" призначено проведення повторного автоматизованого цієї справи у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 у зв'язку з призначенням на посаду судді П'ятого апеляційного адміністративного суду за конкурсом.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу розподілено на суддю Сагуна А.В.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Сагуна А.В. від 15 січня 2026 року справу прийнято до свого провадження (а.с.75).
В обґрунтування вимог зазначено, що позивач здійснює постійний догляд за своїм дядьком - особою з інвалідністю I групи, який потребує стороннього догляду та проживає одиноко. Позивач вказує, що члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення об'єктивно не можуть здійснювати догляд у зв'язку зі станом здоров'я, наявністю малолітніх дітей та складними життєвими обставинами. На підтвердження цього ним подано відповідні документи, однак відповідач їх не врахував та безпідставно відмовив у наданні відстрочки, пославшись на їх відсутність. Позивач вважає, що надані ним документи відповідають вимогам пункту 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та додатку № 5 до постанови Кабінету Міністрів України № 560, а тому рішення комісії є незаконним.
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався (суду подано відзив стосовно іншого військовозобов'язаного) (а.с.78-81). Водночас, у поданих до суду письмових поясненнях представник відповідача заперечив проти позову, вказавши, що під час розгляду заяви позивача Комісією були відсутні документи, які підтверджують родинні зв'язки між позивачем та особою, за якою здійснюється догляд, а також документи, що підтверджують неможливість здійснення такого догляду іншими членами сім'ї. Вказано, що значна частина документів була подана вже до суду та не надавалась Комісії на момент прийняття рішення. Крім того, відповідач зазначає, що обставини, на які посилається позивач (наявність дітей, сімейні обставини), не віднесені Порядком № 560 до переліку підстав, що підтверджують неможливість здійснення догляду, у зв'язку з чим рішення про відмову є правомірним (а.с.117-120).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивач є військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку у відповідача та звернувся до останнього із заявою від 03.09.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
До вказаної заяви позивачем було додано: висновок ЕКОПФО (у витягу на 1 арк.), заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо неможливості здійснення догляду, акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8), копії паспорта, РНОКПП та військово-облікового документа (а.с.124зв.-132).
За результатами розгляду поданої заяви та доданих документів Комісією прийнято рішення, оформлене протоколом № 25 від 04.09.2025, яким відмовлено у наданні позивачу відстрочки, з мотивів відсутності документів, що підтверджують родинні зв'язки, а також інформації про неможливість здійснення догляду рідних осіб (а.с.123-124).
Вважаючи таке рішення, оформлене протоколом засідання Комісії, протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Аналогічний обов'язок громадян України кореспондується із статтею 1 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII), який визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому, указами Президента України воєнний стан продовжувався і на момент розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 23 цього Закону визначено перелік військовослужбовців, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та яким може бути надана відстрочка від військової служби.
Зокрема, згідно з пунктом 14 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані - члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та її оформлення (далі - Порядок №560 в редакції на день виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до пункту 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Положенням пункту 60 Порядку № 560 передбачено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
Додатком № 5 Порядку № 560 визначено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"
Відповідно до Додатку № 5 зазначеного Порядку документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 14 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII є, зокрема:
для військовозобов'язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім'ї третього ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки третього ступеня споріднення (дядьки, тітки, племінники та племінниці), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу члена сім'ї першого або другого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);
для особи, за якою здійснюється догляд, - один із таких документів, що підтверджує інвалідність особи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
З аналізу вказаних норм убачається, що у випадку звернення військовозобов'язаного за наданням відстрочки на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" вирішальне значення має підтвердження сукупності таких умов: наявність у особи, за якою здійснюється догляд, статусу особи з інвалідністю I або II групи, що підтверджується належними медичними чи соціальними документами у встановленій формі; наявність родинних зв'язків між військовозобов'язаним та такою особою саме відповідного ступеня споріднення (у даному випадку - третього ступеня), що підтверджується документально; фактичне здійснення військовозобов'язаним постійного догляду за такою особою, що може підтверджуватись, зокрема, актом про встановлення факту здійснення догляду або документами про отримання відповідної компенсації; відсутність можливості здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю членами сім'ї першого та другого ступеня споріднення, що має бути підтверджено виключно документами, визначеними Порядком № 560 (зокрема, медичними висновками МСЕК або ЛКК чи іншими передбаченими документами встановленої форми).
Отже, лише одночасне підтвердження всіх зазначених обставин належними та допустимими доказами є необхідною та достатньою умовою для виникнення у військовозобов'язаного права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за вказаною підставою.
Як убачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує своє право на відстрочку тим, що здійснює постійний догляд за дядьком - особою з інвалідністю I групи, який потребує стороннього догляду та проживає одиноко. При цьому позивач посилається на відсутність можливості здійснення такого догляду іншими членами сім'ї першого та другого ступеня споріднення.
Водночас, згідно з вимогами Додатку № 5 до Порядку № 560, набуття права на відстрочку за вказаною підставою пов'язується з обов'язком військовозобов'язаного подати належні документи, які у своїй сукупності підтверджують: наявність у особи статусу особи з інвалідністю I чи II групи, наявність родинних зв'язків відповідного ступеня споріднення, факт здійснення постійного догляду, а також неможливість здійснення такого догляду членами сім'ї першого та другого ступеня споріднення, причому остання обставина має бути підтверджена документами у формі, прямо визначеній законодавством.
Судом встановлено, що на момент звернення позивача із заявою від 03.09.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 та її розгляду Комісією, позивачем не було подано належних документів, які б підтверджували родинні зв'язки третього ступеня споріднення з особою, за якою здійснюється догляд, а також документів у розумінні Порядку № 560, які підтверджують неможливість здійснення догляду членами сім'ї першого та другого ступеня споріднення.
Подані позивачем заяви родичів ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) про відсутність можливості здійснювати догляд, з огляду на приписи Порядку №560,не є належними доказами такої обставини, оскільки законодавець прямо визначив вичерпний перелік документів, якими вона може підтверджуватися.
Суд також звертає увагу на те, що долучена до матеріалів справи заява ОСОБА_5 (а.с.27), яка є рідною сестрою особи, за якою здійснюється догляд, та матір'ю позивача, про неможливість здійснення догляду за братом у зв'язку з її пенсійним віком та станом здоров'я, датована 22.09.2025. Вказана обставина свідчить про те, що зазначений документ складено вже після прийняття Комісією спірного рішення, а відтак об'єктивно не міг бути поданий позивачем та врахований під час розгляду його заяви про надання відстрочки.
Надання позивачем відповідних документів уже на стадії судового розгляду не впливає на оцінку правомірності спірного рішення, оскільки така оцінка здійснюється з урахуванням лише тих обставин та доказів, які були наявні у суб'єкта владних повноважень на момент його прийняття. Подання додаткових документів після ухвалення рішення саме по собі не свідчить про його протиправність, а лише вказує на можливість повторного звернення позивача до відповідача з належним та повним пакетом документів.
Таким чином, з огляду на відсутність на момент прийняття рішення Комісією належних та допустимих доказів, які у своїй сукупності підтверджують усі передбачені законом умови для надання відстрочки, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законодавством, а оскаржуване рішення є правомірним і підстави для його скасування відсутні.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.139, 241, 242-246, 255, 292-297 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН