27 квітня 2026 рокуСправа №160/7423/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєва С.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст.383 КАС України, по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2024р. у справі №160/7423/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024р. у цій справі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року було скасовано та прийнято у справі нове судове рішення, позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року з урахуванням виплачених сум;
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 22.02.2019 року включно;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 22.02.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум;
- у задоволені решти позовних вимог відмовлено.
20.04.2026р. через систему "Електронний суд" від представника заявника (Хоменка С.О.) до суду надійшла заява у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій останній просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 22.02.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум при виконанні постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 року у справі №160/7423/24;
- постановити окрему ухвалу про притягнення до відповідальності командира військової частини НОМЕР_1 , який відповідальний за нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 при виконанні постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 року у справі №160/7423/24;
- стягнути з командира військової частини НОМЕР_1 в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 1,5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб;
- встановити військовій частині НОМЕР_1 місячний строк з дня отримання ухвали для надання відповіді про результати розгляду окремої ухвали та інформації про вжиті заходи.
В обґрунтування наведеної заяви заявник вказує на те, що 31.03.2026 року на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 року у справі №160/7423/24 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосування базового місяця січень 2008 року у загальній сумі 84638,95 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується банківською випискою. Отже за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно позивачу індексація грошового забезпечення виплачена у повному обсязі. Проте в порушення норм абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» при здійсненні розрахунку індексації різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 22.02.2019 року порівняно не всі складові грошового забезпечення, як наслідок на думку відповідача сума підвищення грошового забезпечення внаслідок підвищення посадових окладів перевищила суму індексації, яка належала позивачу до виплати у березні 2018 року та на думку відповідача позивачу не належна до виплати індексація-різниця грошового забезпечення 4027,67 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 22.02.2019 року.
Дослідивши надані документи на підтвердження поданої заяви, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення заяви заявника і визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 22.02.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум при виконанні постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 року у справі №160/7423/24, виходячи з наступного.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно до ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами, та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність встановлену законом.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.
За приписами ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2024р. у справі №160/7423/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024р. у цій справі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року було скасовано та прийнято у справі нове судове рішення, позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року з урахуванням виплачених сум;
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 22.02.2019 року включно;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 22.02.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум;
- у задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Наведена постанова набрало законної сили 20.11.2024р.
На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024р. у справі №160/7423/24, військовою частиною НОМЕР_1 31.03.2026р. було проведено виплату позивачеві 84638,95 грн., що підтверджується роздруківкою банківської виписки по рахунку позивача від 31.03.2026р., наявною у справі.
Зі змісту заяви заявника вбачається, що необхідність визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виконання судового рішення у цій справі останній обґрунтовує тим, що при здійсненні розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 22.02.2019 року порівняно не всі складові грошового забезпечення, як наслідок на думку відповідача сума підвищення грошового забезпечення внаслідок підвищення посадових окладів перевищила суму індексації, яка належала позивачу до виплати у березні 2018 року та на думку відповідача позивачу не належна до виплати індексація-різниця грошового забезпечення 4027,67 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 22.02.2019 року.
Тобто, заявник - позивач не погоджується з тим, що відповідачем не було нараховано та виплачено йому індексацію-різницю за період з 01.03.2018 року по 22.02.2019 року саме у розмірі 4027,67 грн. в місяць.
Разом з тим, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024р. у цій справі не було зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення позивача саме у фіксованій сумі - 4027,67 грн.
При цьому, у наведеній постанові вказано, що: "...оскільки відповідачем не заперечується, що за період з 01.03.2018 по 22.02.2019 ним починаючи з грудня 2018 року виплачувалась позивачеві лише поточна індексація грошового забезпечення без виплати щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення, а розрахувати розмір підвищення доходу для визначення суми індексації-різниці не є можливим, через те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази про суми грошового забезпечення позивача в лютому 2018 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно дійшов до висновку про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення 4027,67 грн. в місяць у загальній сумі 47468,97 грн., тому належним способом захисту прав позивача у даному випадку є саме зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 22.02.2019 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум...".
За викладеного, суд приходить до висновку, що, виходячи з висновків суду апеляційної інстанції, у такому разі незгода позивача із нарахованою на виконання судового рішення сумою індексації не може вирішуватися в порядку виконання судового рішення, ухваленого у справі №160/7423/24.
Тому, в даному випадку, у разі незгоди позивача з сумою індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 22.02.2019 року, нарахованою на виконання судового рішення у цій справі, він не позбавлений права та має можливості звернутися до суду з окремим позовом.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, допущеної відповідачем на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024р. у справі №160/7423/24 та зобов'язання вчинити певні дії у порядку, передбаченому ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, допущеної відповідачем на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024р. у справі №160/7423/24 - залишити без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва