Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 квітня 2026 року Справа№200/898/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 гривень за період перебування останнього на стаціонарному лікуванні після поранень, отриманих 23.02.2023 року, 30.05.2023 року та 04.10.2023 року, під час захисту Батьківщини за період стаціонарного лікування: з 24 лютого 2023 року по 5 березня 2023 року, з 31 травня по 1 червня 2023 року, з 1 по 9 червня 2023 року, з 9 по 22 червня 2023 року, з 5 по 7 жовтня 2023 року, з 8 жовтня по 1 листопада 2023 року, з 1 листопада по 21 грудня 2023 року, з 21 грудня 2023 року по 18 січня 2024 року, з 18 січня по 15 лютого 2024 року, з 15 лютого по 14 березня 2024 року, з 14 по 30 березня 2024 року, з 15 липня по 28 серпня 2024 року - 263 календарні дні, а також у відпустці за станом здоров'я після поранення - 30 календарних днів;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 гривень за період перебування останнього на стаціонарному лікуванні після поранень, отриманих 23.02.2023 року, 30.05.2023 року та 04.10.2023 року, під час захисту Батьківщини за період стаціонарного лікування: з 24 лютого 2023 року по 5 березня 2023 року, з 31 травня по 1 червня 2023 року, з 1 по 9 червня 2023 року, з 9 по 22 червня 2023 року, з 5 по 7 жовтня 2023 року, з 8 жовтня по 1 листопада 2023 року, з 1 листопада по 21 грудня 2023 року, з 21 грудня 2023 року по 18 січня 2024 року, з 18 січня по 15 лютого 2024 року, з 15 лютого по 14 березня 2024 року, з 14 по 30 березня 2024 року, з 15 липня по 28 серпня 2024 року - 263 календарні дні, а також у відпустці за станом здоров'я після поранення - 30 календарних днів з врахуванням раніше здійснених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.02.2023 року, 30.05.2023 року та 04.10.2023 року, під час виконання обов'язків військової служби, завдань пов'язаних із захистом Батьківщини отримав поранення.
Позивач вважає, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував підвищену додаткову грошову винагороду у розмірі 100000,00 гривень, оскільки факт поранення, його пов'язаність із захистом Батьківщини підтверджується належними документами.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом
16 лютого 2026 року позовна заява була залишена без руху, позивачеві надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви.
23 лютого 2026 року відкрито провадження із визначенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін, про що постановлено відповідну ухвалу. Вказаною ухвалою позивачу поновлено строк для звернення до суду із вказаним позовом.
10 березня 2026 року від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що необхідна умова для додаткової винагороди безперервне стаціонарне лікування після поранення в закладах охорони здоров'я.
На думку представника відповідача, після закінчення лікування та повернення до частини, безперервне стаціонарне лікування позивача було закінчено. Підстав для виплати бойової винагороди у збільшеному розмірі за подальше лікування немає.
На підставі наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та веденням активних бойових дій на території Донецької області, задля збереження життя та здоров'я учасників справи, працівників суду прийнято рішення про подальшу організацію роботи в дистанційному режимі.
З огляду на викладене, у встановлений КАС України строк рішення по справі з об'єктивних причин не було прийнято, справу розглянуто у розумний строк після виникнення можливості для цього.
У період з 07 квітня 2026 року до 20 квітня 2026 року суддя Лазарєв В.В. перебував у щорічній відпустці.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 1674 від 18.04.2023, ОСОБА_1 23.02.2023 року одержав вогнепальне осколкове сліпе поранення правої кисті під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації на території Донецької області.
В період з 24.02.2023 року до 05.03.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №1019 від 05.03.2023 року.
Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 2940 від 06.07.2023, ОСОБА_1 30.05.2023 року одержав вибухову травму. Акубаротравма, під час відбиття збройного нападу, захисту Батьківщини поблизу села Спірне Донецької області, в наслідок обстрілу артилерії Збройних сил Російської Федерації.
В період з 31.05.2023 року до 01.06.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується перевідним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого № 9313 від 01.06.2023 року.
В період з 01.06.2023 року до 06.06.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою № 3611.
Згідно довідки ВЛК від 09.06.2023 р. позивач потребує переведення для подальшого лікування терміном на 15 календарних днів.
В період з 09.06.2023 року до 22.06.2023 року позивач перебував на санаторному етапі реабілітації у клінічному санаторії «Роща», що підтверджується випискою з історії хвороби №2182.
Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 6112 від 13.10.2023, ОСОБА_1 04.10.2023 року одержав мінно-вибухову травму. Вогнепальне осколкове поранення правої гомілки з неповним вогнепальним відчленуванням правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини гомілки. Геморогічний шок 1 ступеню під час підготовки до бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації.
В період з 05.10.2023 року до 07.10.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою № 4448.
В період з 08.10.2023 року до 01.11.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою № 2406.
В період з 01.11.2023 року до 21.12.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою № 1613.
У відповідності з довідкою ВЛК № 1522 від 19.12.2023 р. згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.07.2007 №370, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2007 за №902/14169 травма (поранення) відноситься до важких. Позивач потребував лікування (реабілітації) в протезно-ортопедичному підприємстві терміном 30 календарних днів.
В період з 21.12.2023 року до 18.01.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою від 18.01.2024 року.
В період з 18.01.2024 року до 15.02.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою №104.
У відповідності з довідкою ВЛК № 167 від 01.02.2024 р. згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.07.2007 №370, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2007 за №902/14169 травма (поранення) відноситься до важких. Позивач потребував лікування (реабілітації) терміном 30 календарних днів.
В період з 15.02.2024 року до 14.03.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою від 14.03.2024 року.
У відповідності з довідкою ВЛК № 243 від 15.02.2024 р. згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04.07.2007 №370, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2007 за №902/14169 травма (поранення) відноситься до важких. Позивач потребував лікування (реабілітації) в протезно-ортопедичному підприємстві терміном 30 календарних днів.
В період з 14.03.2024 року до 30.03.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою №448.
В період з 15.07.2024 року до 28.08.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою №4698.
Згідно довідки ВЛК №1266 від 28.08.2024 року позивач звільнений від виконання службових обов'язків на 30 календарних днів на строк, необхідний для оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу, але не більше 30 (тридцять) календарних днів).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє по теперішній час.
Закон України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон 2011-ХІІ), визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частин першої-другої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
01.04.2022 постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку бронювання військовозобов'язаних за списком військовозобов'язаних під час дії воєнного стану» № 400 внесено зміни до вказаної вище Постанови № 168, згідно яких, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
- у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до Постанови № 168, у редакції на час спірних правовідносинах, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, Постанова №168 передбачає дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час лікування, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.050.2024 року по справі № 520/16191/23 та від 27.11.2024 по справі № 380/20587/23.
Виплати додаткової винагороди регламентувався окремим дорученням Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 .
Відповідно до п.п. 6, 10 Окремого доручення, накази про виплату військовослужбовцям додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця; підготовка проектів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, покладається на підрозділи, що відповідають за облік особового складу.
При цьому, у пункті 7 Окремого доручення вказано, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшено до 100 000 гривень також включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Також, Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За п. 1 розділу І Порядку, цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Цей Порядок розроблено відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про донорство крові та її компонентів» та постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», від 15 червня 1994 року № 414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», від 11 серпня 1995 року № 648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах», від 22 грудня 1995 року № 1037 «Про надбавки до посадових окладів осіб, зайнятих на шифрувальній роботі», від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Дія цього Порядку (крім розділів II, V, VI, IX, XII, XVI-XXIV) поширюється на військовослужбовців, умови виплати грошового забезпечення для яких встановлено іншими нормативно-правовими актами.
За змістом пункту 2 розділу І Порядку, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).
У пункті 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
Абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку № 260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:
загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини,- виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла), у тому числі за місяць початку військової служби;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
За положеннями пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Судом встановлено, що позивач в періоди з 24.02.2023 року до 05.03.2023 року, з 31.05.2023 року до 01.06.2023 року, з 01.06.2023 року до 06.06.2023 року, з 05.10.2023 року до 07.10.2023 року, з 08.10.2023 року до 01.11.2023 року, з 01.11.2023 року до 21.12.2023 року, з 21.12.2023 року до 18.01.2024 року, з 18.01.2024 року до 15.02.2024 року, з 15.02.2024 року до 14.03.2024 року, з 14.03.2024 року до 30.03.2024 року, з 15.07.2024 року до 28.08.2024 року проходив стаціонарне лікування через поранення, пов'язане із захистом Батьківщини.
Суд звертає увагу, що обидві вищевказані умови (пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення) у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 в розмірі 100 000 гривень за періоди стаціонарного лікування з 24.02.2023 року до 05.03.2023 року, з 31.05.2023 року до 01.06.2023 року, з 01.06.2023 року до 06.06.2023 року, з 05.10.2023 року до 07.10.2023 року, з 08.10.2023 року до 01.11.2023 року, з 01.11.2023 року до 21.12.2023 року, з 21.12.2023 року до 18.01.2024 року, з 18.01.2024 року до 15.02.2024 року, з 15.02.2024 року до 14.03.2024 року, з 14.03.2024 року до 30.03.2024 року, з 15.07.2024 року до 28.08.2024 року.
Щодо періоду лікування з 09.06.2023 року до 22.06.2023 року, суд зазначає наступне.
Основними лікувально-профілактичними заходами є диспансеризація, амбулаторне, стаціонарне і санаторно-курортне лікування військовослужбовців (стаття 246 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Разом з цим, в період з 09.06.2023 року до 22.06.2023 року позивач перебував на санаторному етапі реабілітації у клінічному санаторії «Роща», що підтверджується випискою з історії хвороби №2182. Отже з вказаної виписки не вбачається, що позивач знаходився у санаторії «Роща» саме на стаціонарному лікуванні.
Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів про стаціонарне лікування позивача у період з 09.06.2023 року до 22.06.2023 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди у вказаний період.
Стосовно позовних вимог про нарахування та виплату щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 в розмірі 100 000 гривень за період з 28 серпня 2024 року, у зв'язку з перебуванням у відпустці за станом здоров'я, суд зазначає наступне.
За пунктом 13 розділу XXXIV Порядку №260, військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Згідно з пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі Положення) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Відповідно до пункту 1.1. глави 1 розділу ІІ Положення № 402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.
За п. 6.5-6.6 розділу 6 Положення № 402, для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або звільненні від виконання службових обов'язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров'я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.
Військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров'я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.
Відповідно до пункту 6.14 Положення, загальний час безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні в закладах охорони здоров'я (установах), включаючи відпустку для лікування у зв'язку з хворобою та відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), не повинен перевищувати 4 місяці, а для хворих на туберкульоз - 10 місяців. Після закінчення визначеного строку перебування на безперервному лікуванні та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду для визначення ступеня придатності до військової служби. У разі визнання їх ВЛК непридатними до військової служби вони можуть бути подані до звільнення з військової служби до виписки із закладу охорони здоров'я (установи).
Відповідно до п. 6.14. розділу 6 Положення № 402, відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу, установи), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.
Під час вибуття військовослужбовця у відпустку для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) довідка ВЛК видається йому на руки.
Після закінчення відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці (крім курсантів ВВНЗ) за рішенням керівників ТЦК та СП можуть пройти повторний медичний огляд за місцем проведення відпустки для визначення придатності їх до військової служби або для вирішення питання про потребу у наданні відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва).
Отже, визначення потреби військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я та встановлення необхідного терміну для відновлення функції і працездатності такого військовослужбовця відбувається на підставі висновку ВЛК за наслідком медичного огляду ВЛК, що оформлюється довідкою ВЛК, на підставі якої командир військової частини (закладу) надає таку відпустку (видає відповідний наказ).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 травня 2024 року справа № 520/16191/23.
Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази перебування позивача у відпустці для лікування після тяжкого поранення в період з 28 серпня 2024 року.
Суд звертає увагу, що згідно довідки ВЛК №1266 від 28.08.2024 року позивач звільнений від виконання службових обов'язків на 30 календарних днів на строк, необхідний для оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу, але не більше 30 (тридцять) календарних днів).
Таким чином, відсутні правові підстави для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди з 28 серпня 2024 року.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.
Решта доводів та аргументів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, оскільки ухвалою від 23 лютого 2026 року позивачу поновлено строк для звернення до суду із вказаним позовом.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24.02.2023 року до 05.03.2023 року, з 31.05.2023 року до 01.06.2023 року, з 01.06.2023 року до 06.06.2023 року, з 05.10.2023 року до 07.10.2023 року, з 08.10.2023 року до 01.11.2023 року, з 01.11.2023 року до 21.12.2023 року, з 21.12.2023 року до 18.01.2024 року, з 18.01.2024 року до 15.02.2024 року, з 15.02.2024 року до 14.03.2024 року, з 14.03.2024 року до 30.03.2024 року, з 15.07.2024 року до 28.08.2024 року, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 грн.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 100000 грн на місяць, за періоди перебування на стаціонарному лікуванні з 24.02.2023 року до 05.03.2023 року, з 31.05.2023 року до 01.06.2023 року, з 01.06.2023 року до 06.06.2023 року, з 05.10.2023 року до 07.10.2023 року, з 08.10.2023 року до 01.11.2023 року, з 01.11.2023 року до 21.12.2023 року, з 21.12.2023 року до 18.01.2024 року, з 18.01.2024 року до 15.02.2024 року, з 15.02.2024 року до 14.03.2024 року, з 14.03.2024 року до 30.03.2024 року, з 15.07.2024 року до 28.08.2024 року, з урахуванням вже виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв