28 квітня 2026 року м. Київ справа №320/19131/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у
м. Києві та Київській області
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо неповідомлення ОСОБА_1 про прийняття до громадянства України;
2) визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо невидачі ОСОБА_1 тимчасового посвідчення громадянина України;
3) зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області видати ОСОБА_1 тимчасове посвідчення громадянина України;
4) встановити ОСОБА_1 з моменту набрання законної сили рішенням суду дворічний строк для подання документа про припинення іноземного громадянства.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не повідомлено позивача про наявність в останнього громадянства України, що призвело, у свою чергу, до пропуску позивачем з об'єктивних причин встановленого законодавством дворічного строку щодо припинення іноземного громадянства, що також може бути причиною припинення громадянства України відповідно до Закону України «Про громадянство України».
Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області просить відмовити у задоволенні позовної заяви, та в обґрунтування своєї правової позиції вказало, що позивач звернувся із заявою про видачу тимчасового посвідчення громадянина України лише 20.09.2024, натомість тернім виконання зобов'язання розпочався 01.09.2016 та закінчився 01.09.2018, з урахуванням чого підстави для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України відсутні.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи, інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
07.05.2025 до суду від відповідача надійшла заява про продовження процесуального строку.
28.10.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
03.11.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Додаткових заяв чи клопотань до суду подано не було.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Туреччини, 09.01.2001 звернувся до ВПР та МР Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві із заявою про залишення на постійне проживання та отримання посвідки на постійне проживання в Україні на підставі абзацу 2 частини другої статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (в редакції 1994 року), оскільки його дружина громадянка України.
16.05.2001 ОСОБА_1 документовано тимчасовою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 , термін дії - до 24.04.2003.
24.04.2003 в порядку обміну УГП та ІС ГУМВС України в м. Києві документовано тимчасовою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 , термін дії - безстроково.
09.12.2011 позивача документовано тимчасовою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 , термін дії - безстроково.
18.05.2015 ОСОБА_1 видано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_4 .
15.04.2015 позивач подав заяву про прийняття до громадянства України відповідно до статті 9 Закону України «Про громадянство України».
20.10.2023 позивач звернувся із заявою-анкетою № 205039440 про обмін посвідки на постійне проживання у зв'язку з непридатністю її для подальшого використання.
25.10.2023 позивача документовано посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_5 , термі дії - до 25.10.2033.
Листом Управління з питань громадянства Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 03.05.2024 № 8010.4/41667-24 Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області повідомлено про те, що Указом Президента України від 01.09.2016 № 382/2016 прийнято до громадянства України громадянина Турецької Республіки на ім'я ОСОБА_1 .
У зв'язку із надходженням зазначених відомостей про набуття ОСОБА_1 громадянства України, Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області прийнято висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Турецької Республіки ОСОБА_1 від 13.05.2024.
Рішенням Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 13.05.2024 № 119 ОСОБА_1 скасовано дозвіл на імміграцію від 16.05.2001 на підставі пункту 5.2 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Рішенням від 13.05.2024 № 80112500094551/119/1 позивачу скасовано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_5 .
Листом від 14.05.2024 № 8010.6.1-21744/8010.6-24 позивача повідомлено про вищезазначені рішення.
17.05.2024 позивачу видано довідку про реєстрацію особи громадянином України № 855/2024.
20.09.2024 позивач звернувся до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області із заявою-анкетою про оформлення тимчасового посвідчення громадянина України.
14.03.2025 представник позивача звернувся до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області із адвокатським запитом про надання копій документів та пояснень.
Листом Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 20.03.2025 № 8010.6.1-13010/80.1-25 представнику позивача було надано копії запитуваних документів, серед яких був лист від 14.10.2024 № Д-1469/6/8010-24/8010.4.2/2753-24, яким ОСОБА_1 повідомлено про те, що підстави для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України відсутні у зв'язку із закінченням 01.09.2018 терміну зобов'язання щодо припинення іноземного громадянства протягом двох років з моменту набуття громадянства України. Крім того, відповідач зазначив про неможливість надання копій документів за 2016 рік про сповіщення позивача про прийняття до громадянства України, у зв'язку із знищенням на підставі доручення ДМС від 01.09.2022 № Д-65/1-22 архівних документів ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, строк зберігання яких скінчився.
Крім того, у зв'язку із відсутністю у публічному доступі Указу Президента України від 01.09.2016 № 382/2016, позивач звернувся до Офісу Президента України про надання копії зазначеного Указу та інформації щодо повідомлення про даний Указ позивача.
10.04.2025 Офіс Президента України у відповідь на адвокатський запит надав копію Указу Президента України від 01.09.2016 № 382/2016 та зазначив, що матеріали про припинення громадянства України ОСОБА_1 на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства в установленому законодавством порядку не надходили. Інша запитувана інформація відсутня.
Таким чином, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неповідомленні позивача про прийняття його до громадянства України, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до положень статті 1 Закону № 2235-III громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України; тимчасове посвідчення громадянина України - документ, який посвідчує особу і підтверджує її належність до громадянства України.
Згідно зі статтею 6 Закону № 2235-III громадянство України набувається, зокрема, внаслідок прийняття до громадянства.
У відповідності до статті 9 Закону № 2235-III іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх заявою прийняті до громадянства України.
Умовами прийняття до громадянства України є, зокрема, подання іноземцем зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України.
Відповідно до положень статті 24 Закону № 2235-III центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо, зокрема, прийняття заяв разом із необхідними документами щодо прийняття до громадянства України, щодо виходу з громадянства України дітей у випадках, передбачених частинами дев'ятою - одинадцятою статті 18 цього Закону, перевірки правильності оформлення документів, наявності умов для прийняття до громадянства України і відсутності підстав, з яких особа не приймається до громадянства України, наявності підстав для виходу з громадянства України і відсутності підстав, з яких не допускається вихід з громадянства України, надсилання заяв разом зі своїм висновком на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства; виконання рішень Президента України з питань громадянства; видання особам, які набули громадянство України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, довідок про реєстрацію особи громадянином України.
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 № 215/2001 (далі - Порядок № 215/2001 в редакції, чинній на момент видачі Указу Президента України від 01.09.2016 № 382/2016 «Про прийняття до громадянства України та інших осіб»).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 215/2001 для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.
Згідно з пунктом 101 Порядку № 215/2001 управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого подано документи щодо прийняття особи до громадянства України або виходу неповнолітньої особи з громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.
Пунктами 113-116 Порядку № 215/2001 встановлено, що рішення про прийняття особи до громадянства України або припинення особою громадянства України приймає Президент України. Прийняття до громадянства України або припинення громадянства України здійснюється шляхом видання указів Президента України.
Рішення Президента України про прийняття особи до громадянства України або припинення громадянства України надсилається Державній міграційній службі України, Міністерству закордонних справ України та Центральній виборчій комісії.
Державна міграційна служба України надсилає повідомлення про прийняті Президентом України рішення через головне управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення за місцем проживання осіб, щодо яких прийнято рішення.
Управління, відділи (сектори) міграційної служби в районі, районі у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, дипломатичні представництва чи консульські установи України у тижневий строк повідомляють у письмовій формі відповідну особу про прийняте Президентом України рішення.
Особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон (пункт 119 Порядку № 215/2001).
Згідно з пунктом 123 Порядку № 215/2001 контроль за виконанням рішень з питань громадянства, прийнятих Президентом України, здійснюється Комісією при Президентові України з питань громадянства. Державна міграційна служба України та Міністерство закордонних справ України один раз на півріччя подають Комісії при Президентові України з питань громадянства інформацію про виконання рішень Президента України з питань громадянства.
Порядок оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України врегульований Правилами оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1111 від 17.07.2003 (далі - Правила № 1111 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно пункту 1 Правил № 1111, тимчасове посвідчення громадянина України (далі - тимчасове посвідчення) - документ, який посвідчує особу і підтверджує її належність до громадянства України.
Відповідно до пункту 3 Правил, тимчасове посвідчення видається на строк до 2 років.
Тимчасове посвідчення оформляється і видається особам відповідним підрозділом ДМС у разі їх проживання в Україні, дипломатичними представництвами та консульськими установами України в інших державах - у разі їх проживання за кордоном. (пункт 4 Правил)
Згідно пункту 5 Правил, для оформлення тимчасового посвідчення подаються:
- заява-анкета за формою, встановленою МВС та МЗС;
- 2 фотокартки розміром 35 х 45 міліметрів;
- довідка про реєстрацію особи громадянином України.
Особи, які постійно проживають в Україні, подають копію довідки органу державної податкової служби про присвоєння їм ідентифікаційного номера.
Документи приймаються за умови пред'явлення наявного паспортного документа або документа, що його замінює та посвідчує особу заявника. У разі потреби подається засвідчений переклад тексту документа українською мовою.
Відповідно до пункту 6 Правил, посадова особа органів, зазначених у пункті 4 цих Правил, перевіряє подані документи, у разі відповідності установленим вимогам реєструє їх у спеціальному журналі та засвідчує заяву-анкету.
У разі потреби заявникові пропонується дати додаткові пояснення або зробити уточнення.
Тимчасове посвідчення оформляється і видається у десятиденний строк після подання необхідних документів. (пункт 7 Правил).
Судом встановлено, що листом від 14.10.2024 № Д-1469/6/8010-24/8010.4.2/2753-24, позивача повідомлено про те, що підстави для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України відсутні у зв'язку із закінченням 01.09.2018 терміну зобов'язання щодо припинення іноземного громадянства протягом двох років з моменту набуття громадянства України.
Водночас, з матеріалів справи встановлено, що Указом Президента України від 01.09.2016 № 382/2016 ОСОБА_1 прийнято до громадянства України.
Незважаючи на зазначену обставину, 25.10.2023 позивач документований Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_5 , дійсною до 25.10.2033.
Відповідно до наданої копії посвідки на постійне проживання № НОМЕР_5 , підставою видачі зазначеної посвідки у відповідній графі проставлено кодове позначення підстави для отримання дозволу на імміграцію відповідно до статті 4 Закону України «Про імміграцію», а саме: 03/06 - іноземці або особи без громадянства, які отримують посвідку відповідно до розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про імміграцію».
На переконання суду зазначена обставина свідчить, що на момент видачі посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області не було обізнане про наявність у позивача громадянства України, адже перебування особи в статусі громадянина України виключає можливість отримання нею посвідки на постійне проживання.
Більше того, в матеріалах справи наявні відомості про те, що про прийняття ОСОБА_1 до громадянства України відповідач був повідомлений лише 03.05.2024 листом № 8010.4/41667-24, після чого ним було прийнято відповідні рішення про скасування дозволу на імміграцію та скасування посвідки на постійне проживання.
Сам же позивач дізнався про наявність громадянства України лише 17.05.2024, коли отримав довідку про реєстрацію особи громадянином України № 855/2024.
Як було зазначено вище, відповідно до пункту 116 Порядку № 215/2001 орган міграційної служби у тижневий строк повідомляє у письмовій формі відповідну особу про прийняте Президентом України рішення.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів належного письмового повідомлення ОСОБА_1 про прийняття до громадянства України. З даного приводу Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області зазначило, що документи за 2016 рік щодо повідомлення позивача про прийняття до громадянства України, у зв'язку із знищенням на підставі доручення Державної міграційної служби від 01.09.2022 № Д/65/1-22 архівних документів ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, строк зберігання яких закінчився - відсутні.
Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності» вилучення документів для знищення здійснюється лише на підставі складеного акту про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду у паперовій формі, яка затверджена вказаною постановою.
Суд критично оцінює посилання Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області на відсутність зазначених документів у зв'язку з їх знищенням, оскільки з тексту даного листа неможливо встановити, які саме документи підлягали знищенню; відповідач не надав копії Переліку видів документів, що створюються під час діяльності Державної міграційної служби України із зазначенням строків зберігання документів, затверджених наказом ДМС від 24.07.2015 № 96, а також акту про вилучення для знищення документів.
У справі «Рисовський проти України» (п. 70-71) ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009).
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність, яка полягає у неповідомленні належним чином ОСОБА_1 про прийняття його до громадянства України, що в причинно-наслідковому зв'язку призвело до неможливості виконання позивачем вимоги про припинення іноземного громадянства з об'єктивних причин, які не залежали від волі позивача.
Таким чином, виходячи з неможливості позивача виконати вимогу про припинення іноземного громадянства через протиправну бездіяльність відповідача, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо невидачі ОСОБА_1 тимчасового посвідчення також підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії, суд вказує таке.
Адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Під дискреційним повноваженням розуміють такі повноваження, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної норми у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Таким чином, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17 та від 10.04.2019 у справі № 826/11251/18.
Водночас, за встановлених обставин справи, позовні вимоги про зобов'язання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області видати ОСОБА_1 тимчасового посвідчення громадянина України підлягають задоволенню, адже даний спосіб захисту порушеного права позивача є виправданим та таким, що забезпечить ефективний захист та відновлення її порушеного права.
Щодо позовної вимоги про встановлення позивачу з моменту набрання законної сили рішенням суду дворічного строку для подання документа про припинення іноземного громадянства, суд зазначає таке.
З матеріалів справи встановлено, що 15.04.2015 позивач подав заяву про прийняття до громадянства України відповідно до статті 9 Закону України «Про громадянство України» разом із зобов'язанням про припинення іноземного громадянства.
Указом Президента України від 01.09.2016 № 382/2016 ОСОБА_1 прийнято до громадянства України, про який позивач дізнався 17.05.2024 (отримавши довідку про реєстрацію особи громадянином України № 855/2024).
Відповідно до норм чинного законодавства, термін виконання обов'язку ОСОБА_1 подати органу ДМС документ про припинення іноземного громадянства сплинув 01.09.2018.
Проте, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, позивач не був повідомлений належним чином про прийняття його до громадянства України, та відповідно не повідомлений про наявність підстав для здійснення певних заходів для припинення іноземного громадянства, починаючи саме з 01.09.2016.
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази подання документу про припинення іноземного громадянства, так і неприйняття такого документу відповідачем. У листі від 14.10.2024 № Д-1469/6/8010-24/8010.4.2/2753-24 Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області зазначило лише про закінчення терміну виконання зобов'язання припинити громадянство Турецької Республіки.
З урахуванням наведеного на переконання суду, з урахуванням обставин, встановлених під час судового розгляду, позивач не позбавлений права на подання до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області документа про припинення іноземного громадянства, у зв'язку з чим суд не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги про встановлення позивачу з моменту набрання законної сили рішенням суду дворічного строку для подання документа про припинення іноземного громадянства.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.
VI. Судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у розмірі 3 875,84 грн.
З огляду на часткове задоволення позову та враховуючи приписи статті 139 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 1 937,92 грн.
Керуючись статті 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо неповідомлення ОСОБА_1 про прийняття до громадянства України та невидачі ОСОБА_1 тимчасового посвідчення громадянина України.
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області видати ОСОБА_1 тимчасове посвідчення громадянина України.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а, код ЄДРПОУ 42552598) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) гривень 92 копійки.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.