24 квітня 2026 рокуСправа №160/4070/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/4070/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови,-
20.02.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000403/1 від 10.12.2025 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2025/000675 від 10.12.2025 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що митницею, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано другорядний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Також, на думку позивача, у митниці не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом (ціною договору), оскільки зміст наданих позивачем документів не був суперечливим, не містив розбіжностей, в них не були наявні ознаки підробки, документи містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з огляду на що у митниці не було підстав для сумніву в правильності митної вартості товару.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/4070/26. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
11.03.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що за результатами здійснення контролю правильності визнання митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом, або уповноваженою ним особою, митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування. В результаті такого контролю митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, містили розбіжності, та не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняте митницею відповідно до вимог чинного законодавства, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 року відмовлено в задоволенні клопотання Тернопільської митниці про розгляд за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін адміністративної справи № 160/4070/26.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що 01.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (покупець) та HUNAN ZHONGSHANG INTELLIGENT TRADE CO., LTD., Китай (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку продукції№ 3879-HZ/CN.
Пунктом 1.1 контракту передбачено, що продавець зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті.
Відповідно до пункту 2.1 контракту найменування, кількість та ціна товару, який постачається за цим контрактом, зазначаються у специфікаціях до цього контракту, які підписуються обома сторонами на кожну поставку товару та є невід'ємною частиною цього контракту. Зміна ціни товару після підписання обома сторонами відповідної специфікації можлива лише за взаємною згодою обох сторін.
Пунктом 2.3 контракту визначено, що ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-Shenzhen, KHP згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» Міжнародної торгової палати у редакції 2010 р. (надалі - «Правила «Інкотермс» 2010 р.») (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами, не зазначені інші умови згідно з Правилами «Інкотермс» 2010 р.) та включає в себе вартість навантаження товару у продавця, вартість усіх митних формальностей у країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.
На виконання умов зовнішньоекономічного контракту на поставку продукції № 3879-HZ/CN від 01.04.2024 року, на митну територію України компанією HUNAN ZHONGSHANG INTELLIGENT TRADE CO., LTD було здійснено поставку товару.
09.12.2025 року позивачем було подано до Тернопільської митниці електронну митну декларацію №25UA403070011423U5, відповідно до якої митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1 за ціною договору (контракту) та для підтвердження заявленої вартості товару надав митному органу документи, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, із застосуванням інформаційних технологій, митним органом встановлено, що подані до митного оформлення документи на підтвердження митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та містять розбіжності.
Декларанту сформовано електронне повідомлення, відповідно до якого митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв'язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: банківські платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують оплату транспортно-експедиційних послуг за рахунками-фактурами; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ зазначено надати (за наявності) такі додаткові документи: висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; виписку з бухгалтерської документації.
09.12.2025 року ТОВ «АТБ» листом №0912/25 було надано митниці прайс-лист від 14.12.2024р.; копію митної декларації країни відправлення № 425820250001219303 від 25.09.2025р.; заявку на перевезення вантажу морським транспортом № 95175/380667_2 від 29.09.2025р. та повідомлено, що інші додаткові документи надати немає можливості.
За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, зроблено висновок про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості товару за ЕМД UA408020/2025/019666 від 26.05.2025 на рівні 4,42 дол. США/кг, (0,2534 дол.США/пар) товар- рукавички робочі трикотажні, машинного в'язання, торговельної марки "ZOLLEX". Долоні та пальці рукавичок з одного боку мають покриття (у вигляді крапок)на основі полівінілхлориду: Рукавички робочі помаранчеві (2шт.) - 10800 пар, Рукавички робочі чорні (2шт.) - 10800 пар. Виробник - "SHENG YIANG Accessory Co., Ltd.", Китай, умови поставки FOB.
Тернопільською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000403/1 від 10.12.2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2025/000675 від 10.12.2025 року, якою відмовлено у митному оформлені (випуску) товарів за МД №25UA403070011423U5 від 09.12.2025 року.
Незгода позивача з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у митному оформленні товару, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи визначає Митний Кодекс України.
Статтею 1 Митного кодексу України встановлено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, закріплено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Відповідно до вимог частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною першою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Розділ ІІІ Митного кодексу України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Так, статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно частин 1 та 2 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частинами першою та другою статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з метою належного оформлення придбаного в іноземного постачальника товару, позивач подав відповідачу митну декларацію та для підтвердження заявленої вартості товару надав митному органу документи, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації.
Аналізуючи вказані документи, суд доходить висновку, що вони є достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного митного законодавства.
Водночас відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв'язку із наявністю певних розбіжностей, які зазначені в оскаржуваному рішенні.
Щодо тверджень митного органу проте, що в наданому до митного оформлення коносаменті № ZJSM25091089 від 29.09.2025 вказано умову «CY-CY» (CONTAINER YARD- CONTAINER YARD), проте відсутні відомості щодо включення у вартість товару вартості перевезення від продавця HUNAN ZHONGSHANG INTELLIGENT TRADE CO.,LTD., 3-101, Building 3, Grain Station, Shetianqiao Village, Shentianqiao Town, Shaodong City, Shaoyang City, Hunan Province, China до контейнерного терміналу в морському порті QINGDAO. До митного оформлення надано договір на перевезення від 31.03.2025 №110516, пунктом 1.2 якого передбачена заявка клієнта на перевезення вантажів, яка до митного оформленням надана не була, суд зазначає на наступне.
Так, як було встановлено, 01.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (покупець) та HUNAN ZHONGSHANG INTELLIGENT TRADE CO., LTD., Китай (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку продукції№ 3879-HZ/CN.
Пунктом 2.3 контракту визначено, що ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-Shenzhen, KHP згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» Міжнародної торгової палати у редакції 2010 р. (надалі - «Правила «Інкотермс» 2010 р.») (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами, не зазначені інші умови згідно з Правилами «Інкотермс» 2010 р.) та включає в себе вартість навантаження товару у продавця, вартість усіх митних формальностей у країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.
Згідно з міжнародними правилами інтерпретації торгових визначень у сфері зовнішньої торгівлі Інкотермс, в редакції 2010 року, визначено умови поставки товару FOB («вільно на борту», ... назва порту відвантаження). Згідно з пунктом А4 умов поставки FOB, продавець зобов'язаний поставити товар або шляхом приміщення на борт судна, номінованого покупцем, в пункті навантаження, якщо такий є, зазначеному покупцем в пойменованому порту відвантаження, або шляхом забезпечення надання поставленого таким чином товару. В тому і в іншому випадку продавець зобов'язаний поставити товар в узгоджену дату або в узгоджений період відповідно до звичаїв порту. Згідно з пунктом А6 продавець зобов'язаний оплатити: всі витрати, що стосуються товару до моменту його поставки відповідно до пункту А4, за винятком витрат, оплачуваних покупцем, як це передбачено в пункті Б6; і якщо буде потрібно, витрати по виконанню митних формальностей, що підлягають оплаті при вивезенні товару, а також будь-які мита, податки та інші витрати, що сплачуються при вивезенні. Відповідно до пункту А9 продавець зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з перевіркою товару, необхідною для постачання товару відповідно до пункту А.4. продавець зобов'язаний за свій рахунок забезпечити упаковку товарів, за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі звичайно прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки.
За стандартами Інкотермс, FOB означає «товар відвантажується на судно замовника». Вказівка на умови FOB у договорі означає, що продавець оплачує доставку товару до моменту навантаження, плюс саме навантаження на борт. Також на нього покладено обов'язки щодо очищення товару від мит (при експортному постачанні).
Також суд зазначає, що разом з листом ТОВ «АТБ» від 09.12.2025 року №0912/25 до митного оформлення надавалась копія заявки на перевезення вантажу морським транспортом № 95175/380667_2 від 29.09.2025 року, що підтверджується матеріалами справи.
Щодо документів на підтвердження надання транспортно-експедиторських послуг.
У відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документи, які підтверджують транспортні витрати це транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідачем зазначено, що такі документи до митного оформлення були надані.
Разом з тим, митним законодавством не регламентовано перелік документів, якими підтверджується витрати на транспортування і тому, документи узгоджені між сторонами (Замовник та Виконавець), виставлені стороною рахунки або документи про сплату за послугу вважаються належними та достовірними доказами на підтвердження вартості транспортування.
Судом встановлено, що 31.03.2025 року між позивачем та ТОВ «ТГЛ Україна» (експедитор) укладеного договір №110516 транспортного експедирування, пунктом 1.1 якого передбачено зобов'язання експедитора за плату та за рахунок клієнта виконати, а за необхідності також й організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу морським, річним, автомобільним, залізничним, авіа або іншим узгодженим транспортом, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги на умовах та у порядку, передбачених цим договором.
Пунктом 2.1.1 цього договору також передбачено обов'язок здійснити підбір перевізників та укласти від свого імені з цими перевізниками договори на перевезення вантажів відповідно до заявки.
Згідно пункту 3.1 договору вартість послуг експедитора погоджується сторонами у заявці та може бути змінена тільки за письмовою згодою обох сторін. Погоджена у заявці вартість послуг експедитора включає експедиторську винагороду, а також усі витрати експедитора, пов'язані з наданням послуг за цим договором, у тому числі витрати з навантаження, розвантаження, перевезення вантажу, перевантаження вантажу на інший транспортний засіб (у випадку необхідності такого перевантаження), витрати на сплату зборів (обов'язкових платежів) та витрати, пов'язані з оплатою послуг третіх осіб (у випадку їх залучення).
Тобто, експедитор позивача мав право залучати для надання транспортно-експедиторських послуг позивачу третю особу.
Отже, для позивача транспортні витрати утворюються виключно згідно взаємодії з експедитором. В свою чергу залучення експедитором будь-яких суб'єктів (на виконання обов'язку «організувати перевезення») характеризує лише обраний експедитором спосіб виконання наявних у нього зобов'язань, який не змінює розмір відповідної складової митної вартості для позивача, який розрахунки здійснював виключно з експедитором.
Сам відповідач також не надав змістовних пояснень щодо значення цієї обставини для цілей перевірки митної вартості товару, не вказав підстав неможливості визначення митної вартості товару без відповідної інформації.
В даному випадку, наданими позивачем до митного оформлення договором транспортного експедирування №110516 від 31.03.2025 року, рахунками по перевезенню № СФ-47197, СФ-47195, СФ-47193 від 09.12.2025 року та платіжними інструкціями від 17.12.2025 року №№136923, 136917, 136907 підтверджується така складова митної вартості товару як витрати на транспортування.
Отже, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену товариством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 року у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 року у справі № 818/902/17.
Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Верховний Суд у постанові № 1140/3242/18 від 23.07.2019 року вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Натомість під час розгляду справи судом з'ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відтак зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об'єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивачем для підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а тому використання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару є неправомірним.
Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Як вбачається з наведеного, в спірному рішенні міститься посилання лише на раніше оформлену митну декларацію і не проведено детальне дослідження цієї митної декларації з доданими до неї документами.
При цьому у ній не зазначено загальна кількість партії раніше оформленого товару, розрахунок митної вартості, не наведені технічні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива.
Окремо суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.11.2022 року у справі №814/141/17.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000403/1 від 10.12.2025 року; визнання протиправною та скасування картки відмови Тернопільської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2025/000675 від 10.12.2025 року.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідачем надані заперечення щодо витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено, що стягнення судових витрат на професійну правову допомогу у сумі 15 000 гривень не підлягає задоволенню, оскільки розмір таких витрат є необґрунтованим, надмірним та неспівмірним із складністю даної категорії справ.
З цього приводу суд зазначає, що за клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності заперечень іншої сторони у справі.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21.
Згідно частин 1, 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано: договір про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019 року №08/02-19/1, додаткову угоду від 19.05.2025 року №19/05; протокол про виконання робіт (наданих послуг) №07/07 від 07.07.2025 року; акт здавання-приймання наданих послуг від 31.05.2025 року та від 30.06.2025 року; платіжні інструкції №432525 від 05.06.2025 року та №204046 від 04.07.2025 року.
З договору №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги вбачається, що його укладено між Адвокатським об'єднанням «Альянс», в особі керуючого партнера Мацюка Артема Івановича (надалі - об'єднання), з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет», в особі директора Євтєєва Дмитра Олеговича (надалі - клієнт).
Згідно з пунктом 1.1. договору за цим договором об'єднання зобов'язується надавати клієнту правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі, а клієнт зобов'язується приймати та оплачувати надану об'єднанням правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі.
Відповідно до пункту 3.1. за надання об'єднанням правової (правничої) допомоги за цим договором клієнт щомісячно сплачує об'єднанню гонорар, розмір якого визначається за згодою сторін залежно від обсягу правової (правничої) допомоги, наданої об'єднанням клієнту у звітному місяці, та зазначається в акті здавання приймання наданих послуг за звітний місяць, підписаному обома сторонами.
Пунктом 1 додаткової угоди передбачено, що клієнт доручає, а Об'єднання приймає на себе зобов'язання надати правову (правничу) допомогу (далі - Послуги), яка (-і) передбачена (-і) п. п. 1.1 та 1.2 Договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019 р., а саме: скласти та направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування: Рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000403/1 від 10.12.25 р., а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2025/000675 від 10.12.25 р.; у випадку ініціювання будь-якою стороною апеляційного перегляду судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду судом першої інстанції зазначеної позовної заяви, Об'єднання зобов'язується надати клієнту послуги у суді апеляційної інстанції, які полягають у складанні та надсиланні до суду апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу (в залежності від ініціатора апеляційного перегляду) (надалі - справа).
Протоколом про виконання робіт (наданих послуг) №20/02/26 від 20.02.2026 року на підставі договору № №08/02-19/1 від 08.02.2019 р. про надання правової (правничої) допомоги (далі - договір) та додаткової угоди № 02/02/В-2 від 02.02.2026 р. (далі - додаткова угода) до цього договору, Адвокатське об'єднання «АЛЬЯНС» надало Товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» у повному обсязі професійну правову (правничу) допомогу, обумовлену п.1 додаткової угоди, а саме: складено та направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування: Рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000403/1 від 10.12.25 р., а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2025/000675 від 10.12.25 р.
Пунктами 2,3 протоколу зазначено, що вартість наданої правової (правничої) допомоги складає - 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 2 500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень).
Сторони погодили, що зазначена у п.2 цього протоколу вартість послуг сплачена авансом платіжною інструкцією № 208462 від 04.02.26 р. разом сумою оплати за інші послуги, надані у рамках договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019 р.
Оплата за послуги здійснена згідно платіжної інструкції №208462 від 04.02.2026 року на суму 1 000 000,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.10.2021 у справі №160/7922/20 та додаткових постановах від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 18.08.2021 у справі №300/3178/20 та від 08.02.2022 у справі №160/6762/21, від 03.12.2023 у справі № 420/329/21.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21. Цей правовий висновок є релевантним до обставин цієї справи, оскільки стосується правового застосування норми права, яка є ідентичною ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду (наприклад, постанова від 16.02.2023 року по справі №520/562/19).
Суд зазначає, що витрати є пов'язаними з розглядом справи (в додатковій угоді та протоколі про виконання робіт наявні посилання на предмет оскарження в цій справі). При цьому суд зазначає, що розмір витрат є частково обґрунтованим та пропорційним до предмета позову. Ступінь значення справи для позивача і публічний інтерес до справи жодним чином не обґрунтовані та матеріалами справи не підтверджуються; відповідні обставини відсутні та не впливають на розподіл судових витрат в цій справі.
Суд оцінює справу як незначної складності, в тому числі з урахуванням характеру взаємовідносин позивача та суб'єкта надання професійної правничої допомоги. Нормативно-правове регулювання є стабільним, спори поширеними, а судова практика сформованою.
Заявлені витрати часу суд визнає завищеними відносно обсягу наданих послуг. Водночас, розмір витрат на адвоката є не пропорційним ціні позову.
За таких обставин суд вважає обґрунтованим та пропорційним розмір витрат на професійну правничу допомогу в 5000,00 грн, понесення таких витрат вимушеним та зумовленим протиправним рішенням відповідача, в зв'язку з чим суд стягує витрати на професійну правничу допомогу позивача з відповідача саме в такому розмірі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в загальному розмірі 6220,01 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією №378650 від 18.02.2026 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 6220,01 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (49000, м. Дніпро, просп. О. Поля, буд. 40, код ЄДРПОУ 30487219) до Тернопільської митниці (46004, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 38, ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UA403070/2025/000403/1 від 10.12.2025 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Тернопільської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2025/000675 від 10.12.2025 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці суму сплаченого судового збору в розмірі 6220,01 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці суму понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська