про залишення позовної заяви без руху
28 квітня 2026 року м. Київ № 320/16762/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просить суд (орфографія, пунктуація та стилістика збережені):
- визнати протиправними діями відповідача по виконавчих провадженнях (їх чотири!) щодо виконання КУ та ЗУ ... він порушив вимоги: ст.40 КУ, ст.19 ЗУ «Про зверн...», ст.4 ЗУ «Про ви впровадження» та наказ МЮУ від 20.04.16 р. за № 1183/5: особливо щодо контролю за діями підлегих йому виконавців (див.подробніш вище);
- стягнути з відповідача на мою користь за нанесену мені моральну шкоду - по 25 тис.грн. за кожне виконавче провадження (а їх два)... усього - 50.000 грн.
Обґрунтовуючи позов зазначив, що відповідач вчиняв дії, які не передбачені чинним законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суд зазначає, що адміністративне судочинство здійснюється з метою захисту конкретного порушеного суб'єктивного права, що належить особі, тому зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Однак, з аналізу матеріалів позовної заяви, суд констатує, що позовні вимоги є незрозумілими в повній мірі.
Так, позивач просить, зокрема, визнати протиправними діями відповідача по виконавчих провадженнях (їх чотири!) щодо виконання КУ та ЗУ ... він порушив вимоги: ст.40 КУ, ст.19 ЗУ «Про зверн...», ст.4 ЗУ «Про ви впровадження» та наказ МЮУ від 20.04.16 р. за № 1183/5: особливо щодо контролю за діями підлегих йому виконавців.
При цьому, позивач не зазначає конкретно у яких саме виконавчих провадженнях, яких саме дій, яких саме виконавців тощо.
Обов'язковою передумовою надання судового захисту є наявність реального, а не ймовірного порушення прав, свобод чи інтересів особи на момент звернення до суду. Таке порушення має бути конкретним, індивідуалізованим та безпосередньо зачіпати позивача. Відсутність визначеного предмета судового захисту свідчить про безпредметність заявлених позовних вимог.
Суд, розглядаючи справу, зобов'язаний об'єктивно оцінити наявність порушеного права та перевірити відповідність обраного способу захисту вимогам закону, а також його здатність забезпечити відновлення такого права.
Також, відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Проте, всупереч вищезазначеним нормативним вимогам позивач не надав доказів належного звернення до відповідача саме з спірними питаннями, доказів отримання відповідачем відповідної заяви та долучених документів, результатів розгляду такої заяви тощо.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви про визнання індивідуального акта протиправним додається оригінал або копія такого акта чи засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності відповідного акта у позивача - клопотання про його витребування судом.
З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви не долучено жодного індивідуального акта суб'єкта владних повноважень, який би підтверджував прийняття щодо позивача спірного рішення чи вчинення інших дій індивідуального характеру.
За відсутності оспорюваного індивідуального акта або доказів його існування суд позбавлений можливості встановити факт вчинення відповідачем протиправних дій щодо позивача, а також перевірити зміст, форму та правові наслідки такого акта.
Суд звертає увагу, що виникнення публічно-правового спору передбачає наявність волевиявлення суб'єкта владних повноважень у формі рішення, дії або бездіяльності, яке зачіпає права, свободи чи інтереси особи. Звернення до суду без попереднього звернення до відповідного суб'єкта публічної влади з вимогою про реалізацію або захист свого права, а також без отримання відмови чи фіксації бездіяльності, не свідчить про наявність спірних правовідносин у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, до звернення до суду особа має ініціювати публічно-правовий спір шляхом звернення до суб'єкта владних повноважень та отримати рішення, відмову або допустиму бездіяльність тощо.
Таким чином, відсутність у матеріалах справи індивідуального акта, що підтверджує оскаржувані дії відповідача, або доказів відмови чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, свідчить про передчасність звернення до суду та відсутність належного предмета адміністративного позову.
Також, згідно з ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що початок перебігу строку звернення до суду у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен був дізнатись" дає підстави для висновку про встановлення чинним процесуальним законодавством презумпції можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому самого лише посилання на момент, коли особа для себе з'ясувала, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням її прав у сфері публічних правовідносин, недостатньо.
Доведенню також підлягає факт, що позивач не міг дізнатися про порушення свого права, що прямо випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
Відповідно до приписів статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Тобто, ст.287 КАС України встановлений спеціальний десятиденний строк для оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.
З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що позивачем долучені постанови виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, відкриття виконавчого провадження, які датовані 25.02.2026 року.
Тому, ймовірно позивач оскаржує дії стосовно зазначених постанов від 25.02.2026 року, до яких позивач має доступ в Автоматизованої системи виконавчих проваджень.
При цьому, позовна заява подана до суду 22 квітня 2026 року, що перевищує десятиденний строк на звернення до суду.
При цьому, позивач жодним чином не обґрунтовує поважність причин пропуску строку на звернення до суду.
Крім цього, відповідно до частини 1 статті 21 КАС України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Згідно з ч. 6 ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Частиною 1 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, або ж мають бути зверненні до одного відповідача, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Відповідні обставини мають бути обґрунтовані позивачем з урахуванням змісту спірних правовідносин.
З позовної заяви встановлено, що позивачем оскаржуються дії відповідача по чотирьох різних виконавчих провадженнях.
Тому, вбачається, що фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачами, незважаючи на те, що підстави їх виникнення можуть бути різними та не пов'язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об'єднання непов'язаних між собою вимог значно ускладнить розгляд справи.
При цьому позивачем у позовній заяві не наведено будь-яких аргументів на користь необхідності розгляду зазначених вимог в рамках одного провадження та відповідних доказів на обґрунтування пов'язаності між собою зазначених позовних вимог.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- письмових пояснень з аргументацією на користь необхідності розгляду зазначених вимог в рамках одного провадження та відповідних доказів на обґрунтування пов'язаності між собою зазначених позовних вимог;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного, характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права (в частині позовних вимог, які виходять за межі строку звернення до суду);
- уточненої позовної заяви (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи та один для суду), яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема щодо конкретизації про які саме виконавчі провадження йде мова у позовних вимогах, які саме дії необхідно визнати протиправними тощо (з доказами надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками);
- індивідуального акту, який засвідчує протиправні дій/бездіяльність та/або інші докази звернення з спірними питаннями до відповідача та отримані від нього відповіді за наявності
Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суддя вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі (електронній формі).
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій залишити без руху.
Протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.