Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 квітня 2026 року Справа№200/1004/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним бездіяльність відповідача у відмові в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема у неврахування страхового стажу за її трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.10.1983;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №053130014902 від 25.12.2025 про через відсутність необхідного страхового стажу 32 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача по призначення пенсії за віком та зарахувати до страхового стажу позивача усі періоди її роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.10.1983 з урахуванням наданої при зверненні архівної довідки та з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.
Позовна зайва обґрунтована протиправністю рішення відповідача. Так, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, однак зазначеним рішенням у призначенні пенсії позивачу відмовлено з посиланням на відсутність на першій сторінці трудової книжки печатки організації, яка видала книжку. Вважає таке обґрунтування надмірним формалізмом.
Ухвалою суду від 20.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що при підтвердженні страхового стажу, зокрема, у період з 01.07.2000 по 31.12.2003 за даними трудової книжки, потрібно звіряти такі дані з відомостями персоніфікованого обліку. За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.12.2025 звернулася до управління із заявою через веб портал електронних послуг Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком надавши наступні документи, надавши такі документи: -паспорт, ідентифікаційний код, трудову книжку, довідку про роботу № 2307-05/895 від 05.12.2025 року, витяг з актового запису про шлюб, атестат про навчання. До загального страхового стажу не враховано: - трудову книжку НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка організації, яка видала трудову книжку, що є порушенням Інструкції ведення трудових книжок. - довідку про роботу № 2307-05/895 від 05.12.2025 оскільки прізвище, ім'я, по батькові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (так у документі), зазначено неповністю та відсутня інформація, що інших людей з таким по батькові немає. Враховуючи викладене страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 05 місяців 14 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. З урахуванням викладеного можна дійти висновку, що відповідачем не допущено протиправних дій, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
18.12.2025 позивач - ОСОБА_1 звернулась через Електронний кабінет Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.12.2025 №053130014902 відмовлено позивачу в призначенні пенсії. Зазначено, що не враховано трудову книжку серії НОМЕР_1 від 28.10.1983, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка організації, яка вперше заповнила трудову книжку; не прийнято довідку про роботу № 23.07-05/895 від 05.12.2025 за період роботи з 28.10.1983 по 07.08.1984, оскільки прізвище, ім'я, по батькові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (так у документі), зазначено неповністю, накази про прийняття та звільнення відсутні.
Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії за віком протиправною позивач звернулася з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України № 1058-VI "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг (далі - Закон № 1058).
Статтею 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, а саме передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема:
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
У разі відсутності, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:
починаючи з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
Згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.
На момент заведення трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 та внесення відповідних записів, починаючи з 28.10.1983 року, була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).
Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Відповідно до пп. 2.10. - 2.11 Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома).
Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіту також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т.п.).
Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підставі документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Подібні правові приписи містить і діюча Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, пунктом 4.1 якої передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Як слідує зі змісту спірного рішення, обчислення страхового стажу проведено без врахування трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульному аркуші трудової книжки відсутня печатка підприємства, яке вперше заповнювало трудову книжку.
Проте, на переконання суду, такі висновки відповідача є безпідставними та необґрунтованими.
Так, з досліджених матеріалів справи, зокрема копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , судом встановлено, що у ній містяться записи про прийняття на роботу та звільнення з неї з різних підприємств, починаючи з 28.10.1983 й по жовтень 2020 року. З дослідження копії трудової книжки суд вбачає, що трудова книжка позивача заповнена відповідно до Інструкції № 162, записи в трудовій книжці про роботу позивача у зазначений період відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи за власним бажанням позивача, номери наказів та їх дати, посаду на якій працював позивач та відбиток печатки підприємства при прийнятті та звільненні з роботи.
Відсутність відтиску печатки на титульній сторінці трудової книжки не є тим недоліком трудової книжки чи записів у них, за наявності якого трудовий стаж позивача не може вважатися підтвердженим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 275/615/17 (К/9901/768/17).
Разом із тим суд додатково зазначає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.
Крім того, Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі № 687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача усі періоди її роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28.10.1983, то в цій частині позову слід відмовити, оскільки судом розглядалось правомірність рішення саме щодо обчислення страхового стажу без врахування даних трудової книжки, з підстав відсутності на титульному аркуші трудової книжки печатки підприємства, яке вперше заповнювало трудову книжку.
Тому, на переконання суду, належним способом захисту прав позивача в даному випадку буде саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 18.12.2025, з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Щодо не врахування вищезазначених довідки № 23.07-05/895 від 05.12.2025 через відсутність в ній прізвища, ім'я, по батькові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (так у документі), зазначено неповністю та відсутня інформація, що інших людей з таким по батькові немає, суд зазначає таке.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації здійснено з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи довідках.
Також суд зазначає й про те, що згідно правової позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, при розгляді аналогічного спору, зазначено "на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" .
Крім того, відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Також суд наголошує, що згідно із частиною першою статті 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Відтак, рішення від 25.12.2025 № 053130014902 слід скасувати та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подавали.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1064,96 грн.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.06.2020 у справі № 620/1116/20: "... Оскільки позов містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат колегія суддів визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог".
Отже, судові витрати у виді судового збору присуджуються позивачу в розмірі 1064,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36001, Полтавська обл., м.Полтава, вул. Гоголя, буд. 34, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.12.2025 №053130014902, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2025 про призначення пенсії за віком, з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 29.04.2026.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В.Загацька