29 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/11041/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Богунського районного суду міста Житомира, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Богунського районного суду міста Житомира, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ Богунського районного суду м. Житомира суду від 23.01.2024 №4-К у частині встановленого розміру надбавки за вислугу років державної служби керівнику апарату Богунського районного суду м. Житомира на 2024 рік, а саме у період з 01 січня 2024 року на рівні 30 % місячного посадового окладу;
- зобов'язати ТУ ДСА України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату керівнику апарату Богунського районного суду м. Житомира надбавки за вислугу років державної служби з 1 січня 2024 року відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про державну службу", а саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є працівником Богунського районного суду міста Житомира, якому наказом №38-К від 03.09.2020 встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 50% посадового окладу, як такому, що має стаж державної служби 17 років. В подальшому, наказом від 23.01.2024 за №4-К позивачу встановлено надбавку за вислугу років державної служби на 2024 рік з 01.01.2024 - 30% місячного посадового окладу. Вважає, що вказаний наказ у частині встановлення розміру надбавки за вислугу років державної служби на 2024 рік є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Липи В.А. від 20.06.2024 відкрито спрощене провадження у справі.
03.07.2024 Богунським районним судом міста Житомира подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що застосування норм Закону України "Про Державний бюджет на 2024 рік" стосовно перерахування надбавки за вислугу років відповідає нормам законодавства України.
10.07.2024 через систему "Електронний суд" Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Житомирській області також подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначено, що абзацом другим пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Також абзацом четвертим пункту 12 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік". Враховуючи викладене, державним службовцям державних органів, які провели класифікацію посад державної служби, надбавка за вислугу років у 2024 році встановлюється на рівні 2 відсотків від посадового окладу за кожний рік стажу державної служби та не може перевищувати 30 відсотків посадового окладу.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" від 16.07.2024 №133 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2024, у зв'язку з призовом з 04.07.2024 на військову службу судді ОСОБА_2 , справу передано на розгляд судді Поповій О.Г.
Ухвалою судді від 31.07.2024 прийнято до провадження адміністративну справу №240/7761/24 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.
Відповідно до ухвали суду від 30.04.2025 провадження в даній справі зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №240/7215/24.
Ухвалою від 27.04.2026 провадження в справі поновлено.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши докази і письмові пояснення, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) є працівником Богунського районного суду міста Житомира, якому наказом №38-К від 03.09.2020 встановлено надбавку за вислугу років на державній службі в розмірі 50% посадового окладу, як такому, що має стаж державної служби 17 років.
В подальшому, на виконання абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», наказом керівника апарату Богунського районного суду міста Житомира від 23.01.2024 за №4-К позивачу встановлено надбавку за вислугу років відповідно до абзацу другого пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»» у розмірі 30%, як такому, вислуга років якого на державній службі становить 20 років 03 місяці 29 днів.
Не погодившись із зазначеним наказом та зважаючи на те, що внаслідок його видання порушено право на належний рівень оплати праці державних службовців, гарантоване статтями 50 та 52 Закону України «Про державну службу», позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 130 Конституції України визначає, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Згідно із частинами першою - п'ятою статті 148 Закону №1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, зокрема, здійснює ДСА України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та ДСА України.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначають окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також загалом щодо апеляційних, місцевих судів.
Згідно із частиною першою статті 150 Закону №1402-VIII призначення на посади державних службовців, працівників, які виконують функції з обслуговування, оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів, апарату Верховного Суду, секретаріатів Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ДСА України, Служби судової охорони врегульовано нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Правовий статус державного службовця та коло його основних прав, гарантій і обов'язків визначено у Законі №889-VIII (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). У статті 1 цього Закону визначено поняття «державний службовець», яким є громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону №889-VIII державний службовець має право, зокрема, на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
Держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи (частина перша статті 50 Закону №889-VIII).
Згідно із частиною другою статті 50 Закону №889-VIII заробітна плата державного службовця складається, зокрема, з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення).
Тож заробітна плата державного службовця має обов'язкову (сталу) складову, яка є фіксованою виплатою та, по суті, основною винагородою за виконання посадових обов'язків, а також факультативну (необов'язкову) складову, яка залежить від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу, є винагородою за ініціативну роботу, своєчасне і якісне виконання завдань, виконання додаткового обсягу завдань.
Надбавка за вислугу років є складовою обов'язкової частини заробітної плати державного службовця та згідно із частиною першою статті 46 Закону №889-VIII обумовлена досягненням особою певного стажу державної служби.
Розмір такої надбавки за приписами частини першої статті 52 Закону №889-VIII визначається на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Водночас 01 січня 2024 року набрав чинності Закон № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік», у пункті 10 розділу «Прикінцеві положення» якого законодавець визначив, що у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у пунктах 20-22 цього розділу.
Згідно з пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.
Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.
Норми Закону №889-VIII щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Суд зазначає, що спір у даній справі виник у зв'язку із встановленням позивачу у 2024 році надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2026 у зразковій справі №240/7215/24 дійшла висновку, що нарахування та виплата у 2024 році державним службовцям надбавки за вислугу років має відбуватися з урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону №3460-IX на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивача як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби.
За приписами частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 лютого 2026 року у зразковій справі №240/7215/24, та зважаючи на чинність пункту 12 розділу Прикінцеві положення Закону №889-VIII, який не визнаний неконституційним у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку, що відповідачі діяли відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 244, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Богунського районного суду міста Житомира (майдан Соборний, 1, м. Житомир, 10014, ЄДРПОУ 02895981), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (вул. Мала Бердичівська, 23, м. Житомир, 10014, ЄДРПОУ 26278626) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко
29.04.26