про передачу справи за підсудністю згідно з вибором позивача
29 квітня 2026 року м. Київ 340/1514/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Центр» до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області, Головного управління Державної податкової служби у Київській області (вул. Святослава Хороброго, б. 5а, м. Київ, 03151, ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправними та скасування рішень,
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 01.07.2025 № 34012 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСВІТ ЦЕНТР" п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку;
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 19.08.2025 № 89431 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСВІТ ЦЕНТР" п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку;
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 10.09.2025 № 97632 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСВІТ ЦЕНТР" п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку;
4. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30.09.2025 № 103364 про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСВІТ ЦЕНТР" п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року матеріали адміністративної справи №340/1514/26 передані на розгляд до Київського окружного адміністративного суду (бульвар Лесі Українки, 26a, Київ, 01133).
Зазначена ухвала мотивована тим, що матеріали справи свідчать про те, що позивач неодноразово подавав повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку за місцем реєстрації юридичної особи - до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (вул. Святослава Хороброго, б. 5а, м. Київ, 03151, ЄДРПОУ 44096797), та саме вказаним органом прийнято актуальне рішення від 30.09.2025 № 103364 про відповідність позивача критеріям ризиковості.
Натомість доказів прийняття Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області рішень, скасування яких буде мати наслідком виключення позивача з переліку ризикових платників податку, матеріали справи не містять.
Таким чином, Кіровоградський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про відсутність підстав для розгляду спору Кіровоградським окружним адміністративним судом.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вивчивши позовні матеріали на предмет їх відповідності приписам Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи - позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
З аналізу наведених норм вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає як загальну, так і альтернативну територіальну підсудність, при цьому у справах щодо оскарження індивідуальних актів застосовується саме підсудність за вибором позивача.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем, зокрема, оскаржується рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 01.07.2025 № 34012, яке підписане В.о. заступника начальника Головного управління ДПС у Кіровоградській області (Головою комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН) Грущаком Романом Леонідовичем (а.с. 6).
Одним із відповідачів у справі є Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 43995486), рішення якого безпосередньо оскаржується.
Отже, у даному випадку, застосуванню підлягають положення частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивач має право обрати суд як за своїм місцезнаходженням, так і за місцезнаходженням відповідача.
Таким чином, з урахуванням предмета спору та суб'єктного складу учасників справи, позивач правомірно реалізував своє процесуальне право на вибір суду.
Суд наголошує, що визначення територіальної підсудності здійснюється на момент звернення до суду, виходячи з характеру спірних правовідносин та складу сторін, і не залежить від подальшої оцінки судом доказів чи обґрунтованості позовних вимог.
Таким чином, позивачем реалізовано своє процесуальне право на вибір суду в межах, передбачених нормами КАС України про альтернативну підсудність, що відповідає принципу забезпечення доступу до правосуддя та самостійного визначення стороною компетентного суду.
Водночас передача справи за територіальною підсудністю всупереч обраному позивачем суду призводить до обмеження його права на реалізацію альтернативної підсудності, гарантованої законом.
Такий підхід не відповідає змісту статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки право вибору між судами належить виключно позивачу і не може бути змінене судом за власною ініціативою за відсутності очевидних підстав для висновку про непідсудність справи.
Суд окремо зазначає, що суд не наділений дискреційними повноваженнями самостійно змінювати обраний позивачем суд у випадках, коли законом передбачено альтернативну підсудність.
Крім того, така підсудність не може визначатися або змінюватися залежно від часу прийняття оскаржуваних рішень чи подальшої оцінки доказів у справі, як то зазначено в ухвалі Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Отже, суд вважає, що втручання суду у реалізацію позивачем права на вибір підсудності поза межами, визначеними процесуальним законом, є неправомірним та суперечить гарантіям доступу до правосуддя.
Водночас розгляд судом справи всупереч волі позивача та з обмеженням його права на реалізацію альтернативної підсудності може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на розгляд справи «судом, встановленим законом».
Отож, з наведеного можна підсумувати, що якщо суд помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб'єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої статтею 30 КАС.
Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов'язковості положень інституту підсудності адміністративних справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року у справі N 855/364/19.
Таким чином за наведених умов йдеться не про оцінку чи оспорення підсудності як такої, а про необхідність дотримання меж судової дискреції та забезпечення реалізації процесуального вибору позивача, гарантованого статтею 25 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак направлення справи до іншого адміністративного суду не ґрунтується на вимогах Кодексу адміністративного судочинства України та не може вважатися належною реалізацією механізму, передбаченого статтею 29 цього Кодексу.
Суд, якому передано справу, виходить з того, що передача здійснена помилково, оскільки порушує гарантоване законом право позивача на вибір підсудності та фактично виходить за межі процесуальної дискреції суду щодо визначення компетентного суду.
Водночас спір щодо підсудності між судами у розумінні процесуального закону відсутній, оскільки йдеться не про конкуренцію юрисдикцій, а про дотримання встановлених законом меж реалізації права позивача на вибір суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для прийняття справи до провадження цим судом відсутні, оскільки передача справи здійснена без урахування положень статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України щодо альтернативної підсудності та права позивача на вибір суду, а тому підлягає передачі справи за підсудністю до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з частиною 6 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини 1 цієї статті, суд вирішує ухвалою, яка може бути оскаржена.
Керуючись статтями 29, 48, 52, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративну справу № 340/1514/26 передати за підсудністю до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
2. Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
3. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Панченко Н.Д.