(про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду,
зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення)
29 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/4941/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Капинос О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" про зобов"язання вчинити дії,
встановив:
Рішенням суду від 10.07.2024 зобов'язано Державну установу "Райківська виправна колонія (№73)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 17.03.2017 по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.
Зобов'язано Державну установу "Райківська виправна колонія (№73)" здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.01.2024, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми.
Державний виконавець Бердичівського відділу ДВС подав заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення на стягнення з відповідача індексації у розмірі 43104,29 грн.
Заяву мотивує тим, що на виконання рішення відповідачем здійснено нарахування індексації, проте фінансування від розпорядника коштів другого рівня не надійшло.
Відповідач заперечення на заяву не надав.
З урахуванням вище наведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви у порядку письмового провадження відповідно до ч.9 ст.205 та ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши заяву позивача, суд зауважує на таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
Разом з тим, Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень (далі також - Закон № 4094-IX), який набрав чинності 19.12.2024, були внесені суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Так, відповідно до змісту частин першої-третьої статті 378 КАС (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Тому суд, за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду або ж відмовити у задоволенні відповідних вимог, не змінюючи при цьому його змісту.
Водночас, при розгляді вказаного питання суд може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках.
Судом встановлено, що резолютивна частина рішення суду має зобов'язальний характер.
Однак, таке рішення яке набрало законної сили, на даний час відповідачем не виконано в повному обсязі, оскільки позивачу не виплачено належних коштів.
Згідно розрахунку потреб в додатковому фінансуванні на виконання судового рішення проведено нарахування коштів у сумі 43104,29 грн. Однак для виплати таких коштів відсутнє фінансування.
Варто зазначити, що поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Конституційний суд України у рішенні від 25 квітня 2012 року у справі №12-рп/2012 зазначає, що зміни способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення. За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року).
Також, у рішенні від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зауважив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
Відповідно до обставин даної справи, які визнаються учасниками справи, єдиною причиною невиплати позивачу перерахованого на виконання рішення суду грошового забезпечення є відсутність належного фінансування відповідача.
Однак, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків.
У аналогічних правовідносинах Верховний Суд у постанові від 28.10.2025 у справі №380/7706/22 підтвердив необхідність зміни способу та порядку виконання судового рішення і зазначив про неправомірність будь-якого формалістичного підходу до тлумачення статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, який дозволяє суб'єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення, особливо у випадках, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника.
Вищенаведений правовий підхід Верховного Суду полягає в тому, що метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов'язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, суд зобов'язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що зміна способу виконання судового рішення в частині нарахованої та невиплаченої заборгованості не є створенням нового грошового зобов'язання, оскільки сума заборгованості є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем.
Таким чином, враховуючи вимоги частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), правову позицію Верховного Суду , суд дійшов висновку, що наявні підстави для зміни способу і порядку виконання рішення суду у даній справі , шляхом стягнення з Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" на користь позивача нараховану та не виплачену заборгованість у розмірі 43104,29 грн.
При цьому, зміна способу і порядку виконання рішення стосується лише нарахованої та невиплаченої на виконання судового рішення суми індексації у розмірі 43104,29 грн.
Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Заяву задовольнити частково.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі 240/4941/24 шляхом стягнення з Державної установи "Райківська виправна колонія (№73)" (с.Райки, Житомирська обл., Бердичівський р-н,13333. ЄДРПОУ 08563352) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану та не виплачену заборгованість у розмірі 43104,29 грн.
В іншій частині заяви відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.В. Капинос