29 квітня 2026 року м. Київ справа №320/61528/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши у м.Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративний позов гр. ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.05.2025 №47446240203; №47447240203; №47459240203 та №47453240203.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність проведеної Головним управлінням ДПС у м. Києві документальної позапланової невиїзної перевірки з огляду на відсутність правових підстав для її призначення.
Також позивач вказав на те, що дохід, отриманий ним у 2023р. від продажу банківських монет, виготовлених з дорогоцінних металів, не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, оскільки такі монети належать до валютних цінностей, а отриманий від їх продажу дохід відповідно до пп. 165.1.51 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України не включається до загального оподатковуваного доходу платника податків. Позивач зауважив, що наведений податковим органом в акті перевірки лист Національного банку України від 04.03.2025 №40-0019/16526, на який він посилається як на підставу для віднесення доходу позивача від продажу монет без участі банківської установи до оподаткованого, як і податкова інформація, на яку він вказує, не є належними доказами у розумінні ст. 74 КАС України та не може підтверджувати правову природу відповідної операції як такої, що підлягає оподаткуванню. Наведене, на переконання позивача свідчить про протиправність проведеної відносно нього перевірки, необ'єктивність висновків акту перевірки, здійснених виключно на підставі припущень податкового органу, які не відповідають фактичним дійсним обставинам справи та вимогам закону, відповідно винесені на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасованню.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що задекларовані позивачем доходи від продажу монет не пов'язані зі здійсненням операцій з банківськими монетами, тому включаються до складу загального оподатковуваного доходу відповідно до пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України та оподатковуються на загальних підставах.
Також посилається на те, що договір купівлі-продажу банківських монет, укладений позивачем, має ознаки нереальності здійсненої господарської операції. Окрім цього, звертає увагу на те, що під час проведення перевірки позивача встановлено, що позивачем не було надано книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, чим порушено вимоги пп. «а» п. 176.1 п. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України
Відповідач стверджує, що прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 закрито підготовче провадження та вирішено подальший розгляд здійснювати в порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що між гр. ОСОБА_1 (продавець) та гр. ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі - продажу банківських монет від 30.04.2023.
Відповідно до умов Договору та Додатку №1 продавець продав, а покупець купив колекцію банківських монет:
- Золото 1932 MS64 $10 INDIAN у кількості 15 одиниць;
- Золото 1901 S MS64 $10 LIBERTY HEAD у кількості 17 одиниць;
- Золото 1904 MS64 $20 LIBERTY HEAD у кількості 9 одиниць;
- Золото 1 OZ GOLD MAPLE LEAFS у кількості 8 одиниць;
- Золото 1904 MS64 $20 LIBERTY HEAD у кількості 14 одиниць;
- Золото 1874 TYPE З MS63 GOLD DOLLAR у кількості 7 одиниць;
- Золото 1927 MS66 $20 SAINT GAUDENS у кількості 12 одиниць;
- Золото 1901 S MS64 $10 LIBERTY HEAD у кількості 14 одиниць;
- Золото 1927 MS67 $20 SAINT GAUDENS у кількості 8 одиниць;
- Золото 1926 MS62 $10 INDIAN у кількості 13 одиниць;
- Золото 1932 MS63 $10 INDIAN у кількості 6 одиниць;
- Срібло ONE OZ SILVER BARS у кількості 12 одиниць;
- Срібло ONE OZ MISC. GERMAN COINS у кількості 8 одиниць;
- срібло QUEEN ELIZ.II 10Z STERL. SILVER COMMEMORATIVE (1 OF 30,000) у кількості 9 одиниць;
- Срібло 1 OZ SILVER ROUNDS, INCLUDING 5 WORLD TRADING ROUNDS у кількості 11 одиниць;
- Срібло SILVER MAPLE LEAFS; 1988, 1999, PROOF у кількості 23 одиниць;
- Срібло 2 TROY OZ ROUNDS у кількості 9 одиниць;
- Срібло 1898 MS62 SILVER DOLLAR у кількості 14 одиниць;
- Срібло 1880 S MORGAN DOLLARS у кількості 5 одиниць;
- Срібло 1881 S MORGAN DOLLARS у кількості 7 одиниць;
- Срібло SILVER QUARTERS, RANGING FROM 1940-1964 у кількості 15 одиниць;
Загальна кількість проданих в 2023 році ОСОБА_1 банківських монет (золото та срібло) згідно договору купівлі - продажу банківських монет від 30.04.2023 становить 236 одиниць, у тому числі золото у кількості 123 од. та срібло у кількості 113 од.
Ціна продажу склала 38 800 000 грн.
Позивачем 30.07.2024 подано до податкового органу Декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік, яка зареєстрована за №146354.
Позивачем 01.08.2024 подана уточнююча податкова декларація про майновий стан і доходи за 2023, яка зареєстрована за №146372, в якій задекларовано доходи, що не включаються до загального річного оподаткування, а саме інші доходи, що не підлягають оподаткуванню, у розмірі 38 800 000, 00 грн.
На лист ГУ ДПС у м. Києві від 20.12.2024 № 49413/Ж12/26-15-24-02-03-09 щодо надання пояснень та документальних підтверджень законності задекларованих доходів в поданій декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік позивачем відповідь та документи не надано.
На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 ПК України відповідно до наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.02.2025 No1356-п головним державним інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління податкового аудиту фізичних осіб ГУ ДПС у м. Києві Кіряхно Наталією Володимирівною проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу, отриманого від продажу банківських монет, за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 .
Відповідачем повідомлення від 26.02.2025 №523/26-15-24-02-03 та копію наказу ГУ ДПС у м. Києві від 26.02.2025 №1356-п направлено позивачу 26.02.2025 року за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Вищезазначений лист позивачем не отримано і було повернуто за терміном зберігання (номер рекомендованого повідомлення - 06 011 1746 73 10).
Перевірка проводилась з 14.01.2025 року по 20.01.2025 року.
Перевіркою встановлено порушення:
- п. 179.1 ст. 179 розділу ІV Кодексу з урахуванням вимог п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу, несвоєчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 до ДПІ у Подільському районі ГУ ДПС у м. Києві;
-п.п. «а» п. 176.1 п. 176, п. 44.1, п. 44.3 Кодексу, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
- п.п.168.2.1 п. 168.2 ст. 168, з урахуванням вимог п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2023 рік у сумі 6 984 000, 00 грн із отриманого доходу 38 800 000, 00 грн;
- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних Положень Кодексу, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 582 000, 00 грн із отриманого доходу 38 800 000, 00 грн;
-п.п. 73.3.3 п. 73.3 ст 73 Кодексу, а саме, не надано до податкових органів відповіді на письмовий запит про надання інформації.
За результатами перевірки складено акт від 11.04.2025 № 30947/Ж5/26-15-24-02-03/3122925532.
Акт перевірки від 11.04.2025 № 30947/Ж5/26-15-24-02-03/3122925532 направлено 14.04.2025 за адресою реєстрації позивача, а саме: АДРЕСА_1 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Зазначений лист позивачем не отримано і було повернуто за терміном зберігання (номер рекомендованого повідомлення - 06 011 350 077 00).
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 22.05.2025 № 47459240203 (форма «ПС»), яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 8 000,00 грн за ненадання до податкових органів запитуваної інформації та документів на письмовий запит про надання інформації;
- від 22.05.2025 № 47447240203 (форма «ПС»), яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 2040,00 грн за ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року;
- від 22.05.2025 № 47450240203 (форма «ПС»), яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 1020,00 грн за несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік;
- від 22.05.2025 № 47453240203 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у загальному розмірі 873 000 грн, 00 коп. з яких:
582 000,00 грн - сума за основним платежем,
291 000,00 грн - сума штрафної санкції.
- від 22.05.2025 № 47446240203 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у загальному розмірі 10 476 000,00 грн, з яких:
6 984 000,00 грн - сума за основним платежем,
3 492 000,00 грн - сума штрафної санкції.
Податкові повідомлення-рішення від 22.05.2025 № 47446240203, № 47447240203, № 47459240203, № 47453240203 податковим органом направлено 23.05.2025 за адресою реєстрації позивача, а саме: АДРЕСА_1 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Зазначений лист позивачем не отримано і було повернуто за терміном зберігання (номер рекомендованого повідомлення - 06 011 5019 59 54).
Позивач, вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також, п. п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
У постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким, неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Отже, доводи щодо неналежного невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури призначення та проведення перевірки, як підстави позову, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками, при цьому, правову оцінку таким підставам суди повинні надавати в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, переходити до перевірки підстав позову по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, у тому числі, вказує на те, що контролюючий орган порушив процедуру проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а саме зазначив, що податковим органом не наведено у ППР розрахунку штрафних санкцій та не обґрунтовано, яким чином запит відповідав вимогам ст. 73 ПК України.
Так, за приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75).
Відповідно до підпунктів 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України на підставі яких відповідач призначив перевірку у цій справі, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Судом встановлено, що позивачем 30.07.2024 подано до податкового органу Декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік, яка зареєстрована за №146354.
Позивачем 01.08.2024 подана уточнююча податкова декларація про майновий стан і доходи за 2023, яка зареєстрована за №146372, в якій задекларовано доходи, що не включаються до загального річного оподаткування, а саме інші доходи, що не підлягають оподаткуванню у розмірі 38 800 000, 00 грн.
При цьому на лист ГУ ДПС у м. Києві від 20.12.2024 № 49413/Ж12/26-15-24-02-03-09 щодо надання пояснень та документальних підтверджень законності задекларованих доходів в поданій декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, позивачем відповідь та документи не надано.
Суд звертає увагу, що підставою проведення перевірки відносно позивача є наказ від 26.02.2025 №1356-п. Згідно змісту вказаного наказу податковим органом вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.л. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами), у зв?язку з виявленою недостовірністю даних, що містяться у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік та ненадання документів на запит Головного управління ДПС у м. Києві від 20.12.2024 №49413/Ж12/26-15-24-02-03-08.
Отже, факт ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, є юридично значущою та достатньою передумовою для реалізації контролюючим органом повноважень щодо призначення перевірки.
Інші обставини, які б давали можливість суду встановити незаконність або необґрунтованість направлення позивачу письмового запиту про надання пояснень та документів відсутні.
Відповідно, є правомірним податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.05.2025 №47459240203, яким за ненадання відповіді на письмовий запит контролюючого органу застосовано штрафні санкції до позивача у розмірі 8000,00 грн.
Також суд формує висновок про законність податкового повідомлення-рішення відповідача від 22.05.2025 №47447240203, яким за ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів до перевірки книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковування доходу за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 застосовано штрафні санкції до позивача у розмірі 2040,00 грн, оскільки обґрунтованість скасування вказаної вимоги позивач не навів та не надав на підтвердження цього належних і переконливих доказів, які б давали суду можливість прийняти рішення про протиправність таких дій відповідача.
Окрім того, податковий орган в акті перевірки вказує на те, що договір купівлі-продажу банківських монет має ознаки нереальності здійсненої позивачем господарської операції, оскільки відповідно до отриманої інформації з ЦБД ДРФО ДПС (рнокпп НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який виступав покупцем за договором купівлі -продажу банківських монет від 30.04.2023, закритий по смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . У період з 1998 по 2023 ОСОБА_2 отримав доходи у сумі 121 067,19 грн, як наслідок, фінансовий стан фізичної особи ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) свідчить про відсутність доходів на придбання банківських монет у ОСОБА_1 за ціною 38 800 000,00 грн.
З цього приводу суд зазначає таке.
Згідно п.п. 83.1.1, 83.1.2, 83.1.6 п.83.1 ст.83 ПК України матеріалами, які є підставою для висновків під час проведення перевірок є, зокрема, документи, визначені ПК України; податкова інформація; інші матеріали, отримані у порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи ДПС.
Згідно п.п. 14.1.171 п. 14.1 ст 14. ПК України термін «податкова інформація» вживається у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Згідно ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національного банку України, банків, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів, за наслідками податкового контролю, а також інша інформація, оприлюднена відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку, а також інформація, наведена у скарзі покупця (споживача) щодо порушення платником податків встановленого порядку проведення розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи завдань та функцій.
В акті перевірки податковий орган посилається на інформацію з ЦБД ДРФО ДПС про відсутність у покупця за договором купівлі-продажу банківських монет необхідної для придбання банківських монет у позивача суми задекларованих доходів.
Проте, наявність певної податкової інформації, на яку посилається податковий орган, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента, чи навпаки контрагентом від платника податків.
Верховний Суд у постановах від 11.11.2020 у справі № 320/1147/19, від 24.11.2020 у справі № 813/3034/15 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.
Податковий орган не надав доказів, які б свідчили про відсутність операцій позивача з продажу банківських монет. Тому, висновки акта перевірки у цій частині не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без дослідження первинних документів.
Суд враховує, що сама лише податкова інформація не є тим джерелом отримання податкової інформації, яка згідно з положеннями статті 83 ПК України може бути підставою для висновків контролюючих органів під час проведення перевірок, а відтак не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства таким платником. Більш того, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, що в свою чергу відповідає аналогічній позиції, що викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2022 року у справі № 420/8924/20.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
За змістом указаної норми, за умови подання платником податків належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).
Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Відтак, суд відхиляє доводи податкового органу щодо наявності ознак нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, адже доводи податкового органу щодо наявності податкової інформації щодо цього є неприйнятними, оскільки склад податкового правопорушення не може доводитися податковою інформацією, яка має виключно інформаційне навантаження вільного розсуду податкового органу (припущень), та не заснована на аналізі первинних та інших документів (постанова Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 0870/4806/12).
На переконання суду, допущені відповідачем процедурні порушення під час оформлення матеріалів перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про їх протиправність, однак встановлені в судовому засіданні обставини дають суду підстави вважати, що податковий орган внаслідок описаних вище дефектів провів документальну позапланову перевірку неповно, що ставить під сумнів висновки про виявлені порушення.
Щодо виявленого відповідачем порушення, покладеного в основу висновку податкового органу про необхідність віднесення до загального оподаткованого доходу позивача сум з продажу золотих та срібних монет, які належать до категорії банківських металів, суд зазначає таке.
З 07.02.2019 набрав чинності Закон України «Про валюту і валютні операції» (далі Закон № 2473-VIII), який визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 2473-VIII валютні цінності - національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали.
Частиною першою статті 4 Закону № 2473-VIII встановлено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов'язань за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 2473-VIII валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак:
а) операція, пов'язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов'язаних з цим зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта;
б) торгівля валютними цінностями;
в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.
Згідно з підпунктом 14.1.247 пункту 14.1 статті 14 ПК України торгівля валютними цінностями - операції, пов'язані з переходом права власності на національну валюту України, іноземну валюту, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у національній валюті України, в іноземній валюті або банківських металах, банківські метали.
Стаття 2 Закону №2473-VIII визначає принципи валютного регулювання, в числі яких - свобода здійснення валютних операцій, що передбачає:
право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов'язання, пов'язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн;
право фізичних та юридичних осіб - резидентів придбавати валютні цінності, активи за кордоном, переміщувати через митний кордон України валютні цінності;
запровадження обмежень і заходів захисту виключно з підстав та у порядку, визначених законом, з метою забезпечення стабільності фінансової системи і рівноваги платіжного балансу України;
недопущення неправомірного і необґрунтованого втручання держави у валютні операції.
У даному випадку в акті перевірки податковим органом викладено висновки про те, що банківськими металами вважаються монети, які придбані/продані виключно за посередництвом банківської установи.
Однак, суд наголошує, що у своїх доводах контролюючий орган помилково не розмежовує операції з банківськими металами, що здійснюються банками та іншими фінансовими установами на міжбанківському валютному ринку України та міжнародних ринках, від операцій, заснованих на цивільно-правових угодах з відчуження банківських монет між фізичними особами.
Суд зазначає, що Закон №2473-VIII не встановлює обов'язкової участі банку або іншої фінансової установи як умови для визнання операції з відчуження банківських монет між фізичними особами операцією з валютними цінностями.
Отже, відсутність участі банку або іншої фінансової установи у операції купівлі-продажу банківських монет між фізичними особами сама по собі не змінює правову природу таких монет як валютних цінностей та не може бути підставою для висновку про втрату ними статусу валютних цінностей. Тому доводи відповідача в цій частині судом відхиляються.
Відповідач також посилається на лист Національного банку України від 04.03.2025 № 40-0019/16526.
Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 44 Закону України «Про Національний банк України» (далі Закон № 679-XIV) до компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать: 1) видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій; 2) застосовування мір відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.
Відповідно до вимог ст. 56 Закону № 679-XIV Національний банк видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти. Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб. Національний банк видає розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру або індивідуальної дії (індивідуальні акти), які не є нормативно-правовими актами. Розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру оприлюднюються та набирають чинності в порядку, встановленому Національним банком. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність.
Суд звертає увагу, що листи Національного банку України не належать до нормативно-правових актів, а тому у розумінні вимог ст. 56 Закону № 679-XIV вони не мають обов'язкового характеру для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб.
За фактичних обставин справи податковим органом не доведено, що відчужені позивачем банківські монети не відповідають критеріям валютних цінностей. Таким чином, за відсутності належних і допустимих доказів з боку контролюючого органу того, що предметом договорів купівлі-продажу були монети, які не відповідають визначенню банківських металів та валютних цінностей, твердження відповідача про оподатковуваний характер доходу від їх продажу ґрунтуються на припущеннях та не відповідають вимогам законодавства.
У силу приписів підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 ПК України).
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України загальним оподатковуваним доходом вважається будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Пунктом 164.3 статті 164 ПК України встановлено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
Не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходи, перелічені в статті 165 Податкового кодексу України.
Так, у силу положень підпункту 165.1.51 пункту 165.1 статті 165 ПК України до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов'язаних з переходом права власності на такі валютні цінності, за виключенням доходів, оподаткування яких прямо передбачено іншими нормами цього розділу.
Виходячи з наявних матеріалів справи, суд дійшов висновку, що продаж позивачем банківських монет за відсутності доведених відповідачем обставин, що виключають їх належність до валютних цінностей, підлягає правовій оцінці як дохід від операцій з валютними цінностями, який відповідно до вимог податкового законодавства, а саме пп. 165.1.51 п. 165.1 ст. 165 ПК України, не включається до загального оподатковуваного доходу.
Відповідно, здійснене відповідачем збільшення податкового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб та військового збору є протиправним.
Важливим, на переконання суду, є також звернення уваги на допущення податковим органом суперечностей та взаємоспростувань у своїх висновках, викладених в акті перевірки.
Так, Головне управління ДПС у м. Києві в акті перевірки констатує факт неможливості виконання позивачем договору купівлі-продажу банківських монет, ставлячи під сумнів реальність здійснення господарської операції.
У той же час, за результатами перевірки податковий орган стверджує про обов'язок позивача сплатити до бюджету податок на доходи осіб та військовий збір у зв'язку із отриманням доходу від продажу банківських монет.
Враховуючи вищенаведене, посилання Головного управління ДПС у м. Києві одночасно на недійсність договорів та нереальність господарських операцій, і на факт отримання доходу у межах цього договору, є взаємовиключними, що у тому числі робить висновки акту перевірки юридично необґрунтованими.
Позаяк, податкове повідомлення - рішення від 22.05.2025 №47453240203 та податкове повідомлення - рішення від 22.05.2025 №47446240203, якими позивачу збільшено суми грошового зобов?язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, не можуть вважатись такими, що ґрунтуються на вимогах податкового законодавства, та відповідно підлягають скасуванню судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з приписами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Під час звернення з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 15 140,00 грн, що підтверджується відомостями платіжної інструкції наявної в матеріалах справи.
Відповідно до вимог частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, враховуючи розмір заявлених позовних вимог та обсяг їх задоволення судом за наслідком розгляду справи по суті, суд вказує про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судових витрат по оплаті судового збору в сумі 15 140,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.05.2025 №47453240203.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 22.05.2025 №47446240203.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь гр. ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.