28 квітня 2026 року справа №320/64677/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального Управління ДМС України у м. Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального Управління ДМС України у м. Києві та Київській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 12.05.2025 номер: 80114500000078/145 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину Республіки Таджикистан;
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 12.05.2025 номер: 80112500108372/145/1 про відкликання посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Таджикистан;
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 12.05.2025 номер: 8010130100018388 про примусове повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Таджикистан до країни походження або третьої країни;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби інформацію про протиправність і скасування рішень Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області: від 12.05.2025 номер: 80114500000078/145 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину Республіки Таджикистан; від 12.05.2025 номер: 80112500108372/145/1 про відкликання посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Таджикистан та від 12.05.2025 номер: 8010130100018388 про примусове повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Таджикистан до країни походження або третьої країни;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних ДМС України інформації про недійсність посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 від 22.01.2025 на ім'я громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не вчиняв жодних протиправних дій на території України, громадський порядок не порушував. Зазначив, що законних підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну у відповідача не було. За наведених обставин вважає, що відповідачем прийнято протиправно рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну та похідних від нього рішень, без законних на те підстав, за відсутності будь-якої додаткової інформації, яка б свідчила про наявність підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України від 07.06.2001 № 2491-III "Про імміграцію".
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю, представник відповідача вказує на те, що Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області отримало інформацію від Служби безпеки України. Відповідно до змісту подання, у ході здійснення заходів, спрямованих на викриття та протидію наявним загрозам національним інтересам, національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України, протидію розвідувально-підривній діяльності, отримано інформацію щодо громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 . Наявні дані свідчили, що дії позивача становлять загрозу національній безпеці України в міграційній сфері, що в своєму розвитку може завдати шкоди інтересам держави, а також правам і законним інтересам громадян.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечує проти доводів відповідача з мотивів, наведених у позовній заяві. Також зазначає, що громадянин Республіки Таджикистан ОСОБА_3 за весь час перебування на території України не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, працює та сплачує податки в Україні.
Розглянувши подані документи і матеріали оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Таджикистан та певний час проживає в Україні.
22 січня 2025 року, на підставі наданого дозволу на імміграцію в Україну від 09.01.2025, ОСОБА_1 документовано посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_1 , строком дії до 21.01.2035.
З лютого 2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в Україні зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби
у м. Києві та Київській області від 12.05.2025 номер: 80114500000078/145 наданий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину Республіки Таджикистан дозвіл на імміграцію в Україну № НОМЕР_2 від 09.01.2025 відкликано на підставі пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Також, Рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 12.05.2025 номер: 80112500108372/145/1 на підставі частини 2 статті 12 Закону України «Про імміграцію» відкликано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Таджикистан.
Крім того, рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 12.05.2025 номер: 8010130100018388 вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язано покинути територію України.
Вражаючи названі рішення міграційного органу протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Досліджуючи обставини справи та надаючи оцінку наявним у справі доказам, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України від 22.09.2011 № 3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону № 2491 іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні
За визначенням Закону № 2491 імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Частиною першою та п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону № 2491 передбачено, що дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Статтею 12 Закону № 2491 передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Частинами 1 4 ст. 13 Закону № 2491 передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.
Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.
Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію до суду, рішення про її видворення не приймається до набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до п. 21-23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (далі - Порядок № 1983), дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених ст. 12 Закону № 2491, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці 2 п. 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених ст. 12 Закону № 2491, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.
З аналізу наведених норм вбачається, що подання органу, що ініціює питання скасування дозволу, має містити підстави для скасування дозволу, визначених ст. 12 Закону № 2491.
Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшло подання Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 21.04.2025 №51/1/3.3367 про відкликання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання позивачу.
У поданні зазначено, що дії позивача становлять загрозу національній безпеці України, що в своєму розвитку може завдавати шкоди інтересам держави, а також правам і законним інтересам громадян. Стверджено, що Головним управлінням за результатами виконання визначених законодавством завдань у сфері забезпечення державної безпеки отримано інформацію стосовно громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (документований посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_1 на підставі дозволу на імміграцію), який за наявними даними причетний до функціонування каналу легалізації співвітчизників та вихідців з країн т.зв. «міграційного ризику» в Україні за фіктивними підставами.
З даного приводу, суд зазначає наступне.
Першочергово, суд звертає увагу, що при наданні дозволу ЦМУ ДМС провело перевірку відповідно до законодавства, не виявивши підстав для відмови.
При цьому, згідно зі ст. 12 Закону № 2491 дозвіл на імміграцію може бути відкликано у разі загрози національній безпеці.
Служба безпеки України подала подання про відкликання дозволу, посилаючись на те, що позивач ніби є причетний до функціонування каналу нелегальної міграції співвітчизників та вихідців з країн так званого «міграційного ризику» до України з метою їх легалізації за фіктивними підставами.
Однак, в даному випадку, подання Головного управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області не містить жодних конкретних обставин або доказів, які б свідчили про вчинення ним протиправних дій, наявність загрози національній безпеці, що в своєму розвитку може завдавати шкоди інтересам держави, а також правам і законним інтересам громадян, порушення вимог закону при отриманні дозволу на імміграцію.
У поданні не зазначено жодних фактів (лише несе попереджувальний характер), з метою забезпечення національної безпеки України, захисту громадського порядку та правоохоронних інтересів громадян.
Подання Служби безпеки України має відповідати вимогам обґрунтованості, конкретності, а також супроводжуватись належними та допустимими доказами, які підтверджують існування реальних, а не гіпотетичних, загроз державній безпеці або іншим охоронюваним законом інтересам. Інакше, подання не може вважатися належною підставою для втручання в право особи на проживання в Україні, гарантоване ст. 8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. 33 Конституції України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 9 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У справах про скасування посвідки на постійне проживання орган міграційної служби має підтвердити обґрунтованість свого рішення, а отже подання Служби безпеки України, на яке посилається відповідач, повинне бути наповнене фактичним змістом та доказами, що можуть бути перевірені судом.
У разі відсутності доказів, подання Служби безпеки України перетворюється на формальне, необґрунтоване звернення, яке не створює достатніх правових підстав для позбавлення особи її права на постійне проживання в Україні.
Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 823/1499/17, вирішуючи спір про скасування особі дозволу на імміграцію згідно пункту 3 частини першої статті 12 Закону № 2491-III дійшов висновку, що підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну за цим пунктом є саме дії іммігранта, що становлять загрозу національній безпеці України чи громадському порядку в Україні. При цьому, Суд підкреслив, що зазначена норма не визначає такої умови для прийняття рішення про скасування відповідного дозволу, як доведення вини іммігранта у кримінальному чи адміністративному провадженні.
Водночас суд відзначає, що матеріали надані ГУ СБУ не містять фактичних даних та обґрунтувань, які свідчать про таку загрозу.
Натомість мотивація зводиться до «отримання інформації» про те, що позивач причетний до функціонування каналу легалізації співвітчизників та вихідців з країн так званого «міграційного ризику».
Проте, подання третьої особи не містить фактичних даних з даного приводу, а оскаржуване рішення про відкликання дозволу на імміграцію прийняте без його обґрунтування положеннями п. 1 абз. 1 ст. 12 Закону № 2491.
Таким чином, якщо орган ДМС у своєму рішенні спирається виключно на подання Служби безпеки України без надання супровідних доказів, це означає відсутність належної доказової бази.
У свою чергу, це порушує принцип законності (ст. 2 КАС України), презумпцію доброчесності іноземця, а також принцип юридичної визначеності. У випадках, коли подання Служби безпеки України не містить доказів про участь особи у підготовці або вчиненні злочину, загрозу громадському порядку чи державній безпеці, відсутні будь-які підстави для обмеження її законно набутих прав на проживання в Україні.
Отже, подання Служби безпеки України, що не містить жодного посилання на кримінальні провадження, судові рішення, оперативну інформацію чи докази протиправної поведінки особи, не може розцінюватися як належна підстава для скасування посвідки.
До того ж, при розгляді подання Служби безпеки України, ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області не виконало всіх необхідних дій, зокрема, не запросило іммігранта для пояснень та не запитало додаткову інформацію у ініціатора подання.
Подання Служби безпеки України не містило доказів, а рішення про відкликання дозволу було прийнято формально, без належного обґрунтування.
Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16.042020 справа № 495/5105/17, від 13.03.2020 справа № 805/2340/17-а), яка є невід'ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб'єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб'єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування ст. 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.
У постанові від 30.07.2020 у справі № 824/875/19-а Верховний Суд наголосив, що вказані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб'єкта владних повноважень. Згідно з цією статтею має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду.
Також Верховний Суд в своїй постанові від 04.09.2020 у справі №120/1859/19-а вказав, що відповідно до п. 23 Порядку № 1983, територіальні органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізують свої повноваження шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається питання. Отже, функція територіальних органів, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізується шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.
Верховний Суд наголошує, що особа, якої стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає йому змогу брати участь у провадженні під час розгляду його справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності. Тож не запрошення для надання пояснень іммігранта, стосовно якого розглядається питання скасування дозволу на імміграцію, є позбавленням процесуальних гарантій останнього щодо безпосередньої участі у процедурі прийняття відповідного рішення компетентним органом.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 420/17661/23.
На думку суду, відповідачем в порушення наведених норм не було запрошено позивача для надання пояснень, а причин, які виправдовують неможливість виконання цього обов'язку відповідачем суду не повідомлено.
Крім того, на фізичну особу не може бути покладено тягар доведення правомірності свого перебування в Україні внаслідок різної оцінки уповноваженими державними органами інформації. У даному конкретному випадку, такими органами є ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області та Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області.
Таким чином, відповідачем в порушення визначених норм Закону № 2491 не перевірено обставини, що свідчать про наявність у поданні підстав для відкликання дозволу на міграцію.
Встановлені обставини свідчать про формальний підхід відповідача під час розгляду подання.
Враховуючи встановлені дійсні обставини та зазначені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що викладене вище є підставою для скасування оскаржуваних рішень відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відкликання дозволу на імміграцію в Україну здійснено за відсутності підстав, визначених ст. 12 Закону № 2491, що є правовою підставою для визнання протиправним та скасування рішення від 12.05.2025 номер: 80114500000078/145 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину Республіки Таджикистан.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі оскаржуваного рішення відповідачем також була відкликана посвідка на постійне проживання.
Згідно з п. 64 Порядку № 321 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до ст. 12 Закону № 2491.
Відповідно до п. 67 Порядку № 321 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.
При цьому, п. 68, 72 Порядку № 321 передбачено, що іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, у випадку, зазначеному в п.п. 1 п. 64 цього Порядку, повинні зняти з реєстрації місце проживання, здати посвідку та виїхати за межі України в місячний строк з дня отримання рішення про скасування дозволу на імміграцію.
Посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується, зокрема, у разі скасування посвідки.
Згідно з п. 74, 75 Порядку № 321 недійсна посвідка, виявлена у пункті пропуску через державний кордон, вилучається посадовою особою Держприкордонслужби та протягом 10 робочих днів повертається для знищення до територіального органу/територіального підрозділу ДМС за місцем її видачі.
Посвідки знищуються територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який їх видав.
Посвідки, визнані недійсними відповідно до наказу ДМС, знищуються територіальним органом, визначеним у наказі.
Пунктами 78, 79 Порядку № 321 передбачено, що рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку.
ДМС, територіальний орган ДМС мають право переглянути рішення, прийняте відповідно територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, за наявності підстав зобов'язати їх відмінити попереднє рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування і прийняти нове рішення на підставі раніше поданих документів.
Таким чином, оскільки відкликання посвідки на постійне проживання позивача є наслідком прийняття рішення про відкликання дозволу на імміграцію, яке визнано судом протиправним та скасовано, таке відкликання посвідки відповідно має ознаки протиправності.
Крім того, похідною вимогою є визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни іноземця, оскільки вказане рішення було прийнято за наслідком прийняття рішення про відкликання дозволу на імміграцію, яке визнано судом протиправним та скасовано.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що позовні вимоги стосовно направлення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області інформації до інших органів та структур ДМС не підлягають задоволенню з огляду на їх передчасність. Суд наразі не вбачає підстав вважати, що відповідачем не будуть виконані належні та необхідні дії після набрання даним рішенням законної сили.
Згідно з приписами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими у певній мірі, знайшли своє підтвердження під час розгляду спору та підлягають частковому задоволенню, а оскаржувані рішення підлягають скасуванню.
Натомість, відповідачем не було доведено наявності підстав для прийняття оскаржуваних рішень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 2906,88 грн.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2906,88 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
Керуючись ст.ст. 139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 12.05.2025 номер: 80114500000078/145 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину Республіки Таджикистан.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 12.05.2025 номер: 80112500108372/145/1 про відкликання посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Таджикистан.
4. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 12.05.2025 номер: 8010130100018388 про примусове повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Таджикистан до країни походження або третьої країни.
5. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 , громадянина Республіки Таджикистан понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2906 (дві тисячі дев'ятсот шість) грн 88 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а, код ЄДРПОУ 42552598).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.