Справа № 462/6765/22
провадження 1-кп/462/86/26
29 квітня 2026 року суддя Залізничний районний суд м. Львова ОСОБА_1 розглянувши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 про надання нотаріусу дозволу на побачення з обвинуваченим для вчинення нотаріальних дій,
встановив:
у провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебувають виділені в окреме провадження, згідно ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 07.11.2022 року, матеріали кримінального провадження № 12021140000000063 від 13.01.2021 року про обвинувачення ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 186, ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України.
20.04.2026 року на адресу Залізничного районного суду м. Львова надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 , у якому просить надати дозвіл на побачення нотаріусу ОСОБА_4 з обвинуваченим ОСОБА_2 , який перебуває у Державній установі Львівської установи виконання покарань № 19 та є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12021140000000063 від 13.01.2021 року для вчинення нотаріальних дій.
Вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Положеннями ст. 2 Закону України «Про попереднє ув'язнення» передбачено, що метою попереднього ув'язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення.
Побачення з родичами або іншими особами може надавати взятим під варту адміністрація місця попереднього ув'язнення лише з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, не менше трьох разів на місяць. Тривалість побачення встановлюється від однієї до чотирьох годин (ст. 12 Закону України «Про попереднє ув'язнення»).
Відповідно до ст. 110 КВК України засуджені мають право на побачення: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі - до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і подружжю, яке проживало однією сім'єю, але не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти. Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових і тривалих побачень здійснюється засудженими або їх родичами чи іншими особами за рахунок власних коштів.
Згідно Наказу Міністерства юстиції України № 460/5 від 18.03.2013 року, яким затверджено правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, якими унормовано, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про попереднє ув'язнення» ув'язненим надаються короткострокові побачення з родичами або іншими особами адміністрацією СІЗО лише з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, не менше трьох разів на місяць.
Тривалість побачення встановлюється від однієї до чотирьох годин з урахуванням побажання ув'язненого, його поведінки та пропускної спроможності приміщень для надання побачень. Дозвіл слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, завірений гербовою печаткою, дійсний тільки на одне побачення. На підставі письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, а також письмової заяви особи, яка прибула на побачення, начальник СІЗО або його заступник надає письмовий дозвіл і розпорядження черговому помічнику на його проведення.
Таким чином, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_2 , безумовно має право на побачення з особами, коло яких визначено законом, але реалізація цього права здійснюється за заявою даних осіб, якщо інше не передбачено законодавством.
При вирішенні питання щодо надання дозволу на побачення обвинуваченого з нотаріусом суд враховує, що у клопотанні відсутні необхідні відомості, зокрема щодо форми провадження діяльності: державна нотаріальна контора або приватна нотаріальна діяльність, територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює свою діяльність (нотаріальний округ), місцезнаходження нотаріальної контори, інформація про наявність чинної реєстрації (чи не анульовано/призупинено свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю), номер та дата свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, як і відсутні відомості для вчинення яких саме нотаріальних дій необхідне побачення нотаріуса з обвинуваченим ОСОБА_2 .
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника та приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про надання нотаріусу дозволу на побачення з обвинуваченим для вчинення нотаріальних дій, необхідно відмовити.
Керуючись ст. 370, 372 КПК України, суд,-
постановив:
у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 про надання нотаріусу дозволу на побачення з обвинуваченим для вчинення нотаріальних дій - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя/підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: ОСОБА_1