Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про застосування заходів процесуального примусу
29 квітня 2026 року Справа №200/967/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
12 лютого 2026 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
16 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, керуючись статті 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлено ухвалу. В ухвалі було витребувано докази з відповідача.
21 квітня 2026 року повторно витребувано з Військової частини НОМЕР_1 докази, про що постановлено відповідну ухвалу.
Станом на 28.01.2026 року, в супереч вимогам чинного законодавства, відповідач не подав витребуваних судом доказів та не повідомив суд про причини неможливості подати відповідні докази.
З урахуванням встановлених обставин, вивчивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Пункт 1 частини 2 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Суд звертає увагу, що ненадання витребуваних судом доказів затягує розгляд справи та унеможливлює розгляд справи у строк, визначений Кодексом адміністративного судочинства України.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain" розтлумачено обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права. Диспозитивність прав учасників судового процесу та їхніх представників зумовлює заборону зловживання ними, зокрема, в аспекті "підривних" ("руйнівних") діянь із метою скасування прав і свобод (із урахуванням рішень Європейського суду з прав людини у справах "Engel and Others v. the Netherlands", "Lawless v. Ireland", "Michael Kuhnen v. Germany", "Preda and Dardari v. Italy", "Refah Partisi and Others v. Turkey", "Witzsch v. Germany", "Z'danoka v Latvia").
У відповідності до частини 1 статті 144 Кодексу адміністративного судочинства України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу (частина 3 вказаної статті).
Одним із видів заходів процесуального примусу є штраф (пункт 5 частини 1 статті 145 КАС України).
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень. Законом України від 3 грудня 2025 року № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлений прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2026 року - 3328,00 гривень.
Судом встановлено, що ухвалу від 21 квітня 2026 року було доставлено в електронний кабінет Військової частини НОМЕР_1 22.04.2026 року. Станом на 28.11.2024 року, в супереч вимогам чинного законодавства, відповідач не подав витребуваних судом доказів та не повідомив суд про причини неможливості подати відповідні докази.
Приймаючи до уваги неподання відповідачем витребуваних судом доказів та не повідомлення суду про причини неможливості подати відповідні докази, зважаючи на те, що ненадання витребуваних доказів направлено на перешкоджання судочинству шляхом затягування розгляду справи, з метою спонукання відповідних осіб до добросовісного виконання процесуальних обов'язків, суд дійшов висновку про застосування до Військової частини НОМЕР_1 заходів процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 9984,00 грн.
Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України (частина 5 статті 149 КАС України).
Також суд вважає необхідним роз'яснити відповідачу частину 3 статті 145 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідності до якої застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) в дохід Державного бюджету України за наступними реквізитами: рахунок - UA118999980313090106000026007, код ЄДРПОУ - 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100, код класифікації доходів бюджету 21081100) штраф у розмірі 9984 (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України (частина 5 статті 149 КАС України).
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.В. Лазарєв